Берестя

місто Берестя біл. Брэст / Берасьце (Bieraście)
Герб Берестя Прапор Берестя
Основні дані
52°05′ пн. ш. 23°42′ сх. д.
Країна	Білорусь
Область	Берестейська область
Засновано	1019
Перша згадка	1019
Поділ	Q14558423?, Q21580053?
Населення	▲ 350 тис. осіб
Площа	145
Транслітерація назви	Bieraście
Поштовий індекс	224xxx
Телефонний код	+375-162
Висота	280 м.н.р.м.
Водойма	при впаданні річки Мухавець у Західний Буг
Міста-побратими	Луцьк Орел Біла Плевен
Відстань
Найближча залізнична станція	Брест-Центральний
До Мінська
- фізична	139 км
До обласного центру
- фізична	193 км
Місцева влада
Веб-сторінка	city.brest.by
Голова ради	Олександр Рагачук
Берестя
Берестя Берестя (Берестейська область)
Берестя у Вікісховищі?

Бе́рестя (Бе́ресть, Брест, колишній Брест-Лито́вськ; рос. Брест, біл. Брэст, біл. тарашк. Берасьце, їд. בריסק, пол. Brześć) — місто на південному заході Білорусі, адміністративний центр Берестейського району та Берестейської області. Розташоване у південно-західній частині області, при впаданні річки Мухавець у Західний Буг, поряд із державним кордоном із Польщею. Великий залізничний вузол, річковий порт на Мухавці, важливий вузол автодоріг. Історичний центр Берестейщини.

Згадуване в 1017, як місто деревлян^{[джерело?]}. Відоме головно Берестейською унією 1596 року та Берестейським миром 1918 року.

Історія

Головний вокзал міста, 1915

Походження назви

Прадавня назва Берестя — Берестьє. Місто вперше згадується в «Повісті минулих літ» під 1019 роком у зв'язку з боротьбою князя турівського й великого київського Святополка Володимировича з його братом, у той час новгородським князем Ярославом Володимировичем (Ярославом Мудрим) за великокнязівський Київський престол. Жителі міста звалися берестянами. Назва походить, найімовірніше, від слова «берест». У літописах XII—XIII століть зустрічається також назва Берестий, в історичних документах XVI століття — Бересть (ця назва існувала у жителів околиць міста донедавна). У XVII столітті — початку XX століття місто мало назву Брест-Литовськ, у 1921—1939 роках — Брест-над-Бугом, із грудня 1939 року — Брест (тобто Берестя).

Давня історія

Берестя — одне з найдавніших міст Галицько-Волинського князівства. Уперше згадується в «Повісті минулих літ» під 1019 роком: розгромлений Ярославом Володимировичем Святополк через Берестя втік до Польщі. Однак авторитетний Новгородський перший літопис згадує це місто під роком 1017-м «Ярослав йде в Берестию». Польський учений Г. Ловм'янський на основі аналізу відомостей із джерел, насамперед руських літописів про боротьбу між синами Володимира Святославича за київський престол, вважає, що місто Берестя існувало до 1016 року і входило до складу удільного князівства Святополка. У період міжусобиці місто зайняв польський гарнізон і утримував його до 1022 чи навіть до 1031 року.

1 березня 1280 року біля Берестя відбулася битва над річкою Кросна між руськими, на чолі з берестейським воєводою Титом, та польськими загонами. Поляки зазнали поразки, маючи чисельну перевагу.

1321 року Берестя перейшло під владу великого князя Гедиміна і було включено до складу Великого князівства Литовського.

У Бересті 16—20 (6—10 за старим календарем) жовтня 1596 року за дорученням Папи Климентія VIII скликали церковний собор Київської метрополії для офіційного проголошення унії з Римською церквою. На цьому Соборі в соборній церкві святого Миколая 18 (8) жовтня 1596 року більшість ієрархів Київської метрополії прийняли унію.

Після поділів Речі Посполитої наприкінці 18 століття, Брест-Литовський — повітовий центр Берестейського повіту Гродненської губернії Російської імперії.

3 березня 1918 року тут підписано Берестейський мир. 1915 року Берестя перейшло до Німецької імперії, 1918 — було включено до складу Української Народної Республіки, пізніше Української Держави. 1919 року відійшло до Польщі.

