Берестя
місто Берестя біл. Брэст / Берасьце (Bieraście) |
|||||
|
|||||
Основні дані | |||||
---|---|---|---|---|---|
52°05′ пн. ш. 23°42′ сх. д. / 52.083° пн. ш. 23.700° сх. д.Координати: 52°05′ пн. ш. 23°42′ сх. д. / 52.083° пн. ш. 23.700° сх. д. | |||||
Країна | ![]() |
||||
Область | Берестейська область | ||||
Засновано | 1019 | ||||
Перша згадка | 1019 | ||||
Поділ | Q14558423? і Q21580053? | ||||
Населення | ▲ 318 тис. чоловік (1 січня 2009)[1] | ||||
Площа | 72,9 км² | ||||
Поштовий індекс | 224xxx | ||||
Телефонний код | +375-162 | ||||
Висота | 280 м.н.р.м. | ||||
Водойма | при впаданні річки Мухавець у Західний Буг | ||||
Міста-побратими | ![]() ![]() ![]() ![]() |
||||
Відстань | |||||
Найближча залізнична станція | Брест-Центральний | ||||
До Мінська | |||||
- фізична | 139 км | ||||
До обласного центру | |||||
- фізична | 193 км | ||||
Місцева влада | |||||
Веб-сторінка | city.brest.by | ||||
Голова ради | Олександр Рагачук | ||||
Берестя у Вікісховищі? |
Бере́стя (Бе́ресть, Брест, колишній Брест-Лито́вськ; рос. Брест, біл. Брэст, біл. тарашк. Берасьце, ідиш בריסק, пол. Brześć) — місто на південному заході Білорусі, адміністративний центр Берестейського району та Берестейської області. Розташоване у південно-західній частині області, при впаданні річки Мухавець у Західний Буг, поряд із державним кордоном із Польщею. Великий залізничний вузол, річковий порт на Мухавці, важливий вузол автодоріг. Історичний центр Берестейщини.
Згадуване в 1017, як місто древлян. Відоме головно Берестейською унією 1596 року та Берестейським миром 1918 року.
Зміст
Історія[ред. • ред. код]
Походження назви[ред. • ред. код]
Прадавня назва Берестя — Берестьє. Місто вперше згадується в «Повісті минулих літ» під 1019 роком у зв'язку з боротьбою князя турівського й великого київського Святополка Володимировича з його братом, у той час новгородським князем Ярославом Володимировичем (Ярославом Мудрим) за великокнязівський Київський престол. Жителі міста звалися берестянами. Назва походить, найімовірніше, від слова «берест» або від «береста» (зовнішній шар кори берези). У літописах XII—XIII століть зустрічається також назва Берестий, в історичних документах XVI століття — Бересть (ця назва існувала у жителів околиць міста донедавна). У XVII столітті — початку XX століття місто мало назву Брест-Литовськ, у 1921—1939 роках — Брест-над-Бугом, із вересня 1939 року — Брест.
Давня історія[ред. • ред. код]
Берестя — одне з найдавніших міст Волині. Уперше згадується в «Повісті минулих літ» під 1019 роком: розгромлений Ярославом Володимировичем Святополк через Берестя втік до Польщі. Однак авторитетний Новгородський перший літопис згадує це місто під роком 1017-м «Ярослав йде в Берестию». Польський учений Г. Ловм'янський на основі аналізу відомостей із джерел, насамперед руських літописів про боротьбу між синами Володимира Святославича за київський престол, вважає, що місто Берестя існувало до 1016 року і входило до складу удільного князівства Святополка. У період міжусобиці місто зайняв польський гарнізон і утримував його до 1022 чи навіть до 1031 року.
1 березня 1280 року біля Берестя відбулась битва над річкою Кросна між руськими, на чолі з берестейським воєводою Титом, та польськими загонами. Поляки зазнали поразки, маючи чисельну перевагу.
У Бересті 1596 року була підписана Берестейська унія.
Після поділів Речі Посполитої наприкінці 18 століття, Брест-Литовський - повітовий центр Брестського повіту Гродненської губернії Російської імперії.
3 березня 1918 року тут підписано Берестейський мир. 1915 року Берестя перейшло до Німецької імперії, 1918 — було включено до складу Української Народної Республіки, пізніше Української Держави. 1919 року відійшло до Польщі.
