Третій Константинопольський собор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Третій Константинопольський собор — вселенський собор християнської церкви, скликаний імператором Костянтином IV у 680-681 роки у Константинополі. На соборі були присутні 100, а пізніше 174 єпископи.

Головним предметом собору стали суперечки навколо вчення монофелітів, які вважали, що Ісус Христос, маючи божественну і людську природу, мав, однак, лише божестенну волю і дію. Вчення монофелітів було офіційно закріпленим імператором Іраклієм і тривалий час підтримувався його наступниками попри засудження цього вчення Папою Мартином І на Латеранському соборі 649 року. Іншим найвідомішим супротивником цього вчення був візантійський богослов Максим Сповідник.

Третій Константинопольський собор засудив і відкинув вчення монофелітів як єресь, і ухвалив визнавати в Ісусові Христі два єства: Божественне й людське — і за цими двома єствами — дві волі; проте так, що людська воля в Христі не противна, а покірна Його божественній волі.

Посилання[ред.ред. код]