У складі Польщі

Ріст міста йшов шляхом приєднання прилеглих сіл і передмість.

Друга світова війна

Берестейська фортеця

17 вересня 1939 року місто захопили німецькі війська (див. Оборона Берестя (1939)), 22 вересня 1939 року у Бересті відбувся спільний радянсько-німецький військовий парад, який приймали комбриг Семен Кривошеїн і генерал вермахту Гайнц Вільгельм Гудеріан. Цей парад мав відзначити спільну перемогу військ Червоної Армії і Вермахту над Польщею і символізував збройне братерство вояків обох країн. Згідно з Пактом Молотова — Ріббентропа місто перейшло до СРСР і було включено до складу (Білоруської РСР).

Після нападу Німеччини на СРСР Берестя відразу опинилося у глибокому тилу німецьких військ, але невелика група військових (залишки радянського гарнізону) продовжувала чинити спротив декілька тижнів. За цей подвиг Берестейська фортеця отримала почесний статус фортеці-героя поряд із містами-героями колишнього Радянського Союзу.

Після остаточного оволодіння містом нацисти 1 вересня 1941 року зробили Берестя адміністративним центром Генеральної округи Волинь-Поділля, і в цьому статусі місто залишалося до 19 червня 1942 р. Одночасно, і аж до зайняття радянськими військами 28 липня 1944 р. місто було центром Берестейського ґебіту (нім. Kreisgebiet Brest Litowsk).

В ході німецької окупації міста тільки в червні 1941 року підрозділом «Айнзацгрупа „В“» разом з частинами вермахту було розстріляно від 4 до 5 тисяч євреїв. У грудні 1941 року єврейське населення Бреста було зібране в Берестейському гетто. У жовтні 1942 року близько 17 тисяч євреїв Бреста були вивезені на залізничну станцію Бронная гора і розстріляні.

Населення

Населення міста інтенсивно росло в період після закінчення Другої світової війни. Дані про динаміку чисельності населення — див. у таблиці:

Період	кін. XIV ст.	1825	1861	1897	1959	1970	1979	1985	1998	2004	2006	2007	2009
Тис. ос.	бл. 2	бл. 11	20,9	46,6	73,6	121,6	171,0	230,0	297,0	298,3	301,4	313,0	318,0

Населення міста складають представники 61 національності, у тому числі білоруси — понад 82 %, росіяни — 10,7 %, українці — понад 4 %, поляки  — близько 1 %, євреї — 0,07 %.

У 1766 р. в Бересті проживало 3175 євреїв, в 1847 р. — 8136, у 1860 р. — 7900 (41 % від усього населення), в 1897 р. — 30 608 (65,8 % від усього населення). У 1921 р. єврейське населення Берестя становило 15 630 осіб (53 % від усього населення), в 1929 р. — 21 769 осіб (47 %), у 1938 р. — 25 000 осіб (43,7 %). За переписом 1936 р., в Бересті було зареєстровано 21 518 євреїв (41 % від усього населення); згідно з переписом 1939 р., в місті було 26 000 євреїв (50,9 % загальної кількості населення).

Хрест на честь руського князя Василя Острозького

Під час Першої світової війни євреїв двічі виселяли з Берестя. З переходом Берестя до Польщі (1919) життя єврейської громади відновилося. Поряд із релігійною активністю значне місце приділялося світській культурній діяльності. У місті були дві єврейські гімназії, чотири синагоги, близько 30 молитовних будинків, єврейські профспілки, жіночі та молодіжні організації; 12 з 44 членів міської ради (у тому числі й віце-мер Берестя) були євреями.

Український слід

1870 року на Берестейщині працювала етнографічна експедиція Павла Чубинського.

12 травня 2008 року в Бересті на території Берестейської фортеці на честь українського князя Василя Острозького встановлено пам'ятного хреста.

Могили вояків, старшин і громадян УНР на Тришинському кладовищі Берестя вирізняються типовими петлюрівськими або козацькими хрестами.

Влада міста

Міський голова — це голова міськвиконкому.

