Угорницька школа
| Угорницька гімназія отинійської селищої ради | |
|---|---|
| Тип | гімназія |
| Країна | Україна |
| Розташування | 78230 вул. Шевченка, 30, с. Угорники Коломийського району, Івано-Франківської області. |
| 48.72474, 24.85163 | |
| Засновано | 1862 |
| Директор | Злепко Мар'яна Михайлівна |
| Учителі | 21 |
| Класи | 9 |
| Поверхів | 2 |
| Мова навчання | Українська мова |
| Вулиця | Шевченка 30 |
| Адреса | село Угорники |
| Сайт | ugornyk-shcool.jimdofree.com |
Історія школи села Угорники, Коломийського району, Івано-Франківської області.
1862-1864 роки – в Угорниках була тривіальна школа, де навчалося 54 дитини. Вчителем був Томас Красіцький.
1882 рік – в селі заснована державна школа, де навчалося 66 дітей. Директором був Порфирій Витвицький – батько Степана Витвицького[1].
1901 рік – директором був Альбін Цапій.
1906 рік – започаткована двокласна польська школа, яка існувала до 1935 року.
1930-1943 роки – будівництво початкової школи, де в 1939 році було уже 5 класів.
1941-1943 роки – директором був пан Нестерук з Ворони.
1945-1952 роки– будівництво восьмирічної школи, директором на той час був Євчук А.К., заступником – Луценко Меланія Василівна.
Зберігся звіт 7-річної школи в с.Угорники за 1944/45 навчальний рік. Навчання розпочалося 01.09.1944 і завершилося 07.07.1945 (включаючи іспити). Фактично школа працювала 230 робочих днів на рік. Навчання велося українською мовою. «У 1945 р., на початку навчального року, – згадує Валентин Ідзі, – була релігія, яку викладав священик. До кінця навчального року релігію відмінили. Першим учителем був Вербинець Антон (мав освіту священика, але ніколи ним не був)». Школа у своєму розпорядженні мала 2 будинки загальною площею 900м2. Було 5 класних кімнат площею 350м2 і один військовий кабінет, який займав 20м2. Навчання велося в одну зміну. Протягом 1944/45 навчального року школа налічувала 150 учнів. Школа фізкультурного залу не мала. Діти займалися на обладнаному спортивному майданчику.
У школі працювало 3 вчителі, 2 з яких – у 5-7 класах. Адмінтехперсоналу було 4 особи та 1 піонервожатий. Іноземною мовою була на той час німецька, яку вивчали учні 5 і 6 класів. Загальне число книг за інвентарем шкільної бібліотеки на час звіту – 10, з них 5 для позакласного читання учнів. На зборах директорів та завучів шкіл 1945 р. директор Угорницької 7-річної школи відмітив, що 7 учнів зовсім не відвідують школу, а інші часто пропускають уроки, бо працюють в господарстві. На січневій конференції 1946 р. було зареєстровано 6 вчителів Угорницької школи: Галіченко Іван Тихонович, Каменева Надія Петрівна (завпед), Борисенко Людмила Яківна, Бондаренко Надія Захарівна, Майковська Надія Василівна, Майковський Костянтин Анатолійович.
У березні 1946 р. райком комсомолу організував піонерську організацію в Угорницькій школі. Для покращення якості навчання та успішності учнів протягом навчального року проводилися серпневі та січневі наради, наради директорів, завідувачів шкіл, де було обговорено такі питання: «Урок – основна форма навчання у школі»; «Робота вчителя над собою»; «Самостійна робота учнів»; «Контроль і допомога в роботі молодих учителів»; «Критерії оцінки знань учнів» та ін. Під час навчання української мови вчителям найчастіше доводилося боротися з місцевою говіркою. Для викорінення діалектних слів із лексикону учнів вчителі систематично давали учням тексти для читання, кожен учень, окрім класної роботи, вдома писав перекази за прочитаними оповіданнями.
При Угорницькій школі працював батьківський комітет. На батьківських зборах обговорювалися такі питання: здійснення закону про загально обов’язкове навчання; школа в країні Рад; підсумки роботи школи за чверть, півріччя і навчальний рік; про підготовку шкіл до нового навчального року та створення умов для роботи учителів. Галіченко І.П. 14 вересня 1946 р. на нараді директорів та завідувачів шкіл поінформував, що в школі навчалося 227 учнів, «…педкадрами школа забезпечена не повністю. Відвідування учнями школи добре. Документація впорядкована, дрова завезені. Гурткова і виховна робота школи не налагоджена». Усі учителі були забезпечені квартирами. З 12 травня 1947 р. директором Угорницької школи був Майковський А.К. У школі навчалося 204 учні (2 – новоприбулих). Невстигаючих – 26, відмінників – 8.
