Судово-медична ідентифікація: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
BunykBot (обговорення | внесок)
Боти
196 117 редагувань
м Впорядкування категорій впорядкування
Створено шляхом перекладу сторінки «Forensic identification»
Рядок 1: Рядок 1:

'''Судово-медична ідентифікація''' це застосування судово-медичної, або ''[[Криміналістична експертиза|криміналістичної]]'', експертизи та технологій для дослідження та ідентифікування [[Трасологія|слідів]] біологічного матеріалу на [[Місце злочину|місцях злочину]] або нещасного випадку. Криміналістичні докази застосовують у судових слідствах.
'''Судово-медична ідентифікація''' — це застосування судово-медичної, або ''[[Криміналістична експертиза|криміналістичної]]'', експертизи та технологій для ідентифікування та дослідження [[Трасологія|слідів]] біологічного матеріалу на [[Місце злочину|місцях злочину]] або нещасного випадку. Криміналістичні докази застосовують у судових слідствах.


== Ідентифікація людей ==
== Ідентифікація людей ==
[[Файл:Blooddroplets.JPG|праворуч|міні| Крапельки [[Кров|людської крові]]. Окрім аналізу [[Дезоксирибонуклеїнова кислота|ДНК]] криміналісти аналізують також розповсюдження біологічного матеріалу. На цьому фото краплі є круглими, бризків немає. Це свідчить про те, що краплі впали з відносно невисокою швидкістю, тобто з невеликої висоти. |посилання=Special:FilePath/Blooddroplets.JPG]]
[[File:Blooddroplets.JPG|праворуч|міні| Крапельки [[Кров|людської крові]]. Окрім аналізу [[Дезоксирибонуклеїнова кислота|ДНК]] криміналісти аналізують також розповсюдження біологічного матеріалу. На цьому фото краплі є круглими, бризків немає. Це свідчить про те, що краплі впали з відносно невисокою швидкістю, тобто з невеликої висоти. ]]
Людину можна ідентифікувати за [[Відбиток пальця|відбитками пальців]]. У цьому випадку криміналістичні експерти застосовують принципом ідентифікації за слідами відбитку [[Дерма|папілярних ліній]]. Цей принцип стверджує, що папілярні лінії утворюють малюнок, достатньо індивідуальний, щоб за ним можна було ідентифікувати людину.
Людину можна ідентифікувати за [[Відбиток пальця|відбитками пальців]]. У цьому випадку криміналістичні експерти застосовують принципом ідентифікації за слідами відбитку [[Дерма|папілярних ліній]]. Цей принцип стверджує, що папілярні лінії утворюють малюнок, достатньо індивідуальний, щоб за ним можна було ідентифікувати людину.


Результати ідентифікації за малюнком папілярних ліній визначається правдивою через такі анатомічні факти:
Результати ідентифікації за малюнком папілярних ліній визначаються правдивими через такі анатомічні факти:


# Папілярні лінії остаточно формуються у людини ще до її народження.
# Папілярні лінії остаточно формуються у людини ще до її народження.
# Відбитки папілярних ліній залишаються незмінними протягом усього життя, якщо вони не зазнають ніяких фізичних пошкоджень (шрамування, хвороб шкіри, трупних змін).
# Відбитки папілярних ліній залишаються незмінними протягом усього життя, якщо вони не зазнають ніяких фізичних пошкоджень (шрамування, хвороб шкіри, трупних змін).
# Сліди папілярних ліній і деталі на невеликих їх ділянках унікальні та неповторювані.
# Сліди папілярних ліній і деталі на невеликих їх ділянках унікальні та неповторювані.
# Загалом, малюнки папілярних ліній змінюються, але зовсім незначно, і це дозволяє їх точно класифікувати.
# Загалом, малюнки папілярних ліній змінюються, але зовсім незначно, і це дозволяє їх точно класифікувати.


Людину також можливо ідентифікувати за ДНК, витягнутим з клітин крові, шкірного епітелію, волосся, слини або сперми, також за [[Генетичний фінґерпринтинг|генною дактилоскопією]] чи [[:en:Ear_print_analysis|відбитком вуха]]. Також людину можна ідентифікувати за прикусом чи за зліпком зубів. Цим займається наука під назвою [[судова стоматологія]]. Ідентифікувати людину можна за фото або відеозаписом за допомогою [[Система розпізнавання облич|технології розпізнавання облич]], за аналізом його [[:en:Gait_analysis|ходи]], за аналізом його [[:en:Voice_analysis|голосу]], за аналізом стилю його [[Почеркознавство|письма]] (використання типових фраз, упередженість в словах та типові помилки), або ж за допомогою інших [[Біометрія|біометричних технологій]] базуючись на інших матеріальних доказах.
Людину також можливо ідентифікувати за ДНК, витягнутим з клітин крові, шкірного епітелію, волосся, слини або сперми<ref>{{Cite web|title=Can DNA Demand a Verdict?|url=https://web.archive.org/web/20111209142545/http://learn.genetics.utah.edu/content/labs/gel/forensics/|website=web.archive.org|date=2011-12-09|accessdate=2020-04-23}}</ref>, також за [[Генетичний фінґерпринтинг|генною дактилоскопією]] чи [[:en:Ear_print_analysis|відбитком вуха]]. Також людину можна ідентифікувати за прикусом чи за зліпком зубів. Цим займається наука під назвою [[судова стоматологія]]. Ідентифікувати людину можна за фото або відеозаписом за допомогою [[Система розпізнавання облич|технології розпізнавання облич]], за аналізом його [[:en:Gait_analysis|ходи]], за аналізом його [[:en:Voice_analysis|голосу]], за аналізом стилю його [[Почеркознавство|письма]] (використання типових фраз, упередженість в словах та типові помилки), або ж за допомогою інших [[Біометрія|біометричних технологій]] базуючись на інших матеріальних доказах.


Результати судово-медичної експертизи вперше були представлені у суді в 1980 році. Уже в 1989 році завдяки аналізу ДНК була виправдана перша людина, і відтоді було виправдано ще 336 несправедливо засуджених. Науковці, які працюють на ниві криміналістики, продовжують дослідження. Вони застосовують новітні технології щоб зробити звинувачення більш обґрунтованими.
Результати судово-медичної експертизи вперше були представлені у суді в 1980 році. Уже в 1989 році завдяки аналізу ДНК була виправдана перша людина, і відтоді було виправдано ще 336 несправедливо засуджених<ref name=":0">{{Cite news|title=Forensics without uniqueness, conclusions without individualization: the new epistemology of forensic identification|url=https://academic.oup.com/lpr/article-lookup/doi/10.1093/lpr/mgp016|work=Law, Probability and Risk|date=2009-09-01|accessdate=2020-04-23|issn=1470-8396|doi=10.1093/lpr/mgp016|pages=233–255|volume=8|issue=3|language=en|first=S. A.|last=Cole}}</ref><ref>{{Cite web|title=Exonerate|url=https://www.innocenceproject.org/exonerate/|website=Innocence Project|accessdate=2020-04-23|language=en-US}}</ref>. Науковці, які працюють на ниві криміналістики, продовжують дослідження. Вони застосовують новітні технології щоб зробити звинувачення більш обґрунтованими.<ref>{{Cite news|title=The Role of Gas Chromatography/Mass Spectrometry: Instrumental Techniques in Forensic Urine Drug Testing|url=https://linkinghub.elsevier.com/retrieve/pii/S0272271218301409|work=Clinics in Laboratory Medicine|date=1998-12|accessdate=2020-04-23|doi=10.1016/S0272-2712(18)30140-9|pages=631–649|volume=18|issue=4|language=en|first=Michael|last=Lehrer}}</ref><ref>{{Cite web|title=Forensic Laws Database|url=https://www.ncsl.org/research/civil-and-criminal-justice/dna-laws-database.aspx|website=www.ncsl.org|accessdate=2020-04-23}}</ref>


[[Ідентифікація (судово-медична)|Ідентифікація тіла]]&nbsp;— це підрозділ криміналістики, який спеціалізується на ідентифікації людини за аналізом її решток.
[[Ідентифікація (судово-медична)|Ідентифікація тіла]] — це підрозділ криміналістики, який спеціалізується на ідентифікації людини за аналізом її останків.


