Коефіцієнт інтелекту: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Рядок 46: Рядок 46:
|author=Bouchard TJ, Lykken DT, McGue M, Segal NL, Tellegen A |title=Sources of human psychological differences: the Minnesota Study of Twins Reared Apart |journal=Science (journal) |volume=250 |issue=4978 |pages=223–8 |year=1990 |month=Oct |pmid=2218526 |doi= |url=http://www.sciencemag.org/cgi/pmidlookup?view=long&pmid=2218526
|author=Bouchard TJ, Lykken DT, McGue M, Segal NL, Tellegen A |title=Sources of human psychological differences: the Minnesota Study of Twins Reared Apart |journal=Science (journal) |volume=250 |issue=4978 |pages=223–8 |year=1990 |month=Oct |pmid=2218526 |doi= |url=http://www.sciencemag.org/cgi/pmidlookup?view=long&pmid=2218526
}}</ref>,
}}</ref>,
що означає, залежно від дослідження, що від трохи меншої половини до помітно більшої половини різниці в IQ, серед спостережуваних дітей, залежала від їх генів. Інше залежало від умов існування дитини та помилки виміру. Спадковість в межах від 0,4 до 0,8 припускає, що IQ «значно» спадковее<ref>World Intelligence Network. [http://www.iqsociety.org/?page_id=1138 IQ и генетика]</ref><ref name=LJ>{{Cite journal
що означає, залежно від дослідження, що від трохи меншої половини до помітно більшої половини різниці в IQ, серед спостережуваних дітей, залежала від їх генів. Інше залежало від умов існування дитини та помилки виміру. Спадковість в межах від 0,4 до 0,8 припускає, що IQ «значно» спадкове<ref>World Intelligence Network. [http://www.iqsociety.org/?page_id=1138 IQ и генетика]</ref><ref name="LJ">{{Cite journal
| volume = 11
| volume = 11
| issue = 9
| issue = 9
Рядок 57: Рядок 57:
| doi = 10.1038/sj.mp.4001868
| doi = 10.1038/sj.mp.4001868
}}</ref><ref>Gosso MF, de Geus EJ, van Belzen MJ, Polderman TJ, Heutink P, Boomsma DI, Posthuma D. [http://dx.doi.org/10.1038/sj.mp.4001868 The SNAP-25 gene is associated with cognitive ability: evidence from a family-based study in two independent Dutch cohorts]</ref>.
}}</ref><ref>Gosso MF, de Geus EJ, van Belzen MJ, Polderman TJ, Heutink P, Boomsma DI, Posthuma D. [http://dx.doi.org/10.1038/sj.mp.4001868 The SNAP-25 gene is associated with cognitive ability: evidence from a family-based study in two independent Dutch cohorts]</ref>.