Піонерська організація налічувала 81 чол. Не було піонервожатого. При школі діяв літературний, драматургічний, фізкультурний гуртки. Проводилися свята (до 800-річчя Москви, до 30-х роковин Великого Жовтня). У січні 1948 р., як бачимо із статистичних даних, відвідування Угорницької школи становило 90%. У 1949 р. заняття в Угорницькій школі проводилися у двох будинках, у 6 класних кімнатах. Було 44 парти, які забезпечували 100 місць. Розмір пришкільної земельної ділянки для дослідних цілей становив 0,05 га, для господарчих потреб – 0,45 га. При директорі Хринюку М.Й. у школі була створена кімната фізкультури, працювала редколегія, створювалися фотомонтажі. Із доповіді Хринюка М.Й. від 15.6.1949 р. дізнаємося, що у школі «відремонтовано двері, вікна, груби, парти. Побілки ще не проведено. Дров завезено мало».
Шкільна бібліотека весь час поповнювалася книгами та журналами. При школі заведено книгу обліку бібліотечного фонду. Контроль за чистотою приміщень вели медпрацівники. Щомісяця лікарями проводився методогляд учнів. У всіх класах шкіл діяли сантрійки, які протягом року стежили за станом класних приміщень, чистотою і акуратністю учнів, станом їх книжок, зошитів.
В роки війни з 1941 по 1943 рік в школі директором працював Яків Нестерук разом із жінкою Марією. Навчалося дуже мало дітей.
В 1944 році, коли в селі проходив фронт, школа не працювала аж до приходу радянської армії. Припинено було будівництво школи, яке розпочато у 1930 році. Після закінчення війни, школа розпочала свою роботу.
У 1948/1949 навчальному році в Угорницькій школі було 9 вчителів (5 – 1-4 класи, 4 – 5-7 класи). Учителями Угорницької школи були Ключенко Роман Григорович, Вербінець Іван Антонович, Яцьків Степан Миколайович, Конахевич Н.І., Костенко Д.С., Хринюк М.Й., Ківа Л., Ленець Надія С., Олійник Романа Степанівна.
У 1948 р. вийшла постанова «Про здійснення закону про загальне обов’язкове навчання». Ось виписка із постанови №40 від 6 березня 1948 р.: «При звітах голів і директорів шкіл встановлено, що голови сільрад: Угорницької – Чабанюк, Старо-Кривотульської – Заліський, Ново-Кривотулівської – Палій разом з директорами не зуміли організувати своєї організаційної роботи по 100% охопленню дітей школою». В Угорницькій 7-річній школі відвідування дітьми школи становило 71%. У зв’язку з таким станом справ голова Угорницької сільради Чабанюк та директор школи Майковський одержали попередження від Виконавчого комітету. У жовтні 1950 р. в с.Угорники було 229 учнів, з яких 4 до школи не ходили (це були діти Паньківа Михайла, Данищука Юрка, Пероги Гната та Ідзя Теодора). Щодо неписьменності серед дорослого населення, то зовсім неписьменними були 232 особи. Як доповідав директор школи Хренюк Мусій Йосипович на 15 сесії Угорницької сільської ради, «…питання стоїть серйозне, … і нам треба за три місяці до 33 роковин Великого жовтня ліквідувати неписьменність в с. Угорники». Дітям-сиротам та напівсиротам, які ходять до школи, надавали щомісячну допомогу. На 1951 р. таких дітей в селі було немало.
- Ревінер Іван Данилович – на утриманні 75-літньої Кінащук Павліни Іванівни;
- Боярський Володимир Іванович – 1944 р.н., його батьки померли за один тиждень у 1948 р., опікунка – Шаваринська Катерина Іванівна;
- Крук Петро Магорович – 1938 р.н., батька не мав, мати померла в 1944 р., опікунка – Семчук Настуня Адамівна;
- Крицький Іван Михайлович – 1937 р.н., на утриманні баби Крицької Гонорки Антонівни, яка на 1950 р. мала 90 років;
- Надворняк Настя Павлівна – 1941 р.н., мала пошкоджені ноги, перебувала на утриманні Гук Парані Наумівни.
- Шмігель Михайло Петрович – 1944 р.н., перебував на утриманні матері Шмігель Марії Думінівни;
- Шершенюк Павло Павлович – 1948 р.н. та Шершенюк Олена Павлівна – 1943 р.н., батька не мали, мати «умовно хвора, не в змозі посилати дітей щоденно до школи і перебуває на утриманню матері Шершенюк Павліни Василівни».