=== '''Лінії на ступнях''' ===
=== '''Лінії на ступнях''' ===
На ступнях, так само як і на пальцях, існують папілярні лінії. Проте, на відміну від відбитків пальців, як спосіб ідентифікації відбитки ніг недостатньо поширені. З часом на ступнях утворюються борозни різної глибини, які на завжди змінюють відбиток стопи. Саме ці борозни є найважливішим фактором при ідентифікації особи. Правило ідентичності відбитків пальців загалом підходить і до відбитків ступень. Борозни на ступнях формуються у плода вже через 13 тижнів після зачаття, тоді ж починають розвиватися [[Анатомічна термінологія розташування|подушечки]]. Використання у кримінальному дослідуванні ідентифікації за лініями на ступнях можливе лише з урахуванням [[Морфологія (біологія)|морфології]] та відбитків папілярних ліній. Така ідентифікація є найточнішою. Існують записи використання ідентифікації за лініями на ступнях у якості доказів на суді. Проте, цей вид ідентифікації лишається не досконалим. Іноді відбиток ноги, залишений чорнилом, кров'ю або брудом, неможливо використати у слідстві. До того ж, хибні лінії, наприклад сліди шкірних складок та тріщини на згрубілій шкірі, можуть зіпсувати відбиток. Для того, щоб порівняти відбитки ступень з високою точністю, вони повинні бути чистими.
На ступнях, так само як і на пальцях, існують папілярні лінії. Проте, на відміну від відбитків пальців, відбитки ніг як метод ідентифікації людини недостатньо поширені. З часом на ступнях утворюються борозни різної глибини, які на завжди змінюють відбиток стопи.<ref name=":1">Massey, S. L. (2004). "Persistence of creases of the foot and their value for forensic identification purposes". ''Journal of Forensic Identification''. '''54''' (3): 296.</ref> Саме ці борозни є найважливішим фактором при ідентифікації особи. Правило ідентичності відбитків пальців загалом підходить і до відбитків ступень.<ref>Blake, J. W. (1959). "Identification of the New Born by Flexure Creases". ''Journal of Language, Identity & Education''. '''9''' (9): 3–5.</ref> Борозни на ступнях формуються у плода вже через 13 тижнів після зачаття, тоді ж починають розвиватися [[Анатомічна термінологія розташування|подушечки]].<ref>{{Cite news|title=Embryological development of human palmar, plantar, and digital flexion creases|url=https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/3777451|work=The Anatomical Record|date=1986-10|accessdate=2020-04-23|issn=0003-276X|pmid=3777451|doi=10.1002/ar.1092160211|pages=191–197|volume=216|issue=2|first=S.|last=Kimura|first2=T.|last2=Kitagawa}}</ref><ref>{{Cite news|title=Naked foot marks - a preliminary study of identification factors|volume=16|first3=P.|last2=Sharma|first2=B. P.|last=Qamra|first=S. R.|issue=2|pages=145–152|url=https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/7429379|doi=10.1016/0379-0738(80)90167-x|pmid=7429379|issn=0379-0738|accessdate=2020-04-23|date=1980-09|work=Forensic Science International|last3=Kaila}}</ref> Використання у кримінальному дослідуванні ідентифікації за лініями на ступнях можливе лише з урахуванням [[Морфологія (біологія)|морфології]] та відбитків папілярних ліній. Така ідентифікація є найточнішою. Існують записи використання ідентифікації за лініями на ступнях у якості доказів на суді.<ref name=":1" /><ref>R. vs. Ybo Airut Jr. Manslaughter Conviction registered in Nunavut Court of Justice, Rankin Inlet, Nunavut Territory, Canada. April 23, 2002 (Offense occurred on December 19, 2000.)</ref> Проте, цей вид ідентифікації лишається не досконалим. Іноді відбиток ноги, залишений чорнилом, кров’ю або брудом, неможливо використати у слідстві. До того ж, хибні лінії, наприклад сліди шкірних складок та тріщини на згрубілій шкірі, можуть зіпсувати відбиток. Для того, щоб порівняти відбитки ступень з високою точністю, вони повинні бути чистими.


=== '''Проблеми''' ===
=== '''Проблеми''' ===
У судово-медичної ідентифікації є дві основні засади: кожна людина унікальна та неповторна. Теорію неповторності запропонував [[Альфонс Бертільйон]], секретар відділку поліції. Проте ще один із засновників наукової статистики, бельгійський вчений-біолог [[Адольф Кетле]] дійшов до висновку, що природа ніколи не повторюється. Це припущення було визнано правдивим та інші біологи загалом його підтримували, проте науково воно ніколи не було підтверджено. Проводилися експерименти, що мали на меті довести що не існує двох однакових відбитків пальців. Проте результати виявилися непереконливими. Багато сучасних криміналістів та [[:en:Evidence|науковців]] погоджуються, що неможливо індивідуалізувати людину лише за одним фактором, чи то за відбитками пальців, чи за прикусом або ж почерком. Це іноді призводило до виникнення на судових слуханнях [[:en:Observer_bias|ефекту спостерігача]]. Відомі справи, коли судмедексперти приймали упереджені рішення та нехтували точними результатами інших аналізів. Ще помітним недоліком є те, що фактичні дослідження речових доказів часто не дають однозначних результатів, а тому і не можуть вважатися достатньо переконливими для суду.
У судово-медичної ідентифікації є дві основні засади: кожна людина унікальна та неповторна.<ref name=":0" /> Теорію неповторності запропонував [[Альфонс Бертільйон]], секретар відділку поліції. Проте ще один із засновників наукової статистики, бельгійський вчений-біолог [[Адольф Кетле]] дійшов до висновку, що природа ніколи не повторюється. Це припущення було визнано правдивим та інші біологи загалом його підтримували, проте науково воно ніколи не було підтверджено.<ref>{{Cite news|title=Forensic identification science evidence since Daubert: Part II--judicial reasoning in decisions to exclude forensic identification evidence on grounds of reliability|volume=56|first3=Matt|last2=Taylor|first2=Jane|last=Page|first=Mark|issue=4|pages=913–917|url=https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/21729081|doi=10.1111/j.1556-4029.2011.01776.x|pmid=21729081|issn=1556-4029|accessdate=2020-04-23|date=2011-07|work=Journal of Forensic Sciences|last3=Blenkin}}</ref> Проводилися експерименти, що мали на меті довести що не існує двох однакових відбитків пальців. Проте результати виявилися непереконливими.<ref>Cummins, H.; Mildo, C. (1943). "Finger Prints, Palms and Soles: An Introduction to Dermatoglyphics". Philadelphia, PA.</ref> Багато сучасних криміналістів та [[:en:Evidence|науковців]] погоджуються, що неможливо індивідуалізувати людину лише за одним фактором, чи то за відбитками пальців, чи за прикусом або ж почерком. Це іноді призводило до виникнення на судових слуханнях [[:en:Observer_bias|ефекту спостерігача]]. Відомі справи, коли судмедексперти приймали упереджені рішення та нехтували точними результатами інших аналізів. Ще помітним недоліком є те, що фактичні дослідження речових доказів часто не дають однозначних результатів, а тому і не можуть вважатися достатньо переконливими для суду.


=== '''Ідентифікація за ДНК''' ===
=== '''Ідентифікація за ДНК''' ===
Судово-медичний аналіз [[Дезоксирибонуклеїнова кислота|ДНК]] може бути дуже корисним помічником у судово-медичній ідентифікації, бо ланцюжки ДНК знаходяться у кожній клітині людського тіла за виключенням червоних кров'яних тілець. [[Дезоксирибонуклеїнова кислота]] знаходиться у двох клітинних органелах: у [[Клітинне ядро|ядрі]] (ядерна ДНК наслідується організмом від двох батьківських ДНК) та у [[Мітохондріальна ДНК|мітохондрії]] (мітохондріальна ДНК наслідується лише від материнського ДНК). [[Генетичний фінґерпринтинг|Генетично]] кожна людина індивідуальна, так само як і неповторними є відбитки її пальців. Судово-медична експертиза з дослідженням ДНК використовується в розслідуваннях кримінальних злочинів, убивств, визначення [[Тест на батьківство|батьківства]], для ідентифікування людських залишків після природних катастроф чи терактів, також для ідентифікування зниклих безвісти. До того ж, аналіз ДНК проводять щоб підтвердити зв'язок підозрюваного із з жертвою чи з місцем злочину. Якщо на місці злочину знаходять біологічний матеріал, придатний для виділення ДНК, його збирають, обробляють та з обов'язковим конвоєм відправляють в лабораторію для аналізу. Такі міри є необхідними, бо вони забезпечують правдивість отриманих результатів та гарантують їхнє визнання судом. Правильний забір та зберігання біоматеріалу істотно важливі. Докази не повинні бути ніяк скомпрометовані або ж зіпсовані. Перед пакуванням біологічних доказів їх необхідно просушити, і тільки після цього складати в спеціальні паперові пакети. Використання пластикових пакувань для біологічного матеріалу суворо заборонено&nbsp;— пластик може пошкодити ДНК або ж спровокувати пришвидшений розвиток бактерій.
Судово-медичний аналіз [[Дезоксирибонуклеїнова кислота|ДНК]] може бути дуже корисним помічником у судово-медичній ідентифікації, бо ланцюжки ДНК знаходяться у кожній клітині людського тіла за виключенням червоних кров’яних тілець. [[Дезоксирибонуклеїнова кислота|Дезоксирибонуклеїнова]] кислота знаходиться у двох клітинних органелах: у [[Клітинне ядро|ядрі]] (ядерна ДНК наслідується організмом від двох батьківських ДНК) та у [[Мітохондріальна ДНК|мітохондрії]] (мітохондріальна ДНК наслідується лише від материнського ДНК). [[Генетичний фінґерпринтинг|Генетично]] кожна людина індивідуальна, так само як і неповторними є відбитки її пальців. Судово-медична експертиза з дослідженням ДНК використовується в розслідуваннях кримінальних злочинів, убивств, визначення [[Тест на батьківство|батьківства]], для ідентифікування людських залишків після природних катастроф чи терактів, також для ідентифікування зниклих безвісти.<ref name=":2">{{Cite book|url=https://www.worldcat.org/oclc/45406517|title=Forensic DNA typing : biology & technology behind STR markers|last=Butler, John M. (John Marshall), 1969-|date=2001|publisher=Academic Press|location=San Diego|isbn=978-0-12-147951-0|oclc=45406517}}</ref> До того ж, аналіз ДНК проводять щоб підтвердити зв’язок підозрюваного із з жертвою чи з місцем злочину. Якщо на місці злочину знаходять біологічний матеріал, придатний для виділення ДНК, його збирають, обробляють та з обов’язковим конвоєм відправляють в лабораторію для аналізу. Такі міри є необхідними, бо вони забезпечують правдивість отриманих результатів та гарантують їхнє визнання судом. Правильний забір та зберігання біоматеріалу істотно важливі. Докази не повинні бути ніяк скомпрометовані або ж зіпсовані. Перед пакуванням біологічних доказів їх необхідно просушити, і тільки після цього складати в спеціальні паперові пакети. Використання пластикових пакувань для біологічного матеріалу суворо заборонено — пластик може пошкодити ДНК або ж спровокувати пришвидшений розвиток бактерій.


