Церква Сан-Франциско
| Церква Сан-Франциско | |
|---|---|
 | |
| 19°51′30″ пд. ш. 43°58′44″ зх. д. / 19.85836388891677728° пд. ш. 43.97897500002777349° зх. д.Координати: 19°51′30″ пд. ш. 43°58′44″ зх. д. / 19.85836388891677728° пд. ш. 43.97897500002777349° зх. д. | |
| Тип споруди | католицька парафіяльна церкваd[1] |
| Розташування |
 Бразилія[1], Pampulhad[1]Белу-Оризонті |
| Архітектор | Оскар Німейєр |
| Початок будівництва | 1943 |
| Стиль | модерна архітектура |
| Належність | католицтво |
| Єпархія | Roman Catholic Archdiocese of Belo Horizonted |
| Стан | heritage asset listed by IPHANd |
| Епонім | Франциск Ассізький |
  Церква Сан-Франциско (Бразилія) | |
 | |
 Церква Сан-Франциско у Вікісховищі | |
Церква Сан-Франсиско[2] (порт. Igreja São Francisco de Assis) — католицька церква, що знаходиться в адміністративному районі Пампулья міста Белу-Оризонті, штат Мінас-Жерайс в Бразилії. Національна пам'ятка (ID 373).
Історія[ред. | ред. код]
Церква Сан-Франсиску була побудована в 1943 році як один з архітектурних елементів адміністративного району Пампулья, будівництво якого почалося в 1940 році навколо однойменного штучного озера. Ініціатором будівництва Пампульі був мер Белу-Орізонті Жуселіну Кубічек, майбутній президент Бразилії.
Церква є одним із найвідоміших зразків бразильського модернізму . Вона була побудована за проєктом архітектора Оскара Німеєра та інженера Жуакіна Кардозу . Архітектурний стиль храму та його розписи від початку викликали негативну реакцію архієпископа архієпархії Белу-Орізонті Антоніу Дус Сантус Кабрала. Він заявив, що храм непридатний для богослужінь . Протягом 14 років у церкві не дозволяли проводити богослужіння через її вкрай незвичайні форми та розписи. З певних ракурсів форма храму нагадує серп та молот (відомо, що Німеєр був переконаним комуністом).[3]
Наступник Жуселіну Кубічека на посаді мера після невдалих спроб зруйнувати храм наповнив приміщення церкви предметами культу різних напрямів мистецтва. Пізніше храм перейшов у власність Національного департаменту художньої та історичної спадщини. Після того, як храм було відреставровано у 1958 році, єпископ архієпархії Белу-Орізонті освятив церкву у квітні 1959 року.
Архітектура[ред. | ред. код]
Зовнішні стіни розписані Кандіду Портінарі (фігуративний розпис, святий Франциск проповідує рибам) та Паулу Вернеком (абстрактний розпис). Сад довкола церкви спроєктований Роберту Бурле-Марксом . Церква стоїть на березі озера і виконана із залізобетону . За формою вона нагадує авіаційний ангар з дахом параболічної форми та двома бічними прибудовами. Біля будівлі церкви поставлена дзвіниця у формі призми, що розширюється догори. В інтер'єрі церкви розташовано чотирнадцять живописних панелей, виконаних Портінарі.
Статус спадщини[ред. | ред. код]
Церква Святого Франциска Ассізького була визнана об'єктом спадщини Державним інститутом історичної та художньої спадщини Мінас-Жерайс (IEPHA-MG) з 1984 року[4], Національним інститутом історичної та художньої спадщини (IPHAN) з 1997 року,[4] і Муніципальною радою культурної спадщини Мінас-Жерайс.[5]
Церква Святого Франциска Ассізького стала об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО в липні 2016 року. Вона є частиною сучасного ансамблю Пампулї, включеної до списку ЮНЕСКО колекції будівель Німейєра в Пампулї[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в archINFORM — 1994.
- ↑ Белу-Оризонти // Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2005. — Т. 3. «Банкетная кампания» 1904 — Большой Иргиз. — С. 266. — ISBN 5-85270-331-1. (рос.)
- ↑ Igrejinha da Pampulha (MG) será novamente recuperada(порт.)
- ↑ а б Centre, UNESCO World Heritage. Pampulha Modern Ensemble. UNESCO World Heritage Centre (англ.). Процитовано 17 січня 2020.
- ↑ Folha Online - Cotidiano - Igreja São Francisco de Assis reabre após um ano em MG - 05/07/2005. www1.folha.uol.com.br. Процитовано 12 лютого 2020.
- ↑ Pampulha Modern Ensemble. UNESCO. Процитовано 5 січня 2023.
Посилання[ред. | ред. код]
|