- Кіндрацький Петро Юркович – 1938 р.н., батько загинув 1944 р. на війні, перебував на утриманні матері Кіндрацької Юстини Михайлівни.
- Цібій Анна Мільківна – 1943 р.н., перебувала на утриманні матері Цібій Марії Лук’янівни.
- Кособуцька Марія Ільківна – 1937 р.н., батько загинув 1944 р. на фронті, перебувала на утриманні Кособуцької Анни Іванівни.
- Цібій Михайло Петрович – 1939 р.н., батько загинув на фронті 1944 р., на утриманні Цібій Розалії Томківни.
- Дяк Анна Михайлівна – 1940 р.н., батько загинув на фронті 1944 р., опікунка – Дяк Явдоха Михайлівна.
- Крук Анна Степанівна – 1943 р.н., батька не мала, мати – Крук Марія Адамівна – мала ще 2 дітей.
- Петрик Йосиф Філіпович – 1940 р.н., батько помер 1945 р., мати – Петрик Марія Василівна.
- Б’єнь Катерина Йосипівна – 1942 р.н., на утриманні матері Б’єнь Марії Процівни, батько помер в 1942 р. та ін.
Допомога держави була незначною: раз на рік могли привезти черевики або щось із верхнього одягу.
У 1953 році директором Угорницької семирічної школи став Євчук Антон Корнилович. Основне завдання, яке перед ним було поставлено, – це ліквідація неграмотності. В селі було ще 47 малописьменних чоловік. Двічі на тиждень їх навчали культармійці (за кожною ділянкою був закріплений культармієць[2]).
Перший учительський колектив восьмирічної школи:
- Ключенко Р.Г. – вчитель початкових класів;
- Тріш М.В – піонервожата;
- Купіна М.І. – вчитель російської мови;
- Євчук А.К. – директор школи вчитель історії;
- Луценко М.В. – завуч,вчитель математики;
- Сай О.В. – вчитель біології та хімії;
- Бакай О.Г. – вчитель початкових класів;
- Вишнівська І.Б. – вчитель української мови;
- Богаченко І.М. – вчитель початкових класів;
- Євчук Ю.М. – вчитель початкових класів;
З 1963 року школа знаходилась у тому самому двоповерховому приміщенні, у ній навчалося 210 учнів.
У школі працювало 13 вчителів, із них 7 – з вищою освітою, 6 – з середньою педагогічною освітою. Серед учителів працювало троє наших односельців. Вони були відданими своїй справі. Урок для більшості із них був центром їх педагогічної діяльності. Учням не тільки давали знання, але й виховували працьовитими, товариськими, щирими у спілкуванні, словом, закладали в них ті риси характеру, яких нам сьогодні бракує.
Семеро вихідців із села одержали вищу освіту: педагогічну, медичну, юридичну. В Коломийському райвно працював Петровський М.Й., директором Старо-Кривотульської 8-річної школи був Соботник Й.П., прокурором Коломийського району – Дубей П., вчителями в селі Угорники – Сай П.В., Федів П.М., Барчук С.М.
Школу опалювали дровами. Техпрацівниками в той час працювали Жураківська Марія і Кіндрацька Марта. Опалювати школу починали о 5 год. ранку. Школа для забезпечення господарських потреб тримала двох коней.
У 1966 році директором Угорницької восьмирічної школи був Ломако Петро Вікторович. Доповідаючи на засіданні виконкому сільської ради 25 червня 1966 року про стан підготовки школи до нового навчального року, директор школи сказав, що «побілені класи силами громадськості». Водночас районний відділ народної освіти мало цікавиться ремонтом школи, своєчасно не забезпечує будівельними матеріалами. Школа повністю не забезпечена паливом.
Згідно протоколу десятої сесії Угорницької сільської ради ХІ скликання від 3 серпня 1968 року щодо питання «Про підготовку школи до нового 1968-1969 навчального року» директор школи Ломако П.В. зазначив, що «в школі обладнаний фізичний кабінет, де закуплено нові прилади для дослідів. Працюють астрономічний та географічний майданчики. При школі працює шкільна майстерня, де учні можуть ознайомитися з роботою токаря, слюсаря, столяра. Біля школи обладнані спортивні майданчики: футбольний, баскетбольний та волейбольний».
