Конота зелена: відмінності між версіями
Створена сторінка: {{Картка:Таксономія | name = Конота зелена | status = LC | status_system = IUCN3.1 | status_ref = <ref name=iucn>{{IUCN|id=22723985|title=Psarocolius viridis|assessors=BirdLife International|year=2016|version=2021.3|accessdate=07 серпня 2022}}</ref> | image =Green Oropendola - Psarocolius viridis.jpg | image_caption =Зелена конота (штат Рорайма, Бразилія) | domain = Еукаріот... |
(Немає відмінностей)
|
Версія за 13:05, 7 серпня 2022
| Конота зелена | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Зелена конота (штат Рорайма, Бразилія)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Psarocolius viridis (Müller, 1776) | ||||||||||||||||
 Ареал поширення виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Oriolus viridis Xanthornus viridis | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Коно́та зелена[2] (Psarocolius viridis) — вид горобцеподібних птахів родини трупіалових (Icteridae)[3]. Мешкає в Амазонії та на Гвіанському нагір'ї.
Опис
.jpg)
Довжина самців становить 43 см, самиць 37 см, самці важать 400 г, самиці 300 г. Голова, груди і спина блідо-оливково-зелені, крила сірувато-зеленв, надхвістя і нижня частина тіла каштанові. Центральні стернові пера чорні, решта стернових пер жовті. Дзьоб блідо-жовтуватий з оранжевим кінчиком. Райдужки блакитнуваті, на тімені малопомітний чуб[4].
Поширення і екологія
Зелені коноти мешкають в Колумбії, Еквадорі, Перу, Бразилії, Венесуелі, Гаяні, Суринамі і Французькій Гвіані, трапляються на півночі Болівії. Вони живуть у вологих тропічних лісах. Зустрічаються зграями, на висоті до 100 м над рівнем моря, часто приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться комахами і плодами, слідкують за червоногорлими каракарами, що розорюють осині гнізда[5]. Зелені коноти є полігамними птахами, гніздяться колоніями. Гнізда мають видовжену, мішечкоподібну форму, птахи плетуть їх з рослиних волокон і лоз і підвішують на деревах[6]. Зелені коноти іноді стають жертвами гніздового паразитизму великих вашерів[7].
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Psarocolius viridis: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 07 серпня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Oropendolas, orioles, blackbirds. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 07 серпня 2022.
- ↑ Hilty, Steven L.; Brown, Bill (1986). A Guide to the Birds of Colombia. Princeton University Press. с. 563. ISBN 0-691-08372-X.
- ↑ Bongers, F.; Charles-Dominique, P.; Forget, P.-M.; Théry, Marc (2013). Nouragues: Dynamics and Plant-Animal Interactions in a Neotropical Rainforest. Springer Science & Business Media. с. 149, 368. ISBN 978-94-015-9821-7.
- ↑ Fausto, Carlos (2012). Warfare and Shamanism in Amazonia. Cambridge University Press. с. 221. ISBN 978-1-107-02006-1.
- ↑ Ortega, Catherine P. (1998). Cowbirds and Other Brood Parasites. University of Arizona Press. с. 105. ISBN 978-0-8165-1527-1.
Джерела
- Jaramillo, Alvaro; Burke, Peter (1999). New World Blackbirds. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-4333-1.
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |