Плацкартний вагон

Плацкартний вагон 1953 року

Титан для нагріву води в плацкартному вагоні

Плацкартний вагон (від нім. «Platz-Karte») — один з видів пасажирських вагонів в СРСР, Україні та країнах пострадянського простору, якій призначався для перевезень в межах СРСР. Звичайний плацкартний вагон містить 9 купе, розрахований на 54 спальних місця, по 6 місць в кожному купе: два нижніх місця, два верхніх і два бокових — нижне та верхне. В кожному купе є складний стіл, третя полка для речей і місце для сумок під кожним нижнім пасажирськім місцем. Вагон обладнаний двома туалетами, є титан для нагріву води. Вартість квитка у плацкартний вагон одна з самих низьких. В залежності від маршруту і призначення пасажирського поїзду в його склад включають різну кількість різнотипних вагонів. В окремих поїздах міжнародних напрямків плацкартні вагони стандарту СРСР відсутні.

Назва вагону походить від плацкарти — додаткової до проїзного квитка карточці або квитанції, яка дозволяє займати визначене нумероване місце. Квітки в плацкартні вагони продаються зразу із зазначенням місця на відміну від квитків в загальні вагони. В квитках у вищі класи вагонів (купейні, спальні) також проставляється вартість плацкарти.

Бокові місця

План плацкартного вагону: 1 і 5 — туалетні відділення; 2 — службове приміщення; 3 — купе для провідників; 4 — дев'ять шестимісних пасажирських відділень; 6 і 11 — два тамбура; 7 і 9 — два малих коридора; 8 — коридор вздовж вагону

Умивальник

Посилання

• Схеми нумерації місць в пасажирських вагонах пострадянських залізниць (рос.)