Перегляд вихідного коду сторінки Чехословацька Соціалістична Республіка

{{Історична держава
|назва                         = Чехословацька<br />Соціалістична Республіка (ЧССР)
|самоназва                     = Československá<br />socialistická republika (ČSSR)
|статус                        = [[Сателіт (політика)|Сателіт]] [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|Радянського Союзу]]<ref>{{Cite web |url=http://ibatpv.org/projects/soviet_union/sattelite%20state.htm |title=Архівована копія |accessdate=13 березня 2017 |archive-date=30 квітня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170430204357/http://ibatpv.org/projects/soviet_union/sattelite%20state.htm }}</ref><ref>{{Cite news|url=http://library.cqpress.com/cqresearcher/document.php?id=cqresrre1964042200|title=Changing Status of Soviet Satellites|language=en|work=CQ Researcher by CQ Press|issn=1942-5635|accessdate=2017-03-13|archive-date=14 березня 2017|archive-url=https://web.archive.org/web/20170314063756/http://library.cqpress.com/cqresearcher/document.php?id=cqresrre1964042200}}</ref> <br/> Член [[Варшавський договір (1955)|Варшавського договору]]
|прапор                        = Flag of Czechoslovakia.svg
|опис_прапора                  = [[Прапор Чехословаччини|Прапор ЧССР]]
|герб                          = Coat of arms of Czechoslovakia (1961-1989).svg
|опис_герба                    = [[Герб Чехословаччини|Герб ЧССР]]
|карта                         = Czechoslovakia_1956–1990.svg
|опис                          =
|p1                            = Чехословацька Республіка (1948—1960)
|flag_p1                       = Flag of Czechoslovakia.svg
|p2                            =
|flag_p2                       =
|p3                            =
|flag_p3                       =
|p4                            =
|flag_p4                       =
|утворено                      = [[11 липня]] [[1960]]
|ліквідовано                   = [[28 березня]] [[1990]]
|s1                            = Чехословацька Федеративна Республіка
|flag_s1                       = Flag_of_Czech_Republic.svg
|s2                            =
|flag_s2                       =
|s3                            =
|flag_s3                       =
|s4                            =
|flag_s4                       =
|девіз                         =
|столиця                       = [[Прага]]
|мова                          = [[Чеська мова|Чеська]] та [[Словацька мова|словацька]]
|площа                         = 127 900 км²
|населення                     = 15,6&nbsp;млн. (1992)
|форма_правління               = Унітарна (з 1969 федеративна) [[Соціалізм|соціалістична]] [[республіка]]
|династія                      =
|титул_правителів              = Президент
|правитель1                    = [[Густав Гусак]]
|рік_правителя1                = 1975—1989
|титул_правителів2             = Прем'єр-міністр
|правитель2                    = [[Любомир Штроугал]]
|рік_правителя2                = 1970—1988
|титул_правителів3             =
|правитель3                    =
|рік_правителя3                =
|титул_правителів4             =
|правитель4                    =
|рік_правителя4                =
|титул_правителів5             =
|правитель5                    =
|рік_правителя5                =
|титул_правителів6             =
|правитель6                    =
|рік_правителя6                =
|релігія                       =
|додатковий_параметр1          = Валюта
|вміст_параметра1              = [[Чехословацька крона]]
|Етап1                         = Унітарна держава
|Дата1                         = 11 липня
|Рік1                          = 1960
|Етап2                         = Федерація
|Дата2                         = 1 січня
|Рік2                          = 1969
|Етап3                         = Перейменовано на ЧСФР
|Дата3                         = 28 березня
|Рік3                          = 1990
|Етап4                         =
|Дата4                         =
|Рік4                          =
|Етап5                         =
|Дата5                         =
|Рік5                          =
|Етап6                         =
|Дата6                         =
|Рік6                          =
|додатковий_параметр2          =
|вміст_параметра2              =
|до                            =
|д1                            =
|д2                            =
|д3                            =
|д4                            =
|д5                            =
|д6                            =
|д7                            =
|після                         =
|п1                            =
|п2                            =
|п3                            =
|п4                            =
|п5                            =
|п6                            =
|п7                            =
|прим                          =
}}
{{Історія Чехії}}{{Історія Словаччини}}
'''Чехослова́цька Соціалісти́чна Респу́бліка''', '''ЧССР''' ({{lang-cs|Československá socialistická republika}}, [[Абревіатура|скор.]] ''ČSSR'')&nbsp;— офіційна назва [[Чехословаччина|Чехословаччини]], прийнята під час зміни конституції країни [[11 липня]] [[1960]] року, та діяла до [[28 березня]] [[1990]] року, коли її було змінено на ''Чехословацька Федеративна Республіка'', а згодом&nbsp;— на ''Чеська і Словацька Федеративна Республіка''. [[1 січня]] [[1993]] року ця країна розпалася на дві суверенні держави&nbsp;— [[Чехія|Чехію]] та [[Словаччина|Словаччину]].

Історичні рамки існування назви ЧССР лише частково перекривають період існування Чехословаччини як соціалістичної держави&nbsp;— однієї з [[Народна республіка|країн народної демократії]], співзасновниці й учасниці [[Варшавський договір (1955)|Варшавського договору]].

== Конституція 1960 року та новий адміністративний устрій ==
5—7 липня 1960 року в Празі пройшла загальнодержавна конференція КПЧ, яка констатувала перемогу соціалістичних виробничих відносин (за збереження обмеженої приватної власності). [[11 липня]] [[1960]] року Національні збори прийняли нову конституцію, за якою країна почала йменуватись Чехословацькою Соціалістичною Республікою&nbsp;— ЧССР. Невдовзі після цього на базі економічного районування, розробленого ще у [[1950-ті|1950-х]] роках, було запроваджено новий адміністративно-територіальний поділ.

<TABLE cellspacing=1 cellpadding=1>
<CAPTION>'''Економічне районування ЧССР''' (статистика за 1974—1975 роки)</CAPTION>
<TR align=center><TH rowspan=2 width=3%></TH>
<TH colspan=2 rowspan=2>Області та прирівняні до них міста</TH>
<TH rowspan=2>Адмін. центр</TH><TH colspan=2>Площа</TH><TH colspan=2>Населення</TH><TH colspan=2>Доля у виробництві</TH></TR>
<TR align="center"><TH>''км''²</TH><TH>%%</TH><TH>тис.чол.</TH><TH>%%</TH><TH>пром.</TH><TH>с/г</TH></TR>
<TR align="right"><TD></TD><TD align=left>Прага</TD><TD align=left>Praha</TD><TD align=left>—</TD><TD>497</TD><TD>0,39&nbsp;%</TD><TD>1176</TD><TD>7,85&nbsp;%</TD><TD>8,7&nbsp;%</TD><TD>—</TD></TR>
<TR align="right"><TD>'''I'''</TD><TD align=left>Центральночеська</TD><TD align=left>Středočeský kraj</TD><TD align=left>Прага</TD><TD>11002</TD><TD>8,60&nbsp;%</TD><TD>1139</TD><TD>7,61&nbsp;%</TD><TD>8,4&nbsp;%</TD><TD>13,5&nbsp;%</TD></TR>
<TR align="right"><TD>'''II'''</TD><TD align=left>Південночеська</TD><TD align=left>Jihočeský kraj</TD><TD align=left>Ческе-Будейовице</TD><TD>11347</TD><TD>8,87&nbsp;%</TD><TD>676</TD><TD>4,51&nbsp;%</TD><TD>3,3&nbsp;%</TD><TD>8,0&nbsp;%</TD></TR>
<TR align="right"><TD>'''III'''</TD><TD align=left>Західночеська</TD><TD align=left>Západočeský kraj</TD><TD align=left>Пльзень</TD><TD>10872</TD><TD>8,50&nbsp;%</TD><TD>880</TD><TD>5,88&nbsp;%</TD><TD>4,6&nbsp;%</TD><TD>5,7&nbsp;%</TD></TR>
<TR align="right"><TD>'''IV'''</TD><TD align=left>Північночеська</TD><TD align=left>Severočeský kraj</TD><TD align=left>Усті-над-Лабою</TD><TD>7810</TD><TD>6,11&nbsp;%</TD><TD>1149</TD><TD>7,67&nbsp;%</TD><TD>10,8&nbsp;%</TD><TD>4,9&nbsp;%</TD></TR>
<TR align="right"><TD>'''V'''</TD><TD align=left>Східночеська</TD><TD align=left>Východočeský kraj</TD><TD align=left>Градець-Кралове</TD><TD>11240</TD><TD>8,79&nbsp;%</TD><TD>1234</TD><TD>8,24&nbsp;%</TD><TD>8,7&nbsp;%</TD><TD>10,9&nbsp;%</TD></TR>
<TR align="right"><TD>'''VI'''</TD><TD align=left>Південноморавська</TD><TD align=left>Jihomoravský kraj</TD><TD align=left>Брно</TD><TD>15029</TD><TD>11,75&nbsp;%</TD><TD>2005</TD><TD>13,39&nbsp;%</TD><TD>11,4&nbsp;%</TD><TD>16,9&nbsp;%</TD></TR>
<TR align="right"><TD>'''VII'''</TD><TD align=left>Північноморавська</TD><TD align=left>Severomoravský kraj</TD><TD align=left>Острава</TD><TD>11066</TD><TD>8,65&nbsp;%</TD><TD>1899</TD><TD>12,68&nbsp;%</TD><TD>18,3&nbsp;%</TD><TD>9,3&nbsp;%</TD></TR>
<TR style="font-weight:bold" align="right"><TD></TD><TD align=left>[[Чеська Соціалістична Республіка|ЧСР]]</TD><TD align=left>ČSR</TD><TD align=left>Прага</TD><TD>78863</TD><TD>61,67&nbsp;%</TD><TD>10158</TD><TD>67,84&nbsp;%</TD><TD>74,2&nbsp;%</TD><TD>69,2&nbsp;%</TD></TR>
<TR align="right"><TD></TD><TD align=left>Братислава</TD><TD align=left>Bratislava</TD><TD align=left>—</TD><TD>368</TD><TD>0,29&nbsp;%</TD><TD>350</TD><TD>2,34&nbsp;%</TD><TD>5,3&nbsp;%</TD><TD>—</TD></TR>
<TR align="right"><TD>'''VIII'''</TD><TD align=left>Західнословацька</TD><TD align=left>Západoslovenský kraj</TD><TD align=left>Братислава</TD><TD>14491</TD><TD>11,33&nbsp;%</TD><TD>1648</TD><TD>11,01&nbsp;%</TD><TD>5,5&nbsp;%</TD><TD>17,5&nbsp;%</TD></TR>
<TR align="right"><TD>'''IX'''</TD><TD align=left>Центральнословацька</TD><TD align=left>Stredoslovenský kraj</TD><TD align=left>Банська Бистриця</TD><TD>17976</TD><TD>14,06&nbsp;%</TD><TD>1477</TD><TD>9,86&nbsp;%</TD><TD>9,0&nbsp;%</TD><TD>6,3&nbsp;%</TD></TR>
<TR align="right"><TD>'''X'''</TD><TD align=left>Східнословацька</TD><TD align=left>Východoslovenský kraj</TD><TD align=left>Кошиці</TD><TD>16179</TD><TD>12,65&nbsp;%</TD><TD>1341</TD><TD>8,96&nbsp;%</TD><TD>6,0&nbsp;%</TD><TD>7,0&nbsp;%</TD></TR>
<TR style="font-weight:bold" align="right"><TD></TD><TD align=left>[[Словацька Соціалістична Республіка|ССР]]</TD><TD align=left>SSR</TD><TD align=left>Братислава</TD><TD>49014</TD><TD>38,33&nbsp;%</TD><TD>4815</TD><TD>32,16&nbsp;%</TD><TD>25,8&nbsp;%</TD><TD>30,8&nbsp;%</TD></TR>
<TR style="font-weight:bold" align="right"><TD></TD><TD align=left>ЧССР</TD><TD align=left></TD><TD align=left>Прага</TD><TD>127877</TD><TD>100,0&nbsp;%</TD><TD>14973</TD><TD>100,0&nbsp;%</TD><TD>100,0&nbsp;%</TD><TD>100,0&nbsp;%</TD></TR>
</TABLE>

З [[1 січня]] [[1969]] року набув чинності [[Конституційний закон про Чехословацьку федерацію 1968|Конституційний закон про Чехословацьку федерацію]] (№&nbsp; 143/1968 Sb.)<ref name="КЗ68">{{Cite web |url=http://www.psp.cz/cgi-bin/eng/docs/texts/constitution_1960.html |title=О ceskoslovenske federaci − Ustavni zakon ze dne 27. rijna 1968 (№ 143/1968 Sb.) /Конституційний закон «Про Чехословацьку федерацію»/{{Ref-cz}} |accessdate=20 серпня 2006 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20060820153544/http://www.psp.cz/cgi-bin/eng/docs/texts/constitution_1960.html |archivedate=20 серпня 2006 |deadurl=yes }}</ref>, за яким унітарна держава була перетворена на федерацію двох рівноправних республік&nbsp;— [[Чеська Соціалістична Республіка|Чехії]] та [[Словацька Соціалістична Республіка|Словаччини]]<ref name="ВРЕ_Слов">{{cite encyclopedia
| year = 
| author = Журавльов Ю.
| title = Словакия
| encyclopedia = [[Велика Радянська енциклопедія]]
| publisher = Сов.энциклопедия
| location = М.
| volume = 
| url = http://slovari.yandex.ru/~книги/БСЭ/Словакия/
| accessdate = 15 червня 2019
| archiveurl = https://web.archive.org/web/20140829111846/http://slovari.yandex.ru/~книги/БСЭ/Словакия/
| archivedate = 29 серпня 2014
| deadurl = yes
}} {{ref-ru}}</ref>.

