Неіржавна сталь: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
м r2.7.1) (робот додав: et:Roostevaba teras |
мНемає опису редагування |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
''' |
'''Неіржавіюча сталь''' — (''тж. іноді'' '''інокс''', {{lang-en|'''Inox'''}} від {{lang-fr|acier inoxydable}}) — стійка до [[корозія|корозії]] у атмосфері та агресивних середовищах [[сталь]]. Стійкість досягається [[Легування (металургія)|легуванням]]. Основний [[Легуючі елементи|легуючий елемент]] неіржавіючої сталі — [[хром]] (12—20%). Вищий вміст хрому в сталі дає більший опір корозії, сплави з понад 12% хрому не ржавіють у звичайних умовах і в слабкоагресивних середовищах, понад 17% — корозійностійкі у агресивних окислювальних середовищах, зокрема в [[азотна кислота|азотній кислоті]] міцністю до 50%. |
||
Неіржавіюча сталь має немагнітні або слабомагнітні властивості, що може бути використано для перевірки її справжності.{{Джерело?}} |
|||
== Історія == |
== Історія == |
||
| Рядок 8: | Рядок 8: | ||
Американський дослідник [[Елвуд Гейнс]] ([[:en:Elwood Haynes|Elwood Haynes]]) у 1907 році патентує нікелево-хромовий сплав [[стеліт]], і публікує у 1910 році статтю на [[IUPAC|Міжнародному конгресі прикладної хімії]]<ref name = m160>{{Harvnb|Madden|2003|p=160}}.</ref>. |
Американський дослідник [[Елвуд Гейнс]] ([[:en:Elwood Haynes|Elwood Haynes]]) у 1907 році патентує нікелево-хромовий сплав [[стеліт]], і публікує у 1910 році статтю на [[IUPAC|Міжнародному конгресі прикладної хімії]]<ref name = m160>{{Harvnb|Madden|2003|p=160}}.</ref>. |
||
Німецька компанія [[Friedrich Krupp AG]] у 1908 році будує 366-тонний вітрильник [[Германія]] ([[:de:Germania (Yacht)|Germania]]) з корпусом із нікеле-хромового сплаву сталі<ref>{{cite web |url=http://dhr.dos.state.fl.us/archaeology/underwater/preserves/HM_Prop3.pdf |title=A Proposal to Establish the Shipwreck Half Moon as a State Underwater Archaeological Preserve |month=May|year=2000 |publisher=Bureau of Archaeological Research, Division of Historical Resources, Florida Department of State}}</ref>, у [[1912]] році патентує [[Аустеніт|аустенітну]] |
Німецька компанія [[Friedrich Krupp AG]] у 1908 році будує 366-тонний вітрильник [[Германія]] ([[:de:Germania (Yacht)|Germania]]) з корпусом із нікеле-хромового сплаву сталі<ref>{{cite web |url=http://dhr.dos.state.fl.us/archaeology/underwater/preserves/HM_Prop3.pdf |title=A Proposal to Establish the Shipwreck Half Moon as a State Underwater Archaeological Preserve |month=May|year=2000 |publisher=Bureau of Archaeological Research, Division of Historical Resources, Florida Department of State}}</ref>, у [[1912]] році патентує [[Аустеніт|аустенітну]] неіржавіючу сталь і розгортає її виробництво<ref>{{cite web |url=http://www.nirosta.de/History.22.0.html?&L=1 |title=ThyssenKrupp Nirosta: History |accessdate=2007-08-13}}</ref>. |
||
== Посилання == |
== Посилання == |
||
* [http://bse.sci-lib.com/article081302.html Нержавіюча сталь] у [[Велика радянська енциклопедія|Великій радянській енциклопедії]] {{ref-ru}} |
* [http://bse.sci-lib.com/article081302.html Нержавіюча сталь] у [[Велика радянська енциклопедія|Великій радянській енциклопедії]] {{ref-ru}} |
||
* {{citation |title=Haynes-Apperson and America's First Practical Automobile: A History |last=Madden |first=W. C. |publisher=McFarland |year=2003 |isbn=0786413972}} |
* {{citation |title=Haynes-Apperson and America's First Practical Automobile: A History |last=Madden |first=W. C. |publisher=McFarland |year=2003 |isbn=0786413972}} |
||
* [http://sunday.in.ua/aboutsteel.html Типи |
* [http://sunday.in.ua/aboutsteel.html Типи неіржавіючих сталей] |
||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
Версія за 12:51, 13 травня 2012
Неіржавіюча сталь — (тж. іноді інокс, англ. Inox від фр. acier inoxydable) — стійка до корозії у атмосфері та агресивних середовищах сталь. Стійкість досягається легуванням. Основний легуючий елемент неіржавіючої сталі — хром (12—20%). Вищий вміст хрому в сталі дає більший опір корозії, сплави з понад 12% хрому не ржавіють у звичайних умовах і в слабкоагресивних середовищах, понад 17% — корозійностійкі у агресивних окислювальних середовищах, зокрема в азотній кислоті міцністю до 50%.
Неіржавіюча сталь має немагнітні або слабомагнітні властивості, що може бути використано для перевірки її справжності.[джерело?]
Історія
Корозійна стійкість сплаву хрому з залізом відкрита у 1821 році французьким металургом П'єром Бертьє (Pierre Berthier), проте за наявних тоді технологій сплав був непрактичний через високу ламкість. У 1890-их німецький хімік Ганс Гольдшміт (Hans Goldschmidt) винайшов алюмінотермітний спосіб одержання сплаву.
Американський дослідник Елвуд Гейнс (Elwood Haynes) у 1907 році патентує нікелево-хромовий сплав стеліт, і публікує у 1910 році статтю на Міжнародному конгресі прикладної хімії[1].
Німецька компанія Friedrich Krupp AG у 1908 році будує 366-тонний вітрильник Германія (Germania) з корпусом із нікеле-хромового сплаву сталі[2], у 1912 році патентує аустенітну неіржавіючу сталь і розгортає її виробництво[3].
Посилання
- Нержавіюча сталь у Великій радянській енциклопедії (рос.)
- Madden, W. C. (2003), Haynes-Apperson and America's First Practical Automobile: A History, McFarland, ISBN 0786413972
- Типи неіржавіючих сталей
Примітки
- ↑ (Madden, 2003, с. 160).
- ↑ A Proposal to Establish the Shipwreck Half Moon as a State Underwater Archaeological Preserve (PDF). Bureau of Archaeological Research, Division of Historical Resources, Florida Department of State. May 2000.
- ↑ ThyssenKrupp Nirosta: History. Процитовано 13 серпня 2007.