ДНК можна зібрати з такого [[Органічні речовини|органічного матеріалу]] як сперма, кров, слина, кал, сеча, зуби, кістки та волосся. В залежності від типу біоматеріалу, зібраного на місці злочину, проводяться різні тести на [[:en:Presumptive_and_confirmatory_tests|припущення та підтвердження]]. Тести на припущення є швидкі та високоточні. Вони проводяться для визначення можливого типу біологічної рідини, яка досліджується. Тести на підтвердження дають вже точну відповідь щодо виду досліджуваного біологічного матеріалу. Окрім як з органічного матеріалу, ДНК-матеріал можна також зібрати з речових доказів. ДНК людини частіше всього можна знайти на одязі, постільній білизні, зброї, масках або рукавицях. Особа, яку ідентифікують, залишає свою ДНК на цих предметах коли [[:en:Touch_DNA|торкається]] їх або тримає їх у руках. Такі речові докази називаються «такими, що не мають видимих забруднень, однак можуть містити на собі ДНК шкірного епітелію, який залишився на речі після доторку». [[Криміналіст]] може успішно вилучити ДНК із біологічного матеріалу, який складається найменше з шести клітин.
ДНК можна зібрати з такого [[Органічні речовини|органічного матеріалу]] як сперма, кров, слина, кал, сеча, зуби, кістки та волосся. В залежності від типу біоматеріалу, зібраного на місці злочину, проводяться різні тести на [[:en:Presumptive_and_confirmatory_tests|припущення та підтвердження]]. Тести на припущення є швидкі та високоточні. Вони проводяться для визначення можливого типу біологічної рідини, яка досліджується. Тести на підтвердження дають вже точну відповідь щодо виду досліджуваного біологічного матеріалу. Окрім як з органічного матеріалу, ДНК-матеріал можна також зібрати з речових доказів. ДНК людини частіше всього можна знайти на одязі, постільній білизні, зброї, масках або рукавицях. Особа, яку ідентифікують, залишає свою ДНК на цих предметах коли [[:en:Touch_DNA|торкається]] їх або тримає їх у руках. Такі речові докази називаються «такими, що не мають видимих забруднень, однак можуть містити на собі ДНК шкірного епітелію, який залишився на речі після доторку».<ref name=":3">{{Cite news|url=https://www.forensicmag.com/article/2013/04/touch-dna-crime-scene-crime-laboratory|title=Touch DNA: From the Crime Scene to the Crime Laboratory|last=|first=|date=2013-11-07|language=en|work=Forensic Magazine|accessdate=2020-04-23}}</ref> [[Криміналіст]] може успішно вилучити ДНК із біологічного матеріалу, який складається найменше з шести клітин.<ref name=":3" />


Першим кроком у процесі ідентифікації за ДНК є [[:en:DNA_extraction|екстракція]]. Екстракція застосовується для витягування молекул ДНК з клітини. Наступним кроком є квантифікація, яка визначає, скільки ланцюгів ДНК вдалося витягнути з біологічного матеріалу. Потім криміналісти застосовують [[Реплікація ДНК|ампліфікацію]] для створення копій молекул ДНК. Виділення зразку ДНК для власне ідентифікації називається [[:en:DNA_separation_by_silica_adsorption|сепарація]]. Тільки зробивши усі ці кроки спеціаліст може завершити аналіз та інтерпретацію молекули ДНК та зрівняти її з уже відомими генетичними профілями.
Першим кроком у процесі ідентифікації за ДНК є [[:en:DNA_extraction|екстракція]]. Екстракція застосовується для витягування молекул ДНК з клітини. Наступним кроком є квантифікація, яка визначає, скільки ланцюгів ДНК вдалося витягнути з біологічного матеріалу. Потім криміналісти застосовують [[Реплікація ДНК|ампліфікацію]] для створення копій молекул ДНК. Виділення зразку ДНК для власне ідентифікації називається [[:en:DNA_separation_by_silica_adsorption|сепарація]]. Тільки зробивши усі ці кроки спеціаліст може завершити аналіз та інтерпретацію молекули ДНК та зрівняти її з уже відомими генетичними профілями.<ref>{{Cite web|title=DNA Evidence: How It’s Done|url=http://www.forensicsciencesimplified.org/dna/how.html|website=www.forensicsciencesimplified.org|accessdate=2020-04-23}}</ref>


Зразок ДНК, знайдений на місці злочину, порівнюють з уже відомим зразком ДНК, який беруть у підозрюваного або з [[База даних|баз даних]]. [[:en:Combined_DNA_Index_System|CODIS]] (Combined DNA Index System)&nbsp;— це база ФБР, у якій знаходяться файли генетичних профілів правопорушників. Ця електронна база має три підрозділи: місцевий, регіональний та національний NDIS (National DNA Index System).&nbsp;Дані з CODIS та NDIS дозволяють криміналістам порівняти ДНК, знайдену на місці злочину, зі зразками ДНК засуджених злочинців та зі зразками невідомих ДНК. За результатами порівняння правоохоронні органи розробляють подальший план слідчих дій. Якщо результати будуть позитивні, і зразки порівнюваних ДНК будуть збігатися, ідентифікація буде вважатися завершеною. Невідомий генетичний профіль порівнюється з відомими з бази даних населення, і буде визначена [[:en:Forensic_statistics|ймовірність випадкового збігу]]. Ймовірність випадкового збігу&nbsp;— це теоретична ймовірність збігу ДНК будь-якої людини зі зразками ДНК, які тестують. Випадок, коли маркери не збігаються, називається виключенням.
Зразок ДНК, знайдений на місці злочину, порівнюють з уже відомим зразком ДНК, який беруть у підозрюваного або з [[База даних|баз даних]]. [[:en:Combined_DNA_Index_System|CODIS]] (Combined DNA Index System) — це база ФБР, у якій знаходяться файли генетичних профілів правопорушників. Ця електронна база має три підрозділи: місцевий, регіональний та національний NDIS (National DNA Index System). Дані з CODIS та NDIS дозволяють криміналістам порівняти ДНК, знайдену на місці злочину, зі зразками ДНК засуджених злочинців та зі зразками невідомих ДНК. За результатами порівняння правоохоронні органи розробляють подальший план слідчих дій.<ref>{{Cite web|title=Making Sense of DNA Backlogs - Myths vs. Reality|url=https://nij.ojp.gov/topics/articles/making-sense-dna-backlogs-myths-vs-reality|website=National Institute of Justice|accessdate=2020-04-23|language=en}}</ref> Якщо результати будуть позитивні, і зразки порівнюваних ДНК будуть збігатися, ідентифікація буде вважатися завершеною. Невідомий генетичний профіль порівнюється з відомими з бази даних населення, і буде визначена [[:en:Forensic_statistics|ймовірність випадкового збігу]]. Ймовірність випадкового збігу — це теоретична ймовірність збігу ДНК будь-якої людини зі зразками ДНК, які тестують. Випадок, коли маркери не збігаються, називається виключенням.


Під час [[:en:Genetic_testing|типізації ДНК]] досліджують кілька маркерів, що називаються [[Локус (генетика)|локусами]]. Чим більше маркерів досліджено, тим більша буде ймовірність того, що дві неспоріднені особи матимуть різні [[Генотип|генотипи]]. І власне більш обґрунтованою буде належність ДНК конкретному індивіду. Однієї відмінності між локусами відомого та невідомого зразків достатньо, щоб спростувати причетність підозрюваного до скоєння злочину.
Під час [[:en:Genetic_testing|типізації ДНК]] досліджують кілька маркерів, що називаються [[Локус (генетика)|локусами]]. Чим більше маркерів досліджено, тим більша буде ймовірність того, що дві неспоріднені особи матимуть різні [[Генотип|генотипи]]. І власне більш обґрунтованою буде належність ДНК конкретному індивіду.<ref name=":2" /> Однієї відмінності між локусами відомого та невідомого зразків достатньо, щоб спростувати причетність підозрюваного до скоєння злочину.


[[Федеральне бюро розслідувань|ФБР]] визначило 13 основних локусів КТП, аналіз та порівняння яких є найефективнішим для ідентифікації людини. [[Мікросателіти|КТП]] (короткі тандемні повтори)&nbsp;— це короткі ділянки ДНК у [[Геном|геномі]], які мають довжину 2-6 пар амінокислот. КТП-аналіз поширений у криміналістиці, оскільки ці локуси легко ампліфікувати за допомогою [[Полімеразна ланцюгова реакція|полімеразної ланцюгової реакції]] (ПЛР), і вони мають унікальні варіації, а тому ефективні для ідентифікації людини. ПЛР&nbsp;— це техніка копіювання ДНК шляхом створення мільйонів копій. Коли всі 13 основних локусів тестуються на збіг з відомим генетичним профілем, ймовірність випадкового збігу становить один випадок на трильйон.
[[Федеральне бюро розслідувань|ФБР]] визначило 13 основних локусів КТП, аналіз та порівняння яких є найефективнішим для ідентифікації людини. [[Мікросателіти|КТП]] (короткі тандемні повтори) — це короткі ділянки ДНК у [[Геном|геномі]], які мають довжину 2-6 пар амінокислот. КТП-аналіз поширений у криміналістиці, оскільки ці локуси легко ампліфікувати за допомогою [[Полімеразна ланцюгова реакція|полімеразної ланцюгової реакції]] (ПЛР), і вони мають унікальні варіації, а тому ефективні для ідентифікації людини. ПЛР — це техніка копіювання ДНК шляхом створення мільйонів копій. Коли всі 13 основних локусів тестуються на збіг з відомим генетичним профілем, ймовірність випадкового збігу становить один випадок на трильйон.<ref name=":2" />


Результат аналізу ДНК був вперше використаний у кримінальному розслідуванні в 1986 році, і з того часу він допоміг слідчим закрити багато справ. Генетичне профілювання є одним з найважливіших інструментів криміналістики, і подальші дослідження підвищать його точність і забезпечать появу більшої кількості технік роботи з біологічним матеріалом.
Результат аналізу ДНК був вперше використаний у кримінальному розслідуванні в 1986 році, і з того часу він допоміг слідчим закрити багато справ. Генетичне профілювання є одним з найважливіших інструментів криміналістики, і подальші дослідження підвищать його точність і забезпечать появу більшої кількості технік роботи з біологічним матеріалом.<ref>{{Cite web|title=Understanding Forensic Identification|url=http://www.exploredna.co.uk/understanding-forensic-identification.html|website=www.exploredna.co.uk|accessdate=2020-04-23}}</ref>


== Ідентифікація тварин ==
== Ідентифікація тварин ==


=== Криміналістика дикої природи ===
=== Криміналістика у сфері дикої природи ===
Криміналістика дикої природи застосовується у багатьох цілях. Нижче наведено лише деякі тести, що проводяться для розрізнення видів тварин.
Криміналістика дикої природи застосовується у багатьох цілях. Нижче наведено лише деякі тести, що проводяться для розрізнення видів тварин.


