Хакен (робота)
Хакен (яп. 派遣 хакен) — японський термін для позначення тимчасових працівників, яких відряджають до компаній кадрові агентства[1].
Індустрія тимчасового найму персоналу в Японії регулюється Законом про відрядження працівників 1985 року[2][3].
Початковою метою цього закону було врегулювання позаправової системи диспетчеризації персоналу субпідрядників, яка стала звичним явищем в автомобільній та електронній промисловості[4]. Закон 1985 року, розроблений для того, щоб дозволити роботу на основі проектів і тимчасове наймання персоналу в секторах, які страждають від нестачі висококваліфікованих працівників (наприклад, спеціалістів з програмного забезпечення), обмежив тимчасове наймання по «білих списках» із 13 професій. Але наступні редакції неухильно розширювали область його застосування. Примітно, що в редакції 1999 року «білий список» був замінений коротким «чорним списком» професій, де тимчасовий персонал залишався обмеженим. Це призвело до відкриття більшої частини ринку праці для галузі тимчасового найму персоналу[5]. Нарешті, перегляд 2004 року скасував більшість обмежень щодо тимчасового найму персоналу у виробничому секторі[6].
Результатом стало величезне розширення тимчасової робочої сили на японському ринку праці. У період з 2000 по 2007 рік кількість штатних працівників у Японії скоротилася приблизно на 1,9 мільйона, тоді як кількість непостійних працівників зросла приблизно на 4,5 мільйона. До 2008 року короткострокові контракти та тимчасові працівники зросли з невеликого відсотка до понад 30% японської робочої сили[7].
Існує два види хакена:
- «Підприємства з відрядження визначених працівників», за допомогою яких тимчасове агентство наймає тимчасових працівників на регулярній основі та відправляє їх за призначенням для роботи в компаніях-клієнтах.
- «Загальні підприємства з диспетчеризації працівників», за допомогою яких тимчасове агентство реєструє тимчасових працівників і направляє їх до своїх компаній-клієнтів на умовній основі, підписуючи трудовий контракт кожного разу, коли агентство отримує завдання від своїх компаній-клієнтів[8].
Хакен-ґірі (яп. 派遣切り) — це японський термін для звільнення тимчасових працівників (хакен), які направляються в компанії кадровими агентствами. Зокрема, йдеться про хвилю звільнень, яка прийшла одразу ж за фінансовою кризою 2008 року, яка підкреслила нещодавні структурні зміни на японському ринку праці та викликала заклики до реформи трудового законодавства. Оцінки кількості звільнень у період з жовтня 2008 по березень 2009 коливаються від 131 000, за даними Міністерства охорони здоров'я, праці та соціального забезпечення[9], до 400 000, за даними кадрових галузевих асоціацій. Проблема була особливо гострою через те, що тимчасові працівники користуються небагато прав і переваг, які захищають штатних працівників, які працюють повний робочий день. Наприклад, принаймні половина нерегулярних працівників Японії не мають права на отримання допомоги по безробіттю, оскільки вони не працювали рік або довше[9]. У багатьох випадках як хакенів, так і працівників, які працюють за короткостроковим контрактом, звільняли до закінчення термінів їхніх контрактів, але відсутність покарань у трудовому законодавстві означала, що відшкодування було доступне лише через цивільні позови.
Інтерес громадськості до тяжкого становища звільнених працівників досяг піку приблизно в кінці 2008 року, коли 500 безробітних і бездомних тимчасових робітників зібралися в «Новорічному наметовому селищі хакен» в парку Хібія в центрі Токіо. «Почесним мером» села оголошено відомого юриста та захисника прав споживачів Кендзі Уцуномія. За даними оргкомітету, багато працівників були у поганому фізичному стані, а восьмеро були госпіталізовані з пневмонією[10]. У відповідь деякі компанії скасували свої дострокові звільнення або принаймні погодилися дозволити тимчасовим працівникам продовжувати жити в гуртожитках компанії до закінчення терміну дії їхніх контрактів. Але широка громадська думка про те, що великі корпорації не виконали своїх соціальних обов’язків, призвела до закликів до реформування трудового законодавства. У лютому Токійська асоціація юристів оприлюднила заяву з 10 пунктів із закликом до реформ, таких як відновлення «білого списку» кваліфікованих професій, верхня межа націнки, що стягується кадровими агентствами, заборона направлення в корпоративні групи та суворіші покарання за дострокове звільнення.
