Індекс маси тіла
Індекс маси тіла (ІМТ, англ. BMI, body mass index) — величина, що дозволяє оцінити ступінь відповідності маси людини та її зросту, й тим самим, непрямо оцінити, чи є маса недостатньою, нормальною, надмірною (ожирінням).
Індекс маси тіла обраховується за формулою:
,
,де:
- m — маса тіла в кілограмах
- h — зріст в метрах,
і вимірюється в кг/м2.
Показник індексу маси тіла було розроблено бельгійським соціологом і статистиком Адольфом Кетеле (Adolphe Quetelet) 1869 року.
Наразі відповідність між масою та зростом людини та її індексом маси зазвичай приймають таким:
| Індекс маси тіла | Відповідність між масою людини та її зростом |
|---|---|
| 15 та менше | Гострий дефіцит маси |
| 15—18,5 (іноді 15—20) |
Недостатня маса тіла |
| 18,5—25 | Норма |
| 25—30 | Надлишкова маса тіла (гладкість) |
| 30—35 | Ожиріння першого ступеня |
| 35—40 | Ожиріння другого ступеня |
| 40 та більше | Ожиріння третього ступеня |
Наведена відповідність може застосовуватися лише для дорослих.
Індекс маси тіла слід застосовувати обережно, винятково для орієнтовної оцінки — наприклад, спроба оцінити з його допомогою статуру професійих спортсменів може дати неправильний результат (високе значення індексу в цьому випадку пояснюється розвинутою мускулатурою).
Відповідно до норвезького дослідження, ідеальним для чоловіків є індекс маси тіла в 25—27. Середня тривалість життя чоловіків з таким ІМТ була максимальною [1].
Згідно з фінськими дослідженнями, збільшення індексу маси тіла передбачає ризик інсульту у чоловіків і жінок.[2]
2000 року ВООЗ запропонувала знизити для представників монголоїдної раси межу надлишкової ваги з 25 до 23 кг/м², а межу ожиріння з 30 до 25 кг/м². До цього спонукали епідеміологічні дослідження, що показали наступне: монголоїди починають страждати від проблем, що пов'язані з повнотою, при більш низькому ІМТ. Одночасно певні дослідники пропонують для представників негроїдної раси, а також осіб полінезійського походження, підвищити межу надлишкової ваги з 25 до 26, а межу ожиріння — з 30 до 32 кг/м².