== Населення ==
Населення (1991): 15.6 мільйонів, національний склад: чехи&nbsp;— 62,8&nbsp;%, словаки&nbsp;— 31&nbsp;%, угорці&nbsp;— 3,8&nbsp;%, цигани&nbsp;— 0,7&nbsp;%, сілезці&nbsp;— 0,3&nbsp;%. Також до складу входили люди інших національностей&nbsp;— русини, українці, німці, поляки та євреї.

Природний приріст&nbsp;— 2,7&nbsp;% в 1985 році, 1,7&nbsp;% в 1990 році.

У 1989 році тривалість життя становила 67,7 років для чоловіків і 75,3 років для жінок. 23,1&nbsp;% населення було молодше 15 років, а 19&nbsp;% були у віці старше 60 років.

Щільність населення в 1986 році становила приблизно 121 осібна квадратний кілометр. Найбільш населений географічний регіон&nbsp;— Моравія, 154 людини на квадратний кілометр. Середній показник для Чехії був близько 120 осіб, а для Словаччини&nbsp;— близько 106 осіб. Найбільші міста станом на січень 1986 року:

* [[Прага]] (Чехія)&nbsp;— 1,2&nbsp;млн осіб
* [[Братислава]] (Словаччина)&nbsp;— 417 103 осіб
* [[Брно]] (Чехія)&nbsp;— 385 684 осіб
* [[Острава]] (Чехія)&nbsp;— 327 791 осіб
* [[Кошиці]] (Словаччина)&nbsp;— 222 175 осіб
* [[Пльзень]] (Чехія)&nbsp;— 175 244.

== Економіка ==

=== ЧССР в системі міжнародного розподілу праці ===
Географічне положення «на перехрестях» найважливіших транс-європейських комунікацій, включаючи водні (з [[Ельба|Лаби]] на північ й [[Дунай|Дунаєм]] на південь), дозволило, за наявності власних запасів різних видів вугілля, компенсувати ввезенням відносну нестачу залізорудної сировини. На цій основі вже до кінця [[XIX століття]] власна металургійна база сприяла орієнтації чеської індустрії на [[машинобудування]], у складі якого виділялось транспортне.

[[Словаччина]] ж, яка адміністративно входила до складу [[Угорське королівство|Угорського королівства]], доповнювала економічний комплекс регіону не тільки своїм аграрним сектором, але й гірничим виробництвом. [[Словацьке Рудогір'я]], поряд із [[Рудні гори|Рудними горами]] Чехії, тривалий час наповнювало казну золотом і сріблом, а промисловість в цілому&nbsp;— ресурсами [[Первісне нагромадження капіталу|первісного нагромадження капіталу]]. Втім, до кінця XIX століття запаси золота у Словаччині було практично вичерпано<ref name="ЕкСлов">{{Cite web |url=http://ru.slowakei-netz.de/168/economy-slovakia-ru.html |title=Економіка Словаччини // © slowakei-netz.de |accessdate=5 травня 2012 |archive-date=24 січня 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120124023249/http://ru.slowakei-netz.de/168/economy-slovakia-ru.html }}</ref>, натомість у [[1898]] році Чехія з 371&nbsp;''т'' золотої руди вилучила 59,86&nbsp;''кг'' [[Золото|золота]], і крім того видобула понад 39,5&nbsp;''т'' [[Срібло|срібла]].<ref name="БЕ_Чехія" />

Галузева спеціалізація промисловості Чехословаччини складалась за доби промислового перевороту XIX століття в рамках [[Австро-Угорщина|Австро-Угорщини]], де ці землі були найбільш розвинутим зі слов'янських регіонів цієї великої багатонаціональної імперії [[Габсбурги|Габсбургів]]. За оцінками початку [[XX століття]] окремо взяте [[Богемське королівство]] (особливо його північна місцевість) за ступенем розвитку промисловості взагалі посідало перше місце у всій Австро-Угорській монархії<ref name="БЕ_Чехія">{{ЕСБЕ}}</ref>.

Місце знову утвореної 1918 року Чехословаччини в системі міжнародного розподілу праці було вирішено, з одного боку&nbsp;— внутрішньогосподарчими товаропотоками колишньої Австро-Угорщини (стали «міжнародними» з появою нових кордонів), а з іншого&nbsp;— орієнтацією, в основному, на [[Західна Європа|Західну Європу]], де серед зовнішньоторгових партнерів домінувала [[Німеччина]].

У [[1949]] році Чехословаччина виступила співзасновником [[Рада економічної взаємодопомоги|РЕВ]]&nbsp;— міждержавної організації соціалістичних країн за координацією зовнішньоекономічних зв'язків та національних програм і планів їх економічного розвитку.

В межах РЕВ Чехословаччина разом з [[Угорська Народна Республіка|Угорщиною]], [[Соціалістична Федеративна Республіка Югославія|Югославією]] та, частково, [[Румунія|Румунією]] ніби реінтегрували єдиний економічний простір колишньої Австро-Угорщини, розділений [[1918]] року державними і митними перепонами. Фактично, із земель цієї імперії за межами РЕВ залишалась тільки [[Австрія]]. Всередині РЕВ відновлювалась також і економічна взаємодія з північними сусідами ЧССР&nbsp;— Німеччиною ([[Німецька Демократична Республіка|НДР]]) та [[Польська Народна Республіка|Польщею]]. Зі свого боку [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]] узяв на себе в РЕВ роль основного постачальника металів, нафтогазової сировини й електроенергії для промисловості ЧССР, та, відповідно, покупців чехословацької продукції.

=== Повоєнні перетворення ===
5 квітня [[1945]] року президент Бенеш затвердив {{iw|Košický vládní program|Кошицьку урядову програму|cs|Košický vládní program}} відновлення економіки Чехословаччини. Націоналізація колишніх приватних підприємств і банків була у цій програмі не самоціллю, а способом організації діяльності економіки за умов необхідності покарання колабораціоністів та інакодумців. За декретом про недійсність майново-правових відносин, що виникли за років окупації ([[19 травня]] [[1945]] року) все майно виробничого призначення, що належало колабораціоністам, мало бути безповоротно передано до народного управління. Однак при цьому за декретом [[24 жовтня]] [[1945]] року власники націоналізованих копалень та крупних промислових підприємств (з-поміж незаплямованих співробітництвом з нацистами) отримували компенсацію.

Таким чином до рук держави цілком перейшла енергетика, вугільна, металургійна, основна частина хімічної промисловості та підприємства військово-промислового комплексу, а також акціонерні банки і страхкаси. У решті галузей були націоналізовані (з викупом) підприємства з чисельністю не менше за 150 осіб. Як наслідок, доля промислового виробництва, переданого з приватної у державну власність<ref name="np">Правова форма народного підприємства запроваджена президентськими декретами 24 жовтня 1945 року (100/1945&nbsp;— 103/1945).</ref>), склала 80&nbsp;%.

Декретом від [[12 червня]] [[1945]] року були конфісковані усі землі, що належали німецьким та угорським поміщикам, а також тим, хто співробітничав із німецькими, угорськими та (у 1938-39 роках) польськими окупантами. Для розвитку аграрної реформи, проголошеної ще у [[1919]] році, у червні [[1947]] року було прийнято закон, що передбачав подальше зниження верхньої межі розмірів приватних землеволодінь.

Кошицька програма стала для Чехословаччини масштабним досвідом макроекономічного регулювання економіки, орієнтованої на ринок. Остаточно завдання повоєнного відновлення економіки вирішив перший п'ятирічний план 1949-53 років: рівень промислового виробництва сягнув 119&nbsp;% відносно до останнього мирного, 1937 року.

=== Машинобудування, пальне й енергетика ===
У межах РЕВ Чехословаччина узяла курс на подальший розвиток [[машинобудування]] як ключової галузі своєї економіки. Відбувся важливий структурний зсув: доля машинобудування, яка становила у 1930 році 1/5 (21&nbsp;%), зросла до 1960 року до 1/3 (33,4&nbsp;%), і продовжувала зберігатись приблизно на тому ж рівні у 1970-1980-х роках. Питома вага [[Металургія|металургії]]&nbsp;— несприятливої для [[Екологія|екології]] галузі з виплавки металів на вугіллі&nbsp;— навпаки, скоротилась із 21&nbsp;% у 1930 році до 7,4-7,5&nbsp;% у 1960-1970-х рр., в тому числі завдяки імпорту прокату (у 1987—1988 роках поставки СРСР становили 62-67&nbsp;млн т<ref>Внешняя торговля СССР, С. 187 {{ref-ru}}</ref>).

Питома вага паливно-енергетичних галузей за числом зайнятих (1930&nbsp;— 10,1&nbsp;%; 1960&nbsp;— 9,9&nbsp;%, 1976&nbsp;— 8&nbsp;%) показувала незначне зниження, однак на цьому тлі у 1960-70-х рр. відбувся суттєвий структурний зсув, пов'язаний із будівництвом [[Дружба (нафтопровід)|нафтопроводу «Дружба»]]. При тому, що видобуток бурого вугілля продовжував зростати (1960&nbsp;— 57,9; 1970&nbsp;— 81,3 і 1976&nbsp;— 89,5&nbsp;млн т), на роль основного енергоносія в економіці ЧССР постали [[нафта]] й газ. У 1987 році СРСР поставив до ЧССР майже 17&nbsp;млн т нафти на 2,6&nbsp;млрд валютних карбованців; на 1,2&nbsp;млрд карбованців&nbsp;— газу, а також 3,7&nbsp;млрд кВт-год електроенергії. На цій матеріальній основі соціалістична Чехословаччина зберегла та якісно розвинула провідні галузі своєї міжнародної спеціалізації. Одночасно відбувалось і прискорене створення індустріального потенціалу Словаччини.

У металургії, окрім модернізації старих заводів у Чехії ([[Острава]], [[Тршинець]], [[Кладно]]), звели два нових крупних комбінати&nbsp;— один в Остраві та інший у східнословацькому місті [[Кошиці]]. При цьому Середня та Північна Словаччина почали спеціалізуватись на випуску спеціальних феросплавів. В рамках інтеграційних програм РЕВ у Словаччині (Жара-на-Гроні) було зведено алюмінієвий завод, що працює на [[Боксити|бокситах]] з Угорщини.

Історично провідною машинобудівною підгалуззю країни (близько третини вартості продукції) було й залишилось виробництво рейкових ([[тепловоз]]и, [[електровоз]]и, залізничні й [[трамвай]]ні вагони) і колісних (автомобілі, [[тролейбус]]и, [[мотоцикл]]и) транспортних засобів.