<u>Ідентифікація видів</u>: Ідентифікація видів особливо важлива для визначення видів тварин, на яких [[Браконьєрство|незаконно полюють]] та якими незаконно торгують; такими видами, на приклад, є носороги, леви та африканські слони. Для того, щоб розрізнити види, використовують такий маркер як [[Мітохондріальна ДНК|мтДНК]] (мітохондріальна ДНК). У порівнянні з ядерною ДНК, її легше зібрати з решток тварин або ж обробленого органічного матеріалу. Крім того, мітохондріальна ДНК має кілька копій в одній клітині. Коли для аналізу використовується ядерна ДНК, певні сегменти її ланцюгів ампліфікуються для порівняння їх з локусами мітохондріальної ДНК. Це порівняння використовується для з'ясування споріднених генів та видової близькості. При цьому процес порівняння вимагає точності, оскільки легко допуститися помилки через постійний розвиток та мутації генів під час еволюції видів.
<u>Ідентифікація видів</u>: Ідентифікація видів особливо важлива для визначення видів тварин, на яких [[Браконьєрство|незаконно полюють]] та якими незаконно торгують;<ref name=":4">{{Cite news|title=DNA detective: a review of molecular approaches to wildlife forensics|issue=3|first4=J.|last3=FitzSimmons|first3=N. N.|last2=Georges|first2=A.|last=Alacs|first=E. A.|volume=6|url=https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/20013321|pages=180–194|doi=10.1007/s12024-009-9131-7|pmid=20013321|issn=1556-2891|accessdate=2020-04-23|date=2010-09|work=Forensic Science, Medicine, and Pathology|last4=Robertson}}</ref> такими видами, на приклад, є носороги, леви та африканські слони. Для того, щоб розрізнити види, використовують такий маркер як [[Мітохондріальна ДНК|мтДНК]] (мітохондріальна ДНК). У порівнянні з ядерною ДНК, її легше зібрати з решток тварин або ж обробленого органічного матеріалу.<ref name=":5">Randi, E (2000). Baker, A. J. (ed.). Malden: Blackwell Science. "Mitochondrial DNA". ''Molecular Methods in Ecology''.</ref> Крім того, мітохондріальна ДНК має кілька копій в одній клітині.<ref name=":5" /> Коли для аналізу використовується ядерна ДНК, певні сегменти її ланцюгів ампліфікуються для порівняння їх з локусами мітохондріальної ДНК. Це порівняння використовується для з'ясування споріднених генів та видової близькості.<ref>Vandamme, A (2003). Salemi M., Vandamme A. (ed.). New York: Cambridge University Press. "Basic concepts of molecular evolution". ''The Phylogenetic Handbook. A Practical Approach to DNA and Protein Phylogeny''.</ref> При цьому процес порівняння вимагає точності, оскільки легко допуститися помилки через постійний розвиток та [[Мутація|мутації]] генів під час еволюції видів.<ref>{{Cite news|title=Gene Trees in Species Trees|url=http://academic.oup.com/sysbio/article/46/3/523/1651369|work=Systematic Biology|date=1997-09-01|accessdate=2020-04-23|issn=1076-836X|doi=10.1093/sysbio/46.3.523|pages=523–536|volume=46|issue=3|language=en|first=Wayne P.|last=Maddison|editor-first=John J.|editor-last=Wiens}}</ref>


<u>Визначення географічного походження</u>: Визначення місця походження певного виду сприяє дослідженню чисельності популяцій. [[Філогенетика|Філогенетичні]] дослідження використовуються для визначення широкого географічного ареалу, де живе популяція представників окремого виду. Наприклад, у Каліфорнії морські коники продавались для лікарських цілей. Філогенетичні профілі цих морських коників дозволили дослідникам з'ясувати їх походження, визначити конкретну популяцію та вид цих морських жителів. Окрім філогенетичних даних, для визначення належності конкретного виду до окремої популяції використовуються також спеціальні [http://www.uwyo.edu/dbmcd/molmark/practica/practicum4assignment/assignmenttests.htm тести] та порівняння зразків генетичних маркерів. Результати цих тестів точніші, коли зібрані дані усієї популяції. Статистичні аналізи, що використовуються при проведенні тестів, збираються [[Мікросателіти|КТП]] окремих представників популяції, або з [[Поліморфізм довжини ампліфікованих фрагментів|поліморфізмів довжин ампліфікованих фрагментів]] (ПДАФ). Використання КТП у цих дослідженнях є бажанішим, ніж ПДАФ, оскільки для аналізу ПДАФ необхідні чисті зразки біологічного матеріалу. Окрім того, при використанні методу поліморфізму довжини ампліфікованих фрагментів трапляється більше помилок.
<u>Визначення географічного походження</u>: Визначення місця походження певного виду сприяє дослідженню чисельності популяцій.<ref name=":4" /> [[Філогенетика|Філогенетичні]] дослідження використовуються для визначення широкого географічного ареалу, де живе популяція представників окремого виду.<ref>{{Cite news|title=Intraspecific Phylogeography: The Mitochondrial DNA Bridge Between Population Genetics and Systematics|last2=Arnold|first8=N C|last7=Reeb|first7=C A|last6=Neigel|first6=J E|last5=Lamb|first5=T|last4=Bermingham|first4=E|last3=Ball|first3=R M|first2=J|url=http://www.annualreviews.org/doi/10.1146/annurev.es.18.110187.002421|last=Avise|first=J C|language=en|issue=1|volume=18|pages=489–522|doi=10.1146/annurev.es.18.110187.002421|issn=0066-4162|accessdate=2020-04-23|date=1987-11|work=Annual Review of Ecology and Systematics|last8=Saunders}}</ref> Наприклад, у Каліфорнії морських коників продавали для використання у лікарських цілях. Філогенетичні профілі цих морських коників дозволили дослідникам з’ясувати їх походження, визначити конкретну популяцію та вид цих морських жителів.<ref>{{Cite news|title=The tip of the tail: molecular identification of seahorses for sale in apothecary shops and curio stores in California|last=Sanders|first6=Stephen R.|last5=Katz|first5=Laure S.|last4=Hulburd|first4=Greg C.|last3=Fienberg|first3=Harris G.|last2=Cribbs|first2=Jennifer E.|first=Jon G.|url=http://link.springer.com/10.1007/s10592-007-9308-0|language=en|issue=1|volume=9|pages=65–71|doi=10.1007/s10592-007-9308-0|issn=1566-0621|accessdate=2020-04-23|date=2008-02|work=Conservation Genetics|last6=Palumbi}}</ref> Окрім філогенетичних даних, для визначення належності конкретного виду до окремої популяції використовуються також спеціальні [http://www.uwyo.edu/dbmcd/molmark/practica/practicum4assignment/assignmenttests.htm тести] та порівняння зразків генетичних маркерів.<ref name=":6">{{Cite news|title=New methods employing multilocus genotypes to select or exclude populations as origins of individuals|first=J. M.|first5=M.|last4=Estoup|first4=A.|last3=Luikart|first3=G.|last2=Piry|first2=S.|last=Cornuet|issue=4|url=https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/10581301|volume=153|pages=1989–2000|pmid=10581301|pmc=1460843|issn=0016-6731|accessdate=2020-04-23|date=1999-12|work=Genetics|last5=Solignac}}</ref><ref>DeYoung, R.W.; Demarais, S.; Honeycutt, R.L.; Gonzales, R.A.; Gee, K.L.; Anderson, J.D. (2003). "Evaluation of a DNA microsatellite panel useful for genetic exclusion studies in white-tailed deer". ''Wildlife Society Bulletin''. '''31''': 220–232</ref><ref>{{Cite news|title=Geographic assignment of seabirds to their origin: combining morphologic, genetic, and biogeochemical analyses|url=https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/17708223|work=Ecological Applications: A Publication of the Ecological Society of America|date=2007-07|accessdate=2020-04-23|issn=1051-0761|pmid=17708223|doi=10.1890/06-1232.1|pages=1484–1498|volume=17|issue=5|first=Elena|last=Gómez-Díaz|first2=Jacob|last2=González-Solis}}</ref><ref name=":7">{{Cite news|title=Assignment methods: matching biological questions with appropriate techniques|volume=20|first3=Robin S.|last2=Gaggiotti|first2=Oscar E.|last=Manel|first=Stephanie|issue=3|pages=136–142|url=https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/16701357|doi=10.1016/j.tree.2004.12.004|pmid=16701357|issn=0169-5347|accessdate=2020-04-23|date=2005-03|work=Trends in Ecology & Evolution|last3=Waples}}</ref> Результати цих тестів точніші, коли зібрані дані усієї популяції. Статистичні аналізи, що використовуються при проведенні тестів, збираються [[Мікросателіти|КТП]] окремих представників популяції, або з [[Поліморфізм довжини ампліфікованих фрагментів|поліморфізмів довжин ампліфікованих фрагментів]] (ПДАФ).<ref name=":6" /><ref name=":7" /><ref name=":8">{{Cite news|title=AFLP utility for population assignment studies: analytical investigation and empirical comparison with microsatellites|volume=12|first3=Louis|last2=Duchesne|first2=Pierre|last=Campbell|first=David|issue=7|pages=1979–1991|url=https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/12803646|doi=10.1046/j.1365-294x.2003.01856.x|pmid=12803646|issn=0962-1083|accessdate=2020-04-23|date=2003-07|work=Molecular Ecology|last3=Bernatchez}}</ref><ref>{{Cite news|title=Detecting the number of clusters of individuals using the software STRUCTURE: a simulation study|volume=14|first3=J.|last2=Regnaut|first2=S.|last=Evanno|first=G.|issue=8|pages=2611–2620|url=https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/15969739|doi=10.1111/j.1365-294X.2005.02553.x|pmid=15969739|issn=0962-1083|accessdate=2020-04-23|date=2005-07|work=Molecular Ecology|last3=Goudet}}</ref> Використання КТП у цих дослідженнях є бажанішим, ніж ПДАФ, оскільки для аналізу ПДАФ необхідні чисті зразки біологічного матеріалу. Окрім того, при використанні методу поліморфізму довжини ампліфікованих фрагментів трапляється більше помилок.<ref name=":8" /><ref>{{Cite news|title=How to track and assess genotyping errors in population genetics studies|last=Bonin|first6=P.|last5=Brochmann|first5=C.|last4=Pompanon|first4=F.|last3=Bronken Eidesen|first3=P.|last2=Bellemain|first2=E.|first=A.|url=https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/15487987|issue=11|volume=13|pages=3261–3273|doi=10.1111/j.1365-294X.2004.02346.x|pmid=15487987|issn=0962-1083|accessdate=2020-04-23|date=2004-11|work=Molecular Ecology|last6=Taberlet}}</ref>


