Піпер Леонід Орестович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
А04М07 (обговорення | внесок)
13 456 редагувань
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
{{Otherpersons|Піпер}}
{{Otherpersons|Піпер}}
'''Леонід Орестович Піпер''' ({{ДН|16|3|1897}} — {{ДС|14|4|1938}}) — радянський [[історик]].
'''Леонід Орестович Піпер''' ({{ДН|16|3|1897}} — {{ДС|14|4|1938}}) — радянський [[філософ]]


== Життєпис та науковий доробок ==
== Життєпис ==
Л. О. Піпер ародився 16 березня 1897 року у селі [[Овсяник]] Балтського повіту Подільської губернії у дворянській родині.
⚫
Народився 16 березня 1897 року у селі [[Овсяник]] Балтського повіту Подільської губернії у дворянській родині. Після отримання середньої освіти вступив до Петроградського інституту інженерних шляхів сполучень, але не закінчив його і в вересні [[1918]] року пішов добровольцем на фронт. Цього ж року вступив до лав комуністичної партії. По закінченню громадянської війни протягом двох років працював у Новгородській губернії помічником прокурора та головою колегії захисників (1921–1923).


⚫
Після отримання середньої освіти вступив до Петроградського інституту інженерних шляхів сполучень, але не закінчив його і в вересні [[1918]] року пішов добровольцем на фронт. Цього ж року вступив до лав комуністичної партії. По закінченню громадянської війни протягом двох років працював у Новгородській губернії помічником прокурора та головою колегії захисників (1921–1923).
⚫
У 1923–1924 роках навчався в [[Інститут червоної професури (Москва)|Інституті червоної професури]] (Москва). Від [[1924]] року жив в [[Одеса|Одесі]], де спочатку працював завідувачем навчальної частини та викладачем юридичних курсів Народного комісаріату юстиції. У 1925 році перейшов до педагогічної роботи у ВНЗ — професор ОІНО (1925–1930), ОІНГ (1925–1930), ОІПО (1930–1931), де викладав [[історичний матеріалізм]] та ленінізм (лекції та семінарські заняття), радянське право, соціологію. Одночасно науковий співробітник науково-дослідної кафедри правових проблем при ОІНГ, де займався питаннями загальної теорії права та методології.

⚫
У 1923–1924 роках навчався в [[Інститут червоної професури (Москва)|Інституті червоної професури]] у Москві. Від [[1924]] року жив в [[Одеса|Одесі]], де спочатку працював завідувачем навчальної частини та викладачем юридичних курсів Народного комісаріату юстиції. У 1925 році перейшов до педагогічної роботи у вищі навчальні заклади: працював в [[Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського|Одеському інституті народної освіти]] (1925–1930), [[Одеський національний економічний університет|Одеському інституті народного господарства]] (1925–1930), [[Одеський педагогічний інститут|Одеському інституті професійної осві]]<nowiki/>ти (1930–1931), де викладав [[історичний матеріалізм]] та ленінізм (лекції та семінарські заняття), радянське право, соціологію. Одночасно науковий співробітник науково-дослідної кафедри правових проблем при ОІНГ, де займався питаннями загальної теорії права та методології.


У грудні 1926 вступив на юридичний факультет ОІНГ, а вже в січні [[1928]], трохи більше ніж за рік, екстерном скінчив повний курс навчання. Після захисту у травні 1928 кваліфікаційної роботи на тему «Спірні питання марксистської теорії права» отримав свідоцтво про спеціальність юриста.
У грудні 1926 вступив на юридичний факультет ОІНГ, а вже в січні [[1928]], трохи більше ніж за рік, екстерном скінчив повний курс навчання. Після захисту у травні 1928 кваліфікаційної роботи на тему «Спірні питання марксистської теорії права» отримав свідоцтво про спеціальність юриста.


На початку 1930-х переїхав до [[Ленінград]]у та почав працювати в [[Ленінградський державний університет імені О. С. Пушкіна|Ленінградському державному університеті]],
⚫
На початку 1930-х переїхав до [[Ленінград]]у та почав працювати в ЛДУ приділяючи увагу темі історії російської філософської думки. Результатом цих досліджень стала праця {{lang-ru|«Мировоззрение Герцена»}}, в якій автор висвітив період боротьби суспільних ідей в Росії в епоху розкладу кріпацтва та зародження селянської революції. На цьому історичному фоні ним було представлено світогляд О. Герцена, головним чином у філософських основах та політичних ідеях, базою яких була теорія «російського соціалізму». Не дивлячись на зрозумілу заангажованість тих часів, ця праця і до сих пір зберігає наукову цінність. У [[1938]] році Піпера заарештовано за звинуваченням у контрреволюційній троцькістській діяльності. У лютому 1938 року трійкою [[УНКВС]] він був засуджений до вищої міри покарання, а 14 квітня того ж року розстріляний. Посмертно реабілітований 1956.

У [[1938]] році був заарештований за звинуваченням у контрреволюційній троцькістській діяльності. У лютому 1938 року трійкою [[УНКВС]] він був засуджений до вищої міри покарання, а 14 квітня того ж року розстріляний. Посмертно реабілітований у 1956 році.

== Наукова діяльність ==
⚫
Приділяв увагу темі історії російської філософської думки. Результатом цих досліджень стала праця {{lang-ru|«Мировоззрение Герцена»}}, в якій автор висвітив період боротьби суспільних ідей в Росії в епоху розкладу кріпацтва та зародження селянської революції. На цьому історичному фоні ним було представлено світогляд О. Герцена, головним чином у філософських основах та політичних ідеях, базою яких була теорія «російського соціалізму». Не дивлячись на зрозумілу заангажованість тих часів, ця праця і до сих пір зберігає наукову цінність.

