Берестя

	місто Берестя; біл. Брест / Брэст / Берасьце
Герб Берестя	Прапор Берестя
Основні дані
	52°05′ пн. ш. 23°42′ сх. д. / 52.083° пн. ш. 23.700° сх. д.Координати: 52°05′ пн. ш. 23°42′ сх. д. / 52.083° пн. ш. 23.700° сх. д.
Країна	Білорусь
Область	Берестейська область
Засновано	1019
Перша згадка	1019
Поділ	Q14558423? і Q21580053?
Населення	▲ 318 тис. чоловік (1 січня 2009)
Площа	72,9 км²
Поштовий індекс	224xxx
Телефонний код	+375-162
Висота	280 м.н.р.м.
Водойма	при впаданні ріки Мухавець у Західний Буг
Міста-побратими	Луцьк; Орел; Біла; Плевен
Відстань
Найближча залізнична станція	Брест-Центральний
До Мінська
- фізична	139 км
До обласного центру
- фізична	193 км
Місцева влада
Веб-сторінка	city.brest.by
Голова ради	Олександр Рагачук
	Берестя
	Берестя
	Берестя у Вікісховищі?

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна. Докладніше — на сторінці Берестя (значення).

Бере́стя (Бе́ресть, Брест, колишній Бре́ст-Лито́вськ; рос. Брест, біл. Брэст, біл. тарашк. Берасьце, ідиш בריסק, пол. Brześć) — місто на південному заході Білорусі, адміністративний центр Берестейської області і Берестейського району. Розташоване у південно-західній частині області, при впаданні ріки Мухавець у Західний Буг, поряд із державним кордоном із Польщею. Великий залізничний вузол, річковий порт на Мухавці, важливий вузол автодоріг. Історичний центр Берестейщини.

Міський голова — це голова міськвиконкому.

Зміст

1 Історія
2 Населення
3 Український слід
4 Економіка та соціальна інфраструктура
5 Туризм
6 Відомі особи
- 6.1 Народились
- 6.2 Поховані
7 Див. також
8 Примітки
9 Джерела

Історія[ред. • ред. код]

Головний вокзал міста, 1915

Походження назви[ред. • ред. код]

Прадавня назва Берестя — Берестьє. Місто вперше згадується в «Повісті минулих літ» під 1019 роком у зв'язку з боротьбою князя турівського й великого київського Святополка Володимировича з його братом, у той час новгородським князем Ярославом Володимировичем (Ярославом Мудрим) за великокнязівський Київський престол. Жителі міста звалися берестянами. Назва походить, найімовірніше, від слова «берест» або від «береста» (зовнішній шар кори берези). У літописах XII—XIII століть зустрічається також назва Берестий, в історичних документах XVI століття — Бересть (ця назва існувала у жителів околиць міста донедавна). У XVII столітті — початку XX століття місто мало назву Брест-Литовськ, у 1921—1939 роках — Брест-над-Бугом, із вересня 1939 року — Брест.

Давня історія[ред. • ред. код]

Берестя — одне з найдавніших міст Волині. Уперше згадується в «Повісті минулих літ» під 1019 роком: розгромлений Ярославом Володимировичем Святополк через Берестя втік до Польщі. Однак авторитетний Новгородський перший літопис згадує це місто під роком 1017-м «Ярослав йде в Берестию». Польський учений Г. Ловм'янський на основі аналізу відомостей із джерел, насамперед руських літописів про боротьбу між синами Володимира Святославича за київський престол, вважає, що місто Берестя існувало до 1016 року і входило до складу удільного князівства Святополка. У період міжусобиці місто зайняв польський гарнізон і утримував його до 1022 чи навіть до 1031 року.

1 березня 1280 року біля Берестя відбулась битва над рікою Кросна між руськими, на чолі з берестейським воєводою Титом, та польськими загонами. Поляки зазнали поразки, маючи чисельну перевагу.

У Бересті 1596 року була підписана Берестейська унія. 3 березня 1918 року тут підписано Берестейський мир. 1915 року Берестя перейшло до Німецької імперії, 1918 — було включено до складу Української Народної Республіки, пізніше Української Держави. 1919 року відійшло до Польщі.

У складі Польщі[ред. • ред. код]

Ріст міста йшов шляхом приєднання прилеглих сіл і передмість^[2]^[3]^[4]^[5].