У складі Польщі[ред. • ред. код]
Ріст міста йшов шляхом приєднання прилеглих сіл і передмість[2][3][4][5].
Друга світова війна[ред. • ред. код]
17 вересня 1939 року місто захопили німецькі війська (див. Оборона Берестя (1939)), 22 вересня 1939 року у Бересті відбувся спільний радянсько-німецький військовий парад, який приймали комбриг Семен Кривошеїн і генерал вермахту Гайнц Вільгельм Гудеріан. Цей парад мав відзначити спільну перемогу військ Червоної Армії і Вермахту над Польщею і символізував збройне братерство вояків обох країн. Згідно з Пактом Молотова — Ріббентропа місто перейшло до СРСР.
Після нападу Німеччини на СРСР Берестя відразу опинилося у глибокому тилу німецьких військ, але невелика група військових (залишки радянського гарнізону) продовжувала чинити спротив декілька тижнів. За цей подвиг Берестейська фортеця отримала почесний статус фортеці-героя поряд із містами-героями колишнього Радянського Союзу.
Після остаточного оволодіння містом нацисти 1 вересня 1941 року зробили Берестя адміністративним центром Генеральної округи Волинь-Поділля, і в цьому статусі місто залишалося до 19 червня 1942 р. Одночасно, і аж до зайняття радянськими військами 28 липня 1944 р. місто було центром Берестейського ґебіту (нім. Kreisgebiet Brest Litowsk)[6].
Населення[ред. • ред. код]
Населення міста інтенсивно росло в період після закінчення Другої світової війни. Дані про динаміку чисельності населення — див. у таблиці:
Період | кін. XIV ст. | 1825 | 1861 | 1897 | 1959 | 1970 | 1979 | 1985 | 1998 | 2004 | 2006 | 2007 | 2009 |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Тис. ос. | бл. 2 | бл. 11 | 20,9 | 46,6 | 73,6 | 121,6 | 171,0 | 230,0 | 297,0 | 298,3 | 301,4 | 313,0[7] | 318,0[1] |
Населення міста складають представники 61 національності, у тому числі білоруси — понад 82 %, росіяни — 10,7 %, українці — понад 4 %, поляки — близько 1 %, євреї — 0,07 %.[8]
У 1766 р. в Бересті проживало 3175 євреїв, в 1847 р. — 8136, у 1860 р. — 7900 (41 % від усього населення), в 1897 р. — 30 608 (65,8 % від усього населення). У 1921 р. єврейське населення Берестя становило 15 630 осіб (53 % від усього населення), в 1929 р. — 21 769 осіб (47 %), у 1938 р. — 25 000 осіб (43,7 %). За переписом 1936 р., в Бересті було зареєстровано 21 518 євреїв (41 % від усього населення); згідно з переписом 1939 р., в місті було 26 000 євреїв (50,9 % загальної кількості населення).
Під час Першої світової війни євреїв двічі виселяли з Берестя. З переходом Берестя до Польщі (1919) життя єврейської громади відновилося. Поряд із релігійною активністю значне місце приділялося світській культурній діяльності. У місті були дві єврейські гімназії, чотири синагоги, близько 30 молитовних будинків, єврейські профспілки, жіночі та молодіжні організації; 12 з 44 членів міської ради (у тому числі й віце-мер Берестя) були євреями.
Український слід[ред. • ред. код]
1870 року на Берестейщині працювала етнографічна експедиція Павла Чубинського.
12 травня 2008 року в Бересті на території Берестейської фортеці на честь українського князя Василя Острозького встановлено пам'ятного хреста.
Могили вояків, старшин і громадян УНР на Тришинському кладовищі Берестя вирізняються типовими петлюрівськими або козацькими хрестами[9].
Влада міста[ред. • ред. код]
Міський голова — це голова міськвиконкому.
Економіка та соціальна інфраструктура[ред. • ред. код]
Берестя — один з найважливіших транспортних вузлів Білорусі, промисловий центр. У місті розташовані електромеханічний та електроламповий заводи, підприємство «Цветотрон», підприємства легкої та харчової промисловості, виробництво побутової хімії, будматеріалів, меблів. 2 вищих навчальних заклади (Берестейський державний технічний університет та Берестейський державний університет імені А. С. Пушкіна), 2 театри (Берестейський обласний театр драми та музики й Театр ляльок). Берестя є одним з культурно-історичних центрів Республіки Білорусь, зокрема, у місті розташований меморіальний комплекс «Берестейська фортеця-герой». Діє краєзнавчий музей. Головна вулиця міста — проспект імені П.Машерова.
