Пігідо Федір Петрович

Фе́дір Петро́вич Пігідо, псевд. Правобережний (1 жовтня 1888, село Стайки, Київська губернія — 11 листопада 1962, Фельдмохінген, близ. Мюнхена) — історик та культурний діяч української діаспори в Німеччині.

Народився у селянській сім'ї. Закінчив Київську середню військово-медичну школу, у 1917—1920 рр. служив у Головному санітарному управлінні УНР. У 1920-ті рр. працював бухгалтером, потім помічником директора на заводі. 1930 р. поступив на промисловий факультет Інституту економічних наук (закінчив 1935 р.). Працював інженером у сфері будівництва.

Під час Великої Вітчизняної війни зостався на окупованій території, проживав разом з дружиною та дочкою у селах близько Києва. Разом з відступаючими німцями мандрував 1944 р. на захід. У Німеччині працював на керамічній фабриці. Дочка загубилася без вісті.

В еміграції займався культурно-просвітницькою діяльністю, був близьким співробітником І. П. Багряного. 1950—1951 hh. — директор видавництва «Українські вісті» (Новий Ульм), член керівництва УРДП.

Найважливішим твором є його історична праця «Велика Вітчизняна війна» (перевидана в Україні 2007 р.).

Твори

• «8,000,000 — 1933 рік на Україні» (1951);
• «Велика Вітчизняна війна» (1954), ще одне посилання
• «The Stalin Famine» (1954),
• «Materials Concerning Ukrainian-Jewish Relations during the Years of the Revolution, 1917—1921» (1956),
• «Україна під большевицькою окупацією» (1956).

Посилання

• Фёдор Пигидо и его воспоминания