У кінці 60-х рр. директором школи був Аркадій Данилович Шпілінський. В роки війни Шпілінський А.Д. був артилеристом. Добре знав математику. Був врівноваженою, працьовитою і дисциплінованою людиною. Учням і батькам допомагав порадами. Вміло організовував роботу вчительського колективу. За його керівництва не було зривів уроків. Учні поважали і навіть побоювалися його. Хоча його методи впливу були завжди виваженими. З формальної причини був змушений подати заяву на звільнення.
Розглядаючи питання «Про підготовку школи до нового 1971-1972 навчального року», було підкреслено, що в школі не вистачає класів, немає їдальні. «Поки що діти будуть харчуватися в колгоспному дитячому садку, але це питання з правлінням колгоспу було дуже трудно вирішити. В столовій будуть харчуватися діти деяких колгоспників та робітників безплатно».
У протоколі засідання виконавчого комітету від 22 вересня 1972 року, де йдеться про наслідки ревізії складання та виконання бюджету сільської ради, вказано: «Якщо доходу від надання услуг кіньми поступило лише 80 крб. за рік, то сама заробітна плата техпрацівника становить 720 крб. та витрачено кормів на 222 крб.».
У зв’язку з цим вирішено «звернути увагу на використання гужтранспорту і в противному разі передати коней колгоспу як таких, що не оправдовують себе».
З протоколу засідання виконкому від 21 вересня 1972 року відомо, що в школі створені хоровий, танцювальний, літературний та інші гуртки. «Ведеться посилена боротьба з невстигаючими учнями».
Згідно з рішенням Коломийського районного виконавчого комітету в 1973 році за школою закріплено 1,5 га землі, але ця земля школою не використовується.
Депутати наголошували, що «вже чотири роки лежить документація на добудову школи (столової, піонерської кімнати та спортзалу)». Необхідно також закінчити огорожу школи. Водночас вказано, що в школі регулярно один раз в місяць випускалися усні журнали «Від з’їзду до з’їзду», «Жовтневий марш мільйонів», «Сільська молодь» та інші.
У 1977 році в школі було 60% вчителів з вищою освітою, решта навчалися заочно в інституті. 55% учнів школи вчилися на «добре» і «відмінно». З плану розвитку місцевого господарства села Угорники на 1978 рік відомо, що у восьмирічній школі навчалось 194 учнів, в тому числі в групах продовженого дня – 105. У 9-ий клас прийшло 20 учнів.
У квітні 1979 року на базі школи була проведена відкрита нарада директорів шкіл. Учні школи зайняли 1 місце серед шкіл району у зборі металолому і 2 місце у зборі лікарських рослин. Учні школи також брали участь у кущових олімпіадах з різних предметів, де займали призові місця.
Згідно протоколу засідання виконкому від 20 травня 1982 року директором школи був призначений Хімейчук М.М.
Станом на 4 грудня 1982 року в школі навчалось 236 учнів, у тому числі в школі і групі з продовженим днем – 162. З виступу депутатів на сесії 20 грудня 1982 року відомо, що у школі 62 дітей харчуються за рахунок бюджету сільської Ради.
У протоколі ІХ сесії ХVІІІ скликання від 27 січня 1984 року говориться про те, що учнями школи заготовлено 180 т силосу. Школа жила справами, наближеними до потреб села. Вчили того, що знадобиться в сім’ї, господарці та у колгоспному виробництві.
З 2004 року в селі Угорники почалось будівництво нової школи та до цього часу не завершилось.
11 лютого 2019 року новим директором школи стала Злепко Мар'яна Михайлівна[3].
19 лютого 2019 року Угорницька загальноосвітня школа І-ІІ ступенів стала Угорницькою гімназією[4].
| Роки | Директор |
|---|---|
| 1862 | Томас Красіцький |
| 1882 | Порфирій Витвицький |
| 1901 | Альбін Цапій |
| 1941-1943 | Нестерук Яків |
| 1945-1953 | Євчук Антон Корнилович |
| Хренюк Мусій Йосипович | |
| 1966-1969 | Ломако Петро Вікторович |
| 1969-1982 | Шпілінський Аркадій Данилович |
| 1982 | Хімейчук Микола Михайлович |
| Блаженко Михайло Йосипович | |
| Федів Лілія Володимирівна | |
| 2019-дотепер | Злепко Мар'яна Михайлівна |
| ???? | Нагірний Михайло Іванович |
- ↑ Витвицький Степан Порфирович
- ↑ Культармійство. Вікіпедія (Українська) .
- ↑ Угорницька гімназія. Опендатабот (Українська) . 11 лютого 2019.
- ↑ Угорницька гімназія. Опендатабот (Українська) . 24 грудня 2020.