Фавн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Статуя Фавна в Помпеях

Фавн (лат. Faunus від favere — сприяти, бути прихильним) — син Піка й Помони (варіант: Коненти); одне з найдавніших божеств у римській міфології; покровитель лісів, отар і пастухів.

У давні часи римляни ототожнювали Фавна з грецьким Паном. Поет Горацій звертається до нього з такою молитвою:

« Фавне, коханку полохливих німф, прошу тебе, прийди на мої поля і сонячні ниви й будь добрим до моєї молодої отари. Для тебе щороку забиваю молоденьке козеня і ставлю тобі повні келихи вина, для тебе старий жертовник оповивається клубами диму. А як настане твоє свято, худоба вільно гуляє на буйних пасовиськах, і все село виходить на луки, і вівці не бояться вовків. Дикий ліс осипає для тебе листя, а селянин на твою честь танцює і весело тупає в немилу землю.  »

На честь Фавна у грудні справляли свято фавналії. Фавнам приносили в жертву цапів, робили узливання молоком і вином. На честь божка як захисника отар від вовків (Ф. Луперк) 15 лютого влаштовували луперкалії.

Згідно з міфами, Фавн мав дар провіщати людям їхню долю; той, хто бажав заглянути в майбутнє, повинен був заснути на шкірі принесеної в жертву вівці (інкубація). Звідси, можливо, епітет Фавна Інкуб[en].

Сином Фавна й німфи Маріки[en] був Латин.

Література[ред.ред. код]