В [[Україна|Україні]] добре знайомі багато модифікацій тролейбусів Škoda, які експлуатувались з початку 1960-х років у багатьох містах [[СРСР]], а також на найдовшій тролейбусній системі у світі, [[Кримський тролейбус|що поєднує Сімферополь з курортами Південного берегу Криму]], довжиною 96 км:
{{center|<gallery>
Файл:Střešovice, trolejbus Škoda 8Tr.jpg|[[Škoda 8Tr]]<br />(1956−1961)<br /><small>[[Тбілісі]], [[Вільнюс]], [[Рига]], [[Дніпропетровськ]], [[Крим]], донині у [[Київ|Києві]] на ходу одна машина 1960 року виробництва, яка працює машиною техдопомоги, виконуючи функції тягача</small> 
Файл:Skoda 9tr.JPG|[[Škoda 9Tr]]<br />(1961−1982)<br /><small>[[Баку]], [[Гянджа]], [[Єреван]], [[Батумі]], [[Чіатура]], [[Горі]], [[Кутаїсі]], [[Орузеті]], [[Поті]], [[Руставі]], [[Самтредіа]], [[Сухумі]], Тбілісі, [[Зугдіді]], [[Таллінн]], [[Каунас]], Вільнюс, Рига, Київ, [[Харків]], Дніпропетровськ, [[Луганськ]], [[Лисичанськ]], [[Львів]], [[Луцьк]], [[Маріуполь]], [[Севастополь]], [[Чернівці]], [[Тернопіль]], [[Рівне]], на ходу в Криму станом на 2011 рік</small> 
Файл:Johdinauto Simferopolissa.jpg|[[Škoda 14Tr]]<br />(1980−2003)<br /><small>Київ, Чернівці, [[Івано-Франківськ]], Луганськ, Львів, Маріуполь, Рівне, Тернопіль, Тбілісі, Єреван, Баку, Батумі, Чіатура, Горі, Кутаїсі, [[Руставі]], Сухумі, [[Бєлгород]], [[Великий Новгород]], [[Вологда]], Вільнюс, Каунас, Таллінн, Рига, [[Алмати]], [[Ашхабад]], [[Ташкент]], [[Ургенч]], на ходу в Криму станом на 2011 рік</small> 
Файл:Trolleybus Skoda in Kyiv.JPG|[[Škoda 15Tr]]<br />(1986−2004)<br /><small>Київ, Рига, Таллінн, на ходу в Криму станом на 2011 рік</small> 
</gallery>}}

Продовжувався розвиток [[Авіаційна промисловість|авіабудування]], що розпочалось ще [[1919]] року<ref name="Avia">{{Cite web |url=http://crimso.msk.ru/Site/Crafts/Craft21699.htm |title=Avia BH-3 // © Avia Deja Vu (crimso.msk.ru) |accessdate=5 травня 2012 |archive-date=10 травня 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120510183056/http://crimso.msk.ru/Site/Crafts/Craft21699.htm }}</ref>. З будівництвом верфі у [[Комарно (Словаччина)]] з'явилось річкове [[суднобудування]], а заводу в [[Брно]]&nbsp;— і [[Тракторна промисловість України|тракторобудування]].

Виробництво сучасного озброєння в Чехословаччині також має давню передісторію. Підприємства Богемії та Моравії були однією з найважливіших складових військово-промислового потенціалу [[Третій Рейх|Третього Райху]], постачаючи у вермахт двигуни, бронетехніку та стрілецьку зброю, включаючи протитанкову<ref name="guns">{{Cite web |url=http://guns.arsenalnoe.ru/m/4778/ |title=Історія протитанкової рушниці. Частина 2. Друга світова війна: Польща, Німеччина, Чехословаччина // guns.arsenalnoe.ru © ОАО "Пивоваренная компания «Балтика» |accessdate=5 травня 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20121031193544/http://guns.arsenalnoe.ru/m/4778/ |archivedate=31 жовтня 2012 |deadurl=yes }}</ref>. Після [[Друга світова війна|Другої світової війни]] Чехословаччина повернулась на світовий ринок зброї як самостійний експортер&nbsp;— в тому числі за межами кола країн-учасниць Варшавського договору (ОВД), головних за значимістю покупців чеської зброї після власне [[Чехословацька народна армія|Чехословацької народної армії]]. Розміщення нових оборонних підприємств також охоплювало не тільки індустріальну Чехію. У Словаччині до початку 1990-х діяло 35 машинобудівних військових виробництв, орієнтованих на постачання армій країн ОВД різною військовою технікою<ref name="evropa.org">{{Cite web |url=http://www.evropa.org.ua/country/slovakia/1_7.htm |title=Словаччина — економіка Словаччини © www.evropa.org.ua. |accessdate=5 травня 2012 |archive-date=5 травня 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120505113317/http://www.evropa.org.ua/country/slovakia/1_7.htm }}</ref>.
<gallery>
Файл:OT-62-Topas-latrun-2.jpg|Гусеничний бронетранспортер [[TOPAS OT-62C]] - версія радянського [[БТР-50]]<br />(1958-1972)
Файл:L-29 Delfín Hu 01.jpg|Навчально-тренувальний реактивний літак ВПС країн-учасниць ОВД<br />[[Aero L-29 Delfin]]<br />(1963−1974)
Файл:Lkw-tatra-813.jpg|Багатофункціональна вантажівка підвищеної прохідності<br />[[Tatra 813|Tatra T-813 8x8 Kolos]]<br />(1967−1982)
Файл:M53 Praga.jpg|Самохідна спарена зенітна установка [[Praga PLDvK. 53/59]]<br />(1970−1978)
Файл:BVP-1 RAF museum.jpg|[[BVP-1]] — чехословацька модифікація [[БМП-1]], що вироблялась за ліцензією <br />(1970−1989)
Файл:Bret_Cox_L-39_-_Reno_Race_-58.jpg|Навчально-тренувальний та навчально-бойовий реактивний літак ВПС країн-учасниць ОВД<br />[[Aero L-39 Albatros]]<br />(1970−1999)
Файл:122 mm raketomet vz. GRAD (3).jpg|Реактивна система залпового вогню [[RM-70]]<br />(із 1972)<br />на шасі  [[Tatra 813]] або [[Tatra T815]] - версія радянської [[БМ-21|БМ-21 «Град»]]
Файл:Bahna 3.jpg|Танк [[Т-72]]Б, вироблявся за ліцензією у період 1977−1991 років
Файл:Slovakia army 867.jpg|[[152-мм самохідна гармата-гаубиця vz.77 «Дана»]]<br />(з 1977)
Файл:BVP-2 (1).jpg|[[BVP-2]] — чехословацька модифікація [[БМП-2]], що вироблялась за ліцензією<br />(1984−1987)
Файл:Lešany, vojenské muzeum, Tamara na Tatře 815 III.JPG|Радіолокатор KRTP-86 Tamara (щогла й антенна у складеному вигляді) на шасі [[Tatra 815]]
Файл:BMP-1 AP 1.jpg|Бойова розвідувальна (десантна) машина [[BPzV Svatava]]<br />(1987−?)
</gallery>

Для жителів багатьох міст колишнього СРСР ще одним асоціативним символом ЧССР стали одновагонні трамваї [[Tatra T3]]&nbsp;— їхнє виробництво заводом [[ČKD|ЧКД]]-[[Прага]] ([[1960]]-[[1989]]) хронологічно збіглося з роками існування ЧССР. Виник навіть своєрідний парадокс: одновагонні трамваї, розроблені й запущені у виробництво в Ленінграді навіть раніше, у [[1957]] році (модель [[ЛМ-57]]), жителі перші роки називали «чеськими»<ref name="ІЛТ">Історія ленінградського трамваю</ref>. Трамваї в ЧССР випускались і на «Шкоді», натомість марка «Татра» асоціювалась в СРСР передусім з великовантажними самоскидами (у невеликій кількості ввозились і легкові машини цієї марки).
{{center|<gallery>
|Дводверні трамваї [[Tatra T3]] в [[Одеса|Одесі]] 
Файл:Tram Kiev.jpg|Зчеплення тридверних трамваїв Tatra T3 у традиційних фарбах, [[Київ]]
Файл:Tatra 813 KOLOS 1.jpg|[[Tatra 813]] (1967−1982)
Файл:Tatra 138 kipper3.jpg|[[Самоскид]] [[Tatra 138|Tatra 138 S3]] (1959−1971)
Файл:Tatra 815 Kran.jpg|Автокран на шасі [[Tatra T815]] першого покоління (1989-1997)
</gallery>
<gallery>
Файл:Skoda 105S - front.jpg|Легкова Škoda 105S
Файл:Plzeň,_Škoda_factory,_autobus_Karosa_ŠD_11_(zájezdový).jpg|Автобус [[Karosa ŠD 11]]
Файл:CHZ S1202.jpg|[[Автодрезина]] на базі автомобіля [[Škoda 1202]]
Файл:Skoda-LKW S706.jpg|Вантажівка [[LIAZ MT|LIAZ (Škoda) 706MTS]]
</gallery>}}
Провідними в машинобудуванні ЧССР залишались виробництва з багаторічною історією: «ЧКД&nbsp;— Прага» (важке й транспортне), автобудівельні «Татра» (Копршивнице), «Шкода» (Млада-Болеслав) і завод у Празі (нині ім. Готвальда). У 1960-1980-х роках відбувалось їхнє технічне переоснащення з розширенням асортименту. Так, конгломерат заводів «Шкода» в Пльзені, окрім машинобудування, металургійного і транспортного обладнання, випускав також електротехнічне та електроенергетичне. Окрім того, до 1970 року в ЧССР було знову споруджено понад 2000 нових промислових підприємств та окремих об'єктів, в тому числі 181 з числом зайнятих понад 1 тисячу осіб.

=== Верстатобудування й енергетика ===
Поряд із цими галузями в машинобудуванні Чехословаччини широкого розвитку набуло верстатобудування (Прага, Пльзень, Брно, Куржим, Готвальдів). Серед країн РЕВ за випуском металорізальних верстатів Чехословаччина посідала друге місце після СРСР, випереджаючи НДР.

[[Енергетичне машинобудування]], яке первинно виробляло обладнання для численних теплових електростанцій ЧССР, починаючи з 1960-х років отримало новий напрямок спеціалізації&nbsp;— атомні електростанції. Їх у Чехословаччині було зведено три («Богуніце», «[[АЕС Дуковани|Дуковани]]», «[[АЕС Темелін|Темелін]]»<ref>[http://www.rosenergoatom.info/index.php?option=com_content&view=article&id=101:lc-r Кузнєцов В. «Сначала была энергия&nbsp;— не атомная, а паровозная» // Росэнергоатом, 01.01.2010.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121205232234/http://www.rosenergoatom.info/index.php?option=com_content&view=article&id=101:lc-r |date=5 грудня 2012 }} {{ref-ru}}</ref>); вся енергосистема країни при цьому входила до [[Мир (енергосистема)|єдиної енергосистеми «Мир»]], що забезпечувала безперебійне енергопостачання й ефективний розподіл навантаження між країнами&nbsp;— членами РЕВ. Виробництво електротехнічних виробів в ЧССР було представлено підприємствами у Празі, Брно, Пльзені, Братиславі й Пардубіце.

В рамках соціалістичної економічної інтеграції країн РЕВ набула подальшого розвитку і спеціалізацію й хімічна промисловість ЧССР. На базу радянської нафти й газу почали розвиватись новітні галузі органічного синтезу, виробництво пластмас і синтетичних смол (581 тис. т у 1976), хімічних волокон, синтетичного каучуку тощо. Найбільший в ЧССР НПЗ «Словнафт» у Братиславі обробляв близько 9&nbsp;млн т нафти на рік; на радянський же сировині працював і комбінат в Залужі. Не менш важливим азимутом зовнішньоекономічної кооперації в галузі нафтохімії була НДР: за так званою олефіновою програмою з чеських Залужів було прокладено етиленопровід до німецького міста Белен.
{| style = "background: #efefef; margin-left: 1.5em; border: 1px grey; border-collapse: collapse; float: right; width: 180px; font-size:90%" cellpadding="4" border=1
|-
| style="text-align: center;" |[[Файл:Koh-i-noor Hardtmuth České Budějovice 3.JPG|200px]]<br/><small>[[Ческе-Будейовіце]] прославили не тільки [[Budweiser]] і солдат Швейк, але й олівці [[Koh-i-Noor Hardtmuth|Кох-і-Нор]]</small><br/>[[Файл:Koh-i-noor 1.1.jpg|200px]]
|}
{| style = "background: #efefef; margin-right: 1.5em; border: 1px grey; border-collapse: collapse; float: left; width: 150px; font-size:90%" cellpadding="4" border=1
|-
| style="text-align: center;" |'''Візитівки Чехословаччини'''<br/>[[Файл:Becher 1.jpg|150px]]<br/><small>Знаменита [[Карлові Вари|карловарська]] настоянка [[Бехерівка]]<br/>[[Файл:PilsnerUrquell-20101030-01.jpeg|150px]]<br/>[[Пльзень]]ське пиво (сучасне [[Pilsner Urquell]], що випускається з 1842 року, було відоме в СРСР під чеською назвою ''Plzeňský Prazdroj'')<br/>[[Файл:Budweiser Budvar and glass.jpg|150px]]<br/>[[Ческе-Будейовіце|Будейовіцький]] [[Budweiser]]</small>
|}
В ЧССР продовжувала розвиватись і зберігати свій авторитет на світових ринках найстаріша з традиційних галузей&nbsp;— скляна. Окрім кришталю, біжутерії та інших видів декоративного скла розвивався і випуск його технічних видів. Історично керамічна й порцелянова промисловість країни спирались на родовища високоякісного каоліну в Західній Чехії ([[Карлові Вари]], [[Горни Бржиза]]).

Обробка деревини й целюлозно-паперова промисловість, зосереджена у гірсько-лісистих районах Північної та Південної Чехії, Середній та Східній Словаччині<ref>{{Cite web |url=http://bxweb.h10.ru/countries/slovakia.html |title=Архівована копія |accessdate=5 травня 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20090603014500/http://bxweb.h10.ru/countries/slovakia.html |archivedate=3 червня 2009 |deadurl=yes }}</ref>, також була зовнішньоторговою спеціалізацією. Окрім паперу й меблів, особливої згадки заслуговують олівці (марка [[Koh-i-Noor Hardtmuth|Кох-і-Нор]]), про які ще Енциклопедія Брокгауза та Ефрона згадує як про свого роду «візитівку» Чехії, поряд із пльзенським пивом.

Провідними галузями легкої індустрії ЧССР були текстильна та взуттєва промисловість. Понад половина взуття в ЧССР випускалась на підприємстві [[Baťa|«Батя»]] (в ЧССР його перейменували на «Світ») у місті [[Готвальдів]]. За виробництвом взуття на душу населення ЧССР займала у 1960-1980-х рр. перше місце у світі. Посинаючи з 1960-х років місцева текстильна і швейна промисловість, як і у всьому світі, частково переорієнтуються на роботу з хімічними волокнами (в ЧССР слід згадати [[Віскозне волокно|штучний шовк]] місцевого виробництва). За відносного скорочення числа зайнятих у виробництві тканин та одягу (з 8,9&nbsp;% у 1960 році до 4,5&nbsp;%), яке відображало технічне переобладнання, швейна промисловість продовжувала зберігати й експортне значення для ЧССР.

=== Сільське господарство й харчова промисловість ===
{| style = "background: #efefef; margin-left: 1.5em; border: 1px grey; border-collapse: collapse; float: right; width: 150px; font-size:90%" cellpadding="4" border=1
|-
|<div class="thumb tleft" width=345><TABLE width=340><CAPTION>'''Продукція тваринництва і птахівництва'''<small>, тис. ''т''</small></CAPTION><TR align=right><TH width=195>&nbsp;</TH><TH>1960</TH><TH>1970</TH><TH>1976</TH></TR>
<TR align=right><TD align=left>М'ясо і сало (в убійній вазі)</TD><TD>802</TD><TD>1098</TD><TD>1322</TD></TR><TR align=right><TD align=left>в тому числі яловичина</TD><TD>240</TD><TD>362</TD><TD>415</TD></TR><TR align=right><TD align=left>свинина</TD><TD>483</TD><TD>586</TD><TD>728</TD></TR><TR align=right><TD align=left>птиця</TD><TD>45,8</TD><TD>103</TD><TD>141</TD></TR><TR align=right><TD align=left>Молоко</TD><TD>4093</TD><TD>4978</TD><TD>5485</TD></TR><TR align=right><TD align=left>Вовна овечья</TD><TD>2,5</TD><TD>4,1</TD><TD>3,6</TD></TR><TR align=right><TD align=left>Яйця курячі, млн шт.</TD><TD>2267</TD><TD>3733</TD><TD>4492</TD></TR></TABLE></DIV>
|}
У 1960-1980-х рр. у сільському господарстві країни також відбулись значні структурні зміни: зростання питомої ваги тваринництва і птахівництва за скорочення рослинництва. Їхнє співвідношення, яке становило у 1930-х роках приблизно 45:55, до середини 1970-х років змінилось на протилежне (57,1&nbsp;% тваринництво і 42,9&nbsp;% рослинництво у 1976 році). Стабільно високими темпами зростало виробництво всіх видів м'яса і птиці.

Окрім м'яса ЧССР також досягла самозабезпечення за продовольчим зерном, імпортуючи, однак, частину кормового зерна. В структурі посівів у 1960—1980-х рр. [[жито]] поступилось місцем [[Пшениця|пшениці]]; її врожайність сягнула 40 центнерів з гектару, що у ті роки перевищувало середній європейський рівень. Окрім буряка до 1970-х років скоротились і посадки картоплі; багато вивільнених площ відводилось під [[ячмінь]]. Якщо до початку 1960-х років посіви ячменю залишались приблизно на довоєнному рівні (650—680 тис.''га''), то до середини 1970-х вони перевищили 850 тис.''га'', що, разом зі зростанням врожайності дало майже дворазове зростання збору (1,55&nbsp;млн.''т'' за 1961-65 роки та 2,9&nbsp;млн.''т'' у 1976 році).

В основному додатковий ячмінь пішов на приріст виробництва [[Чеське пиво|пива]] (з 141&nbsp;млн.''дал'' у 1960 до 210—230&nbsp;млн.''дал'' у 1970-х роках)&nbsp;— товару, який завоював давній авторитет на світовому ринку. Разом із пивом у сільськогосподарському експорті Чехословаччини у 1960—1970-х роках виділявся також і [[цукор]] (буряковий), до 25—30&nbsp;% виробництва якого у 1961—1965 роках йшло на експорт. Однак у 1970-х роках [[кон'юнктура]] змінилась, і відповідно скоротились посіви буряків та експорт цукру.

=== Зовнішня торгівля ===
Упродовж практично всього часу існування РЕВ ЧССР була другим за значимістю торговим партнером Радянського Союзу серед соціалістичних країн. [[1987]] року за обігу в 13,7&nbsp;млрд карбованців (15,2&nbsp;млрд доларів) вона поступалась тільки НДР (13,7&nbsp;млрд карбованців) й випереджала [[Польща|Польщу]] (12,9&nbsp;млрд карбованців). При цьому СРСР був для Чехословаччини джерелом додаткових валютних надходжень за балансом взаємних розрахунків країн РЕВ: того ж року вони склали 130,7&nbsp;млн карбованців (вивезено до СРСР на 6907,4&nbsp;млн, а закуплено на 6776,7&nbsp;млн карбованців), а у 1988—432,7&nbsp;млн карбованців.<ref name="ВТ_1988">Внешняя торговля СССР в 1988 г.&nbsp;— М., Финансы и статистика, 1989.&nbsp;— С. 9—10. {{ref-ru}}</ref>.

Майже 60&nbsp;% радянських закупівель із ЧССР складали машини, обладнання й транспортні засоби (у [[1987]] році&nbsp;— 4,1&nbsp;млрд карбованців). Поставки руд і металів в СРСР (в основному, для підприємств [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Української РСР]]) того ж року принесли ще 445&nbsp;млн карбованців, взуття&nbsp;— 36,4&nbsp;млн пар на суму 310,3&nbsp;млн карбованців (в тому числі шкіряної&nbsp;— 18,5&nbsp;млн пар на 221,7&nbsp;млн карбованців)<ref name="ВТ_1988"/>

=== Залізничний транспорт ===
Залізнична мережа ЧССР в основному сформувалась вже до початку XX століття, вона становила у 1970-х роках 13200&nbsp;км, поєднавши країну з усіма сусідніми державами. Локомотивами й основними видами рухомого складу власного виробництва країна забезпечувала себе цілком, також виробляючи їх і на експорт. З початку 1960-х років паровози поступились місцем тепловозам; виробляючи також і електровози, з електрифікацією власних залізниць ЧССР, однак, не поспішала, обмежившись магістраллю від Праги до кордону з СРСР у Чиєрні-над-Тисою.

В рамках РЕВ ЧССР з [[1 липня]] 1964 року разом з НДР, Польщею, Угорщиною та Югославією брала участь в інтеграційній програмі зі спільного використання вагонного парку. Маючи одну й ту саму колію, вантажні вагони з позначкою OPW («Загальний парк вагонів»), що перетинали кордони своїх країн з експортними вантажами, могли потім використовуватись і у внутрішніх перевезеннях країни прибуття, з подальшими взаємозаліками за експлуатацію між країнами-учасницями. У той самий час, для скорочення витрат у вантажному сполученні з СРСР, у 1970-х роках було споруджено глибокий ширококолійний ввід від станції [[Чоп]] до [[Комарно (Словаччина)|Комарно]].

Вантажообіг залізниці у 1976 році склав 276&nbsp;млн т; пасажирообіг&nbsp;— 462&nbsp;млн чол. Однак перше місце за перевезеннями належало в ЧССР автомобільному транспорту (317&nbsp;млн т вантажів та близько 2&nbsp;млрд пасажирів). [[Річковий флот]] країни обслуговував в основному зовнішню торгівлю: Дунаєм&nbsp;— в основному імпорт (порти Братислава і Комарно), Лабою (порт Дечін)&nbsp;— в основному експорт. Невеликий власний морський флот ЧССР (1,4&nbsp;млн т вантажів) був приписаний до порту [[Щецин]] (Польща).

== Освіта й культура ==
[[Файл:Balra az Orloj, szemben az Óváros tér (Staromestske namesti) és a Tyn templom. Fortepan 6881.jpg|міні|Прага у 1981 ([[Староміська площа (Прага)|Староміська площа]])]]
Хоча Карлів університет було відкрито у Празі ще [[1348]] року, Чеське королівське товариство наук було засновано лише [[1790]] року, а Чеську академію наук та мистецтв&nbsp;— тільки у [[1890]] році (аналогічна Словацька академія в Братиславі&nbsp;— у 1943). Знову загальнодержавну [[Чехословацька академія наук|Чехословацьку академію наук]] (зі словацькою АН як її відділенням) було відтворено [[1952]] року.

Окрім традиційного для XX століття набору університетських факультетів ([[математика]], [[фізика]], [[природничі науки]], [[філософія]], юридичний, [[журналістика]] й культура), Карлів університет був одночасно і найбільшим [[Медицина|медичним]] (4 медичних факультети) й педагогічним (факультет та інститут підвищення кваліфікації, а також фізвиховання та спорту) вишем країни. Другий найстаріший університет було засновано [[1576]] року в Оломоуці. У доповнення до відкритих [[1919]] року університетів у Братиславі та Брно, з [[1959]] року розпочав роботу університет у Кошицях. Разом в ЧССР було 36 вишів зі 170 тис. студентів. Кілька тисяч студентів щороку направлялись на навчання до вишів СРСР.

