Іраклій (співімператор): відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Haida (обговорення | внесок) |
Haida (обговорення | внесок) |
||
Рядок 58: | Рядок 58: | ||
Походив з [[Династія Іраклія|династії Іраклія]]. Другий син [[Констант II|Константа II]], візантійського імператора, та Фаусти (доньки патркиія [[Валентин (узурпатор)|Валентина]]). У 659 році разом з молодшим братом [[Флавій Тиберій (співімператор)|Тиберієм]] стає співімператором свого батька та брата [[Костянтин IV|Костянтина IV]]. У 663 році Констант II мав намір відправити Іраклія та Тиберія до Сиракуз з метою посилення керованності державою, але відкинув цю ідею через повстання в Константинополі. |
Походив з [[Династія Іраклія|династії Іраклія]]. Другий син [[Констант II|Константа II]], візантійського імператора, та Фаусти (доньки патркиія [[Валентин (узурпатор)|Валентина]]). У 659 році разом з молодшим братом [[Флавій Тиберій (співімператор)|Тиберієм]] стає співімператором свого батька та брата [[Костянтин IV|Костянтина IV]]. У 663 році Констант II мав намір відправити Іраклія та Тиберія до Сиракуз з метою посилення керованності державою, але відкинув цю ідею через повстання в Константинополі. |
||
У 668 році після смерті батька брат Костянтин IV стає старшим імператором. З |
У 668 році після смерті батька брат Костянтин IV стає старшим імператором. З цього часу починається протистояння між братами. Костянтин IV намагався позбавити Іраклія та Тиберія титулу, але це викликало військове повстання у фемі Анатолік. Заколотники підійшли до Константинополя, вимагаючи, щоб брати правили наче Свята Трійця. Тому Іраклій з братом зберіг титул співімператора. Але як тільки загроза для трону для Костянтина IV вщухла він схопив та стратив заколотників. |
||
Втім поступово Іраклій та Тиберій опинилися під щільним наглядом з боку брата. Протистояння між прихильниками братів тривало протягом 670-х років. Разом з тим влада та можливості Іраклія були суттєво обмежені. У 681 році Костянтин IV, скориставшись рішеннями [[Третій Константинопольський собор|Шостого Вселенського собору]] (засудив монофелітів) наказав схопити Іраклія і Тиберія, яких звинувачено у монофелітізмі та змові проти старшого імператора, позбавити їх титулу та відрізати носи, щоб вони не мали права претендувати на імператорський трон. Подальша доля Іраклія невідома. |
Втім поступово Іраклій та Тиберій опинилися під щільним наглядом з боку брата. Протистояння між прихильниками братів тривало протягом 670-х років. Разом з тим влада та можливості Іраклія були суттєво обмежені. У 681 році Костянтин IV, скориставшись рішеннями [[Третій Константинопольський собор|Шостого Вселенського собору]] (засудив монофелітів) наказав схопити Іраклія і Тиберія, яких звинувачено у монофелітізмі та змові проти старшого імператора, позбавити їх титулу та відрізати носи, щоб вони не мали права претендувати на імператорський трон. Подальша доля Іраклія невідома. |
Версія за 09:19, 31 липня 2018
Іраклій | |
---|---|
Ἡράκλειος | |
співімператор Іраклій (ліворуч) | |
Народився |
невідомо Константинополь |
Помер | після 681 |
Підданство | Візантійська імперія |
Титул | співімператор |
Посада | Візантійський імператор |
Термін | 659—681 роки |
Рід | Династія Іраклія |
Батько | Констант II |
Мати | Фауста |
Брати, сестри | Флавій Тиберій (співімператор) і Костянтин IV |
Іраклій (д/н — після 681) — співімператор Візантійської імперії в 659—681 роках.
Життєпис
Походив з династії Іраклія. Другий син Константа II, візантійського імператора, та Фаусти (доньки патркиія Валентина). У 659 році разом з молодшим братом Тиберієм стає співімператором свого батька та брата Костянтина IV. У 663 році Констант II мав намір відправити Іраклія та Тиберія до Сиракуз з метою посилення керованності державою, але відкинув цю ідею через повстання в Константинополі.
У 668 році після смерті батька брат Костянтин IV стає старшим імператором. З цього часу починається протистояння між братами. Костянтин IV намагався позбавити Іраклія та Тиберія титулу, але це викликало військове повстання у фемі Анатолік. Заколотники підійшли до Константинополя, вимагаючи, щоб брати правили наче Свята Трійця. Тому Іраклій з братом зберіг титул співімператора. Але як тільки загроза для трону для Костянтина IV вщухла він схопив та стратив заколотників.
Втім поступово Іраклій та Тиберій опинилися під щільним наглядом з боку брата. Протистояння між прихильниками братів тривало протягом 670-х років. Разом з тим влада та можливості Іраклія були суттєво обмежені. У 681 році Костянтин IV, скориставшись рішеннями Шостого Вселенського собору (засудив монофелітів) наказав схопити Іраклія і Тиберія, яких звинувачено у монофелітізмі та змові проти старшого імператора, позбавити їх титулу та відрізати носи, щоб вони не мали права претендувати на імператорський трон. Подальша доля Іраклія невідома.
Джерела
- Oaks, Dumbarton (1968). Catalogue of the Byzantine coins in the Dumbarton Oaks Collection and in the Whittemore Collection. Dumbarton Oaks. OCLC 847177622.
- Norwich, John Julius (1990), Byzantium: The Early Centuries, Penguin, ISBN 0-14-011447-5
- Ralph-Johannes Lilie, Claudia Ludwig, Thomas Pratsch, Ilse Rochow, Beate Zielke: Prosopographie der mittelbyzantinischen Zeit. 1. Abteilung: (641−867). Band 2: Georgios (#2183) — Leon (#4270). Nach Vorarbeiten F. Winkelmanns erstellt. Herausgegeben von der Berlin-Brandenburgischen Akademie der Wissenschaften. De Gruyter, Berlin 2000, ISBN 3-11-016672-0, S. 125—127 Nr. 2556.
- Haldon, John (2016). The Empire That Would Not Die. Harvard University Press. ISBN 9780674088771.