Фомін Юхим Мойсейович
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Фомін Юхим Мойсейович | ||
|---|---|---|
| рос. Ефим Моисеевич Фомин | ||
 | ||
| Народження |
15 січня 1909[1] Kalyškid, Вітебський повіт[d], Вітебська губернія, Російська імперія | |
| Смерть |
30 червня 1941[2] (32 роки) Берестя, Білоруська РСР, СРСР вогнепальне поранення | |
| Країна |
.svg){kind=small} СРСР | |
| Приналежність | СРСР | |
| Рід військ | піхота | |
| Роки служби | 1932—1941 | |
| Партія | ВКП(б) | |
| Член | Всесоюзна ленінська комуністична спілка молоді | |
| Звання | полковий комісар | |
| Війни / битви |
Німецько-радянська війна, * Оборона Берестейської фортеці | |
| Нагороди |
| |
 Фомін Юхим Мойсейович у Вікісховищі | ||
Юхим Мойсейович Фомін (15 січня 1909, Колишки Вітебського повіту Вітебської губернії — 30 червня 1941, Холмська брама, Берестя, Білоруська РСР, СРСР) — радянський офіцер, полковий комісарів дивізії. Один із керівників оборони Берестейської фортеці в червні 1941 року.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в містечку Колишки[3] Вітебського повіту (нині село Колишки Ліозненського району) у бідній єврейській родині (батько — коваль, мати — швачка)[4][5]. Після смерті батьків виховувався тіткою, потім дядьком.
- 1921 — учень перукаря, потім шевця у Вітебську.
- 1922 — прийнятий вихованцем до Вітебського дитячого будинку[3].
- 1924 — вступив до комсомолу.
- 1927—1929 — Псковська окружна комуністична радянсько-партійна школа II ступеня[3].
- 1929 — Коломенська радянсько-партійна школа. Після закінчення працював інструктором Коломенського райкому партії.
- 1930 — вступив до ВКП(б)[3].
- 1932 — направлений за партійною мобілізацією на політичну роботу в РСЧА. Секретар комсомольської організації зенітного полку, політрук роти, інструктор політвідділу стрілецької дивізії, військовий комісар стрілецького полку.
- 1938 — закінчив курси при політуправлінні Харківського військового округу. За відмінне навчання та активну громадську роботу отримав подяку від командування, а від політуправління — іменний годинник із написом «За особливі успіхи в опануванні більшовизмом».
- Серпень 1938 — військовий комісар 23-ї Харківської ордена Леніна Червонопрапорної стрілецької дивізії.
- Вересень 1939 — у складі дивізії брав участь у Польському поході РСЧА[3].
- Літо 1940 — у складі дивізії вступив на територію Латвії, перебував у Даугавпілсі[3].
- Березень 1941 — за незаслуженим звинуваченням переведений до Берестя на посаду заступника командира 84-го стрілецького полку 6-ї Орловської Червонопрапорної стрілецької дивізії[3].
- 22 червня 1941 — очолив оборону Берестейської фортеці в кільцевій казармі на ділянці біля Холмської брами[6].
- 23 червня поранений уламком в голову, не смертельно, але тим не меньш продовжував керувати обороною на своїй ділянці.
- 24 червня 1941 — заступник командира штабу оборони фортеці.
- У ніч на 25 червня 1941 року очолив прорив зведеної групи в районі кільцевої казарми біля Холмської брами, але прорив не увінчався успіхом, група червоноармійців із втратами відступила назад у фортечні каземати, де продовжила опір у наступні дні.
- 30 червня 1941 — потрапив у полон у казармах 33-го окремого інженерного полку[7], і один із полонених бійців видав його нацистам як єврея та як комісара. Фомін був розстріляний — імовірно, біля Холмської брами фортеці.
- 3 січня 1957 - постановою президії верховної ради РСФСР, полкового комісара 84-го стрілецького полку 6-ї Орловської червоно-прапорної дивізії нагороджено орденом ім. Леніна, посмертно.
Посмертна реабілітація[ред. | ред. код]
- 3 січня 1957 Указом Президії Верховної Ради СРСР посмертно нагороджений орденом Леніна[3].
- 8 травня 1991 року за клопотанням ветеранів 23-ї дивізії Міністр оборони СРСР скасував пункт наказу 1941 року про застосування до Ю. М. Фоміну незаслуженого стягнення та поновив його на посаді заступника командира дивізії.
Сім'я[ред. | ред. код]
Дружина та син Юрій встигли евакуюватися з Латвії на початку війни. Після війни син Юрій (пом. 2013) та онук Олег жили у Києві. Юрій Фомін у 1957 р. отримав орден, яким нагородили його батька, а пізніше випустив книгу, де зібрав свідоцтва про свого батька.
У кінематографі[ред. | ред. код]
- У фільмі «Битва за Москву» (1985) роль Юхима Фоміна виконав Еммануїл Віторган.
- У фільмі «Брестська фортеця» (2010) роль Юхима Фоміна виконав Павло Дерев'янко.
Документальні фільми[ред. | ред. код]
- 2010 — документально-ігровий фільм Олексія Пивоварова «Берестя. Кріпосні герої» (НТВ).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ TracesOfWar
- ↑ https://bibliopskov.ru/fomin.htm
- ↑ а б в г д е ж и «Памяць. Лёзненскі раён», 1992, с. 107.
- ↑ Воспоминания Юрия Фомина
- ↑ Светлана Гладыш __ Бессмертный Гарнизон Сражается. Битва За Память
- ↑ «Памяць. Лёзненскі раён», 1992, с. 107—108.
- ↑ Кристиан Ганцер, Ирина Еленская, Елена Пашкович [и др.]: Брест. Лето 1941 года. Документы, материалы, фотографии. Смоленск: Инбелкульт, 2016. С. 638—639.
Посилання[ред. | ред. код]
- I.П. Шамякін (галоўны рэдактар), I.I. Авін, Г.К. Кісялёў, Я.В. Малашэвіч i інш. (рэдкал.). «Памяць. Лёзненскі раён». — Мн. : «Беларуская энцыклапедыя», 1992. — 592 с. — ISBN 5-85700-063-7.(біл.)
- Ю. Фомін. Перемога буде за нами.
- Наказ про виключення зі списків 24.12.1942
- Інформація з повідомлення про безповоротні втрати 20.04.1945
- Городоцька Л. Юхим Фомін. «Комісар, комісаре, усміхніться…»