== Спорт ==
[[Файл:Bundesarchiv Bild 183-L1129-0018, Ondrej Nepela.jpg|міні|[[Ондрей Непела]]&nbsp;— спортсмен з фігурного катання. Олімпійський чемпіон серед чоловіків у японському місті Саппоро 1972 року.]]
{{main|Чехословаччина на Олімпійських іграх}}
[[Хокей]] із шайбою став свого роду міжнародним спортивним символом Чехословаччини з перших років її існування. Лишень стало відомо, що [[1920]] року в [[Антверпен]]і вперше<ref>{{Cite web |url=http://www.olympiady.ru/cgi-bin/olgames/games.cgi?year=1920 |title=Ігри VII Олімпіади. Антверпен 1920 |accessdate=5 травня 2012 |archive-date=15 червня 2010 |archive-url=https://web.archive.org/web/20100615173355/http://olympiady.ru/cgi-bin/olgames/games.cgi?year=1920 }}</ref> пропонується ввести до програми хокей&nbsp;— Чехословаччина зробила ставку саме на цей вид спорту, і бронзова медаль стала першою олімпійською нагородою, здобутою цією країною<ref>{{Cite web |url=http://www.olympiady.ru/cgi-bin/olgames/games.cgi?event=countrystat&game_id=7&country_id=56&place=3 |title=Статистика медалей. Антверпен 1920. Чехословаччина |accessdate=5 травня 2012 |archive-date=22 грудня 2015 |archive-url=https://web.archive.org/web/20151222132111/http://www.olympiady.ru/cgi-bin/olgames/games.cgi?event=countrystat&game_id=7&country_id=56&place=3 }}</ref>. У перших повоєнних Іграх [[1948]] року чехословацькі хокеїсти стали срібними призерами, однак на наступних трьох Олімпіадах не підіймались вище за 4 місце.

Перелам відбувся наприкінці 1950-х років, коли у 1955-59 роках збірна ЧССР тричі завоювала «бронзу» на [[Чемпіонат світу з хокею із шайбою|чемпіонатах світу]]. Однак до того часу набрала сили й команда СРСР, що стала 1956 року чемпіоном світу, Європи та Олімпійських ігор. З початку 1960-х років упродовж всієї історії ЧССР матчі її хокеїстів з командою СРСР стали головною ареною спортивного суперництва двох країн. Специфічний інтерес з боку решти світу полягав ще й у тому, що обидві команди представляли «державно організований спорт». З одного боку держава забезпечувала широку матеріальну підтримку процесу тренувань на некомерційній основі, але з іншого&nbsp;— виключала для своїх спортсменів можливість перетворення на об'єкт купівлі-продажу з боку зарубіжних комерційних клубів<ref name="istoriya-sporta">{{Cite web |url=http://www.czech.cz/ru/66618-istoriya-sporta-v-cheshskoy-respublike-i-krupnuie-sportivnuie-organizacii |title=Історія спорту у Чеській Республіці та крупні спортивні організації |accessdate=5 травня 2012 |archive-date=1 листопада 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20121101012024/http://www.czech.cz/ru/66618-istoriya-sporta-v-cheshskoy-respublike-i-krupnuie-sportivnuie-organizacii }}</ref>.

Упродовж 1961—1992 років збірна ЧССР чотири рази (1972, 1976, 1977, 1985) ставала чемпіоном світу, 10 разів здобувала «срібло» і 9 разів «бронзу». Найгіршим був 1991 рік, коли напередодні розпаду ЧССР її хокейна збірна опинилась на 6 місці у світі, і на 6 місці в Кубку Канади (де у 1976 році здобула «срібло», а у 1984&nbsp;— «бронзу»).

== Політичне життя ==

=== Внутрішньополітична система ===
За способом переходу від [[капіталізм]]у до [[соціалізм]]у Чехословаччина належала до числа [[Народна республіка|країн народної демократії]]. На відміну від [[Жовтневий переворот|Жовтневого перевороту 1917 року]] в [[Російська республіка|Російській республіці]], цей спосіб не передбачав ні встановлення однопартійного режиму в політиці, ні прискорену націоналізацію всіх приватних засобів виробництва. Комуністичні або соціалістичні партії у цих країнах балотувались на виборах разом з іншими партіями, спільно з якими вони за часів [[Друга світова війна|Другої світової війни]] перебували у підпіллі, ведучи боротьбу проти нацизму в складі [[Народний фронт|Народних фронтів]] своїх країн.

У [[1945]] році низка партій, в тому числі:
# [[Комуністична партія Чехословаччини]] (КПЧ) та Комуністична партія Словаччини (КПС) як її територіальне відділення;
# Чеська націонал-соціалістична партія (1948 року на її базі утворилась Чехословацька соціалістична партія, ЧСП)
# [[Християнсько-демократичний союз — Чехословацька народна партія|Чехословацька народна партія]]
# Демократична партія (у [[1946]] році від неї відкололась Словацька партія свободи, яка об'єднувала частину колишньої дрібної буржуазії, службовців та інтелігенції, переважно католиків)
створили [[Національний фронт Чехословаччини]] ({{lang-cs|Národní fronta Československa}})<ref name="ВРЕ_ЧССР">''Колесніков С. І.'' Чехословаччина. Розділ VI. Політичні партії, Національний фронт ЧССР, профспілки та інші громадські організації.&nbsp;— ВРЕ, 3-є вид.</ref> Поряд із [[Політичні партії Чехословаччини|політичними партіями Чехословаччини]] до складу НФ увійшли також і основні громадські організації країни.

Главою країни у вигнанні ще з [[1940]] року був [[Едвард Бенеш]]&nbsp;— відомий політичний діяч передвоєнної Чехословаччини. [[5 жовтня]] [[1938]] року він демонстративно пішов у відставку з постів президента й верховного головнокомандувача на знак незгоди з [[Мюнхенська угода|Мюнхенською угодою]], яку його змусили підписати з нацистською Німеччиною тогочасні керівники Англії та Франції за потурання з боку інших найбільших демократичних держав світу. Отримуючи, з іншого боку, підтримку з боку СРСР, в том числі як керівник зарубіжного чехословацького антинацистського Руху спротиву, Бенеш вже у грудні [[1943]] року підписав у [[Москва|Москві]] угоду про дружбу та союзні відносини з СРСР, який, як вважається, визначив повоєнну зовнішньополітичну орієнтацію Чехословаччини й хід її політичного розвитку у 1945-48 роках. [[28 жовтня]] [[1945]] року тимчасовий парламент підтвердив президентські повноваження Бенеша, а [[19 липня]] [[1946]] року новий склад парламенту знову обрав його&nbsp;— одностайно&nbsp;— на пост президента Чехословаччини.

Значний внесок КПЧ до руху спротиву (загинуло 25 тис. комуністів, серед яких такі національні герої, як письменник [[Юліус Фучик (письменник)|Юліус Фучик]], депутат Національних зборів [[Ян Шверма]] й інші)&nbsp;— всё це відобразилось у вагомій долі голосів, відданих у Чехословаччині на перших повоєнних виборах 1946 року за комуністів&nbsp;— близько 40&nbsp;%<ref name="Gehler">[http://books.google.com/books?id=jXjUEhMQjwkC&pg=PA173&dq=czechoslovakia+1946+elections&hl=en&ei=-m70TKOFDJCcOrivzccK&sa=X&oi=book_result&ct=result&resnum=5&ved=0CDkQ6AEwBA#v=onepage&q=czechoslovakia%201946%20elections&f=false ''Michael Gehler, Wolfram Kaiser''. Christian democracy in Europe since 1945] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140924134144/http://books.google.com/books?id=jXjUEhMQjwkC&pg=PA173&dq=czechoslovakia+1946+elections&hl=en&ei=-m70TKOFDJCcOrivzccK&sa=X&oi=book_result&ct=result&resnum=5&ved=0CDkQ6AEwBA#v=onepage&q=czechoslovakia%201946%20elections&f=false |date=24 вересня 2014 }}.&nbsp;— стор. 173.</ref>. Попри наявність аналогічних ідейних зв'язок між [[Комуністична партія Радянського Союзу|КПРС]] і «братськими партіями» в сусідніх Польщі й Угорщині, цим країнам довелось повернути Чехословаччині території, які вони анексували, як і Німеччина, у [[1938]] році в результаті розділу країни за «[[Мюнхенська змова|мюнхенською змовою]]». Чехословацька державність [[1945]] року була відновлена на попередній території за винятком [[Підкарпатська Русь|Підкарпатської Русі]] (передана Чехословаччині 1920 року за [[Тріанонський договір|Тріанонською угодою]] як автономія)&nbsp;— місто і залізничний вузол Чоп з околицями, який раніше належав до [[Кральовски-Хлмец|Кралевохлмецького району]] Словаччини, був переданий [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українській РСР]].

[[26 травня]] [[1946]] року відбулись вибори до Законодавчих національних зборів та до національних комітетів. На них КПЧ здобула найбільшу кількість голосів з усіх політичних партій, однак за всієї своєї популярності не мала абсолютної переваги над ними, й до самого лютого 1948 року не мала гегемонії в органах влади. [[25 жовтня]] [[1946]] року Законодавчі збори ухвалили закон про дворічний план відновлення й розвитку народного господарства на 1947-48 роки.

=== Лютневі події 1948 року ===
У термінах політології події 20-25 лютого 1948 року (в чехословацькій історіографії також «[[Переможний лютий]]», {{lang-cs|Vítězný únor}}; деякі історики вживають термін «переворот») були варіантом розвитку політичної ситуації, яку ініціювала кабінетна криза, коли ряд міністрів подали у відставку в розрахунку на те, що президент відреагує на це зміною всього кабінету.

Формальним приводом цієї кабінетної кризи стала вимога НСПЧ до МВС пояснити причини службового переміщення [[13 лютого]] [[1948]] року 8 старших офіцерів Корпусу національної безпеки, в якому це було названо «політично мотивованою чисткою особового складу» (жоден з офіцерів, на відміну від глави МВС Носека, не був членом КПЧ). Розраховуючи змусити президента Бенеша відправити у відставку весь коаліційний уряд, [[20 лютого]] [[1948]] року 12 із 26 міністрів (від Націонал-соціалістичної, Народної та Словацької демократичної партій) не прибули на скликане Готвальдом надзвичайне засідання уряду, де мали виступити міністри внутрішніх справ та національної оборони, й одночасно подали президенту заяви про відставку.

Однак 14 міністрів (КПЧ, Соціал-демократична партія і двоє безпартійних) цей демарш не підтримали. Ініціатори кризи виявились у меншості, і прем'єр-міністр Готвальд запропонував президенту Бенешу не розпускати кабінет, а дозволити йому, відповідно до [[Конституція 9 травня|Конституції]], замістити міністрів, які вибули за власним бажанням, новими<ref>''Снітіл З., Цезар Я.'' Чехословацька революція 1944—1948 років. Стор. 259.</ref>. Тому [[25 лютого]] [[1948]] року президент Бенеш, приймаючи відставку 12 міністрів, не став розпускати уряд і доручив Готвальду заповнити вакансії новими персоналіями. Оскільки всі вони були обрані з числа комуністів, загроза виходу з уряду як засіб тиску на президента країни обернулась для цих партій реальною втратою влади.

