Темний романтизм: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Наступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
ReneDeUa (обговорення | внесок)
2973 редагування
Створена сторінка: '''Темний романтизм''' (також відомий як '''Готичний романтизм''', '''Негативний романтизм''' та '''Чорний романтизм''') був літературна підтечія, що виникла в романтизмі наприкінці 18 століття. Темний романтизм охоплює твори літератури та мистец...
(Немає відмінностей)

Версія за 18:57, 31 травня 2023

Темний романтизм (також відомий як Готичний романтизм, Негативний романтизм та Чорний романтизм) був літературна підтечія, що виникла в романтизмі наприкінці 18 століття. Темний романтизм охоплює твори літератури та мистецтва. Типові мотиви темного романтизму включають надприродні, демонічні, бездонні аспекти людської психіки, починаючи від божевілля, еротики, насильства і закінчуючи смертю. Темний романтизм не піддається чіткому визначенню: в деяких контекстах його розглядають як напрям у літературі та мистецтві, який виходить за межі романтичної епохи й вплинув на символізм та фільм жахів.

Визначення та термінологія

Невідомо, хто саме придумав цей термін, але його популяризував італійський літературознавець Маріо Праз[en]. У своєму дослідженні мотивів романтизму Праз зосередився на темній стороні романтизму і проаналізував такі теми, як смерть, порок, жорстокість і декаданс[1]. Термін "чорний романтизм" не згадується в самому дослідженні Праза, але з'являється як підзаголовок у німецькому перекладі[2]. Цей термін утвердився в літературознавстві завдяки публікації Праза і був підхоплений іншими літературознавцями. Чорний романтизм знайшов своє вираження не лише в літературі, а й в образотворчому мистецтві та музиці[3]. Однак у мистецтвознавстві та музикознавстві цей термін використовується рідше.

Термін "чорний романтизм" також не має чіткого визначення. У літературознавчому словнику чорний романтизм визначається як "ірраціональна тенденція романтизму до надприродного, фантастичного і гротескного"[4][5], з особливою згадкою про чорний романтизм у вигляді літератури жахів та історій про привидів. Крім того, слід зазначити, що чорний романтизм часто неможливо чітко відрізнити від основної течії романтизму.

Мотиви

У мистецтві та літературі чорного романтизму використовуються різноманітні мотиви, які зараховують до "нічної сторони" романтизму.

Каспар Давид Фрідріх, Абатство в Дубовому лісі

Тремтіння, привиди та моторошність

Замки з привидами, монастирі, підземелля, склепінчасті підвали, склепи, будинки з привидами, руїни та кладовища слугують тлом для літератури жахів, наприклад, у готичних романах, таких як "Замок Отранто"[en] Горація Волпола[en][6]. Руїни, в тому числі штучні, були в моді в романтичній архітектурі руїн. Романтичні картини зображують моторошні природні явища, такі як бурі, а також пейзажі, занурені в місячне світло або туман, самотні галявини й темні ліси. Одним із художників, який широко використовував ці мотиви у своїй творчості, був Каспар Давид Фрідріх. Відомими прикладами використання Фрідріхом цих темних і тривожних мотивів є картини "Абатство в дубовому лісі" та "Чернець біля моря".

На відміну від Просвітництва, яке звернути увагу на світлі, чорний романтизм представляє ніч і темряву в позитивному світлі. Прикладом такої переоцінки ночі як місця більшого знання та вищої істини є гімни ночі Новаліса[7].

Страждання, насильство і смерть

Страждання, смерть і занепад також є постійними мотивами чорного романтизму.

Зокрема, французький та іспанський романтизм, як наслідок Французької революції та наступних наполеонівських воєн, бореться зі стражданням і насильством. Франсіско де Гоя, спочатку іспанський придворний художник, іноді асоціюється з романтизмом через свою творчість, яка звертається до насильства і жаху війни, спричиненої військами Наполеона у 1808 році та подальшої Війни за незалежність Іспанії. Його серія гравюр під назвою "Лиха війни" зображує ці події у тривожній та потужній манері. Тривожна серія картин Гої, відома як "Чорні картини", є визначним твором чорного романтизму. Вона включає зображення таємничої процесії, відьом та Сатурна, що пожирає своїх дітей, пропонуючи зазирнути в темряву душі.

