Ідіосинкразія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ідіосинкразі́я (від грец. ίδιος — своєрідний, особливий, незвичний та σύνκρασις — суміщення) — підвищена спадкова чутливість організму окремих людей до деяких неспецифічних (на відміну від алергії) подразників.[1] Основою ідіосинкразії є вроджена підвищена реактивність і чутливість до певних подразників, або ж вона виникає в організмі внаслідок повторних слабких впливів деяких речовин; реакція, яка не супроводжується утворенням антитіл.

Ідіосинкразія є патофізіологічним феноменом, який лежить в основі виникнення клінічних змін у відповідь на дію чинників подразнення. Різниться від алергії ще й тим, що може розвинутися і після першого контакту з подразником (небілкові сполуки, що не мають властивостей алергенів, компоненти харчових продуктів — риба, ікра, краби, молоко, яйця, суниці тощо; деякі ліки — амідопірин, антибіотики, сульфаніламіди тощо; запах деяких тварин). Провокують ідіосинкразію також деякі фізичні чинники — інсоляція, охолодження, травма.

Прояви[ред. | ред. код]

Незабаром після контакту з подразником з'являється головний біль, підвищується температура, іноді виникають психічне збудження, розлад функції органів травлення та дихання (задишка, нежить тощо), набряк шкіри та слизових оболонок. Ці явища, спричинені порушеннями кровообігу, збільшенням проникності судин, зазвичай відносно швидко минають, але іноді тривають декілька днів. Після завершення реакції організм не стає толерантним до повторної дії подразника.

Профілактика[ред. | ред. код]

Полягає в уникненні подальших контактів з подразником, а також у зниженні підвищеної реактивності організму.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Словник іншомовних слів/ За ред. О. С. Мельничука.- Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1977. (С.?)

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]