Полінезія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Полінезійський трикутник» який приблизно визначає територію Полінезії

Полінезія (грец. πολύ, poly — багато, грец. νῆσοι, nēsoi — острови) — група островів Океанії, розташованих в центральній частині Тихого океану, між 23°30'пн.ш. — 28°пд.ш. і 176°с.д. — 109°20'з.д.

Склад[ред.ред. код]

Полінезія включає в свій склад:

Державні умови[ред.ред. код]

Держава або територія Столиця, адміністративний центр Чисельність населення
Американське Самоа, володіння США Паго-паго, на о. Тутуїла 52,8 тис. (1993)
Волліс і Футуна Мата-Уту, на о. Уолліс 15,4 тис. (2005)
Самоа Апіа, на о. Уполу 163 тис. (1993)
Кука о-ва, володіння Н. Зеландії Аваруа, на о. Раротонга 17 тис. (1983)
Нова Зеландія Веллінгтон 3,5 млн (1993)
Ніуе, володіння Н. Зеландії Алофі 2,4 тис. (1987)
Пасхи острів, у складі Чилі Ханга-роа 2 тис. (1981)
Піткерн, володіння Великобританії Адамстаун 70 чол. (1982)
Токелау, володіння Н. Зеландії атолл Факаофо 1,7 тис. (1986)
Тонга, королівство Нукуалофа, на о. Тонгатапу 99,1 тис. (1993)
Тувалу, республіка Фонгафале 9,5 тис. (1993)
Французька Полінезія, це - острови Товариства, Маркізькі острови, архіпелаг Гамб'є, Туамоту та Тубуаї, володіння Франції Папеете 191 тис. (1989)
Гавайські о-ви, у складі США Гонолулу, на о. Оаху 1 288 тис. (2008)
О-ви Лайн і Фенікс, географічно віднесені до Полінезії, входять в мікронезійськую республіку Кірібаті.   8 849 (2005)

Загальний опис[ред.ред. код]

Острови головним чином вулканічного або коралового походження. Вулканічні острови гористі (висота понад 4000 м; на Гавайських островах 4202 м), коралові — плоскі, низовинні. На островах Гавайських і Самоа — діючі вулкани. Більшість островів оточена кораловими рифами.

Клімат субекваторіальний, тропічний, субтропічний (південь), помірний (південь Нової Зеландії), та мусонний. Середньорічні температури від 22 до 26 °C, з незначними амплітудами коливань по місяцях. Річна кількість опадів в середньому 1500—3500 мм. Острови Таїті, Самоа і Тонга схильні до дії сильних ураганів.

Гористі острови покриті густими вічнозеленими субекваторіальними і тропічними лісами особливо на навітряних схилах; підвітряні схили покриті переважно саваною. На узбережжі — кокосова пальма, хлібне дерево, пандануси. У фауні відсутні крупні ссавці, багато птахів.

Головна культура — кокосова пальма. Вирощуються також банани, цукрова тростина, ананаси, кава, какао, каучуконоси, рис, ямі, таро, маніок та ін. Добуток перлів, вилов морських черепах.

Острови Полінезії знаходяться на шляхах, що пов'язують Америку з Південно-східною Азією і Австралією. Найбільші міста і порти Полінезії: Гонолулу (Гавайські острови), Папеете (Таїті), Апіа (Західне Самоа), Паго-паго (Східне Самоа).

Площа (без Нової Зеландії) близько 26 тис. км². Населення близько 1,2 млн чол. (дані на 1969 рік).

Історія[ред.ред. код]

Острови Полінезії стали відомі європейцям з кінця 16 століття, коли іспанський мореплавець Альваро де Менданья де Нейра вперше в 1568 відкрив Острови Соломона, а потім в 1595 відкрив острови Санта-крус і Маркізькі. У відкритті островів Полінезії аж до 19 століття брали участь португальські, голландські, французькі, англійські і російські мореплавці (див. також Океанія).

Населення[ред.ред. код]

Населення Полінезії складається з 2 основних груп: полінезійців і іммігрантів та їх нащадків з Європи, Америки і Азії. Перші, що представлені різними полінезійськими народами, різко переважають на островах Тонга, Самоа, Уолліс, Хорн, Елліс, Токелау, Лайн, Кука (разом з островом Ніуе), Суспільства, Тубуаї, Туамоту, Гамб'є, Маркізьких, острови Пасхи. У Новій Зеландії більшість населення складають англо-новозеландці (нащадки вихідців з Великобританії та Ірландії), на гаваях — американці США і японці; живуть також філіппінці, китайці і ін. Група китайців є і на острові Таїті. На деяких островах Лайн живуть мікронезійці — вихідці з островів Гілберта.

Полінезійці[ред.ред. код]

Полінезійці — група споріднених народів, корінне населення Полінезії і деяких невеликих островів східної Меланезії. До них відносяться тонганці (острови Тонга), самоанці (острови Самоа), увеанці (острови Уолліс), футунанці (острови Хорн), еллісці (острови Елліс), токелауанці (острови Токелау), ніуеанці (острів Ніуе), пукапуканці, раротонганці, мангайці, тонгареванці, маніхики-ракаханганці і ін. (острови Кука, Таїті, острови Товариства), убуайці (острови Тубуаї), туамотуанці, напуканці, реао-пукаруханці (острови Туамоту), мангареванці (острови Гамбье), хіванці (Маркізькі острови), рапануйці (острів Пасхи), гавайці (Гавайські острови), маорі (Нова Зеландія).

Загальна чисельність — близько 750 тис. чол. (1970, оцінка).

Мови Полінезії входять в малайсько-полінезійську родину мов. Пануюча релігія — християнство — поєднується у Полінезії із стародавніми місцевими віруваннями. Антропологічний тип Полінезії склався в результаті змішення стародавніх південних монголоїдів і негро-австралоїдів. Тур Геєрдал відстоював теорію американського походження Полінезії, але більшість дослідників вважають, що їх предками були групи мореплавців, які з Південно-східної Азії проникли через Меланезію і Мікронезію на західні рубежі Полінезії. Тут в умовах порівняльної ізоляції завершилося формування антропологічного типу і основних особливостей загальнополінезійської культури.

Незважаючи на обмеженість природних ресурсів островів, зокрема відсутність металів, Полінезія зуміла створити відносно високу культуру.

Основними заняттями були тропічне землеробство, місцями із застосуванням добрив і штучного зрошування, і рибальство. Розводили свиней, собак, курей. Займалися різними ремеслами, які вже відокремилися від землеробства. На початок європейської колонізації (кінець 18 ст.) Полінезія знаходилася на різних стадіях розкладання первіснообщинного устрою, а на Гавайських островах, Таїті і Тонга складалися перші держави. Господарювання колонізаторів призвело до значного зменшення чисельності Полінезії, втрати ними кращих земель, руйнуванню багатьох сторін їх самобутньої культури. На багатьох островах капіталістичні відносини стали визначальними, хоча збереглися пережитки первіснообщинного устрою. Сучасна Полінезія веде напівнатуральне сільське господарство.

Посилання[ред.ред. код]