Юсуф бін Аляві бін Абдалла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юсуф бін Аляві бін Абдалла
араб. يوسف بن علوي‎
Народився 1945
Салала, Оман
Країна  Оман
Діяльність дипломат, політик
Посада посол і Foreign Minister of Omand
Нагороди
Grand Cordon of the Order of the Rising Sun Royal Order of Saint George for the Defense of the Immaculate Conception Order of Jerusalem

Юсуф бін Аляві бін Абдалла (араб. يوسف بن علوي بن عبد الله‎, нар. 1945 р.) — оманський політик. В даний час він є міністром, відповідальним за закордонні справи Оману.[1] Султан залишається офіційним міністром закордонних справ.

Алаві навчався і працював у Кувейті. У 1970 році він вперше зустрів султана Кабуса бін Саїда аль Саїда, незабаром після його перемоги. Алаві був дисидентом і був пов'язаний з рухом Дофара проти батька сучасного султана. [2] Однак, коли султан Кабус прийшов до влади, він закликав оманських дисидентів прибути з вигнання з-за кордону та допомогти відновити Оман. [3] З 1973 по 1974 рік Юсуф бен Алаві був послом у Бейруті.[4]

Королівським указом № 85/97 він був призначений міністром, відповідальним за закордонні справи в 1997 році.

Нещодавно Алаві зустрівся з державним секретарем США у Вашингтоні, щоб обговорити шляхи кращого залучення Ірану. Серед арабських держав Перської затоки Оман незвичний тим, що він має довгу історію сердечних відносин з Тегераном, чим Вашингтон прагне скористатися у вирішенні ряду питань регіональної безпеки.[5] [6] [7]

Злам[ред. | ред. код]

У 2019 році було виявлено, що Юсуф бен Алаві був ціллю проекту Ворон( підпільна операція ОАЕ з нагляду та злому, спрямована на інші уряди, бойовиків та правозахисників, що критикують монархію ОАЕ). Використовуючи «складний шпигунський інструмент під назвою Карма», їм вдалося зламати пристрій, що належить Юсуфу бен Алаві.[8] [9]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Eye On Stability. The Business Year. Архів оригіналу за 23 серпня 2017. Процитовано 23 серпня 2017.
  2. ↑ Valeri, Marc (2009). Oman: Politics and Society in the Qaboos State (англ.). Hurst. с. 60. ISBN 9781850659334. Процитовано 23 серпня 2017.
  3. ↑ Peterson, J. E. (2013). Oman's Insurgencies: The Sultanate's Struggle for Supremacy (англ.). Saqi. ISBN 9780863567025. Процитовано 23 серпня 2017.
  4. ↑ HE Yusuf bin Alawi bin Abdullah | FIKR Conferences. fikrconferences.org (англ.). Процитовано 23 серпня 2017.
  5. ↑ Omani foreign minister meets Tillerson as Washington seeks channel to Tehran. The National (англ.). Процитовано 23 серпня 2017.
  6. ↑ Remarks With Omani Foreign Minister Yusuf bin Alawi bin Abdullah Before Their Meeting. U.S. Department of State. Процитовано 23 серпня 2017.
  7. ↑ Maddy-Weitzman, Bruce (2002). Middle East Contemporary Survey (англ.). The Moshe Dayan Center. с. 101. ISBN 9789652240491.
  8. ↑ UAE used cyber super-weapon to spy on Iphones of foes, by Joel Schectman and Christopher Bing, January 30, 2019, Reuters
  9. ↑ Inside the UAE’s secret hacking team of American mercenaries, by Christopher Bing and Joel Schectman, January 30, 2019, Reuters

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Юсуф_бін_Аляві_бін_Абдалла&oldid=39920414