Мотиви розпаду і смерті також присутні в чорному романтизмі. Розпад і смерть тематизуються в пейзажних картинах із зображенням кладовищ або руїн, як, наприклад, у Каспара Давида Фрідріха. Крім того, смерть слугує мотивом у портретах. Художник Поль Деларош, наприклад, зобразив свою покійну дружину на смертному одрі й сублімував протистояння зі смертю в естетичне переживання для глядача.

Примітки

  1. ↑ Praz, Mario; Praz, Mario (1994). Liebe, Tod und Teufel: die schwarze Romantik. dtv (вид. 4. Aufl., 26. - 28. Tsd). München: Dt. Taschenbuch Verl. ISBN 978-3-423-04375-5.
  2. ↑ Vieregge, André (2008). Nachtseiten: die Literatur der Schwarzen Romantik. Europäische Hochschulschriften Reihe 1, Deutsche Sprache und Literatur. Frankfurt am Main Berlin Bern Wien: Lang. ISBN 978-3-631-57700-4.
  3. ↑ Kämpf, Christian (2021). Der neue Schauder: über das Phantastische der musikalischen Romantik. Berlin: J.B. Metzler Springer. ISBN 978-3-476-05712-9.
  4. ↑ Krämer, Felix; Borgards, Roland; Städel Museum, ред. (2012). Schwarze Romantik: von Goya bis Max Ernst ; [... anlässlich der Ausstellung "Schwarze Romantik. Von Goya bis Max Ernst", Städel Museum, Frankfurt am Main, 26. September 2012 bis 20. Januar 2013]. Ostfildern: Hatje Cantz. ISBN 978-3-7757-3372-4.
  5. ↑ Wilpert, Gero von (2001). Sachwörterbuch der Literatur (вид. 8., verb. und erw. Aufl). Stuttgart: Kröner. ISBN 978-3-520-23108-6.
  6. ↑ Held, Heinz-Georg (2003). Romantik: Literatur, Kunst und Musik ; 1790 - 1840. [DuMont-Taschenbücher] DuMont-Schnellkurs (вид. Orig.-Ausg). Köln: DuMont. ISBN 978-3-8321-7601-3.
  7. ↑ Krämer, Felix; Borgards, Roland; Städel Museum, ред. (2012). Schwarze Romantik: von Goya bis Max Ernst ; [... anlässlich der Ausstellung "Schwarze Romantik. Von Goya bis Max Ernst", Städel Museum, Frankfurt am Main, 26. September 2012 bis 20. Januar 2013]. Ostfildern: Hatje Cantz. ISBN 978-3-7757-3372-4.

Література

  • Jürgen Klein: Schwarze Romantik: Studien zur englischen Literatur im europäischen Kontext. Frankfurt am Main 2005.
  • Felix Krämer (Hrsg.): Schwarze Romantik von Goya bis Max Ernst. Katalog zur Ausstellung im Städel Museum Frankfurt, 26. September 2012 bis 20. Januar 2013. Hatje Cantz Verlag, Ostfildern 2012, ISBN 978-3-7757-3372-4.
  • Mario Praz: Liebe, Tod und Teufel. Die schwarze Romantik. dtv, München 1963, ISBN 342304375X.
  • André Vieregge: Nachtseiten. Die Literatur der Schwarzen Romantik, Diss., Uni Kiel 2007, auch: Lang, Frankfurt a. M. 2008, ISBN 9783631577004.
  • Frank Bruno Wild: Suizidäre Metaphern. Transzendente Melancholien im Zeitalter der Schwarzen Romantik. Verlag Dr. Kovac, Hamburg 2012, ISBN 9783830065289.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Темний_романтизм&oldid=39615499