=== Окремі гени ===
За роботу людського мозку відповідає більша частина з більш ніж 17 000 наявних генів.<ref>{{Cite journal
| last1 = Pietropaolo | first1 = S.
| last2 = Crusio | first2 = W. E.
| authorlink2 = Wim Crusio
| doi = 10.1002/wcs.135
| title = Genes and cognition
| journal = Wiley Interdisciplinary Reviews: Cognitive Science
| volume = 2
| issue = 3
| pages = 345–352
| year = 2010
| pmid =
| pmc =
}}</ref>Хоча деякі дослідження показують вплив окремих генів на рівень IQ, жодне з них не носить помітного ефекту.<ref>{{Cite journal
| last1 = Deary | first1 = I. J.
| last2 = Johnson | first2 = W.
| last3 = Houlihan | first3 = L. M.
| doi = 10.1007/s00439-009-0655-4
| title = Genetic foundations of human intelligence
| journal = Human Genetics
| volume = 126
| issue = 1
| pages = 215–232
| year = 2009
| pmid = 19294424| pmc =
}}</ref> Більшість виявлених залежностей між генами і IQ було [[Похибки першого і другого роду|брехливо позитивними]].<ref name="Chabris2011">C. F. Chabris, B. M. Hebert, D. J. Benjamin, J. P. Beauchamp, D. Cesarini, M. J. H. M. van der Loos, M. Johannesson, P. K. E. Magnusson, P. Lichtenstein, C. S. Atwood, J. Freese, T. S. Hauser, R. M. Hauser, N. A. Christakis and D. I. Laibson. (2011). Most reported genetic associations with general intelligence are probably false positives. ''Psychological Science''</ref>Останні дослідження показали слабкий вплив окремих генів на коефіцієнт інтелекту як серед дорослого населення,<ref name="Davies2011">{{cite journal | last1 = Davies | first1 = G. | last2 = Tenesa | first2 = A. | last3 = Payton | first3 = A. | last4 = Yang | first4 = J. | last5 = Harris | first5 = S. E. | last6 = Liewald | first6 = D. | last7 = Ke | first7 = X. | last8 = Hellard | first8 = S. Le | last9 = Christoforou | first9 = A. ''et al.'' | year = 2011 | title = Genome-wide association studies establish that human intelligence is highly heritable and polygenic | url = | journal = Mol Psychiatry | volume = 16 | issue = | pages = 996–1005 | doi = 10.1038/mp.2011.85 | pmid=21826061 | pmc=3182557}}</ref> так і серед дітей.<ref name="Benyamin2013">B. Benyamin, B. Pourcain, O. S. Davis, G. Davies, N. K. Hansell, M. J. Brion, R. M. Kirkpatrick, R. A. Cents, S. Franic, M. B. Miller, C. M. Haworth, E. Meaburn, T. S. Price, D. M. Evans, N. Timpson, J. Kemp, S. Ring, W. McArdle, S. E. Medland, J. Yang, S. E. Harris, D. C. Liewald, P. Scheet, X. Xiao, J. J. Hudziak, E. J. de Geus, C. Wellcome Trust Case Control, V. W. Jaddoe, J. M. Starr, F. C. Verhulst, C. Pennell, H. Tiemeier, W. G. Iacono, L. J. Palmer, G. W. Montgomery, N. G. Martin, D. I. Boomsma, D. Posthuma, M. McGue, M. J. Wright, G. Davey Smith, I. J. Deary, R. Plomin and P. M. Visscher. (2013). Childhood intelligence is heritable, highly polygenic and associated with FNBP1L. ''Mol Psychiatry'' {{doi|10.1038/mp.2012.184}} PMID 23358156</ref>
== Формула IQ ==
== Формула IQ ==
В різних тестах на визначення рівня інтелекту використовують різні формули для підрахунку
В різних тестах на визначення рівня інтелекту використовують різні формули для підрахунку

Версія за 11:58, 26 жовтня 2014

IQ-тести спеціально розроблені для отримання нормального розподілу результатів

Коефіцієнт інтелекту (англ. IQ — intelligence quotient) — кількісна оцінка рівня інтелекту людини: рівень інтелекту відносно рівня інтелекту середньостатистичної людини такого ж віку. Визначається за допомогою спеціальних тестів.

Тести IQ розраховані на оцінку розумових здібностей, а не рівня знань (ерудиції). Коефіцієнт інтелекту є спробою оцінити Фактор загального інтелекту (g).

Тести IQ розробляються так, щоб результати описувалися нормальним розподілом з середнім значенням IQ, рівним 100 і таким чином, щоб 50% людей мали IQ між 90 та 110 і по 25% — нижче 90 та вище 110. Середній IQ випускників американських ВНЗ становить 115, відмінників — 135—140. Значення IQ менше 70 часто кваліфікується як розумова відсталість.

Історія

Поняття коефіцієнту інтелекту ввів Вільям Штерн у 1912 році. Він спрямував увагу на серйозні недоліки розумового віку, як показника в шкалах Біне. Штерн запропонував використовувати у якості показника інтелекту частки від ділення розумового віку на хронологічний. IQ вперше був використаний у шкалі інтелекту Стенфорда-Біне у 1916 році.

У наш час інтерес до тестів IQ зріс у багато разів, через що з'явилася велика кількість різних необґрунтованих шкал. Тому порівнювати результати різних тестів дуже важко і саме число IQ втратило інформативну цінність.

Тести IQ

Кожен тест складається з безлічі різних завдань, де рівень складності поступово зростає. Серед них тестові завдання на логічне та просторове мислення, а також завдання інших типів. За результатами тесту підраховується IQ. Помічено, що чим більше варіантів тесту проходить випробовуваний, тим кращі результати він демонструє. Найвідомішим тестом є тест Айзенка. Більш точними є тести Д. Векслера, Дж. Равена, Р. Амтхауера, Р. Б. Кеттелла.При використанні теста Равена, критичним вважається рівень в 70 балів. Нижче цього рівня клінічні психологи класифікують розумову відсталість.При використанні теста Равена, критичним вважається рівень в 70 балів. Нижче цього рівня клінічні психологи класифікують розумову відсталість.На цей момент не існує єдиного стандарту на тести IQ.

