Фавн: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
JAnDbot (обговорення | внесок) м робот додав: eo:Faŭno (mitologio) змінив: en:Faun |
м робот додав: ca:Faune |
||
Рядок 6: | Рядок 6: | ||
[[Категорія:Римська міфологія]] |
[[Категорія:Римська міфологія]] |
||
[[ca:Faune]] |
|||
[[cs:Faun]] |
[[cs:Faun]] |
||
[[da:Faunus]] |
[[da:Faunus]] |
Версія за 23:15, 14 листопада 2009
ФАВН ([] помилка: {{lang-xx}}: немає тексту (допомога) Faunus від favere — сприяти, бути прихильним) — син Піка й Помони (варіант: Коненти ); одне з найдавніших божеств у римській міфології; покровитель лісів, отар і пастухів. У давні часи римляни ототожнювали Ф. з грецьким Паном. Поет Горацій звертається до нього з такою молитвою: «Фавне, коханку полохливих німф, прошу тебе, прийди на мої поля і сонячні ниви й будь добрим до моєї молодої отари. Для тебе щороку забиваю молоденьке козеня і ставлю тобі повні келихи вина, для тебе старий жертовник оповивається клубами диму. А як настане твоє свято, худоба вільно гуляє на буйних пасовиськах, і все село виходить на луки, і вівці не бояться вовків. Дикий ліс осипає для тебе листя, а селянин на твою честь танцює і весело тупає в немилу землю». На честь Ф. у грудні справляли свято фавналії. Ф. приносили в жертву цапів, робили узливання молоком і вином. На честь божка як захисника отар від вовків (Ф. Луперк) 15 лютого влаштовували луперкалії. За міфами, Ф. мав дар провіщати людям їхню долю; той, хто бажав заглянути в майбутнє, повинен був заснути на шкірі принесеної в жертву вівці (інкубація). Звідси, можливо, епітет Ф. Інкуб. Сином Ф. й німфи Маріки був Латин.