Для Демократичної партії несприятливий підсумок ініційованої нею кабінетної кризи потягнув за собою її розпад. Частина регіональних організацій у Словаччині заявила про організований вихід зі складу ДП, й тоді ж, у лютому 1948 року, на цій базі було створено ''Партію словацького відродження'' (ПСВ; {{lang-cs|Strana Slovenskej Obrody}}). Її склад&nbsp;— городяни й селяни Словаччини.
[[Файл:Letna-park. Európa legnagyobb, 30 méteres Sztálin szobra volt (állt 1962-ig). Ma egy 25 méteres, működő metronóm van a helyén. Fortepan 7365.jpg|міні|[[Пам'ятник Сталінові (Прага)|Пам'ятник Сталінові]] у Празі, символ повоєнного тоталітарзму]]
Серед витоків політичного розколу в лютому 1948 року історики розглядають<ref name="Bailey">[http://books.google.com/books?id=KByPwUfN_D8C&pg=PA181&dq=czechoslovakia+%2B+%22Marshall+plan%22+%2B+1948&hl=en&ei=V2X0TMirGsaDOtvDrZwK&sa=X&oi=book_result&ct=result&resnum=5&ved=0CDgQ6AEwBA#v=onepage&q=czechoslovakia%20%2B%20%22Marshall%20plan%22%20%2B%201948&f=false ''Bailey, Thomas Andrew''. The Marshall Plan summer: an eyewitness report on Europe and the Russians…] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20141030014757/http://books.google.com/books?id=KByPwUfN_D8C&pg=PA181&dq=czechoslovakia+%2B+%22Marshall+plan%22+%2B+1948&hl=en&ei=V2X0TMirGsaDOtvDrZwK&sa=X&oi=book_result&ct=result&resnum=5&ved=0CDgQ6AEwBA#v=onepage&q=czechoslovakia%20%2B%20%22Marshall%20plan%22%20%2B%201948&f=false |date=30 жовтня 2014 }}&nbsp;— стор. 181.</ref> неприйняття Чехословаччиною допомоги за [[План Маршалла|планом Маршалла]]. Оприлюднений у загальних рисах [[5 червня]] [[1947]] року, цей план передбачав допомогу США європейським державам у їхньому повоєнному відновленні на умовах, які держсекретар [[Джордж Маршалл]] пропонував обговорити 12 липня того ж року на зустрічі глав держав у Парижі<ref>{{Cite web|url=http://www.historytoday.com/MainArticle.aspx?m=14080&amid=14080|title=Historians and the Cold War|author=Geoffrey Roberts|publisher=History Today|date=December 2000|accessdate=2012-05-04|archiveurl=https://www.webcitation.org/6IIFeFGd3?url=http://www.historytoday.com/archive|archivedate=2013-07-22|deadurl=no}}</ref><ref>{{Cite book|title=The Cold War|url=https://archive.org/details/coldwarveryshort00mcma_603|series=''Very Short Introductions''|page=[https://archive.org/details/coldwarveryshort00mcma_603/page/n42 30]|author=Robert J. McMahon|publisher=Oxford University Press|date=2003-03-27}}</ref>. За тиждень до початку паризького саміту, [[4 липня]] кабінет міністрів Чехословаччини проголосував за участь в ньому, що передбачало підписання угоди про прийняття від США допомоги на ще не зовсім зрозумілих умовах.

[[7 липня]] прем'єр-міністр Готвальд виїхав до Москви, де дізнався про ще не оприлюднені до того часу політичні умови надання допомоги з боку [[Сполучені Штати Америки|США]], а саме&nbsp;— вивести зі складу уряду всіх комуністів<ref name="WI">{{Cite web |url=http://books.google.ru/books?id=KODdZ4fux5UC&pg=PA64&lpg=PA64&dq=Credit+France+in+1947+250&source=bl&ots=_4-KMs4gFm&sig=L-Z71LPNkBOfn7TRD5bABq49gJo&hl=ru&ei=xpbNSsSFCofA-Qb1t4WBAw&sa=X&oi=book_result&ct=result&resnum=2#v=onepage&q=Credit%20France%20in%201947%20250&f=false |title=Wall, Irwin M. The United States and the making of postwar France, 1945—1954 |accessdate=5 травня 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20120105053627/http://books.google.ru/books?id=KODdZ4fux5UC&pg=PA64&lpg=PA64&dq=Credit+France+in+1947+250&source=bl&ots=_4-KMs4gFm&sig=L-Z71LPNkBOfn7TRD5bABq49gJo&hl=ru&ei=xpbNSsSFCofA-Qb1t4WBAw&sa=X&oi=book_result&ct=result&resnum=2#v=onepage&q=Credit%20France%20in%201947%20250&f=false |archivedate=5 січня 2012 |deadurl=yes }}</ref>. Для Чехословаччини, де комуністи входили до складу уряду ще у довоєнні часи й були провідною за популярністю політичною партією (хоча й такою, що не мала більшості в кабінеті міністрів) прийняття такої умови означало б катастрофічне руйнування балансу політичних сил з непередбачуваними наслідками у громадському житті. Виходячи з цього, після повернення прем'єра до Праги, кабінет міністрів не комуністичного уряду ухвалив рішення відмовитись від раніше прийнятого запрошення до Парижа та, як наслідок&nbsp;— від американської допомоги на умовах Маршалла.

[[Файл:Slansky-Prozessprotokoll.jpg|thumb|left|Матеріали «справи Сланського». Видані 1953 року в Празі семи мовами]]
Наслідки цього кроку для Чехословаччини розглядались двояко. З одного боку, відмова від прийняття американської допомоги ціною усунення комуністів висувалась причиною недостатніх темпів економічного зростання. З іншого&nbsp;— що на відміну від Мюнхенського диктату [[1938]] року країна не зазнала політичного натиску ззовні, причому вже з [[1949]] року її індустріально розвинена економіка отримала на довгі роки в особі країн РЕВ стабільний і великий ринок збуту, який не мав, на відміну від Заходу, криз скорочення виробництва, завдяки чому країна не мала значного безробіття. Знову працевлаштувались і ті, хто втратив політично значимі робочі місця за недовірою в лютому 1948 року. Політична еміграція з Чехословаччини після кризи 1948 року оцінюється незначною цифрою 3 тисячі осіб<ref>''Kaplan K.'' Československo v letech 1943—1953. S. 11.</ref>.

[[7 червня]] [[1948]] року Бенеш у зв'язку з погіршенням здоров'я залишив пост президента та за 3 місяці помер. [[14 червня]] [[1948]] року Національні збори обрали на пост президента [[Клемент Ґотвальд|Ґотвальда]], який поступився крісло прем'єра [[Антонін Запотоцький|Антоніну Запотоцькому]]. При тому, що вищі державні пости з цього часу почали займати члени КПЧ, упродовж усіх років соціалістичного розвитку аж до усунення комуністів від влади у 1990-х роках традиції багатопартійної системи в Чехословаччині не переривались. Партії-ініціатори лютневої кризи не були примусово розпущені; у деяких із них відбувся розкіл, інші ж продовжили існувати під попереднім ім'ям, але з новим складом керівництва. Як і в інших країнах народної демократії, на некомуністичному партійному фланзі в Чехословаччині продовжували діяти християнські партії. Їхня ідеологія, християнський соціалізм, була аналогічною до низки західноєвропейських партій<ref name="Gehler" />, і не суперечила програмним установкам КПЧ на побудову соціалізму.

=== Празька весна та її підсумки ===
{{main|Празька весна}}
Восени 1967 року в Празі пройшли перші демонстрації протесту проти курсу уряду. [[4 січня]] [[1968]] року президента країни [[Антонін Новотни|Антоніна Новотни]] було усунуто з одночасно займаного ним посту 1-го секретаря ЦК КПЧ. Кермо партії прийняв один з ініціаторів ринкових реформ [[Александер Дубчек]]<ref>''Піхоя Р. Г.'' Чехословаччина, 1968 рік. Погляд із Москви. За документами ЦК КПРС//Нова й новітня історія-1994-№&nbsp;6-СС.3-20</ref>. Дубчек не став чинити перепони кампанії, яка розгорнулась у ЗМІ проти колишнього президента як консерватора й ворога реформ, і [[28 березня]] [[1968]] року Новотни заявив про вихід і з посту президента, і зі складу ЦК<ref>''Мусатов В.'' Росія і Східна Європа: зв'язок часів.&nbsp;— М.: Видавництво ЛКИ, 2008</ref>. Після квітневого (1968) Пленуму ЦК КПЧ її новий керівник Дубчек призначив реформаторів і на інші вищі керівні пости: 8 квітня головою уряду ЧССР став [[Олдржих Чернік]], а 18 квітня головою Національних зборів ЧССР був обраний [[Йозеф Смрковский]]. Багато прибічників реформ було обрано і до нового складу президії та секретаріату ЦК КПЧ.

Розраховуючи на підтримку своїх ідей в широких верствах суспільства, [[Празька весна|навесні 1968 року]] оновлене керівництво ЧССР дозволило створювати на підприємствах ради робітничого самоврядування. Як і в подальшому перші [[Рада трудового колективу|ради трудових колективів]] часів початку перебудови в СРСР, учасники зборів на виробництві з натхненням обговорювали перспективи самостійного розпоряджання усіма заробленими ними прибутками. За їхніми задумами прибуток мав чесно розподілятись між усіма працівниками й керівництвом, залишаючи на потреби держави тільки необхідний мінімум. Не менш активно обговорювалась на цих зборах, а також всією країною та «Програма дій» (висунута у квітні 1968 року соратниками Дубчека&nbsp;— Ріхтою, [[Ота Шик]]ом та Ауеспергом), де також зазначалась і вимога «ідейного плюралізму»<ref name="Шик">{{Cite web |url=http://www.68.usd.cas.cz/files/dokumenty/edice/405.pdf |title=Rezoluce ústředního výboru KSČ k politické situaci — Praha, 5 duben 1968 // ''Vondrova J., Navrátil J., Moravec J.'' Komunistická strana Československa. Pokus o reformu. řijen 1967 − květen 1968. — Prameny k déjinám československé krize v letech 1967−1970. 9/1 — Brno: Nakladatelství doplnék. |accessdate=5 травня 2012 |archive-date=4 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160304185126/http://www.68.usd.cas.cz/files/dokumenty/edice/405.pdf }}</ref>. Виступаючи на телебаченні [[18 липня]] того ж року у зв'язку з цією програмою, Дубчек закликав провадити «таку політику, щоб соціалізм не втратив своє людське обличчя»<ref name="tváří">{{Cite web |url=http://www.bibliotekar.ru/encSlov/17/156.htm |title=''Сєров В.'' Енциклопедичний словник крилатих слів та висловів |accessdate=5 травня 2012 |archive-date=5 травня 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120505153813/http://bibliotekar.ru/encSlov/17/156.htm }}</ref>. Фразеологізм, що народився на цій базі, «[[соціалізм із людським обличчям]]» ({{lang-cs|socialismus s lidskou tváří}}), який висловлює ідею оновлення суспільних відносин без відмови від соціальних досягнень і гарантій соціалізму, й сама ця фраза набула другого дихання в СРСР за років [[Перебудова|перебудови]].

«Програма дій» проголошувала курс на «демократичне оновлення соціалізму» й обмежені економічні реформи. Було дозволено створення політичних клубів; зі скасуванням цензури з'явились нові органи друку та громадські об'єднання, в тому числі КАН&nbsp;— «[[Клуб ангажованих безпартійних]]» (KAN {{lang-cs|Klub angažovaných nestraníků}}). З партій, які раніше припинили своє існування, заявку на своє відтворення подала соціал-демократична партія. Однак найчисельнішою була непартійна опозиція (у червні 1968 року подали заявки на реєстрацію понад 70 політичних організацій). Частково схожа з неформальними організаціями в СРСР кінця 1980-х років, ця опозиція також зажадала створення багатопартійної парламентської системи. [[27 червня]] [[1968]] року в празькій газеті «{{iw|Literární listy|Literární listy|cs|Literární listy}}» письменник [[Людвік Вацулік]] опублікував маніфест «[[Дві тисячі слів]]», який підписали багато відомих громадських діячів, в тому числі й комуністи. В цьому ліберальному за духом документі було розкритиковано консерватизм КПЧ та проголошувались ідеї демократизації політичної системи та запровадження політичного плюралізму<ref name="Вацулік">{{Cite web |url=http://antology.igrunov.ru/70-s/memo/2000-words.html |title=''Вацулік, Л.'' «Дві тисячі слів» // Антологія самвидаву |accessdate=5 травня 2012 |archive-date=17 липня 2014 |archive-url=https://web.archive.org/web/20140717030106/http://antology.igrunov.ru/70-s/memo/2000-words.html }}</ref>.

СРСР та інші країни [[Варшавський Пакт|Варшавського Договору (ОВД)]] уважно стежили за ходом реформ у ЧССР. В березні Дубчек доповідав про них на багатосторонній зустрічі в [[Дрезден]]і, у травні&nbsp;— під час двосторонньої зустрічі керівників КПРС і КПЧ у Москві. Однак на зустріч керівників країн ОВД (Болгарії, Угорщини, НДР, Польщі й СРСР), яка проходила у липні 1968 року у Варшаві, делегація ЧССР прибути відмовилась. Враховуючи досвід розвитку подібної [[Угорська революція (1956)|ситуації восени 1956 року в Угорщині]], [[15 липня]] [[1968]] року керівники цих п'яти країн звернулись до КПЧ з листом, який звертав увагу на діяльність «правого крила в партії й антисоціалістичних сил в країні». Опублікувавши в газетах свою відповідь, яка висловлювала незгоду з «дискредитованими бюрократично-поліцейськими методами», реформатори спричинили різку реакцію чехословацької громадськості проти Москви та її союзників. Разом із тим, у своїй відповіді Дубчек одночасно висловлював лояльність до соціалістичної співдружності, і [[Брежнєв Леонід Ілліч|Брежнєв]] запросив його на перемовини у форматі Політбюро ЦК КПРС&nbsp;— Президія ЦК КПЧ (вищі колективні органи керівництва обох партій).