Туризм[ред. • ред. код]
Символом міста є меморіальний комплекс «Берестейська фортеця-герой», урочисте відкриття якої відбулося 25 вересня 1971 року. Будівництво меморіалу здійснювалося під керівництвом народного архітектора СРСР У. А. Караля.
У центрі міста є пішохідна зона — вул. Радянська. Довкола у доброму стані збереглась історична забудова. Поблизу — декілька музеїв та церков, а також костел 1856 року. Біля Берестейської фортеці, у декількох метрах від прикордонної смуги, розташований археологічний музей «Берестя», де зберігаються рештки городища XIII ст.
Відомі особи[ред. • ред. код]
- До 1588 року земським суддею, пізніше берестейським каштеляном був Адам Потій (майбутній митрополит УГКЦ Іпатій Потій).
Народились[ред. • ред. код]
- Константинів Володимир Гнатович — підполковник Армії УНР.[10]
- Микольський Юрій — голова секретаріату Антибільшовицького блоку народів
- Левчук Петро Михайлович — полковник Дієвої Армії УНР, Збройних сил Півдня Росії
- Прилуцький Сергій — білоруський поет, прозаїк, перекладач
- Стеллецький Борис — генерал-хорунжий, у 1918 начальник штабу Армії Української Держави
- Шубський Антон — старшина Дієвої Армії УНР
- Лейтес Олександр Михайлович — літературознавець, критик, перекладач
- Менахем Беґін — прем'єр-міністр Ізраїлю, міністр закордонних справ, лауреат Нобелівської премії миру 1978 року.
- Тімашук Лідія Феодосіївна — лікар-кардіолог, нагороджена орденом Леніна (1953) і орденом Трудового Червоного Прапора (1954).
- Черкашин Олександр Миколайович — боєць тактичної групи «Білорусь» 1-ї штурмової роти 5-го окремого батальйону Добровольчого українського корпусу «Правий сектор».[11]
Поховані[ред. • ред. код]
- Базилевич Олександр Михайлович — підполковник Армії УНР.
- Стороженко Олекса — український письменник, етнограф.
Див. також[ред. • ред. код]
- Берестейська зустріч
- 3232 Брест — астероїд, названий на честь міста.
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ а б В 14 містах Білорусі чисельність населення перевищує 100 тис. чоловік // «Наша Ніва», 26 березня 2009 р.
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 27 marca 1929 r. o rozszerzeniu granic miasta Brześcia n/B. w powiecie brzeskim, województwie poleskiem.
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 31 maja 1929 r. o rozszerzeniu granic miasta Brześcia n/Bugiem w powiecie brzeskim, województwie poleskiem.
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 15 listopada 1933 r. o rozszerzeniu granic miasta Brześcia n/Bugiem w powiecie brzeskim, województwie poleskiem.
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 listopada 1933 r. o zmianie granic województw lubelskiego i poleskiego.
- ↑ territorial.de (нім.)
- ↑ Після розширення кордонів міста
- ↑ Национальный статистический комитет Республики Беларусь. Перепись населения — 2009(рос.)
- ↑ Артем Свиридов. Могили УНР-івців. // Ukrainian Places.
- ↑ Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 214 с. ISBN 966-8201-26-4
- ↑ Черкашин Олександр Миколайович
Джерела[ред. • ред. код]
![]() |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Берестя |
- Кристиан Ганцер (руководитель группы авторов-составителей), Ирина Еленская, Елена Пашкович [и др.]: Брест. Лето 1941 года. Документы, материалы, фотографии. Смоленск: Инбелкульт, 2016. ISBN 978-5-00076-030-7 [1]
- Jurkau kutoczak — Юркаў куточак — Yury's Corner. Фартэцыя ў Берасьці 1836—1842 гг.
- Юрій Гаврилюк. Прип'ятий край
- Кому належало Берестя у 1918 році? Дмитро Кисіль, Станіслав Коршунов «Брестська Газета»
- Знімки на Radzima.org
- Моє кохане Берестя, фотоальбом Валерія Кравчука
- Історія Берестя(рос.)
- Брест // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
|
|
|
|