Фока

Фока на монеті

Фока (грец. Φωκάς) (помер 610)- візантійський імператор (602 - 610), захопив трон у імператора Маврикія, і самого було скинуто Іраклієм після втрати у громадянської війни.

Ранні роки

Майже нічого відомо з раннього життя Фоки, хоча він можливо був уродженцем Фракії. До 600 р. він був молодшим офіцером в римської армії, що була на Балканах, і очевидно був лідером проміж соратників. Він увійшов до складу делегації, посланої армією цім роком до Константинополя, щоб представити скарги уряду. Авари завдали поразки Візантії і взявши багато полонених вимагали викупу. Маврикій відмовився сплатити і всі полонені були убиті, що приголомшило армію. Скарги делегацій були відхилені, і згідно з декількома джерелами, Фока безпосередньо отримав ляпасів і був принижений придворними посадовими особами у цей час.

Захват влади

У 602 р., створивши заворушення в легіонах реформами, що мали скоротити витрати на армію, Маврикій наказав Балканської армії, яка проводила кампанію проти аварів, зимувати на північному березі Дунаю. Ця місцевість була за межами захисної системи Дунаю. Армія майже негайно повстала і пішла на столицю з Фокою на чолі. Протягом місяця уряд Маврикія впав, імператор втік з столиці, і "Зелена" партія в Константинополі вітала Фоку як імператора. Маврикія і його п'ятьох синів було вбито.

Правління Фоки привіталось багатьма, оскільки він понизив податки, які були високими за часів Маврикія. Листи повні похвали від папи Григорія І є тому свідоцтвом. Фока мав велику опозицією і був званий популістом.

Колонна Фоки була останнім імперським пам'ятником зведеним в Римському форумі.

Колонна Фоки, Рим

Війни

Саме під час царювання Фоки традиційні межі Східної Римської імперії почали руйнуватися. Балкани були протягом ряду років предметом набігів аварів і слов'ян. З ліквідацією армії на Дунаї ці напади загострилися, а ворожі війська доходили до Афін. На сході ситуація була дуже тяжкою. Персидський цар Хосров II отримував допомогу від Маврикія в ході громадянської війни в Персії. Тепер він використовував смерть свого колишнього покровителя як привід для того, щоб розірвати договір з імперією. Він прийняв при дворі особу, що претендувала бути Феодосієм, сином Маврикія. Хосров II організував коронацію претендента і зажадав, щоб візантійці прийняли його як імператора. Він також скористався труднощами в римській армії, прийшовши на допомогу римському генералу Нарсісу, який відмовився визнавати Фоку, і був обложений військами вірними імператорові. Ця експедиція була частиною війни на виснаження, розв'язаної проти візантійських фортець в північній Месопотамії, і приблизно 607 року Персія почала контролювати Евфрат.

Повстання

У 608 році екзарх Африки і його син, обоє Іраклії, почали повстання проти Фоки. Фока відповів стратами. Серед страчених були колишня імператриця Константина і три її дочки. Микита, племінник старшого Іраклія почав вторгнення до Єгипту; молодший Іраклій з військом вирушив в плавання на захід через Сицилію і Кіпр. З початком громадянської війни розпочались серйозні хвилювання в Сирії і Палестині; Фока послав свого генерала Боносуса для придушення безладів і відвоювання Єгипту. Боносус обійшовся з східними містами так суворо, що його жорстокість пам'ятали століття опісля. Він взяв майже всю східну армію з ним до Єгипту, де він після тяжких боїв програв Микиті. Перси скористалися цим конфліктом і окупували значну частину східних провінцій і навіть почати проникати в Анатолію.

Втрата влади і смерть

У 610 р. молодший Іраклій досяг околиці Константинополя, і більшість військ, вірних Фоке були розбиті або втекли. Ряд видних візантійських аристократів вийшли назустріч Іраклію, і вони домовились щодо коронування його імператором. Коли Іраклій досяг столиці, еліта імперської гвардії, очолювана зятем Фоки Приском, дезертирувала до Іраклія, і він увійшов до міста без серйозного опору. Фока був спійманий і його привели до Іраклія, який запитав : "І це так ти правив, негіднику"? Фока відповів : "І чи будеш ти правити краще?" Обурений, Іраклій особисто вбив Фоку і обезголовив на місці. Тіло Фоки було знівечене, виставлено напоказ, і спалено.