Плацкартний вагон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Плацкартний вагон 1953 року
Титан для нагріву води в плацкартному вагоні

Плацкартний вагон (від нім. Platz-Karte — «плацкарта») — один з типів пасажирських вагонів в СРСР, Україні й країнах СНД, який призначався для перевезень в межах СРСР.

Звичайний плацкартний вагон має 9 відкритих секцій, розрахований на 54 спальні місця, по 6 місць в кожній секції: два нижні місця, два верхні і два бічні — нижнє та верхнє. У кожній секції є складаний стіл, третя полиця для речей і, під кожним нижнім пасажирськім місцем, — сховок для багажу. Вагон обладнаний двома туалетами, є титан для нагріву води.

Вартість квитка у плацкартний вагон нижча від вартості квитка у купейний вагон і вища від вартості квитка у загальний вагон. Вартість також залежить від фірмовості поїзду і коефіцієнту фірмовості вагону (який, в свою чергу, залежить від строку експлуатації вагону). Фірмовість, клас поїзда (вагону) та коефіцієнт фірмовості встановлюються Укрзалізницею залежно від рівня комфорту та надаваних послуг. Залежно від фірмовості, класу, маршруту і призначення пасажирського поїзду до його складу включають різну кількість різнотипних вагонів. В окремих поїздах міжнародних напрямків плацкартні вагони стандарту СРСР відсутні.

Назва вагону походить від плацкарти — додаткової до проїзного квитка картки або квитанції, яка дозволяє займати визначене нумероване місце. Квитки в плацкартні вагони продаються одразу зі зазначенням місця, на відміну від квитків в загальні вагони. У квитках у вищі класи вагонів (купейні, спальні) також проставляється вартість плацкарти.

Бічні місця
План плацкартного вагону: 1 і 5 — туалетні відділення; 2 — службове приміщення; 3 — купе для провідників; 4 — дев'ять шестимісних пасажирських відділень; 6 і 11 — два тамбура; 7 і 9 — два малі коридори; 8 — коридор вздовж вагона
Умивальник

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]