Імунологія
Зміст |
[ред.] Імунологія
Імуноло́гія( з грец. Ιμύηος(imunos)-здоров'я і λόγος (logos) - слово; наука) — галузь біомедичних наук, що покриває вивчення всіх аспектів імунної системи всіх організмів.
[ред.] Історія розвитку
Початок розвитку імунології відноситься до кінця XVIII століття і пов'язаний з ім'ям Е. Дженнера, що вперше застосував на підставі лише практичних спостережень згодом обгрунтований теоретично метод вакцинації проти натуральної віспи.Розвиток імунології довгий час відбувався в рамках мікробіологічної науки і стосувався лише вивчення несприйнятності організму до інфекційних агентів. Початок XX століття - час виникнення іншої гілки імунологічної науки - імунології неінфекційної. Як відправною крапкою для розвитку інфекційної імунології з'явилися спостереження Е. Дженнера, так для неінфекційної - виявлення Ж. Борде і Н. Чистовічем факту вироблення антитіл в організмі тварини у відповідь на введення не лише мікроорганізмів, а взагалі чужорідних агентів.
[ред.] Розділи імунології
- клінічна імунологія - в широкому розумінні практична імунологія
- алергологія - наука яка вивчає алергію та гіперчутливість.
- інфектологія - наука яка вивчає інфекційні процеси в організмі, що відбуваються в наслідок конкуренції з патогенними організмами
[ред.] Предмет вивчення
Вивчає функціонування імунної системи як в здроовому, так і в хворому стані, аварійні режими імунної системи при імунологічних безладах, фізичні, хімічні і фізіологічні характеристики компонентів імунної системи. Крім того, імунологія має різні застосування в кількох інших дисциплінах науки.
Ще імунологія включає в себе таке як:
[ред.] Фізіологія
Фізіологія тварин і людини — галузь науки, яка вивчає механізми і закономірності всіх проявів життєдіяльності організму, його органів, тканин, клітин та сублітинних утворень, використовуючи для вивчення й пояснення цих проявів методи й поняття фізики, хімії, математики й кібернетики. Основні напрямки досліджень:
- Загальна фізіологія - вивчає основні закономірності всієї живої матерії на молекулярному та клітинному рівнях, її реакції на вплив зовнішнього середовища, специфічні особливості, що відрізняють живі об'єкти від неживої природи.
- Фізіологія вищої нервової діяльності - вивчає закономірності функціонування вищих відділів центральної нервової системи (кори великих півкуль головного мозку і найближчої підгірки), які забезпечують акти поведінки тварин і людини та взаємодію їх із зовнішнім середовищем і становлять матеріальні основи відчуття, сприймання, мислення, пам'яті.
- Нейрофізіологія - вивчає функції нервової системи, розкриває структурно-функціональну організацію різних відділів нервової системи, центральні механізми регуляції функцій організму, з'ясовує основні принципи кодування й передачі сигналів від рецепторів до центральної нервової системи, оброблення інформації на різних рівнях цієї системи та загальних закономірностей перебігу нервових процесів.
- Фізіологія вісцеральних систем - вивчає властивості окремих тканин і органів, а також закономірності їх об'єднання в функціональні системи.
- Порівняльна фізіологія - досліджує особливості розвитку фізіологічних функцій тваринних організмів у їх еволюційному (філогенез) та індивідуальному (онтогенез) розвитку.
- Вікова фізіологія - вивчає закономірності та провідні механізми процесу старіння живих організмів.
- Спеціальна фізіологія - вивчає загальні й окремі закономірності життєдіяльності організмів, насамперед людини, відповідно до специфічних умов її діяльності. Завдяки цьому в спеціальну фізіологію виділяють екологічну фізіологію, фізіологію праці, спорту, психофізіологію, космічну, авіаційну, підводну тощо.
- Фізіологічна кібернетика - вивчає структурну й функціональну організацію біологічних систем, а також закономірності одержання, перетворення і використання в них інформації.
[ред.] Фізіологія рослин
- вивчає всі процеси діяльності та функції рослинного організму, їх взаємозв'язки та зв'язки з навколишнім оточенням. Основні напрямки досліджень:
- Функції рослинної клітини й біогенез її органел.
- Системи регуляції та інтеграції процесів у рослинному організмі.
- Фотосинтез, його організація й продуктивність.
- Дихання і його зв'язок з фізіологічними процесами рослинного організму.
- Транспорт речовин у рослинах.
- Водний обмін рослин.
- Мінеральне живлення рослин, роль макро- і мікроелементів.
- Фізіологія симбіотичної азотфіксації.
- Ріст і розвиток рослин, фізіологія розмноження, механізми старіння.
- Фітогормони, гальмувачі росту та їх синтетичні аналоги.
- Фізіологія стійкості рослин, фізіологічна адаптація, стресові стани рослин.
- Патофізіологія рослин, алелопатичні явища.
- Фізіологічні основи продукційного процесу.
- Еволюційна фізіологія рослин.
[ред.] Аутоімунні хвороби
аутоімунні хвороби - патологічний стан, коли імунітет організму мобілізується не проти сторонньої сполуки, біологічного організму (вірусів, мікроорганізмів тощо) (антигену), а проти клітин, тканин власного організму.
- гемоцитопенії,
- атрофічний гастрит
- тиреоїдит
- ендокринопатії
- органонеспецифічні
- ревматоїдний артрит
- системний червоний вовчак
[ред.] Гіперчутливість
гіперчутливість- неадекватне або надмірне проявлення реакції набутого імунітету. В основі гіперчутливості лежить корисна для організму імунна відповідь, яка в даному випадку діє неадекватно, інколи з виникненням запалень і пошкодженням тканин.
[ред.] Імунний дефіцит
імунодефіцит — це порушення структури і функції якої-небудь ланки цілісної імунної системи, втрата організмом здатності чинити опір будь-яким інфекціям і відновлювати порушення своїх органів. Крім того, при імунодефіциті сповільнюється або взагалі зупиняється процес оновлення організму.
[ред.] Трансплантація
Трансплантація — хірургічний метод лікування, що полягає в пересадці реципієнту органа або іншого анатомічного матеріалу, взятого у людини чи у тварини, а також електронних імплантантів або інших штучних імплантантів.
- Аутотрансплантація, або аутологічної трансплантація — реципієнт трансплантата є його донором для самого себе. Наприклад, аутотрансплантація шкіри з непошкоджених ділянок на обпалені широко застосовується при важких опіках. Аутотрансплантація кісткового мозку або гемопоетичних стовбурових клітин після високодозової протипухлинної хіміотерапії широко застосовується при лейкозах, лімфомах і хіміочуттєвих злоякісних пухлинах.
- Гомотрансплантація, або гомологічних трансплантація — донором трансплантата є 100% генетично і імунологічно ідентичний реципієнту однояйцевий близнюк реципієнта. Мабуть, у майбутньому, коли навчаться клонувати окремі тканини і вирощувати в лабораторних умовах цілі органи людського тіла із заданими імунологічними характеристиками, всі 100% трансплантацій органів будуть гомологічними.
- Алотрансплантація, або гетерологічная трансплантація — донором трансплантата є генетично і імунологічно інший людський організм.
- Ксенотрансплантація, або міжвидова трансплантація — трансплантація органів від тварини іншого біологічного виду, ніж людина.
[ред.] Література
- Словник іншомовних слів / Під ред. О. С. Мельничука. — К.: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії АН УРСР, 1974.
|
|||||
