Єнс Столтенберг
| Єнс Столтенберг | |
|---|---|
 |
|
|
|
|
| Нині на посаді | |
| На посаді з | 17 жовтня 2005 |
| Попередник | Х'єль Магне Бунневік |
|
|
|
| Час на посаді: | |
| 3 березня 2000 — 19 жовтня 2001 | |
| Попередник | Х'єль Магне Бунневік |
| Наступник | Х'єль Магне Бунневік |
|
|
|
| Народився | 16 березня 1959 (54 роки) Осло,Норвегія |
| Політична партія | Норвезька робітнича партія |
Єнс Столтенберг (норв. Jens Stoltenberg, народився. 16 березня 1959, Осло) — норвезький державний і політичний діяч.
Біографія [ред.]
Походить з відомої в норвезькій політиці сім'ї. Його батько Турвальд Столтенберг займав пост міністра закордонних справ Норвегії.
Почав свою кар'єру як журналіст в тоді впливовій газеті «Arbeiderbladet», що була офіційним рупором норвезьких лівих. Очолював молодіжне крило Норвезької робочої партії в 1985-1989. Міністр торгівлі та енергетики в 1993-1996 в уряді Ґру Гарлем Брундтланд. Міністр фінансів в 1996-1997 в уряді Турбйорна Ягланда.
У березні 2000 очолив уряд країни. Кабінет проіснував трохи більше року. На чергових парламентських виборах 10 вересня 2001 Норвезька робітнича партія отримала один зі своїх найгірших результатів за всю історію, набравши лише 24 відсотків голосів виборців.
В умовах внутрішньопартійної кризи змінив Турбйорна Ягланда на посаді голови партії і очолив Норвезьку робітничу партію в 2002 році. Зміг привести її до перемоги на парламентських виборах. За результатами парламентських виборів 12 вересня 2005 Норвезька партія змогла сформувати правлячу коаліцію з центристами і Соціалістичної Лівою партією. 17 жовтня 2005 уряд під керівництвом Єнса Столтенберга приступило до роботи.
За результатами парламентських виборів, що пройшли 13 вересня 2009 року, Норвезька робітнича партія, разом зі своїми союзниками по коаліції, змогла отримати незначну більшість місць в парламенті, що дало можливість Єнсу Столтенбергу знов сформувати уряд.[1] 20 жовтня 2009 Столтенберг представив новий склад кабінету міністрів країни. Одне з головних відмінностей нового складу уряду від колишнього - наявність повної гендерної рівності. Серед міністрів десять чоловіків і десять жінок. [2]
