Імунологія

Імуноло́гія(грец. Ιμύηος(imunos) - здоров'я і грец. λόγος (logos) - слово; наука) — галузь біомедичних наук, що покриває вивчення всіх аспектів імунної системи всіх організмів.

Історія розвитку

Початок розвитку імунології відноситься до кінця XVIII століття і пов'язаний з ім'ям Едварда Дженнера (1749 - 1823), що вперше використав рідину з пухирів коров’ячої віспи для успішної вакцинації проти натуральної віспи.

Луї Пастер (1822 - 1895) розробив технологію атенуації - ослаблення патогенних мікробів. Він виготовив вакцини проти курячої холери, сибірки і сказу.

Ілля Ілліч Мечников (1845 - 1916) відкрив що деякі клітини багатоклітинних активно захоплюють і перетравлюють мікробів, і назвав це явище фагоцитозом.

Пауль Ерліх (1854 - 1915) пояснив антимікробні властивості крові присутністю антитіл.

Розвиток імунології довгий час відбувався в рамках мікробіологічної науки і стосувався лише вивчення несприйнятності організму до інфекційних агентів. Початок XX століття - час виникнення іншої гілки імунологічної науки - імунології неінфекційної. Відправним моментом для розвитку неінфекційної імунології стало виявлення Жулем Борде та Н. Чистовічем факту вироблення антитіл в організмі тварини у відповідь на введення не лише мікроорганізмів, а взагалі чужорідних агентів.

Розділи імунології

Імунологію поділяють на інфекційну (таку що вивчає механізми захисту від патогенних мікіроорганізмів) та неінфекційну (не пов’язана з агентами що заражують).

Імунологія включає наступні родзіли:

• імуногенетика
• імуноморфологія
• клітинна і молекулярна імунологія
• імунопатологія
  • алергологія - вивчає аутоімунні хвороби і неадекватні реакції імунної системи (алергія, гіперчутливість).
  • трансплантаційна імунологія вивчає несумісність тканин
• імуноонкологія
• імуногематологія
• імунологія репродукції
• імунологія онтогенезу - досліджує вплив імунітету на індивідуальний розвиток і збереження антигенної сталості
• еволюційна й екологічна імунологія
• імунобіотехнологія - розробляє імунологічні методи утворення медичних препаратів.

Клінічна імунологія - в широкому розумінні практична імунологія.

Інфектологія - наука яка вивчає інфекційні процеси в організмі, що відбуваються в наслідок конкуренції з патогенними організмами

Предмет вивчення

Вивчає функціонування імунної системи як в здроовому, так і в хворому стані, аварійні режими імунної системи при імунологічних безладах, фізичні, хімічні і фізіологічні характеристики компонентів імунної системи. Крім того, імунологія має різні застосування в кількох інших дисциплінах науки.

Ще імунологія включає в себе таке як:

Фізіологія

Фізіологія тварин і людини — галузь науки, яка вивчає механізми і закономірності всіх проявів життєдіяльності організму, його органів, тканин, клітин та сублітинних утворень, використовуючи для вивчення й пояснення цих проявів методи й поняття фізики, хімії, математики й кібернетики. Основні напрямки досліджень:

• Загальна фізіологія - вивчає основні закономірності всієї живої матерії на молекулярному та клітинному рівнях, її реакції на вплив зовнішнього середовища, специфічні особливості, що відрізняють живі об'єкти від неживої природи.
• Фізіологія вищої нервової діяльності - вивчає закономірності функціонування вищих відділів центральної нервової системи (кори великих півкуль головного мозку і найближчої підгірки), які забезпечують акти поведінки тварин і людини та взаємодію їх із зовнішнім середовищем і становлять матеріальні основи відчуття, сприймання, мислення, пам'яті.
• Нейрофізіологія - вивчає функції нервової системи, розкриває структурно-функціональну організацію різних відділів нервової системи, центральні механізми регуляції функцій організму, з'ясовує основні принципи кодування й передачі сигналів від рецепторів до центральної нервової системи, оброблення інформації на різних рівнях цієї системи та загальних закономірностей перебігу нервових процесів.
• Фізіологія вісцеральних систем - вивчає властивості окремих тканин і органів, а також закономірності їх об'єднання в функціональні системи.
• Порівняльна фізіологія - досліджує особливості розвитку фізіологічних функцій тваринних організмів у їх еволюційному (філогенез) та індивідуальному (онтогенез) розвитку.
• Вікова фізіологія - вивчає закономірності та провідні механізми процесу старіння живих організмів.
• Спеціальна фізіологія - вивчає загальні й окремі закономірності життєдіяльності організмів, насамперед людини, відповідно до специфічних умов її діяльності. Завдяки цьому в спеціальну фізіологію виділяють екологічну фізіологію, фізіологію праці, спорту, психофізіологію, космічну, авіаційну, підводну тощо.
• Фізіологічна кібернетика - вивчає структурну й функціональну організацію біологічних систем, а також закономірності одержання, перетворення і використання в них інформації.

