Форзац
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Фо́рзац (нім. Vorsatz) — це однозгинний аркуш паперу, скріплений з першим і останнім зошитами блока і призначений для з'єднання блока з палітуркою.
За характером оформлення форзаци бувають задрукованими (мається на увазі, що поверхня форзацу задруковується якимось рисунком чи орнаментом) або незадрукованими.
За конструкцією форзаци поділяють на суцільно паперові, окантувальні, складені, прикантовані.
- Суцільно паперовий форзац — паперовий аркуш, сфальцьований в один згин, розмір якого дорівнює формату видання до його обрізки з трьох сторін. Розкроювання такого форзацу треба здійснювати з урахуванням поздовжнього напрямку волокон.
- Окантувальний форзац — це такий форзац, який має наклеєну на своєму фальці або смужку паперу, або смужку нетканого матеріалу, або коленкора.
- Складений форзац складається з окремих паперових заготовок, які з'єднуються в корінцевій частині смужкою тканини — фальчиком. За міцністю складені форзаци перевищують суцільно паперові, їх зазвичай виготовляють вручну. Фальчик — це смужка матеріалу, яка з'єднує паперові сторони складеного форзацу.
- Прикантувальний форзац — це такий форзац, який кріпиться на смужці тканини або паперу, яка називається стержнем.
Вибір того чи іншого виду форзацу визначається товщиною видання, конструкцією палітурки і форматом. Наприклад, складені форзаци зазвичай застосовують для видань великого обсягу і формату, оскільки маса блока в них більша.
За способом приєднання до блока вирізняють форзаци накидні, приклеєні, прошивні та пришивні.
- «Свій» форзац застосовується найчастіше для видань з товщиною блока до 20 мм, задрукованих на папері щільністю не менше 100 г/м² за поздовжнього розкрою з врахуванням напрямку паперу вздовж корінця. Назву «свій» цей форзац отримав через те, що він є складовою частиною першого і останнього зошитів книжкового блока.
- «Накидний» форзац застосовують для малого обсягу видань. Сам форзац накидається на блок видання в процесі його комплектування вкладкою. Папір для такого форзаца відрізняється за структурою від паперу видання. Цей вид форзаца за своєю конструкцією може бути одинарним або подвійним.
- Приклейний (простий) форзац застосовують для книжкових видань, скомплектованих підбиранням і зшитих нитками, за товщини видання до 30 мм, використовується також для видань, скомплектованих підбиранням, скріплених термонитками, клейовим способом і мініатюрних видань. Цей форзац є найрозповсюдженішим, оскільки має просту конструкцію. Сам форзац приклеюється до корінцевого поля зошита з невеликим відступом до його краю.
- Форзац // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 542.