=== '''Домашні тварини у криміналістиці''' ===
=== '''Домашні тварини у криміналістиці''' ===
Домашні тварини, такі як собаки та коти, можуть бути використані для вирішення кримінальних справ (убивств, сексуальних домагань, пограбування). ДНК-докази зібрані за допомогою собак допомогли розкрити більш ніж 20 кримінальних справ у Великобританії та США з 1996 року. Однак існує дуже мало лабораторій, які здатні обробляти та аналізувати біологічні докази, зібрані у домашніх тварин. Судово-медичне дослідження використовується і при нападах тварин. У випадках нападу собак шерсть, кров та слина, що оточують поранення, можна проаналізувати, щоб знайти для нападника. У царині спорту аналіз ДНК застосовують для пошуку [[:en:Equine_drug_testing|незаконних речовин у крові скакових коней]] (дослідження зразків сечі).
Домашні тварини, такі як собаки та коти, можуть бути використані для допомоги в закритті кримінальних справ (убивств, сексуальних домагань, пограбування). ДНК-докази зібрані за допомогою собак допомогли розкрити більш ніж 20 кримінальних справ у Великобританії та США з 1996 року.<ref>{{Cite news|title=A PCR Multiplex and Database for Forensic DNA Identification of Dogs|url=http://www.astm.org/doiLink.cgi?JFS2004207|work=Journal of Forensic Sciences|date=2005|accessdate=2020-04-23|issn=0022-1198|doi=10.1520/JFS2004207|pages=1–12|volume=50|issue=2|language=en|first=Joy|last=Halverson|first2=Christopher|last2=Basten}}</ref> Однак існує дуже мало лабораторій, які здатні обробляти та аналізувати біологічні докази, зібрані у домашніх тварин.<ref>International Society for Animal Genetics. (2008b). Cattle Molecular Markers and Parentage Testing Workshop. In: ''ISAG Conference'', Amsterdam, the Netherlands.</ref> Судово-медичне дослідження використовується і при нападах тварин. У випадках нападу собак шерсть, кров та слина, що оточують поранення, можна проаналізувати, щоб знайти для нападника.<ref>{{Cite news|title=Review: domestic animal forensic genetics - biological evidence, genetic markers, analytical approaches and challenges|url=https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/26364867|work=Animal Genetics|date=2015-10|accessdate=2020-04-23|issn=1365-2052|pmid=26364867|doi=10.1111/age.12335|pages=473–484|volume=46|issue=5|first=S.|last=Kanthaswamy}}</ref> У царині спорту аналіз ДНК застосовують для пошуку [[:en:Equine_drug_testing|незаконних речовин у крові скакових коней]] (дослідження зразків сечі).<ref>{{Cite news|title=Forensic tracing of horse identities using urine samples and DNA markers|issue=2|first3=L.|last2=Sandberg|first2=K.|last=Marklund|first=S.|language=en|volume=7|url=http://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1080/10495399609525855|pages=145–153|doi=10.1080/10495399609525855|issn=1049-5398|accessdate=2020-04-23|date=1996-10|work=Animal Biotechnology|last3=Andersson}}</ref><ref>{{Cite news|title=DNA Typing: An Accessory Evidence in Doping Control|first3=Henrique Marcelo Gualberto|first9=Rosane Oliveira Volkweis|last8=Volkweis|first8=Rosana Oliveira|last7=Amoedo|first7=Nívea Dias|last6=Vargens|first6=Daniela de Giacomo|last5=Dias|first5=Bianca Faria Pereira|last4=Caldeira|first4=Concy Maya|last3=Pereira|last2=Damasceno|url=http://www.astm.org/doiLink.cgi?JFS2004248|first2=Lucia Meneses Pinto|last=Marques|first=Marlice Aparecida Sípoli|language=en|issue=3|volume=50|pages=1–6|doi=10.1520/JFS2004248|issn=0022-1198|accessdate=2020-04-23|date=2005|work=Journal of Forensic Sciences|last9=Viana}}</ref><ref>{{Cite news|title=Successful DNA typing of a drug positive urine sample from a race horse|url=https://linkinghub.elsevier.com/retrieve/pii/S0379073806005408|work=Forensic Science International|date=2007-11|accessdate=2020-04-23|doi=10.1016/j.forsciint.2006.08.009|pages=85–86|volume=173|issue=1|language=en|first=Shanan S.|last=Tobe|first2=Sarah J.|last2=Reid|first3=Adrian M.T.|last3=Linacre}}</ref>


== Ідентифікація речей ==
== '''Ідентифікація речей''' ==


* [[Копіювальний апарат|Копіювальним машинам]] та деяким [[Принтер|принтерам]] за допомогою [[Стеганографія|стеганографії]] присвоюють ідентифікаційний номер, щоб протидіяти валютним підробкам.
* [[Копіювальний апарат|Копіювальним машинам]] та деяким [[Принтер|принтерам]] за допомогою [[Стеганографія|стеганографії]] присвоюють ідентифікаційний номер, щоб протидіяти валютним підробкам.
* Копіювальні машини та комп'ютерні принтери можна ідентифікувати за незначними відмінностями у поданні паперу через друкувальний механізм. Різні принтери залишають різні смужки-маркування. Також використовується аналіз [[Тонер|тонерів]].
* Копіювальні машини та комп'ютерні принтери можна ідентифікувати за незначними відмінностями у поданні паперу через друкувальний механізм. Різні принтери залишають різні смужки-маркування.<ref>{{Cite web|title=Printer forensics to aid homeland security, tracing counterfeiters|url=https://www.purdue.edu/uns/html4ever/2004/041011.Delp.forensics.html|website=www.purdue.edu|accessdate=2020-04-23}}</ref><ref>{{Cite web|title=Discovery Channel :: News :: Computer Printers Can Catch Terrorists|url=https://web.archive.org/web/20050609074529/http://dsc.discovery.com/news/briefs/20041011/printer.html|website=web.archive.org|date=2005-06-09|accessdate=2020-04-23}}</ref> Також використовується аналіз [[Тонер|тонерів]].<ref>{{Cite web|title=Photocopying Toner|url=https://web.archive.org/web/20070428054254/http://www.denison.edu/chem/DCS/journal/_pellettv1n1.html|website=web.archive.org|date=2007-04-28|accessdate=2020-04-23}}</ref>
* Для важливих [[Документ|документів]] створюють опис складу [[Папір|паперу]] та [[Чорнило|чорнила]].
* Для важливих [[Документ|документів]] створюють опис складу [[Папір|паперу]] та [[Чорнило|чорнила]].
* [[Вогнепальна зброя|Вогнепальну зброю]] можна ідентифікувати по [[Балістична експертиза|відмітках]] на  випущеній кулі та відбитках на гільзах.
* [[Вогнепальна зброя|Вогнепальну зброю]] можна ідентифікувати по [[Балістична експертиза|відмітках]] на  випущеній кулі та відбитках на гільзах.
* [[Шредер (пристрій)|Подрібнювачі паперу]] потенційно можна ідентифікувати за відстанню між лезами та за ступенем зношеності лез.
* [[Шредер (пристрій)|Подрібнювачі паперу]] потенційно можна ідентифікувати за відстанню між лезами та за ступенем зношеності лез.
* [[:en:Photo_identification|Ідентифікація фотографій]] використовується для виявлення підроблених цифрових фотографій.
* [[:en:Photo_identification|Ідентифікація фотографій]] використовується для виявлення підроблених цифрових фотографій.<ref>{{Cite web|title=Wayback Machine|url=https://web.archive.org/web/20100617081150/http://pages.cs.wisc.edu/~huangyz/cvpr08_Huang.pdf|website=web.archive.org|date=2010-06-17|accessdate=2020-04-23}}</ref>
* [[Друкарська машинки|Друкарські машинки]] можна ідентифікувати за незначними варіаціями в розташуванні важелів та за ступенем зношеності важелів.
* [[Друкарські машинки]] можна ідентифікувати за незначними варіаціями в розташуванні важелів та за ступенем зношеності важелів.
* Природу наркотичних речовин можна визначити за допомогою аналізу з кольоровим реагентом. Для ідентифікації типу наркотику у поєднанні з кольоровим тестом використовують газову хроматографію, інфрачервону спектрометрію або мас-спектрометрію.
* Природу наркотичних речовин можна визначити за допомогою аналізу з кольоровим реагентом. Для ідентифікації типу наркотику у поєднанні з кольоровим тестом використовують газову хроматографію, інфрачервону спектрометрію або мас-спектрометрію.<ref>{{Cite web|title=Division of Law Enforcement Services (DLES) {{!}} Wisconsin Department of Justice|url=https://www.doj.state.wi.us/dles/division-law-enforcement-services-dles|website=www.doj.state.wi.us|accessdate=2020-04-23}}</ref>


== Способи ідентифікації об'єктів у мережі ==
== Мережі ==

* Автомобілі можна знайти на записах [[відеоспостереження]] за допомогою [[:en:Automatic_number_plate_recognition|автоматичного розпізнавання номерного знаку]].
* Автомобілі можна знайти на записах [[відеоспостереження]] за допомогою [[:en:Automatic_number_plate_recognition|автоматичного розпізнавання номерного знаку]].
* Комп'ютери, підключені до [[Інтернет]]у, часто можна ідентифікувати за їх [[IP-адреса|IP-адресою]] або [[MAC-адреса|MAC-адресою]].
* Комп'ютери, підключені до [[Інтернет|Інтернету]], часто можна ідентифікувати за їх [[IP-адреса|IP-адресою]] або [[MAC-адреса|MAC-адресою]].
* [[Радіопередавач]]і теоретично можуть бути ідентифіковані за часовими варіаціями вихідного сигналу.
* [[Радіопередавач|Радіопередавачі]] теоретично можуть бути ідентифіковані за часовими варіаціями вихідного сигналу.
* [[Соціальна мережа|Соціальні мережі]] можна знайти за допомогою [[:en:Social_network_analysis|мережевого аналізу]] банківських, телекомунікаційних та поштових записів.
* [[Соціальна мережа|Соціальні мережі]] можна знайти за допомогою [[:en:Social_network_analysis|мережевого аналізу]] банківських, телекомунікаційних та поштових записів.