⚫
==== Праці ====


⚫
== Праці ==
* Мировоззрение Герцена. Историко-философский очерк.&nbsp;— М.-Л., 1935. {{ref-ru}}
* Мировоззрение Герцена. Историко-философский очерк.&nbsp;— М.-Л., 1935. {{ref-ru}}


Рядок 18: Рядок 26:
* Левченко В.&nbsp;В.&nbsp;Історія в Одеському інституті народної освіти: викладання та дослідження // ЗІФ.&nbsp;— Вип. 12.&nbsp;— Одеса, 2002.&nbsp;— С. 235–236;
* Левченко В.&nbsp;В.&nbsp;Історія в Одеському інституті народної освіти: викладання та дослідження // ЗІФ.&nbsp;— Вип. 12.&nbsp;— Одеса, 2002.&nbsp;— С. 235–236;
* Левченко В.&nbsp;В.&nbsp;Ротація професорсько-викладацького складу з гуманітарних дисциплін в Одеському інституті народної освіти // Науковий вісник. Одеський державний економічний університет.&nbsp;— №&nbsp;17 (37).&nbsp;— Одеса, 2006.&nbsp;— С. 145.
* Левченко В.&nbsp;В.&nbsp;Ротація професорсько-викладацького складу з гуманітарних дисциплін в Одеському інституті народної освіти // Науковий вісник. Одеський державний економічний університет.&nbsp;— №&nbsp;17 (37).&nbsp;— Одеса, 2006.&nbsp;— С. 145.

=== Посилання ===

*https://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_philosophy/7062/%D0%9F%D0%98%D0%9F%D0%95%D0%A0
{{Ізольована стаття}}
{{Ізольована стаття}}
[[Категорія:Науковці Одеси]]
[[Категорія:Науковці Одеси]]
[[Категорія:Викладачі Південноукраїнського національного педагогічного університету]]
⚫
[[Категорія:Одеські історики]]
[[Категорія:Науковці Санкт-Петербурзького університету]]
⚫
[[Категорія:Філософи]]

Версія за 21:22, 19 квітня 2020

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Піпер.

Леонід Орестович Піпер (16 березня 1897(18970316) — 14 квітня 1938) — радянський філософ

Життєпис

Л. О. Піпер ародився 16 березня 1897 року у селі Овсяник Балтського повіту Подільської губернії у дворянській родині.

Після отримання середньої освіти вступив до Петроградського інституту інженерних шляхів сполучень, але не закінчив його і в вересні 1918 року пішов добровольцем на фронт. Цього ж року вступив до лав комуністичної партії. По закінченню громадянської війни протягом двох років працював у Новгородській губернії помічником прокурора та головою колегії захисників (1921–1923).

У 1923–1924 роках навчався в Інституті червоної професури у Москві. Від 1924 року жив в Одесі, де спочатку працював завідувачем навчальної частини та викладачем юридичних курсів Народного комісаріату юстиції. У 1925 році перейшов до педагогічної роботи у вищі навчальні заклади: працював в Одеському інституті народної освіти (1925–1930), Одеському інституті народного господарства (1925–1930), Одеському інституті професійної освіти (1930–1931), де викладав історичний матеріалізм та ленінізм (лекції та семінарські заняття), радянське право, соціологію. Одночасно науковий співробітник науково-дослідної кафедри правових проблем при ОІНГ, де займався питаннями загальної теорії права та методології.

У грудні 1926 вступив на юридичний факультет ОІНГ, а вже в січні 1928, трохи більше ніж за рік, екстерном скінчив повний курс навчання. Після захисту у травні 1928 кваліфікаційної роботи на тему «Спірні питання марксистської теорії права» отримав свідоцтво про спеціальність юриста.

На початку 1930-х переїхав до Ленінграду та почав працювати в Ленінградському державному університеті,

У 1938 році був заарештований за звинуваченням у контрреволюційній троцькістській діяльності. У лютому 1938 року трійкою УНКВС він був засуджений до вищої міри покарання, а 14 квітня того ж року розстріляний. Посмертно реабілітований у 1956 році.

Наукова діяльність

Приділяв увагу темі історії російської філософської думки. Результатом цих досліджень стала праця рос. «Мировоззрение Герцена», в якій автор висвітив період боротьби суспільних ідей в Росії в епоху розкладу кріпацтва та зародження селянської революції. На цьому історичному фоні ним було представлено світогляд О. Герцена, головним чином у філософських основах та політичних ідеях, базою яких була теорія «російського соціалізму». Не дивлячись на зрозумілу заангажованість тих часів, ця праця і до сих пір зберігає наукову цінність.

Праці

  • Мировоззрение Герцена. Историко-философский очерк. — М.-Л., 1935. (рос.)

Література

  • Наука и научные работники СССР (без Москвы и Ленинграда). — Л., 1928. — С. 309;(рос.)
  • Левченко В. В. Історія в Одеському інституті народної освіти: викладання та дослідження // ЗІФ. — Вип. 12. — Одеса, 2002. — С. 235–236;
  • Левченко В. В. Ротація професорсько-викладацького складу з гуманітарних дисциплін в Одеському інституті народної освіти // Науковий вісник. Одеський державний економічний університет. — № 17 (37). — Одеса, 2006. — С. 145.

Посилання

На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Піпер_Леонід_Орестович&oldid=27741055