Друга світова війна[ред. • ред. код]

Берестейська фортеця

17 вересня 1939 року місто захопили німецькі війська (див. Оборона Берестя (1939)), 22 вересня 1939 року у Бересті відбувся спільний радянсько-німецький військовий парад, який приймали комбриг Семен Кривошеїн і генерал вермахту Гайнц Вільгельм Гудеріан. Цей парад мав відзначити спільну перемогу військ Червоної Армії і Вермахту над Польщею і символізував збройне братерство вояків обох країн. Згідно з Пактом Молотова — Ріббентропа місто перейшло до СРСР.

Після нападу Німеччини на СРСР Берестя відразу опинилося у глибокому тилу німецьких військ, але невелика група військових (залишки радянського гарнізону) продовжувала чинити спротив декілька тижнів. За цей подвиг Берестейська фортеця отримала почесний статус фортеці-героя поряд із містами-героями колишнього Радянського Союзу.

Після остаточного оволодіння містом нацисти 1 вересня 1941 року зробили Берестя адміністративним центром Генеральної округи Волинь-Поділля, і в цьому статусі місто залишалося до 19 червня 1942 р. Одночасно, і аж до зайняття радянськими військами 28 липня 1944 р. місто було центром Берестейського ґебіту (нім. Kreisgebiet Brest Litowsk)^[6].

Населення[ред. • ред. код]

Населення міста інтенсивно росло в період після закінчення Другої світової війни. Дані про динаміку чисельності населення — див. у таблиці:

Період	кін. XIV ст.	1825	1861	1897	1959	1970	1979	1985	1998	2004	2006	2007	2009
Тис. ос.	бл. 2	бл. 11	20,9	46,6	73,6	121,6	171,0	230,0	297,0	298,3	301,4	313,0^[7]	318,0^[1]

Населення міста складають представники 61 національності, у тому числі білоруси — понад 82 %, росіяни — 10,7 %, українці — понад 4 %, поляки — близько 1 %, євреї — 0,07 %.^[8]

У 1766 р. в Бересті проживало 3175 євреїв, в 1847 р. — 8136, у 1860 р. — 7900 (41 % від усього населення), в 1897 р. — 30 608 (65,8 % від усього населення). У 1921 р. єврейське населення Берестя становило 15 630 осіб (53 % від усього населення), в 1929 р. — 21 769 осіб (47 %), у 1938 р. — 25 000 осіб (43,7 %). За переписом 1936 р., в Бересті було зареєстровано 21 518 євреїв (41 % від усього населення); згідно з переписом 1939 р., в місті було 26 000 євреїв (50,9 % загальної кількості населення).

Хрест на честь українського князя Василя Острозького

Під час Першої світової війни євреїв двічі виселяли з Берестя. З переходом Берестя до Польщі (1919) життя єврейської громади відновилося. Поряд із релігійною активністю значне місце приділялося світській культурній діяльності. У місті були дві єврейські гімназії, чотири синагоги, близько 30 молитовних будинків, єврейські профспілки, жіночі та молодіжні організації; 12 з 44 членів міської ради (у тому числі й віце-мер Берестя) були євреями.

Український слід[ред. • ред. код]

1870 року на Берестейщині працювала етнографічна експедиція Павла Чубинського.

12 травня 2008 року в Бересті на території Берестейської фортеці на честь українського князя Василя Острозького встановлено пам'ятного хреста.

Могили вояків, старшин і громадян УНР на Тришинському кладовищі Берестя вирізняються типовими петлюрівськими або козацькими хрестами^[9].

Економіка та соціальна інфраструктура[ред. • ред. код]

Берестя — один з найважливіших транспортних вузлів Білорусі, промисловий центр. У місті розташовані електромеханічний та електроламповий заводи, підприємство «Цветотрон», підприємства легкої та харчової промисловості, виробництво побутової хімії, будматеріалів, меблів. 2 вищих навчальних заклади (Берестейський державний технічний університет та Берестейський державний університет імені А. С. Пушкіна), 2 театри (Берестейський обласний театр драми та музики й Театр ляльок). Берестя є одним з культурно-історичних центрів Республіки Білорусь, зокрема, у місті розташований меморіальний комплекс «Берестейська фортеця-герой». Діє краєзнавчий музей. Головна вулиця міста — проспект імені П.Машерова.

Туризм[ред. • ред. код]

Символом міста є меморіальний комплекс «Берестейська фортеця-герой», урочисте відкриття якої відбулося 25 вересня 1971 року. Будівництво меморіалу здійснювалося під керівництвом народного архітектора СРСР У. А. Караля.

У центрі міста є пішохідна зона — вул. Радянська. Довкола у доброму стані збереглась історична забудова. Поблизу — декілька музеїв та церков, а також костел 1856 року. Біля Берестейської фортеці, у декількох метрах від прикордонної смуги, розташований археологічний музей «Берестя», де зберігаються рештки городища XIII ст.