Фізіологія рослин

- вивчає всі процеси діяльності та функції рослинного організму, їх взаємозв'язки та зв'язки з навколишнім оточенням. Основні напрямки досліджень:

• Функції рослинної клітини й біогенез її органел.
• Системи регуляції та інтеграції процесів у рослинному організмі.
• Фотосинтез, його організація й продуктивність.
• Дихання і його зв'язок з фізіологічними процесами рослинного організму.
• Транспорт речовин у рослинах.
• Водний обмін рослин.
• Мінеральне живлення рослин, роль макро- і мікроелементів.
• Фізіологія симбіотичної азотфіксації.
• Ріст і розвиток рослин, фізіологія розмноження, механізми старіння.
• Фітогормони, гальмувачі росту та їх синтетичні аналоги.
• Фізіологія стійкості рослин, фізіологічна адаптація, стресові стани рослин.
• Патофізіологія рослин, алелопатичні явища.
• Фізіологічні основи продукційного процесу.
• Еволюційна фізіологія рослин.

Аутоімунні хвороби

аутоімунні хвороби - патологічний стан, коли імунітет організму мобілізується не проти сторонньої сполуки, біологічного організму (вірусів, мікроорганізмів тощо) (антигену), а проти клітин, тканин власного організму.

• гемоцитопенії,
• атрофічний гастрит
• тиреоїдит
• ендокринопатії
• органонеспецифічні
• ревматоїдний артрит
• системний червоний вовчак

Гіперчутливість

гіперчутливість- неадекватне або надмірне проявлення реакції набутого імунітету. В основі гіперчутливості лежить корисна для організму імунна відповідь, яка в даному випадку діє неадекватно, інколи з виникненням запалень і пошкодженням тканин.

Імунний дефіцит

імунодефіцит — це порушення структури і функції якої-небудь ланки цілісної імунної системи, втрата організмом здатності чинити опір будь-яким інфекціям і відновлювати порушення своїх органів. Крім того, при імунодефіциті сповільнюється або взагалі зупиняється процес оновлення організму.

Трансплантація

Трансплантація — хірургічний метод лікування, що полягає в пересадці реципієнту органа або іншого анатомічного матеріалу, взятого у людини чи у тварини, а також електронних імплантантів або інших штучних імплантантів.

• Аутотрансплантація, або аутологічної трансплантація — реципієнт трансплантата є його донором для самого себе. Наприклад, аутотрансплантація шкіри з непошкоджених ділянок на обпалені широко застосовується при важких опіках. Аутотрансплантація кісткового мозку або гемопоетичних стовбурових клітин після високодозової протипухлинної хіміотерапії широко застосовується при лейкозах, лімфомах і хіміочуттєвих злоякісних пухлинах.
• Гомотрансплантація, або гомологічних трансплантація — донором трансплантата є 100% генетично і імунологічно ідентичний реципієнту однояйцевий близнюк реципієнта. Мабуть, у майбутньому, коли навчаться клонувати окремі тканини і вирощувати в лабораторних умовах цілі органи людського тіла із заданими імунологічними характеристиками, всі 100% трансплантацій органів будуть гомологічними.
• Алотрансплантація, або гетерологічная трансплантація — донором трансплантата є генетично і імунологічно інший людський організм.
• Ксенотрансплантація, або міжвидова трансплантація — трансплантація органів від тварини іншого біологічного виду, ніж людина.

Література

• Словник іншомовних слів / Під ред. О. С. Мельничука. — К.: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії АН УРСР, 1974.
• Авторський колектив, за ред. В.П. Широбокова Медична мікробіологія, вірусологія та імунологія. — Вінниця: Нова Книга, 2011. — С. 194-195. — 2000 прим. — ISBN 978-966-382-325-6

Це незавершена стаття з біології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.