У 2010 році уряд Японії заявив, що має намір переглянути «Закон про відрядження працівників» щодо тимчасових працівників.
Основні моменти перегляду «Закону про відрядження працівників» зосереджені на:
- Проблемні розсилки реєстраційного типу будуть заборонені в принципі, за винятком вузькоспеціалізованих робіт, таких як усний переклад
- Відправлення до виробничих галузей буде в принципі заборонено, за винятком звичайного довгострокового працевлаштування
- Розсилки на денну роботу та розсилки менші двох місяців будуть заборонені в принципі
- У разі незаконного відрядження компанія-користувач або інша організація-користувач буде зобов’язана запропонувати відрядженому працівнику трудовий договір[11]
У 2015 році набули чинності нові зміни, які розглядалися як змішане благо для тимчасових працівників і, як очікується, збільшили використання такої робочої сили в галузі[12].
1 квітня 2020 року уряд Японії додав додаткові зміни до закону про відрядження в Японії, щоб покращити переваги для контрактників у рамках реформи державного режиму роботи. Положення накладають суворі правила на диспетчерські агентства щодо вибору між методом відправлення «Рівна оплата та пільги» або «Угода про трудове управління». Як коротке пояснення, нове законодавство вимагає, щоб диспетчерські працівники отримували еквівалентні переваги та винагороду, як і постійні працівники. Це досягається шляхом перегляду всіх категорій пільг і винагород, таких як: зарплата, проїзд на роботу, відпустка, пенсія та всі інші виплати. Заробітна плата також має бути порівняна із встановленою урядом таблицею середньої заробітної плати (яка має різні ставки залежно від типу роботи, стажу та місця розташування), а потім із усіма фінансовими та нефінансовими перевагами, які пропонує диспетчерське агентство[13].
- ↑ Asia Times Online website Japan's temps may get new deal, of sorts Retrieved on June 20, 2012
- ↑ Act for Securing the Proper Operation of Worker Dispatching Undertakings and Improved Working Conditions for Dispatched Workers (PDF). Japanese Cabinet Secretariat. March 2007. Процитовано 3 квітня 2009.
- ↑ Shire, Karen; Van Jaarsveld, Danielle D. (2008). The Temporary Staffing Industry in Protected Employment Economies: Germany, Japan and the Netherlands. 2008 Industry Studies Conference Paper. SSRN 1126820.
{{cite web}}: Пропущений або порожній|url=(довідка) - ↑ Protected Employment Economies, pp. 8-9
- ↑ Protected Employment Economies, p. 15
- ↑ Overview of Revisions to Worker Dispatching Law (PDF) (Japanese) . Ministry of Health, Labour and Welfare. 2004. Процитовано 3 квітня 2009.
- ↑ Nariai, Osamu (June 2008). Problems With Employment. Japan Echo. 35 (3). Архів оригіналу за 2 квітня 2009. Процитовано 3 квітня 2009.
- ↑ Osaka Information Service For Foreign Residents website Labor Contract [Архівовано 2018-09-04 у Wayback Machine.] Retrieved on June 20, 2012
- ↑ а б Fackler, Martin (7 лютого 2009). In Japan, New Jobless May Lack Safety Net. New York Times. Процитовано 13 квітня 2009.
- ↑ Gaskins, Cory (8 січня 2009). It takes a village to move a ministry. Japan Inc. Процитовано 3 квітня 2009.
- ↑ "Cabinet Approves Bill for Partially Revising Worker Dispatch Law," March 30, 2010, Japanese International Labour Federation website
- ↑ Okunuki, Hifumi (27 вересня 2015). Legal change will make temp purgatory permanent for many Japanese workers. The Japan Times. The Japan Times. Процитовано 14 червня 2016.
- ↑ 派遣労働者の同一労働同一賃金について. www.mhlw.go.jp (яп.). Процитовано 24 квітня 2020.