Економіка та соціальна інфраструктура

Берестя — один з найважливіших транспортних вузлів Білорусі, промисловий центр. У місті розташовані електромеханічний та електроламповий заводи, підприємство «Цветотрон», підприємства легкої та харчової промисловості, виробництво побутової хімії, будматеріалів, меблів. 2 вищих навчальних заклади (Берестейський державний технічний університет та Берестейський державний університет імені А. С. Пушкіна), 2 театри (Берестейський обласний театр драми та музики й Театр ляльок). Берестя є одним з культурно-історичних центрів Республіки Білорусь, зокрема, у місті розташований меморіальний комплекс «Берестейська фортеця-герой». Діє краєзнавчий музей. Головна вулиця міста — проспект імені П.Машерова.

Туризм

Символом міста є меморіальний комплекс «Берестейська фортеця-герой», урочисте відкриття якої відбулося 25 вересня 1971 року. Будівництво меморіалу здійснювалося під керівництвом народного архітектора СРСР У. А. Караля.

У центрі міста є пішохідна зона — вул. Радянська. Довкола у доброму стані збереглась історична забудова. Поблизу — декілька музеїв та церков, а також костел 1856 року. Біля Берестейської фортеці, у декількох метрах від прикордонної смуги, розташований археологічний музей «Берестя», де зберігаються рештки городища XIII ст.

• 

  Костел Воздвиження Св. Хреста

• 

  Свято-Симеонівський собор

• 

  Археологічний музей «Берестя»

• 

  Миколаївська церква

• 

  Музей урятованих коштовностей

• 

  Пішохідна вулиця в центрі

• 

  Церква Св. Миколая

• 

  У центрі міста

Відомі особи

• До 1588 року земським суддею, пізніше берестейським каштеляном був Адам Потій (майбутній митрополит Унійної церкви в Речі Посполитій Іпатій Потій).

Панорама Берестя у XVII ст. Під літерою D — греко-католицький собор.

Народились

• Білов Соломон Хаїмович (1888—1949) — історик єврейської літератури та театру
• Корольчук Віктор Андрійович (* 1933) — український художник
• Константинів Володимир Гнатович — підполковник Армії УНР.
• Микольський Юрій — голова секретаріату Антибільшовицького блоку народів
• Левчук Петро Михайлович — полковник Дієвої Армії УНР, Збройних сил Півдня Росії
• Прилуцький Сергій — білоруський поет, прозаїк, перекладач
• Стеллецький Борис — генерал-хорунжий, у 1918 начальник штабу Армії Української Держави
• Шубський Антон — старшина Дієвої Армії УНР
• Лейтес Олександр Михайлович — літературознавець, критик, перекладач
• Менахем Беґін — прем'єр-міністр Ізраїлю, міністр закордонних справ, лауреат Нобелівської премії миру 1978 року.
• Тімашук Лідія Феодосіївна — лікар-кардіолог, нагороджена орденом Леніна (1953) і орденом Трудового Червоного Прапора (1954).
• Черкашин Олександр Миколайович — боєць тактичної групи «Білорусь» 1-ї штурмової роти 5-го окремого батальйону Добровольчого українського корпусу «Правий сектор».

Поховані

• Базилевич Олександр Михайлович — підполковник Армії УНР.
• Стороженко Олекса — український письменник, етнограф.

Див. також

• Берестейська зустріч
• 3232 Берестя — астероїд, названий на честь міста.
• Берестейські друкарні
• Український допомоговий комітет у Бересті

Джерела

• Кристиан Ганцер (руководитель группы авторов-составителей), Ирина Еленская, Елена Пашкович [и др.]: Брест. Лето 1941 года. Документы, материалы, фотографии. Смоленск: Инбелкульт, 2016. ISBN 978-5-00076-030-7 [1]
• Jurkau kutoczak — Юркаў куточак — Yury's Corner. Фартэцыя ў Берасьці 1836—1842 гг.
• Юрій Гаврилюк. Прип'ятий край
• Кому належало Берестя у 1918 році? Дмитро Кисіль, Станіслав Коршунов «Брестська Газета»
• Знімки на Radzima.org
• Моє кохане Берестя, фотоальбом Валерія Кравчука
• Історія Берестя(рос.)
• Брест // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)