Тьосокабе Кунітіка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тьосокабе Кунітіка
яп. 長宗我部国親
Ім'я при народженніСенюмару
Народився1504(1504)
Okō Castled, Нанкоку, Префектура Кочі, Японія
Помер8 липня 1560
КраїнаЯпонія
Національністьяпонець
Діяльністьсамурай
Титулдаймьо
Посададаймьо
Термін1508—1560 роки
ПопередникТьосокабе Канецугу
НаступникТьосокабе Мототіка
РідРід Тьосокабе
БатькоТьосокабе Канецугу
РодичіIchijō Fusaied
У шлюбі зОсаті но Ката
донька
Діти4 сина і 4 доньки

Тьосокабе Кунітіка (*長宗我部 国親, 1504  —8 липня 1560) — даймьо з провінції Тоса у 15081560 роках.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з самурайського роду Тьосокабе. Син Тьосокабе Канецугу, власника невеличкого володіння на о. Сікоку. Народився у 1504 року, отримавши ім'я Сенюмару. У 1508 році клан Мотояма атакував родинний замок Око, захопивши Тьосокабе Канецугу, якого було страчено. Кунітіка вимушений був тікати, знайшовши прихисток у клану Ітідзьо, чиїм васалом він став.

У 1518 році за підтримки військ Ітідзьо відвоював замок Око та решту своїх володінь. З цього часу відновлюється тривала боротьба з родом Мотояма. Для цього отримав підтримку канрея Хосокава Такакуні. Але після його повалення у 1527 році ситуація для Кунітіки погіршилася.

У 1544 році задля налагодження стосунків з Мотояма влаштував шлюб між своєю донькою та Мотояма Сіґетокі. Протягом 1547 року боровся за замок Оцу і місто Сімода. До 1549 року захопив південно-західну частину провінції Тоса, завдавши поразки роду Ямада. У 1555 році поновилися конфлікти з кланом Мотояма, який очолив його зять Сіґетокі. У 1556 року Тьосокабе Кунітіка захопив рівнину Коті.

У травні 1560 року захопив замок Нагахама, що належав роду Мотояма. Неподалік від цього замку відбулася битва, в якій Кунітіка маючи 1 тис. самураїв здолав вороже військо у 2,5 тис. самураїв. Слідом за цим взяв супротивника в облогу в замку Урато. Проте через хворобу невдовзі зняв облогу й повернувся до рідного замку Око. У липні того ж року він помирає Владу успадкував його син Тьосокабе Мототіка.

Джерела

[ред. | ред. код]