Іоанн Антіохійський (історик)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іоанн Антіохійський
грец. Ιωάννης της Αντιόχειας
Народився невідомо
Антак'я
Помер невідомо
Країна  Візантійська імперія
Діяльність історик, письменник
Знання мов середньогрецька і давньогрецька[1]
Magnum opus Chronological historyd
Не плутати з Іоаном, архієпископом Антіохійським

Іоанн Антіохійський (грец. Ιωάννης της Αντιόχειας) — візантійський історик VII століття, автор хроніки, яка фрагментарно збереглася.

Іоанн був ченцем, мабуть, сучасником візантійського імператора Іраклія (610641). Написав історичну хроніку від Адама до смерті імператора Фоки в 610 році, спираючись на твори Секста Юлія Африкана, Євсевія, Амміана Марцелліна, Пріска, Іоанна Малали. З останнім, теж вихідцем з Антіохії, Іоанна часто плутали середньовічні компілятори, тим більше, що в їх текстах знаходять багато спільного.

Фрагменти хроніки Іоанна Антіохійського містять цінні відомості з історії V — початку VII століть, зокрема Іоанн найбільш докладно розповів про переворот в Римі в 455 році, який спричинив набіг вандалів. Хроніка містить також перше свідчення про появу булгар на Балканах[2].

Праця Іоанна Антіохійського фрагментарно дійшла до нашого часу у 2 колекціях: Codex Parisinus, зібраний французьким істориком XVII століття Клавдієм Салмазієм, і частково збереженою візантійською енциклопедією історії X століття, написаної на замовлення імператора Костянтина Багрянородного. Витяги з колекцій досить помітно відрізняються, що дало привід деяким дослідникам говорити про різних істориків Іоаннах Антіохійських. Фрагменти обох колекцій опубліковані Карлом Мюллером[3][4]. У 2008 році вийшло нове коментоване видання фрагментів з перекладом на англійську мову[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. CONOR.Sl
  2. Сиротенко В. Т. Письменные свидетельства о булгарах IV—VII вв. в свете современных им исторических событий / Институт славяноведения и балканистики Академии наук СССР // Славяно-Балканские исследования: историография и источниковедение. — М. : Изд. «Наука», 1972. — 22 квітня. — С. 195—218. Архівовано з джерела 30 серпня 2008.
  3. Fragmenta Historicorum Graecorum / ed. C. Müller. — Paris, 1883. — Т. IV. — P. 535—622.
  4. Fragmenta Historicorum Graecorum / ed. C. Müller. — Paris, 1883. — Т. V. — P. 27—8.
  5. Ioannis Antiocheni fragmenta quae supersunt omnia. Recensuit anglice vertit indicibus instruxit Sergei Mariev. Berlin: Walter de Gruyter, 2008

Посилання[ред. | ред. код]