Індекс маси тіла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Відповідність між масою людини та її зростом. Пунктирні ліній показують підкласи в межах класу (наприклад нестача маси може бути «помірною», «середньою» та «важкою»). На основі даних ВООЗ

І́ндекс ма́си ті́ла (ІМТ, англ. BMI, body mass index) — величина, що дозволяє оцінити ступінь відповідності маси людини та її зросту, й тим самим, непрямо оцінити, чи є маса недостатньою, нормальною, надмірною (ожирінням).

Індекс маси тіла обраховується за формулою:

I=\frac{m}{h^2},

де:

  • m — маса тіла в кілограмах
  • h — зріст в метрах,

і вимірюється в кг/м².

Показник індексу маси тіла було розроблено бельгійським соціологом і статистиком Адольфом Кетеле (Adolphe Quetelet) 1869 року.

За значенням індексу маси популяцію поділяють на кілька категорій, дані про ці категорії і ризик виникнення хронічних та інфекційних захворювань у кожній з них наведені в таблиці:

Класифікація маси тіла у дорослих і частота виникнення хронічних неінфекційних захворювань[1]
Класифікація ІМТ, кг/м 2
Ймовірність розвитку захворювань
Серцево-судинних Бронхо-легеневих Ендокринних
Недостатня маса менше 18,5 Низька Збільшена Низька
Норма 18,5—24,9 Низька Низька Низька
Надлишкова маса
більше 25,0
Передожиріння (гладкість) 25,0—29,9 Середня Низька Низька
Ожиріння I ступеня 30,0—34,9 Збільшена Низька Середня
Ожиріння II ступеня 35,0—39,9 Значно збільшена Можливо, збільшена Збільшена
Ожиріння III ступеня більше 40,0 Істотно збільшена Збільшена Значно або істотно збільшена

Наведена відповідність може застосовуватися лише для дорослих.

Індекс маси тіла слід застосовувати обережно, винятково для орієнтовної оцінки — наприклад, спроба оцінити з його допомогою статуру професійих спортсменів може дати неправильний результат (високе значення індексу в цьому випадку пояснюється розвинутою мускулатурою).

Відповідно до норвезького дослідження, ідеальним для чоловіків є індекс маси тіла в 25—27. Середня тривалість життя чоловіків з таким ІМТ була максимальною[2].

Згідно з фінськими дослідженнями, збільшення індексу маси тіла передбачає ризик інсульту у чоловіків і жінок.[3]

2000 року ВООЗ запропонувала знизити для представників монголоїдної раси межу надлишкової ваги з 25 до 23 кг/м², а межу ожиріння з 30 до 25 кг/м². До цього спонукали епідеміологічні дослідження, що показали наступне: монголоїди починають страждати від проблем, що пов'язані з повнотою, при нижчому ІМТ. Одночасно певні дослідники пропонують для представників негроїдної раси, а також осіб полінезійського походження, підвищити межу надлишкової ваги з 25 до 26, а межу ожиріння — з 30 до 32 кг/м².

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]


{{{alt}}} Це незавершена стаття про стандартизацію та вимірювання.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.