Аксьонова Любов Павлівна
| Аксьонова Любов Павлівна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Ім'я при народженні | рос. Любовь Павловна Новикова | |||
| Народилася |
15 березня 1990[1] (34 роки) Москва, СРСР | |||
| Громадянство |
 Росія | |||
| Діяльність | акторка, кіноакторка | |||
| Alma mater | Російський університет театрального мистецтва (2010) | |||
| Роки діяльності | 2009 — тепер. час | |||
| IMDb | nm4705505 | |||
|
| ||||
 Аксьонова Любов Павлівна у Вікісховищі | ||||
Любов Павлівна Аксьонова (в дівоцтві Новікова; нар. 15 березня 1990, Москва, СРСР) — російська актриса театру, кіно, телебачення.
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася 15 березня 1990 року в Москві в родині військового[2].
Після закінчення школи поступила в РАТІ-ГІТІС[3], навчалася в майстерні А. В. Шейніна, закінчила інститут у 2010 році. Дебютувала в якості актриси в 2009 році, знявшись у кількох серіях серіалів «Детективи» і «Слід». У 2011 році, знялася в телесеріалі «Універ. Нова общага». У тому ж 2011 році після зйомок у серіалі «Закрита школа», де вона грала одну з ключових ролей, актриса стала популярною і затребуваною[4]. У 2012 році зіграла одну з головних ролей у художньому фільмі «Оповідання», який відкрив їй дорогу у велике кіно[5]. У 2013—2014 роках актриса знялася в головних ролях у фільмах «Грішник» (реж. Д. Константинов), «Москва ніколи не спить» (реж. Д. О'Райллі), а також у ряді телесеріалів, серед яких «Обіймаючи небо» (реж. М. Фадєєва) і «Інквізитор» (реж. Ю. Мороз).
У 2014 році зіграла одну з головних ролей у фільмі «Любить не любить», де її партнерами на знімальному майданчику стали Світлана Ходченкова і Максим Матвєєв. У 2015 році Любов була запрошена до зйомок продовження телесеріалу «Вижити після».
У 2016 році вона взяла участь у трьох відомих проектах, а також у фільмі «Нічні варти» і телесеріалах «Мажор 2», «Колишні» (реж. В. Китаєв)[3].
У 2017 році актриса зіграла у фільмі «Салют-7». В 2018—2019 роках серед її робіт можна відзначити ролі у фільмах «Без мене», «За межею реальності», «Кома», а також в телесеріалах «Мажор 3» і «Колишні 2»[6].
Фігурант бази даних центру «Миротворець» (учасниця зйомок серіалу «Ці очі навпроти» (2015, реж. Сергій Комаров) на території окупованого РФ Криму)[7].
Особисте життя[ред. | ред. код]
З 2013 року актриса заміжня за продюсером і режисером Павлом Аксьоновим, у шлюб з яким вступила за три місяці після знайомства[2]. У 2018 році актриса дала інтерв'ю Юрію Дудю, де серед іншого розповіла про те, що у неї є інтернаціональний агент, який «пропонує» її для зйомок в європейському і американському кіно. Так, вона пробувалася на роль у фільм «Kingsman: Золоте кільце» і телесеріал «Гострі дашки»[8], але не пройшла.
У 2018 році номінувалася на професійний приз Асоціації продюсерів кіно і телебачення в галузі телевізійного кіно як краща актриса другого плану[9].
У 2019 році посіла друге місце в щорічному рейтингу найсексуальніших жінок Росії, опублікованому журналом «Maxim»[10][11]. У 2019 році стала найпопулярнішою актрисою року за версією сайту Кіно-Театр. Ру[12].
Фільмографія[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ČSFD — 2001.
- ↑ а б Любовь Аксенова (рос.). russia.tv. Архів оригіналу за 2 квітня 2020. Процитовано 9 січня 2020.
- ↑ а б Любовь Аксенова | Фото Любови Аксеновой | Биография | Личная жизнь (рос.). www.cosmo.ru. Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 9 січня 2020.
- ↑ Любовь Аксенова рассказала, когда к ней пришла настоящая популярность (рос.). Рамблер/новости. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 9 січня 2020.
- ↑ Кто такая Люба Аксенова. Harper’s Bazaar - модный женский журнал. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 9 січня 2020.
- ↑ «Думала, что буду певицей»: Любовь Аксёнова о музыкальной карьере, работе с Денисом Шведовым и голодании ради роли (рос.). RT на русском. Архів оригіналу за 5 листопада 2019. Процитовано 9 січня 2020.
- ↑ Центр «Миротворець»: Аксьонова Любов Павлівна
- ↑ Новая Россия: The Hatters, Аксенова, Покрас Лампас, Пязок / вДудь (рос.). Архів оригіналу за 4 січня 2020. Процитовано 9 січня 2020.
- ↑ Премия АПКиТ 2018. www.rusproducers.com. Архів оригіналу за 3 червня 2020. Процитовано 15 січня 2020.
- ↑ 100 самых сексуальных женщин страны 2019 – результаты ежегодного рейтинга MAXIM. www.maximonline.ru. Архів оригіналу за 8 квітня 2020. Процитовано 9 січня 2020.
- ↑ Любовь Аксенова осудила рейтинг секс-бомб России, в котором заняла 2-е место (рос.). www.cosmo.ru. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 9 січня 2020.
- ↑ Любовь Аксенову назвали лучшей актрисой года (рос.). 7Дней.ру. 31 грудня 2019. Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 9 січня 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- Інтерв'ю в інтернет-шоу «вДудь» [Архівовано 4 січня 2020 у Wayback Machine.]
- Інтерв'ю в програмі 2 ВЕРНИК 2, телеканал Культура [Архівовано 29 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Інтерв'ю в програмі «Вечірній Ургант», Перший канал [Архівовано 11 січня 2020 у Wayback Machine.]
- Інтерв'ю в програмі «Кіно в деталях», телеканал СТС [Архівовано 11 січня 2020 у Wayback Machine.]
|