== Застосунки ==
== Застосунки ==
Іноді [[Виробництво|виробники]] та [[Дистриб'ютор торговий|дистриб'ютори]] кінофільмів можуть навмисно залишити непомітні позначки на своїх продуктах, щоб ідентифікувати їх у разі піратства ([[водяний знак]], [[цифровий водяний знак]], [[стеганографія]], [[:en:DNA_marking|ДНК маркування]]).
Іноді [[Виробництво|виробники]] та [[Дистриб'ютор торговий|дистриб’ютори]] кінофільмів можуть навмисно залишити непомітні позначки на своїх продуктах, щоб ідентифікувати їх у разі піратства ([[водяний знак]], [[цифровий водяний знак]], [[стеганографія]], [[:en:DNA_marking|ДНК маркування]]).

== Організації ==

* [[:en:Association_of_Firearm_and_Tool_Mark_Examiners|Асоціація експертів з вогнепальної зброї та слідів]]
* [[:en:Canadian_Identification_Society|Канадське товариство ідентифікації]]
* [[:en:International_Association_for_Identification|Міжнародна асоціація з ідентифікації]]

== Див. також ==
{{Col-begin}}
{{Col-3}}
* [[Biometrics|Biometric identification]]
* [[Computer forensics]]
* [[Data remanence]]
* [[Digital traces]]
* [[Entomological evidence collection]]
{{Col-3}}
* [[Forensic anthropology]]
* [[Forensic dentistry]] (odontology)
* [[Forensic engineering]]
* [[Forensic profiling]]
* [[Forensic science]]
* [[Identification (biology)]]
{{Col-3}}
* [[Mass surveillance]]
* [[Privacy]]
* [[Surveillance]]
* [[Trace evidence]]
* [[Questioned Document Examination]]
{{Col-end}}

== Список літератури ==
{{Reflist}}


== Посилання ==
{{без джерел|дата=квітень 2020}}
{{без зображень}}


* [https://web.archive.org/web/20181227190707/http://bio-forensics.com/ bio-forensics.com], bioFORENSICS - Інструменти криміналістичної ідентифікації
* [http://www.onin.com/fp/ Onin.com], Судова медична дактилоскопія
* [http://www.cis-sci.ca Cis.sci.ca], Канадське товариство ідентифікації
[[Категорія:Судові дисципліни]]
[[Категорія:Судові дисципліни]]

Версія за 12:28, 23 квітня 2020

Судово-медична ідентифікація — це застосування судово-медичної, або криміналістичної, експертизи та технологій для ідентифікування та дослідження слідів біологічного матеріалу на місцях злочину або нещасного випадку. Криміналістичні докази застосовують у судових слідствах.

Ідентифікація людей

Крапельки людської крові. Окрім аналізу ДНК криміналісти аналізують також розповсюдження біологічного матеріалу. На цьому фото краплі є круглими, бризків немає. Це свідчить про те, що краплі впали з відносно невисокою швидкістю, тобто з невеликої висоти.

Людину можна ідентифікувати за відбитками пальців. У цьому випадку криміналістичні експерти застосовують принципом ідентифікації за слідами відбитку папілярних ліній. Цей принцип стверджує, що папілярні лінії утворюють малюнок, достатньо індивідуальний, щоб за ним можна було ідентифікувати людину.

Результати ідентифікації за малюнком папілярних ліній визначаються правдивими через такі анатомічні факти:

  1. Папілярні лінії остаточно формуються у людини ще до її народження.
  2. Відбитки папілярних ліній залишаються незмінними протягом усього життя, якщо вони не зазнають ніяких фізичних пошкоджень (шрамування, хвороб шкіри, трупних змін).
  3. Сліди папілярних ліній і деталі на невеликих їх ділянках унікальні та неповторювані.
  4. Загалом, малюнки папілярних ліній змінюються, але зовсім незначно, і це дозволяє їх точно класифікувати.

Людину також можливо ідентифікувати за ДНК, витягнутим з клітин крові, шкірного епітелію, волосся, слини або сперми[1], також за генною дактилоскопією чи відбитком вуха. Також людину можна ідентифікувати за прикусом чи за зліпком зубів. Цим займається наука під назвою судова стоматологія. Ідентифікувати людину можна за фото або відеозаписом за допомогою технології розпізнавання облич, за аналізом його ходи, за аналізом його голосу, за аналізом стилю його письма (використання типових фраз, упередженість в словах та типові помилки), або ж за допомогою інших біометричних технологій базуючись на інших матеріальних доказах.

Результати судово-медичної експертизи вперше були представлені у суді в 1980 році. Уже в 1989 році завдяки аналізу ДНК була виправдана перша людина, і відтоді було виправдано ще 336 несправедливо засуджених[2][3]. Науковці, які працюють на ниві криміналістики, продовжують дослідження. Вони застосовують новітні технології щоб зробити звинувачення більш обґрунтованими.[4][5]

Ідентифікація тіла — це підрозділ криміналістики, який спеціалізується на ідентифікації людини за аналізом її останків.

Лінії на ступнях

На ступнях, так само як і на пальцях, існують папілярні лінії. Проте, на відміну від відбитків пальців, відбитки ніг як метод ідентифікації людини недостатньо поширені. З часом на ступнях утворюються борозни різної глибини, які на завжди змінюють відбиток стопи.[6] Саме ці борозни є найважливішим фактором при ідентифікації особи. Правило ідентичності відбитків пальців загалом підходить і до відбитків ступень.[7] Борозни на ступнях формуються у плода вже через 13 тижнів після зачаття, тоді ж починають розвиватися подушечки.[8][9] Використання у кримінальному дослідуванні ідентифікації за лініями на ступнях можливе лише з урахуванням морфології та відбитків папілярних ліній. Така ідентифікація є найточнішою. Існують записи використання ідентифікації за лініями на ступнях у якості доказів на суді.[6][10] Проте, цей вид ідентифікації лишається не досконалим. Іноді відбиток ноги, залишений чорнилом, кров’ю або брудом, неможливо використати у слідстві. До того ж, хибні лінії, наприклад сліди шкірних складок та тріщини на згрубілій шкірі, можуть зіпсувати відбиток. Для того, щоб порівняти відбитки ступень з високою точністю, вони повинні бути чистими.

Проблеми

У судово-медичної ідентифікації є дві основні засади: кожна людина унікальна та неповторна.[2] Теорію неповторності запропонував Альфонс Бертільйон, секретар відділку поліції. Проте ще один із засновників наукової статистики, бельгійський вчений-біолог Адольф Кетле дійшов до висновку, що природа ніколи не повторюється. Це припущення було визнано правдивим та інші біологи загалом його підтримували, проте науково воно ніколи не було підтверджено.[11] Проводилися експерименти, що мали на меті довести що не існує двох однакових відбитків пальців. Проте результати виявилися непереконливими.[12] Багато сучасних криміналістів та науковців погоджуються, що неможливо індивідуалізувати людину лише за одним фактором, чи то за відбитками пальців, чи за прикусом або ж почерком. Це іноді призводило до виникнення на судових слуханнях ефекту спостерігача. Відомі справи, коли судмедексперти приймали упереджені рішення та нехтували точними результатами інших аналізів. Ще помітним недоліком є те, що фактичні дослідження речових доказів часто не дають однозначних результатів, а тому і не можуть вважатися достатньо переконливими для суду.

Ідентифікація за ДНК

Судово-медичний аналіз ДНК може бути дуже корисним помічником у судово-медичній ідентифікації, бо ланцюжки ДНК знаходяться у кожній клітині людського тіла за виключенням червоних кров’яних тілець. Дезоксирибонуклеїнова кислота знаходиться у двох клітинних органелах: у ядрі (ядерна ДНК наслідується організмом від двох батьківських ДНК) та у мітохондрії (мітохондріальна ДНК наслідується лише від материнського ДНК). Генетично кожна людина індивідуальна, так само як і неповторними є відбитки її пальців. Судово-медична експертиза з дослідженням ДНК використовується в розслідуваннях кримінальних злочинів, убивств, визначення батьківства, для ідентифікування людських залишків після природних катастроф чи терактів, також для ідентифікування зниклих безвісти.[13] До того ж, аналіз ДНК проводять щоб підтвердити зв’язок підозрюваного із з жертвою чи з місцем злочину. Якщо на місці злочину знаходять біологічний матеріал, придатний для виділення ДНК, його збирають, обробляють та з обов’язковим конвоєм відправляють в лабораторію для аналізу. Такі міри є необхідними, бо вони забезпечують правдивість отриманих результатів та гарантують їхнє визнання судом. Правильний забір та зберігання біоматеріалу істотно важливі. Докази не повинні бути ніяк скомпрометовані або ж зіпсовані. Перед пакуванням біологічних доказів їх необхідно просушити, і тільки після цього складати в спеціальні паперові пакети. Використання пластикових пакувань для біологічного матеріалу суворо заборонено — пластик може пошкодити ДНК або ж спровокувати пришвидшений розвиток бактерій.