Тести поділяються за віковими групами та показують розвиток людини, відповідно до її віку. Тобто дитина в 10 років та випускник вузу можуть мати однаковий IQ, оскільки розвиток кожного з них відповідає своїй віковій групі. Тест Айзенка розроблений для вікової групи від 18 років і передбачає максимальний рівень IQ у 180 балів. 

Важливо зауважити, що більшість тестів, які можна знайти в мережі Інтернет і які претендують на вимір IQ, розроблені некомпетентними організаціями та особами та зазвичай значно завищують результати. Всі дослідження, які доводять зв'язок IQ та інтелекту, загальної здібності до вирішення задач, академічного та професійного потенціалу та інших соціальних наслідків, належать до результатів професійних IQ тестів, таких як Тест Векслера, тощо.

Вплив на IQ

Спадковість

Роль генетики та навколишнього середовища в прогнозі IQ розглядається в Plomin et al. (2001, 2003)[1]. До останнього часу спадковість, переважно, вивчалася на дітях. Різні дослідження показали спадковість в кордонах між 0,4 і 0,8 в США США[2][3][4], що означає, залежно від дослідження, що від трохи меншої половини до помітно більшої половини різниці в IQ, серед спостережуваних дітей, залежала від їх генів. Інше залежало від умов існування дитини та помилки виміру. Спадковість в межах від 0,4 до 0,8 припускає, що IQ «значно» спадкове[5][6][7].

Окремі гени

За роботу людського мозку відповідає більша частина з більш ніж 17 000 наявних генів.[8]Хоча деякі дослідження показують вплив окремих генів на рівень IQ, жодне з них не носить помітного ефекту.[9] Більшість виявлених залежностей між генами і IQ було брехливо позитивними.[10]Останні дослідження показали слабкий вплив окремих генів на коефіцієнт інтелекту як серед дорослого населення,[11] так і серед дітей.[12]

Формула IQ

В різних тестах на визначення рівня інтелекту використовують різні формули для підрахунку одна з них виглядає так: IQ = РВ / ХВ × 100,

де РВ — розумовий вік, а ХВ — хронологічний вік. Наприклад, людині 20 років, розумовий вік якої становить 22 роки, має IQ 22 / 20 × 100 = 110.

Критика IQ

Тести на визначення коефіцієнта інтелекту неодноразово піддавалися критиці з боку вчених. Так, доктор фізико-математичних наук, академік РАН В. А. Васильєв виявив, що в тестах Айзенка на коефіцієнт інтелекту істотна частина завдань складена некоректно або авторські рішення є невірними. Ось висловлювання Васильєва з цього приводу:

„Я... вирішив вивчити тести без поспіху, тим більше що їх відповіді систематично не збігалися з моїми в задачах з моїх професійних областей: логіки та геометрії. І виявив, що більшість рішень автора тестів невірно. А в деяких випадках випробуваному взагалі залишається лише вгадати відповідь — на логіку спиратися безглуздо“[13].

Виходячи з цього можна зазначити, що завдання на тести IQ оцінюють не лише здібності до логічного, дедуктивного мислення, а й до індуктивного. Правила виконання деяких IQ-тестів заздалегідь попереджають, що в деяких завданнях відповіді не випливають однозначно із завдання, і потрібно вибрати найбільш розумну або просту відповідь. Це відповідає багатьом реальним життєвим ситуаціям, в яких однозначної відповіді немає.

„Якщо людина відповіла так само, як і Айзенк, то вона тим самим усього лише демонструє стандартність свого мислення, швидку та передбачувану реакцію на нескладний подразник.Трохи менш плоска людина сто разів задумається, перш ніж відповісти... Існує незліченна безліч можливих рішень кожної подібної задачі. Чим ви розумніші, тим імовірніше, що ваше рішення не співпаде з авторскім. Практичний сенс тут лише в одному: тому, хто дає «правильну» відповідь на тести, буде легше вписатися в усереднену систему освіти та спілкуватися з людьми, які міркують так само, як він. Загалом, Айзенк тестує ідеальну посередність“[13].

Радянський психолог Лев Семенович Виготський у своїх роботах показав, що поточний IQ дитини мало що говорить про перспективи її подальшого навчання та розумового розвитку[14]. У зв'язку з цим він ввів поняття «зона найближчого розвитку». Схожий жарт говорить, що тести на IQ насправді перевіряють здатність людини вирішувати ці тести. Це недалеко від істини. По суті від випробуваного потрібно рішення певних завдань певним чином. Чим насправді розумніша людина, тим більше варіантів рішень, альтернативних запропонованим творцями тесту, вона зможе запропонувати.

