Теличин Данило Ілліч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Данило Ілліч Теличин
Народився9 квітня 1947(1947-04-09)
с. Осташівці, Зборівський район, Тернопільська область, Україна, Україна
Помер12 жовтня 2010(2010-10-12) (63 роки)
м. Тернопіль, Україна
Похованням. Тернопіль
Громадянство УРСРУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьжурналіст, редактор
Alma materЛьвівський університет
Мова творівукраїнська
ЧленствоНаціональна спілка журналістів України і Національна спілка письменників України

Данило Ілліч Теличин (9 квітня 1947, с. Осташівці Зборівського району Тернопільської області, Україна — 12 жовтня 2010[1], м. Тернопіль) — український поет, публіцист, журналіст, редактор. Член НСЖУ (1982), НСПУ (2003). Чоловік Людмили Овсянної.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Закінчив факультет журналістики Львівського університету (1972).

У 1966—1983 — кореспондент, завідувач відділу, відповідальний секретар, головний редактор (від 1978) обласної молодіжної газети «Ровесник»; відповідальний секретар обласної газети «Вільне життя» (від 1983).

Доробок

[ред. | ред. код]

Автор понад 300 публікацій у районних, обласних і всеукраїнських виданнях, колективних збірниках. Видав збірки поезій:

  • «Вікно в пережите» (1997),
  • «Блискі біль землі Галицької» (2002),
  • «Остання свічка. Фраґменти одного життя» (2002),
  • «Я вас люблю» (2003),
  • «Троянда на снігу» (2006),
  • «Пригорща вечірньої роси» (2006),
  • «Крутизна» (2005, новели у віршах).

Упорядник книги Людмили Овсянної «Я вже не усміхнуся так» (2004).

Відзнаки

[ред. | ред. код]
  • Лауреат конкурсу «Людина року» (2005, Тернопільщина).[2]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Данило Теличин [Архівовано 2016-09-17 у Wayback Machine.] // Тернопільська обласна бібліотека для дітей.
  2. Конкурс «Людина року на Тернопільщині» // Історико-краєзнавчий проект «Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля».

Джерела

[ред. | ред. код]