ДНК можна зібрати з такого органічного матеріалу як сперма, кров, слина, кал, сеча, зуби, кістки та волосся. В залежності від типу біоматеріалу, зібраного на місці злочину, проводяться різні тести на припущення та підтвердження. Тести на припущення є швидкі та високоточні. Вони проводяться для визначення можливого типу біологічної рідини, яка досліджується. Тести на підтвердження дають вже точну відповідь щодо виду досліджуваного біологічного матеріалу. Окрім як з органічного матеріалу, ДНК-матеріал можна також зібрати з речових доказів. ДНК людини частіше всього можна знайти на одязі, постільній білизні, зброї, масках або рукавицях. Особа, яку ідентифікують, залишає свою ДНК на цих предметах коли торкається їх або тримає їх у руках. Такі речові докази називаються «такими, що не мають видимих забруднень, однак можуть містити на собі ДНК шкірного епітелію, який залишився на речі після доторку».[14] Криміналіст може успішно вилучити ДНК із біологічного матеріалу, який складається найменше з шести клітин.[14]

Першим кроком у процесі ідентифікації за ДНК є екстракція. Екстракція застосовується для витягування молекул ДНК з клітини. Наступним кроком є квантифікація, яка визначає, скільки ланцюгів ДНК вдалося витягнути з біологічного матеріалу. Потім криміналісти застосовують ампліфікацію для створення копій молекул ДНК. Виділення зразку ДНК для власне ідентифікації називається сепарація. Тільки зробивши усі ці кроки спеціаліст може завершити аналіз та інтерпретацію молекули ДНК та зрівняти її з уже відомими генетичними профілями.[15]

Зразок ДНК, знайдений на місці злочину, порівнюють з уже відомим зразком ДНК, який беруть у підозрюваного або з баз даних. CODIS (Combined DNA Index System) — це база ФБР, у якій знаходяться файли генетичних профілів правопорушників. Ця електронна база має три підрозділи: місцевий, регіональний та національний NDIS (National DNA Index System). Дані з CODIS та NDIS дозволяють криміналістам порівняти ДНК, знайдену на місці злочину, зі зразками ДНК засуджених злочинців та зі зразками невідомих ДНК. За результатами порівняння правоохоронні органи розробляють подальший план слідчих дій.[16] Якщо результати будуть позитивні, і зразки порівнюваних ДНК будуть збігатися, ідентифікація буде вважатися завершеною. Невідомий генетичний профіль порівнюється з відомими з бази даних населення, і буде визначена ймовірність випадкового збігу. Ймовірність випадкового збігу — це теоретична ймовірність збігу ДНК будь-якої людини зі зразками ДНК, які тестують. Випадок, коли маркери не збігаються, називається виключенням.

Під час типізації ДНК досліджують кілька маркерів, що називаються локусами. Чим більше маркерів досліджено, тим більша буде ймовірність того, що дві неспоріднені особи матимуть різні генотипи. І власне більш обґрунтованою буде належність ДНК конкретному індивіду.[13] Однієї відмінності між локусами відомого та невідомого зразків достатньо, щоб спростувати причетність підозрюваного до скоєння злочину.

ФБР визначило 13 основних локусів КТП, аналіз та порівняння яких є найефективнішим для ідентифікації людини. КТП (короткі тандемні повтори) — це короткі ділянки ДНК у геномі, які мають довжину 2-6 пар амінокислот. КТП-аналіз поширений у криміналістиці, оскільки ці локуси легко ампліфікувати за допомогою полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), і вони мають унікальні варіації, а тому ефективні для ідентифікації людини. ПЛР — це техніка копіювання ДНК шляхом створення мільйонів копій. Коли всі 13 основних локусів тестуються на збіг з відомим генетичним профілем, ймовірність випадкового збігу становить один випадок на трильйон.[13]

Результат аналізу ДНК був вперше використаний у кримінальному розслідуванні в 1986 році, і з того часу він допоміг слідчим закрити багато справ. Генетичне профілювання є одним з найважливіших інструментів криміналістики, і подальші дослідження підвищать його точність і забезпечать появу більшої кількості технік роботи з біологічним матеріалом.[17]

Ідентифікація тварин

Криміналістика у сфері дикої природи

Криміналістика дикої природи застосовується у багатьох цілях. Нижче наведено лише деякі тести, що проводяться для розрізнення видів тварин.

Ідентифікація видів: Ідентифікація видів особливо важлива для визначення видів тварин, на яких незаконно полюють та якими незаконно торгують;[18] такими видами, на приклад, є носороги, леви та африканські слони. Для того, щоб розрізнити види, використовують такий маркер як мтДНК (мітохондріальна ДНК). У порівнянні з ядерною ДНК, її легше зібрати з решток тварин або ж обробленого органічного матеріалу.[19] Крім того, мітохондріальна ДНК має кілька копій в одній клітині.[19] Коли для аналізу використовується ядерна ДНК, певні сегменти її ланцюгів ампліфікуються для порівняння їх з локусами мітохондріальної ДНК. Це порівняння використовується для з'ясування споріднених генів та видової близькості.[20] При цьому процес порівняння вимагає точності, оскільки легко допуститися помилки через постійний розвиток та мутації генів під час еволюції видів.[21]

Визначення географічного походження: Визначення місця походження певного виду сприяє дослідженню чисельності популяцій.[18] Філогенетичні дослідження використовуються для визначення широкого географічного ареалу, де живе популяція представників окремого виду.[22] Наприклад, у Каліфорнії морських коників продавали для використання у лікарських цілях. Філогенетичні профілі цих морських коників дозволили дослідникам з’ясувати їх походження, визначити конкретну популяцію та вид цих морських жителів.[23] Окрім філогенетичних даних, для визначення належності конкретного виду до окремої популяції використовуються також спеціальні тести та порівняння зразків генетичних маркерів.[24][25][26][27] Результати цих тестів точніші, коли зібрані дані усієї популяції. Статистичні аналізи, що використовуються при проведенні тестів, збираються КТП окремих представників популяції, або з поліморфізмів довжин ампліфікованих фрагментів (ПДАФ).[24][27][28][29] Використання КТП у цих дослідженнях є бажанішим, ніж ПДАФ, оскільки для аналізу ПДАФ необхідні чисті зразки біологічного матеріалу. Окрім того, при використанні методу поліморфізму довжини ампліфікованих фрагментів трапляється більше помилок.[28][30]

Домашні тварини у криміналістиці

Домашні тварини, такі як собаки та коти, можуть бути використані для допомоги в закритті кримінальних справ (убивств, сексуальних домагань, пограбування). ДНК-докази зібрані за допомогою собак допомогли розкрити більш ніж 20 кримінальних справ у Великобританії та США з 1996 року.[31] Однак існує дуже мало лабораторій, які здатні обробляти та аналізувати біологічні докази, зібрані у домашніх тварин.[32] Судово-медичне дослідження використовується і при нападах тварин. У випадках нападу собак шерсть, кров та слина, що оточують поранення, можна проаналізувати, щоб знайти для нападника.[33] У царині спорту аналіз ДНК застосовують для пошуку незаконних речовин у крові скакових коней (дослідження зразків сечі).[34][35][36]

Ідентифікація речей

  • Копіювальним машинам та деяким принтерам за допомогою стеганографії присвоюють ідентифікаційний номер, щоб протидіяти валютним підробкам.
  • Копіювальні машини та комп'ютерні принтери можна ідентифікувати за незначними відмінностями у поданні паперу через друкувальний механізм. Різні принтери залишають різні смужки-маркування.[37][38] Також використовується аналіз тонерів.[39]
  • Для важливих документів створюють опис складу паперу та чорнила.
  • Вогнепальну зброю можна ідентифікувати по відмітках на  випущеній кулі та відбитках на гільзах.
  • Подрібнювачі паперу потенційно можна ідентифікувати за відстанню між лезами та за ступенем зношеності лез.
  • Ідентифікація фотографій використовується для виявлення підроблених цифрових фотографій.[40]
  • Друкарські машинки можна ідентифікувати за незначними варіаціями в розташуванні важелів та за ступенем зношеності важелів.
  • Природу наркотичних речовин можна визначити за допомогою аналізу з кольоровим реагентом. Для ідентифікації типу наркотику у поєднанні з кольоровим тестом використовують газову хроматографію, інфрачервону спектрометрію або мас-спектрометрію.[41]

Способи ідентифікації об'єктів у мережі

Застосунки

Іноді виробники та дистриб’ютори кінофільмів можуть навмисно залишити непомітні позначки на своїх продуктах, щоб ідентифікувати їх у разі піратства (водяний знак, цифровий водяний знак, стеганографія, ДНК маркування).

