Уколова Вікторія Іванівна
| Вікторія Іванівна Уколова | |
|---|---|
| Народилася |
11 травня 1944 (79 років) Самарканд, Узбецька РСР, СРСР |
| Країна |
 СРСР Росія |
| Національність | росіянка |
| Діяльність | історик |
| Alma mater | Історичний факультет МДУ |
| Галузь | історія, філософія історії, культурологія |
| Заклад | Московський державний інститут міжнародних відносин |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор історичних наук |
| Нагороди |
  |
Вікторія Іванівна Уколова (нар. 11 травня 1944, Самарканд, Узбецька РСР, СРСР) — радянський російський історик. Доктор історичних наук, професор.
Життєпис[ред. | ред. код]
Вікторія Іванівна Уколова народилась 11 травня 1944 року в місті Самарканд, Узбекистан в родині військового. Закінчила загальноосвітню школу № 2 м. Ромни. Закінчила історичний факультет і аспірантуру МДУ імені М. В. Ломоносова Закінчила аспірантуру Московського державного університету імені М. В. Ломоносова. Працювала в Інституті загальної історії. У 1998 році Вікторія Уколова прийшла працювати в Московський державний інститут міжнародних відносин Міністерства Іноземних Справ Росі, де очолила кафедру всесвітньої і вітчизняної історії. Від 1999 до 2013 вона - заступник голови експертної ради з історії ВАК Росії. Член бюро Російської асоціації медієвістов і істориків раннього Нового часу. Голова редколегії видання РАН "Пам'ятники історичної думки", член редколегій журналів "Вісник древньої історії" і "Середні віки".
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
Професор Уколова займається дослідженнями історії і культури пізньоантичного Риму і ранньосередньовічної Європи (V—VII століття). Доктор історичних наук(1987), професор(1994), завідувачка кафедри всесвітньої і вітчизняної історії МДІМВ(У) МЗС Росії. Вона - автор більше десяти монографій, близько трьохсот статей і публікацій. Вікторія Іванівна викладала курси «Історія Древньої Греції і Риму», «Історія і культура Латинського Середньовіччя», спецкурси «Біблія в європейському мистецтві», «Філософи і святі і Пізню античність». Неодноразово читала лекції в університетах Великої Британії, Франції, Італії, США.
Наукові роботи[ред. | ред. код]
- Уколова, В. И. «Останній римлянин» Боэций. — М., Наука, 1987.
- Уколова, В. И. Антична спадщина і культура раннього середньовіччя. — М., Наука, 1989.
- Уколова, В. И. Пізній Рим. П'ять портретів. — М., Наука, 1992.
- Уколова, В. И. Немировський А. И. Світло зірок, або останній Розенкрейцер. — М., 1994.
- Уколова, В. И. Античність: історія і культура. У 2-х тт. — М., 1999.
- Уколова, В. И. Історія для завтрашнього дня. — М., 2001. (співавторство).
Монографії іноземними мовами:
- Ukolova V.I. Feudal Society and its Culture ( в соавторстве) — М., 1987.
- Ukolova V.I. Last romans and European culture — М., 1990.
- Ukolova V.I. Intellectual life in the middle age — М., 1990.
- Ukolova V.I. Three defeats or the happy life of Flavius Cassiodorus // Journal of ancient civilizations (China) 1993.
- Ukolova V.I. Los ultimos Romanos et cultura europea. — M., 1991.
Досягнення[ред. | ред. код]
- 1987 — захистила дисертацію і отримала вчену ступінь доктор історичних наук
- 1994 — присуджено вчене звання професор
Джерела[ред. | ред. код]
- Уколова Вікторія Іванівна — біографія [Архівовано 26 квітня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Уколова Вікторія Іванівна [Архівовано 26 квітня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- Рыбаков С., Чернова М. Русская римлянка: к юбилею В. И. Уколовой [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Публікації в журналі «Середні віки»(рос.)