Перемовини відбулись [[29 липня]] [[1968]] року в [[Чієрна-над-Тисою|Чієрні-над-Тисою]]&nbsp;— це прикордонна вузлова станція на території ЧССР за 4 км<ref name="Čop">{{Cite web |url=http://rail.sk/arp/slovakia/history/h262.htm |title=Čop — Čierna nad Tisou © rail.sk |accessdate=5 травня 2012 |archive-date=25 лютого 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120225082623/http://rail.sk/arp/slovakia/history/h262.htm }}</ref> від прикордонної радянської станції Чоп<ref name="Чієрна">[{{Cite web |url=http://zpravy.idnes.cz/breznev-pri-setkani-s-cechoslovaky-v-cierne-zuril-fvw-/kavarna.aspx?c=A080818_183702_kavarna_dp |title=''Wanatowiczová Krystyna.'' Brežněv při setkání s Čechoslováky v Čierne zuřil // zpravy.idnes.cz, 18. srpna 2008 {{ref-cs}} |accessdate=5 травня 2012 |archive-date=13 листопада 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20121113215927/http://zpravy.idnes.cz/breznev-pri-setkani-s-cechoslovaky-v-cierne-zuril-fvw-/kavarna.aspx?c=A080818_183702_kavarna_dp }} ''Wanatowiczová Krystyna.'' Brežněv při setkání s Čechoslováky v Čierne zuřil // zpravy.idnes.cz, 18. srpna 2008 {{ref-cs}}]</ref>. У складі радянської делегації був і [[Глави уряду СРСР|Голова Ради міністрів]] СРСР [[Косигін Олексій Миколайович|Олексій Косигін]]. На цій зустрічі Дубчек отримав гарантії виведення військ, які залишались у Чехословаччині після тилових навчань «Німан», які ОВД проводив з [[23 липня]] до [[10 серпня]] на території сусідніх з ЧССР країн&nbsp;— СРСР, НДР та Польщі, а також обіцяв стабілізувати положення в ЧССР, обмежити антирадянські настрої та продовжувати виконання міжнародних зобов'язань ЧССР, узятих в рамках ОВД, РЕВ та інших організацій [[Соціалістична співдружність|соціалістичної співдружності]].

=== Операція «Дунай» ===
{{main|Вторгнення військ Варшавського договору до Чехословаччини}}
У ніч на [[21 серпня]] [[1968]] року в ЧССР були введені війська країн ОВД (СРСР, Польщі, НДР, Угорщини та Болгарії; основний контингент складала [[Радянська армія]])<ref name="coldwar">[http://www.coldwar.ru/conflicts/praga/praga3.php Вторгнення військ ОВД до Чехословаччини // «Холодна війна / Конфлікти / Прага 1968» © coldwar.ru] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20120506100734/http://www.coldwar.ru/conflicts/praga/praga3.php |date=6 травня 2012 }}.</ref>. СРСР стверджував, що це було зроблено на прохання уряду Чехословаччини про надання збройної допомоги<ref>{{Cite web |url=http://his95.narod.ru/doc08/16.htm |title=Заява ТАСС про вступ військ до Чехословаччини — 21 серпня 1968 року // Правда, 21 серпня 1968 // 1917−1940. Хрестоматія з історії від давніх часів до наших днів. Москва, 2000. |accessdate=5 травня 2012 |archive-date=14 травня 2012 |archive-url=https://web.archive.org/web/20120514034445/http://his95.narod.ru/doc08/16.htm }}</ref>. Розробка [[Операція «Дунай»|операції «Дунай»]] була розпочата завчасно, виходячи з аналізу політичної ситуації не тільки в Чехословаччині, але й навколо неї: так само завчасно концентрували свої війська навколо Чехословаччини і країни [[НАТО]], які до того часу вже почали проводити поблизу кордонів ЧССР свої маневри «Чорний лев»<ref>[{{Cite web |url=http://www.vremya.ru/2008/143/5/210079.html |title=''Володін В.'' Ми готувались вдарити у фланг військам НАТО. — Інтерв'ю з генерал-лейтенантом у відставці Альфредом Гапоненко // Время новостей, № 143, 08.08.2008 {{ref-ru}} |accessdate=5 травня 2012 |archive-date=13 жовтня 2010 |archive-url=https://web.archive.org/web/20101013113752/http://www.vremya.ru/2008/143/5/210079.html }} ''Володін В.'' Ми готувались вдарити у фланг військам НАТО.&nbsp;— Інтерв'ю з генерал-лейтенантом у відставці Альфредом Гапоненко // Время новостей, №&nbsp;143, 08.08.2008 {{ref-ru}}]</ref>, й тому особлива увага приділялась охороні західних кордонів ЧССР<ref name="coldwar" />.
[[Файл:21. srpen 1968 v Ostravě 03.jpg|міні|[[Острава]], [[21 серпня]] [[1968]]]]
Введення військ не було неочікуваним для уряду ЧССР. Ще [[17 серпня]] глава Угорщини [[Янош Кадар]] на зустрічі в Комарно попередив Дубчека, що «ситуація стає критичною». Напередодні введення військ Маршал Радянського Союзу [[Гречко Андрій Антонович|Гречко]] проінформував про це міністра оборони ЧССР [[Мартін Дзур|Мартіна Дзура]], що дозволило виключити сутички військ ОВД з 200-тисячною армією Чехословаччини. Виконуючи наказ свого міністра оборони, [[Чехословацька народна армія]] до завершення подій в країні залишалась нейтральною, і не залишала казарм.
[[Файл:Demonstrasjon mot Warszawapaktens invasjon av Tsjekkoslovakia (1968).jpg|міні|Протести проти вторгнення військ Варшавського договору до Чехословаччини. [[Берген]], [[Норвегія]].]]
Завдяки підпільним радіостанціям, що сповістили про введення військ, й листівкам на вулиці Чехословаччини були виведені люди. Вони споруджували барикади на шляху просування танкових колон, поширювали листівки зі зверненнями до населення вийти на вулиці. Неодноразово мали місце напади на радянських військовослужбовців, в тому числі збройні; танки та бронетехніку цивільні особи закидували пляшками із запалювальною сумішшю («[[коктейль Молотова]]»). В результаті цих дій загинуло 11 радянських військовослужбовців, в тому числі один офіцер; поранено і травмовано 87 (в тому числі 19 офіцерів). Виводились із ладу засоби зв'язку й транспорту. Протести висловлювались також у формі знищення та плюндрування пам'ятників і могил радянських воїнів, які загинули у роки [[Друга світова війна|Другої світової війни]], у містах і селах Чехословаччини<ref name="coldwar" />.

На екстрено скликаному вже [[21 серпня]] XIV надзвичайному з'їзді КПЧ Дубчек, голова Національних зборів Смрковський та низка інших лідерів виступили із засудженням введення союзних військ. Висловлювались і протилежні думки, але в результаті «представники консервативно налаштованої групи делегатів на з'їзді не були обрані на жоден з керівних постів у КПЧ»<ref name="coldwar" />.

Згодом того ж дня 6 країн (США, [[Англія]], [[Франція]], [[Канада]], [[Данія]] і [[Парагвай]]) подали до [[Рада Безпеки ООН|Ради Безпеки ООН]] вимогу поставити чехословацьке питання на засідання [[Генеральна Асамблея ООН|Генеральної Асамблеї ООН]]. Представники [[Угорщина|Угорщини]] й СРСР проголосували проти. За кілька днів і представник самої ЧССР зажадав зняти це питання з розгляду [[ООН]]. Постійна рада [[НАТО]] також розглянула ситуацію в Чехословаччині з позиції своєї можливої реакції. Акцію країн ОВД стосовно до Чехословаччини засудили чи не підтримали уряди 4 соціалістичних країн&nbsp;— не лише [[Китай]] та [[Албанія]], з якими СРСР перебував у стані політичного конфлікту, але також [[Югославія]] ([[Йосип Броз Тіто]]) й [[Румунія]] ([[Ніколае Чаушеску]]<ref name="Чаушеску">{{Cite web |url=http://www.kp.ru/daily/23228/27051/ |title=Чаушеску скинуло ЦРУ? // © kp.ru, 03.03.2004 |accessdate=5 травня 2012 |archive-date=4 квітня 2013 |archive-url=https://www.webcitation.org/6FcJKsYzk?url=http://www.kp.ru/daily/23228/27051/ }}</ref>).

Політичною метою серпневої операції [[1968]] року, вважає Шефов, була «зміна політичного керівництва країни»<ref name=shefov>''Шефов''. Битвы России. Военно-историческая библиотека.&nbsp;— Москва, 2002.[http://www.hrono.ru/sobyt/1900sob/1968dunay.html {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20121004225641/http://hrono.ru/sobyt/1900sob/1968dunay.html |date=4 жовтня 2012 }}]{{ref-ru}}</ref>. Хронологія ж фактів зміни керівництва ЧССР є такою:
* [[Йозеф Смрковський]] залишив пост голови Національних зборів ЧССР тільки у січні [[1969]] року
* [[Олександр Дубчек]] поступився головним політичним постом Першого секретаря ЦК КПЧ [[Густав Гусак|Густаву Гусаку]] на квітневому ([[1969]]) пленумі ЦК КПЧ.
* [[Олдржих Чернік]] поступився кріслом прем'єр-міністра [[Любомир Штроугал|Любомиру Штроугалу]] 28 січня 1970 року.

[[Файл:Czechoslovakia.png|left|thumb|Чехословацька соціалістична республіка 1960—1989]]
Саме ця група товаришів, які складали вище керівництво країни, підписала протокол про умови перебування радянських військ у ЧССР після завершення операції «Дунай». За ініціативою того самого складу керівництва країною, який був за часів [[Празька весна|Празької весни]] та після неї, з [[1 січня]] [[1969]] року в ЧССР було запроваджено федеративний поділ країни на [[Чеська Соціалістична Республіка|Чеську Соціалістичну Республіку]] та [[Словацька Соціалістична Республіка|Словацьку Соціалістичну Республіку]].

Після остаточного уходу чехословацьких реформаторів з політичної сцени в історії країни починається завершальний етап, який мав у тогочасній чехословацькій історіографії назву «періоду нормалізації», а нині оцінюється як «політичний застій при економічному стимулюванні». Точкою відліку його початку є квітневий (1969) пленум ЦК КПЧ, який обрав новий склад Центрального комітету партії на чолі з Густавом Гусаком. Однак тільки за півтора року, у грудні 1970 року черговий пленум ЦК КПЧ дав офіційну оцінку «Празькій весні» у спеціальному документі&nbsp;— «Уроки кризового розвитку»<ref name="УКР">Уроки кризового розвитку в компартії Чехословаччини й суспільстві після XIII з'їзду КПЧ.&nbsp;— М., Политиздат, 1971.&nbsp;— 64 с.</ref>.

=== Зовнішньополітичний курс ===
Вузол геополітичних суперечностей, успадкований повоєнними соціалістичними урядами країн Центральної Європи, не міг бути розплутаний без принесення в жертву інтересів хоча б однієї з них. Такою 1948 року виявилась [[Югославія]]. У між партійному конфлікті між [[Сталін]]им і [[Йосип Броз Тіто|Тіто]] КПЧ чітко встала на позицію першого, що створило передумови поглиблення подальшої координації дій СРСР та ЧССР на міжнародній арені.

Першою такою крупною акцією стало створення 1949 року РЕВ&nbsp;— міждержавної організації соціалістичних країн, спрямованої на координацію їхньої зовнішньоекономічної діяльності з використанням єдиних передумов планової економіки. Цей експеримент зі створення спільного ринку за участі держав, у яких фактично щойно було створено великий держсектор і не було ще завершено повоєнне відновлення, не мав прецедентів у світовій історії.