Джерела

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (квітень 2014)

Див. також

Примітки

  1. ↑ Plomin et al. (2001, 2003)
  2. ↑ R. Plomin, N. L. Pedersen, P. Lichtenstein and G. E. McClearn (05 1994). Variability and stability in cognitive abilities are largely genetic later in life. Behavior Genetics. 24 (3): 207. doi:10.1007/BF01067188. Процитовано 6 серпня 2006.
  3. ↑ Neisser та ін. (August 7, 1995). Intelligence: Knowns and Unknowns. Board of Scientific Affairs of the American Psychological Association. Архів оригіналу за 1 червня 2012. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |accessmonthday= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |accessyear= (можливо, |access-date=?) (довідка); Явне використання «та ін.» у: |author= (довідка)
  4. ↑ Bouchard TJ, Lykken DT, McGue M, Segal NL, Tellegen A (Oct 1990). Sources of human psychological differences: the Minnesota Study of Twins Reared Apart. Science (journal). 250 (4978): 223—8. PMID 2218526.
  5. ↑ World Intelligence Network. IQ и генетика
  6. ↑ Gosso, MF (2006). The SNAP-25 gene is associated with cognitive ability: evidence from a family-based study in two independent Dutch cohorts. Molecular Psychiatry. 11 (9): 878—886. doi:10.1038/sj.mp.4001868.
  7. ↑ Gosso MF, de Geus EJ, van Belzen MJ, Polderman TJ, Heutink P, Boomsma DI, Posthuma D. The SNAP-25 gene is associated with cognitive ability: evidence from a family-based study in two independent Dutch cohorts
  8. ↑ Pietropaolo, S.; Crusio, W. E. (2010). Genes and cognition. Wiley Interdisciplinary Reviews: Cognitive Science. 2 (3): 345—352. doi:10.1002/wcs.135.
  9. ↑ Deary, I. J.; Johnson, W.; Houlihan, L. M. (2009). Genetic foundations of human intelligence. Human Genetics. 126 (1): 215—232. doi:10.1007/s00439-009-0655-4. PMID 19294424.
  10. ↑ C. F. Chabris, B. M. Hebert, D. J. Benjamin, J. P. Beauchamp, D. Cesarini, M. J. H. M. van der Loos, M. Johannesson, P. K. E. Magnusson, P. Lichtenstein, C. S. Atwood, J. Freese, T. S. Hauser, R. M. Hauser, N. A. Christakis and D. I. Laibson. (2011). Most reported genetic associations with general intelligence are probably false positives. Psychological Science
  11. ↑ Davies, G.; Tenesa, A.; Payton, A.; Yang, J.; Harris, S. E.; Liewald, D.; Ke, X.; Hellard, S. Le; Christoforou, A. та ін. (2011). Genome-wide association studies establish that human intelligence is highly heritable and polygenic. Mol Psychiatry. 16: 996—1005. doi:10.1038/mp.2011.85. PMC 3182557. PMID 21826061. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |first9= (довідка)
  12. ↑ B. Benyamin, B. Pourcain, O. S. Davis, G. Davies, N. K. Hansell, M. J. Brion, R. M. Kirkpatrick, R. A. Cents, S. Franic, M. B. Miller, C. M. Haworth, E. Meaburn, T. S. Price, D. M. Evans, N. Timpson, J. Kemp, S. Ring, W. McArdle, S. E. Medland, J. Yang, S. E. Harris, D. C. Liewald, P. Scheet, X. Xiao, J. J. Hudziak, E. J. de Geus, C. Wellcome Trust Case Control, V. W. Jaddoe, J. M. Starr, F. C. Verhulst, C. Pennell, H. Tiemeier, W. G. Iacono, L. J. Palmer, G. W. Montgomery, N. G. Martin, D. I. Boomsma, D. Posthuma, M. McGue, M. J. Wright, G. Davey Smith, I. J. Deary, R. Plomin and P. M. Visscher. (2013). Childhood intelligence is heritable, highly polygenic and associated with FNBP1L. Mol Psychiatry DOI:10.1038/mp.2012.184 PMID 23358156
  13. ↑ а б Светлана КУЗИНА. Тесты на интеллект составлены с ошибками!.
  14. ↑ Выготский Л.С. Динамика умственного развития школьника в связи с обучением.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Коефіцієнт_інтелекту&oldid=15050011