Організації

Див. також

Список літератури

  1. ↑ Can DNA Demand a Verdict?. web.archive.org. 9 грудня 2011. Процитовано 23 квітня 2020.
  2. ↑ а б Cole, S. A. (1 вересня 2009). Forensics without uniqueness, conclusions without individualization: the new epistemology of forensic identification. Law, Probability and Risk (англ.). Т. 8, № 3. с. 233—255. doi:10.1093/lpr/mgp016. ISSN 1470-8396. Процитовано 23 квітня 2020.
  3. ↑ Exonerate. Innocence Project (амер.). Процитовано 23 квітня 2020.
  4. ↑ Lehrer, Michael (1998-12). The Role of Gas Chromatography/Mass Spectrometry: Instrumental Techniques in Forensic Urine Drug Testing. Clinics in Laboratory Medicine (англ.). Т. 18, № 4. с. 631—649. doi:10.1016/S0272-2712(18)30140-9. Процитовано 23 квітня 2020.
  5. ↑ Forensic Laws Database. www.ncsl.org. Процитовано 23 квітня 2020.
  6. ↑ а б Massey, S. L. (2004). "Persistence of creases of the foot and their value for forensic identification purposes". Journal of Forensic Identification. 54 (3): 296.
  7. ↑ Blake, J. W. (1959). "Identification of the New Born by Flexure Creases". Journal of Language, Identity & Education. 9 (9): 3–5.
  8. ↑ Kimura, S.; Kitagawa, T. (1986-10). Embryological development of human palmar, plantar, and digital flexion creases. The Anatomical Record. Т. 216, № 2. с. 191—197. doi:10.1002/ar.1092160211. ISSN 0003-276X. PMID 3777451. Процитовано 23 квітня 2020.
  9. ↑ Qamra, S. R.; Sharma, B. P.; Kaila, P. (1980-09). Naked foot marks - a preliminary study of identification factors. Forensic Science International. Т. 16, № 2. с. 145—152. doi:10.1016/0379-0738(80)90167-x. ISSN 0379-0738. PMID 7429379. Процитовано 23 квітня 2020.
  10. ↑ R. vs. Ybo Airut Jr. Manslaughter Conviction registered in Nunavut Court of Justice, Rankin Inlet, Nunavut Territory, Canada. April 23, 2002 (Offense occurred on December 19, 2000.)
  11. ↑ Page, Mark; Taylor, Jane; Blenkin, Matt (2011-07). Forensic identification science evidence since Daubert: Part II--judicial reasoning in decisions to exclude forensic identification evidence on grounds of reliability. Journal of Forensic Sciences. Т. 56, № 4. с. 913—917. doi:10.1111/j.1556-4029.2011.01776.x. ISSN 1556-4029. PMID 21729081. Процитовано 23 квітня 2020.
  12. ↑ Cummins, H.; Mildo, C. (1943). "Finger Prints, Palms and Soles: An Introduction to Dermatoglyphics". Philadelphia, PA.
  13. ↑ а б в Butler, John M. (John Marshall), 1969- (2001). Forensic DNA typing : biology & technology behind STR markers. San Diego: Academic Press. ISBN 978-0-12-147951-0. OCLC 45406517.
  14. ↑ а б Touch DNA: From the Crime Scene to the Crime Laboratory. Forensic Magazine (англ.). 7 листопада 2013. Процитовано 23 квітня 2020.
  15. ↑ DNA Evidence: How It’s Done. www.forensicsciencesimplified.org. Процитовано 23 квітня 2020.
  16. ↑ Making Sense of DNA Backlogs - Myths vs. Reality. National Institute of Justice (англ.). Процитовано 23 квітня 2020.
  17. ↑ Understanding Forensic Identification. www.exploredna.co.uk. Процитовано 23 квітня 2020.
  18. ↑ а б Alacs, E. A.; Georges, A.; FitzSimmons, N. N.; Robertson, J. (2010-09). DNA detective: a review of molecular approaches to wildlife forensics. Forensic Science, Medicine, and Pathology. Т. 6, № 3. с. 180—194. doi:10.1007/s12024-009-9131-7. ISSN 1556-2891. PMID 20013321. Процитовано 23 квітня 2020.
  19. ↑ а б Randi, E (2000). Baker, A. J. (ed.). Malden: Blackwell Science. "Mitochondrial DNA". Molecular Methods in Ecology.
  20. ↑ Vandamme, A (2003). Salemi M., Vandamme A. (ed.). New York: Cambridge University Press. "Basic concepts of molecular evolution". The Phylogenetic Handbook. A Practical Approach to DNA and Protein Phylogeny.
  21. ↑ Maddison, Wayne P. (1 вересня 1997). Wiens, John J. (ред.). Gene Trees in Species Trees. Systematic Biology (англ.). Т. 46, № 3. с. 523—536. doi:10.1093/sysbio/46.3.523. ISSN 1076-836X. Процитовано 23 квітня 2020.
  22. ↑ Avise, J C; Arnold, J; Ball, R M; Bermingham, E; Lamb, T; Neigel, J E; Reeb, C A; Saunders, N C (1987-11). Intraspecific Phylogeography: The Mitochondrial DNA Bridge Between Population Genetics and Systematics. Annual Review of Ecology and Systematics (англ.). Т. 18, № 1. с. 489—522. doi:10.1146/annurev.es.18.110187.002421. ISSN 0066-4162. Процитовано 23 квітня 2020.
  23. ↑ Sanders, Jon G.; Cribbs, Jennifer E.; Fienberg, Harris G.; Hulburd, Greg C.; Katz, Laure S.; Palumbi, Stephen R. (2008-02). The tip of the tail: molecular identification of seahorses for sale in apothecary shops and curio stores in California. Conservation Genetics (англ.). Т. 9, № 1. с. 65—71. doi:10.1007/s10592-007-9308-0. ISSN 1566-0621. Процитовано 23 квітня 2020.
  24. ↑ а б Cornuet, J. M.; Piry, S.; Luikart, G.; Estoup, A.; Solignac, M. (1999-12). New methods employing multilocus genotypes to select or exclude populations as origins of individuals. Genetics. Т. 153, № 4. с. 1989—2000. ISSN 0016-6731. PMC 1460843. PMID 10581301. Процитовано 23 квітня 2020.
  25. ↑ DeYoung, R.W.; Demarais, S.; Honeycutt, R.L.; Gonzales, R.A.; Gee, K.L.; Anderson, J.D. (2003). "Evaluation of a DNA microsatellite panel useful for genetic exclusion studies in white-tailed deer". Wildlife Society Bulletin. 31: 220–232
  26. ↑ Gómez-Díaz, Elena; González-Solis, Jacob (2007-07). Geographic assignment of seabirds to their origin: combining morphologic, genetic, and biogeochemical analyses. Ecological Applications: A Publication of the Ecological Society of America. Т. 17, № 5. с. 1484—1498. doi:10.1890/06-1232.1. ISSN 1051-0761. PMID 17708223. Процитовано 23 квітня 2020.
  27. ↑ а б Manel, Stephanie; Gaggiotti, Oscar E.; Waples, Robin S. (2005-03). Assignment methods: matching biological questions with appropriate techniques. Trends in Ecology & Evolution. Т. 20, № 3. с. 136—142. doi:10.1016/j.tree.2004.12.004. ISSN 0169-5347. PMID 16701357. Процитовано 23 квітня 2020.
  28. ↑ а б Campbell, David; Duchesne, Pierre; Bernatchez, Louis (2003-07). AFLP utility for population assignment studies: analytical investigation and empirical comparison with microsatellites. Molecular Ecology. Т. 12, № 7. с. 1979—1991. doi:10.1046/j.1365-294x.2003.01856.x. ISSN 0962-1083. PMID 12803646. Процитовано 23 квітня 2020.
  29. ↑ Evanno, G.; Regnaut, S.; Goudet, J. (2005-07). Detecting the number of clusters of individuals using the software STRUCTURE: a simulation study. Molecular Ecology. Т. 14, № 8. с. 2611—2620. doi:10.1111/j.1365-294X.2005.02553.x. ISSN 0962-1083. PMID 15969739. Процитовано 23 квітня 2020.
  30. ↑ Bonin, A.; Bellemain, E.; Bronken Eidesen, P.; Pompanon, F.; Brochmann, C.; Taberlet, P. (2004-11). How to track and assess genotyping errors in population genetics studies. Molecular Ecology. Т. 13, № 11. с. 3261—3273. doi:10.1111/j.1365-294X.2004.02346.x. ISSN 0962-1083. PMID 15487987. Процитовано 23 квітня 2020.
  31. ↑ Halverson, Joy; Basten, Christopher (2005). A PCR Multiplex and Database for Forensic DNA Identification of Dogs. Journal of Forensic Sciences (англ.). Т. 50, № 2. с. 1—12. doi:10.1520/JFS2004207. ISSN 0022-1198. Процитовано 23 квітня 2020.
  32. ↑ International Society for Animal Genetics. (2008b). Cattle Molecular Markers and Parentage Testing Workshop. In: ISAG Conference, Amsterdam, the Netherlands.
  33. ↑ Kanthaswamy, S. (2015-10). Review: domestic animal forensic genetics - biological evidence, genetic markers, analytical approaches and challenges. Animal Genetics. Т. 46, № 5. с. 473—484. doi:10.1111/age.12335. ISSN 1365-2052. PMID 26364867. Процитовано 23 квітня 2020.
  34. ↑ Marklund, S.; Sandberg, K.; Andersson, L. (1996-10). Forensic tracing of horse identities using urine samples and DNA markers. Animal Biotechnology (англ.). Т. 7, № 2. с. 145—153. doi:10.1080/10495399609525855. ISSN 1049-5398. Процитовано 23 квітня 2020.
  35. ↑ Marques, Marlice Aparecida Sípoli; Damasceno, Lucia Meneses Pinto; Pereira, Henrique Marcelo Gualberto; Caldeira, Concy Maya; Dias, Bianca Faria Pereira; Vargens, Daniela de Giacomo; Amoedo, Nívea Dias; Volkweis, Rosana Oliveira; Viana, Rosane Oliveira Volkweis (2005). DNA Typing: An Accessory Evidence in Doping Control. Journal of Forensic Sciences (англ.). Т. 50, № 3. с. 1—6. doi:10.1520/JFS2004248. ISSN 0022-1198. Процитовано 23 квітня 2020.
  36. ↑ Tobe, Shanan S.; Reid, Sarah J.; Linacre, Adrian M.T. (2007-11). Successful DNA typing of a drug positive urine sample from a race horse. Forensic Science International (англ.). Т. 173, № 1. с. 85—86. doi:10.1016/j.forsciint.2006.08.009. Процитовано 23 квітня 2020.
  37. ↑ Printer forensics to aid homeland security, tracing counterfeiters. www.purdue.edu. Процитовано 23 квітня 2020.
  38. ↑ Discovery Channel :: News :: Computer Printers Can Catch Terrorists. web.archive.org. 9 червня 2005. Процитовано 23 квітня 2020.
  39. ↑ Photocopying Toner. web.archive.org. 28 квітня 2007. Процитовано 23 квітня 2020.
  40. ↑ Wayback Machine (PDF). web.archive.org. 17 червня 2010. Процитовано 23 квітня 2020.
  41. ↑ Division of Law Enforcement Services (DLES) | Wisconsin Department of Justice. www.doj.state.wi.us. Процитовано 23 квітня 2020.

Посилання

  • bio-forensics.com, bioFORENSICS - Інструменти криміналістичної ідентифікації
  • Onin.com, Судова медична дактилоскопія
  • Cis.sci.ca, Канадське товариство ідентифікації
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Судово-медична_ідентифікація&oldid=27774385