Клемент Готвальд помер [[14 березня]] [[1953]] року&nbsp;— на 9-й день після смерті Сталіна ([[5 березня]]). Такий збіг у часі смерті глав двох держав створило на деякий час ситуацію, за якої система їхньої зовнішньополітичної взаємодії могла виявитись паралізованою<ref name="Ostermann">[http://books.google.com/books?id=j_ci_N3-vAUC&pg=PA16&dq=czechoslovakia+1953+Plzen&hl=en&ei=cHT0TLTRMY_rOd_l4IMK&sa=X&oi=book_result&ct=result&resnum=2&ved=0CCgQ6AEwAQ#v=onepage&q=czechoslovakia%201953%20Plzen&f=false ''Christian F. Ostermann''. Uprising in East Germany, 1953: the Cold War, the German question, and the…] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20141002090622/http://books.google.com/books?id=j_ci_N3-vAUC&pg=PA16&dq=czechoslovakia+1953+Plzen&hl=en&ei=cHT0TLTRMY_rOd_l4IMK&sa=X&oi=book_result&ct=result&resnum=2&ved=0CCgQ6AEwAQ#v=onepage&q=czechoslovakia%201953%20Plzen&f=false |date=2 жовтня 2014 }}&nbsp;— P. 16-17.</ref>. Проте внутрішня антикомуністична опозиція скористатись цим шансом не змогла. [[1 червня]] [[1953]] року робітники заводів «Шкода» у місті [[Пльзень]] вийшли на демонстрацію проти грошової реформи. Хоча активісти організували захоплення ратуші та змогли спалити міський архів, поліція розсіяла натовп, після чого до міста на деякий час ввели так і не задіяну бронетехніку чеської армії<ref name="Ostermann" />.

[[Файл:Location Warsaw Pakt.svg|thumb|250px|<small>Країни&nbsp;— учасниці Варшавського Договору</small>]]
[[14 травня]] [[1955]] року у відповідь на вступ [[ФРН]] в [[НАТО]] Чехословаччина разом із [[Албанія|Албанією]], Болгарією, Угорщиною, НДР, Польщею, Румунією та СРСР виступила як співзасновник організації військового союзу європейських соціалістичних країн&nbsp;— Варшавського договору<ref name="ВД">[http://www.fordham.edu/halsall/mod/1955warsawpact.html The Warsaw Pact, 1955 (Treaty of friendship, co-operation and mutual assistance') // Soviet News, No. 3165 (May 16, 1955), pp. 1-2.] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140814204949/http://www.fordham.edu/halsall/mod/1955warsawpact.html |date=14 серпня 2014 }} (процитовано з [http://www.fordham.edu/halsall/ Internet Modern History Sourcebook&nbsp;— Fordham University (Jesuit University of New York)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20090416220919/http://www.fordham.edu/halsall/ |date=16 квітня 2009 }} {{ref-en}}]</ref>.
{{Див. також |Польсько-чехословацький договір (1947)|Польсько-чехословацький договір (1967)|Угорсько-чехословацький договір (1949)|Угорсько-чехословацький договір (1968)}}

=== Оксамитова революція і розпад країни ===
{{main|Оксамитова революція}}
Поштовх до [[Оксамитова революція|Оксамитової революції 1989 року]] ({{lang-cs|sametová revoluce}}, {{lang-sk|nežná revolúcia}}) зробили процеси демократизації та [[Гласність|гласності]], що тривали в СРСР та інших країнах соціалістичного табору. Після проголошення [[Горбачов Михайло Сергійович|Горбачовим]] курсу на перебудову [[Густав Гусак]] (під час «празької весни»&nbsp;— палкий прибічник Дубчека) у 1987 році пішов у відставку з посади Генерального секретаря ЦК КПЧ (зберігши за собою пост Президента ЧССР). [[25 березня]] [[1988]] року в [[Братислава|Братиславі]] пройшла [[демонстрація зі свічками]], організована [[католицизм|католицькими]] активістами. Цього ж року опозиція організувала маніфестації у ювілейні дати історії Чехословаччини (1918, 1948 і 1968). З 15 до 24 січня [[1989]] року за підтримки церкви була організована серія масових маніфестацій, присвячених 20-річному ювілею самоспалення студента [[Ян Палах|Яна Палаха]].
[[Файл:Václav Havel-Szilágyi.jpg|міні|upright|[[Вацлав Гавел]]&nbsp;— дисидент, критик комуністичного режиму, драматург та есеїст. Був дев'ятим та останнім президентом Чехословаччини (1989—1992), а також першим президентом Чехії.]]
Приблизно з осені [[1989]] року розпочався процес демонтажу соціалістичної системи «згори», який супроводжувався масованими демонстраціями. [[17 листопада]] була організована студентська демонстрація, формально присвячена річниці поховання [[Ян Оплетал|Яна Оплетала]]&nbsp;— студента [[Карлів університет|Карлова університету]] в Празі, загиблого [[11 листопада]] [[1939]] року під час протестів проти німецької окупації Чехословаччини<ref name="Opletal">{{Cite web |url=http://www.libri.cz/databaze/kdo20/search.php?zp=11&name=Opletal+Jan |title=Opletal, Jan // ''Milan Churaň a kolektiv'' Kdo byl kdo v našich dějinách ve 20. století − Odpovědný redaktor: Jan Čadil — Praha: Vydalo nakladatelství LIBRI, 1998; Internetová verze © Jana Honzáková, 2001. |accessdate=5 травня 2012 |archive-date=5 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160305013938/http://www.libri.cz/databaze/kdo20/search.php?zp=11&name=Opletal+Jan }}</ref>. Після неї пішли чутки, що студент Мартін Шмід ніби загинув в результаті застосування сили міліцією, яка розганяла демонстрантів. Насправді Шмід був живий, а відповідний спектакль розіграв лейтенант держбезпеки Людвік Зіфчак&nbsp;— який за його твердженням, нібито діяв за наказом генерал-лейтенанта [[Алоїз Лоренц|Алоїза Лоренца]]<ref>{{Cite web |url=http://www.nazdar.ru/index.php?id=4&additional=4czvelvet&s=v |title=Загадки оксамитової революції // © nazdar.ru |accessdate=5 травня 2012 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20090517051937/http://www.nazdar.ru/index.php?id=4&additional=4czvelvet&s=v |archivedate=17 травня 2009 |deadurl=yes }}</ref>. Ці чутки стали детонатором антиурядових виступів. [[18 листопада]] до акцій студентів приєдналась творча інтелігенція з театрів. [[20 листопада]] студенти столиці оголосили про страйк, який того ж дня підтримали практично всі виші країни. В центрі Праги та в інших містах почались масові демонстрації. До акцій студентів почали долучатись багато інших людей; за оцінками, потім у Празі кількість їхніх учасників сягала 250 тис. осіб. [[21 листопада]] опозицію підтримав [[кардинал]] Чехії [[Франтішек Томашек]]. В Чехії та Моравії лідери неофіційних угрупувань негайно сформували політичний рух «[[Громадянський форум (Чехословаччина)|Громадянський форум]]», у Словаччині&nbsp;— рух «Громадськість проти насильства» (ГПН). Очоливши народне невдоволення, вони уміло надали йому організованого характеру.

На відміну від подій [[1968]] року, що завершились введенням військ, у листопаді [[1989]] року [[Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу|ЦК КПРС]] та особисто Горбачов проявили нейтральність до розвитку подій у Чехословаччині. [[24 листопада]] керівництво Комуністичної партії Чехословаччини пішло у відставку. Новим генеральним секретарем КПЧ став [[Карел Урбанек]]. Опозиції запропонували четверту частину місць у новому уряді, але цю пропозицію Громадянський форум і ГПН не прийняли. У відповідь на відмову нового уряду безумовно передати владу опозиції, вона перейшла до наступного акту революції. [[26 листопада]] в центрі Праги відбувся грандіозний мітинг, а 27 листопада розпочався загальний страйк. [[28 листопада]] на черговій зустрічі уряду ЧССР і правлячого Національного Фронту з представниками «Громадянського форуму» було ухвалено рішення про скасування положення щодо провідної ролі компартії, закріпленого в Конституції ЧССР. [[29 листопада]] Національні збори затвердили цю поправку до Конституції.

[[10 грудня]] президент Густав Гусак доручив [[Маріан Чалфа|Маріану Чалфі]] створити «уряд народної згоди». Ствердження про те, що це був перший з [[1948]] року не комуністичний уряд, є некоректними: в ньому комуністи й опозиція отримали однакову кількість місць. Після формування цього уряду президент Гусак подав у відставку, певною мірою повторивши послідовність дій президента Бенеша [[1948]] року: як і тоді, зміна влади обійшлась без людських жертв і в межах конституційних норм. [[29 грудня]] Національні збори обрали на посаду президента ЧССР відомого правозахисника, [[дисидент]]а [[Вацлав Гавел|Вацлава Гавела]]. Того ж дня Національні збори обрали своїм головою Олександра Дубчека, який повернувся до політики.

[[1990]] року «реконструкція» парламенту продовжилась, в результаті чого КПЧ втратила там більшість. Припинили свою діяльність організації КПЧ в армії, прикордонних військах, військах МВС, корпусі національної безпеки, органах прокуратури, юстиції та інших силових структурах. Зміна політичної системи потягнула за собою якісну зміну складу правлячої еліти, ядро якої склали дисиденти і правозахисники, що діяли в Чехословаччині з 1970-х років. Нове керівництво Чехословаччини взяло курс на зміцнення політичного [[Політичний плюралізм|плюралізму]] й дерегулювання економічного життя.

З приходом до влади нових політичних сил тенденції політичного розмежування Чехії та Словаччини узяли, урешті-решт, гору над ідеями державного єднання чехів та словаків, які відстоювали у [[1918]] році [[Томаш Масарик]], [[Едуард Бенеш]] й інші батьки-засновники незалежної чехословацької держави. Після того, як у березні [[1990]] року Федеральні збори відмовились від попередньої назви країни (Чехословацька Соціалістична Республіка), спалахнула так звана «війна через рисочку»: частина словацьких політиків вимагала писати назву країни через дефіс («Чехо-Словаччина»), натомість в Чехії наполягали на збереженні попереднього написання «Чехословаччина» в одне слово. Компромісне написання «[[Чеська та Словацька Федеративна Республіка]]» (ЧСФР, з варіантом без дефіса для чеської і з дефісом для словацької мов)<ref>{{Cite web |url=http://www.radio.cz/ru/statja/121678 |title=''Шимов Ярослав.'' Чехи та словаки: непростий «шлюб» і тихе «розлучення» // Radio Praha (radio.cz), 31.10.2009. |accessdate=5 травня 2012 |archive-date=1 травня 2010 |archive-url=https://web.archive.org/web/20100501125952/http://www.radio.cz/ru/statja/121678 }}</ref> було затверджено тільки у квітні. У червні [[1990]] року були проведені вибори до Федеральних зборів ЧСФР, у листопаді [[1990]] року&nbsp;— до місцевих рад. Перед початком передвиборчої кампанії «Громадянський форум» і ГПН були перетворені на рух, який об'єднав безпартійних громадян й низку дрібних партій (до 1990 року в країні налічувалось близько 40 партій). Хоча проблема з назвою країни та її написанням була розв'язана, нова політична еліта переконала громадськість в необхідності остаточного розмежування. [[1 січня]] [[1993]] року країна мирним шляхом розпалась на [[Чехія|Чехію]] та [[Словаччина|Словаччину]], сталось так зване [[оксамитове розлучення]] (за аналогією з [[Оксамитова революція|оксамитовою революцією]]).

== Див. також ==
* [[Чехословацьке телеграфне агентство]]

== Примітки ==
{{Примітки|2}}

{{Хронологія Чехословаччини, Чехії та Словаччини}}
{{РЕВ}}
{{Організація Варшавського договору}}
{{Комуністичні країни Європи}}{{ac}}

[[Категорія:Колишні новітні держави Європи]]
[[Категорія:Комуністичний режим]]
[[Категорія:Колишні держави-члени ООН]]
[[Категорія:Новітня історія Чехії]]
[[Категорія:Новітня історія Словаччини]]
[[Категорія:Колишні республіки]]
[[Категорія:Соціалістичні країни]]