Акула-лисиця довгохвоста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Акула-лисиця звичайна)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Акула-лисиця довгохвоста
Акула-лисиця довгохвоста (A. vulpinus)
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Хрящові риби (Chondrichthyes)
Ряд: Ламноподібні (Lamniformes)
Родина: Alopiidae
Рід: Акула-лисиця (Alopias)
Вид:
A. vulpinus
Біноміальна назва
Alopias vulpinus
(Bonnaterre, 1788)
Синоніми

Alopecias barrae Perez Canto, 1886
Alopecias chilensis Philippi, 1902
Alopecias longimana Philippi, 1902
Alopias caudatus Phillipps, 1932
Alopias greyi Whitley, 1937
Alopias macrourus Rafinesque, 1810
Galeus vulpecula Rafinesque, 1810
Squalus alopecias Gronow, 1854
Squalus vulpes Gmelin, 1789
Squalus vulpinus Bonnaterre, 1788
Vulpecula marina Garman, 1913

Акула-лисиця довгохвоста[2] (Alopias vulpinus) — вид ламноподібних акул родини акул-лисиць (Alopiidae).

Опис[ред. | ред. код]

Максимальна довжина більше 6 м, маса 500 кг. Звичайні розміри риб в ярусних уловах 170—340 см, маса — 30-100 кг. Статева зрілість настає при довжині 260 см і масі не менше 50 кг.

Довжина тіла від кінця рила до початку основи першого спинного плавця трохи більше чверті абсолютної довжини тіла. Довжина верхньої лопаті хвостового плавця — понад 50 % абсолютної довжини тіла. Зуби дрібні загострені, без зубців, зазвичай більше 29 рядів у кожній щелепі.

Забарвлення спини від темно-бронзового до чорного, боки з наближенням до черевної сторони світлішають, здобуваючи бронзовий колір із зеленуватим відтінком. Черево світле, але не яскраво-біле. Верхня сторона грудних плавців темно-коричнева. Інші плавці мають темне, майже чорне забарвлення.

Поширення[ред. | ред. код]

Широко поширена у всіх океанах, переважно в субтропічних районах.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Морська риба, часом утворює зграї. Накопичується на банках, над материковими і острівними схилами, у відкритих водах — поблизу фронтальних зон.

Розмноження[ред. | ред. код]

Яйцеживородна риба. Парування і пологи відбуваються протягом усього року.

Розвиток і зростання[ред. | ред. код]

У розширену частину яйцепроводів надходять запліднені яйця, укладені у шкірясті прозорі капсули овальної форми. Вихід ембріонів з капсули відбувається при довжині 8-9 см; подальший розвиток ембріонів протікає в яйцепроводах. Зазвичай в кожному яйцепроводі міститься по одному ембріону. Тривалість розвитку близько року. Народжує по 2-4 дитинчати довжиною до 150 см.

Живлення[ред. | ред. код]

Хижа риба. Живиться переважно зграєвими пелагичними рибами. До складу їжі входять скумбрія, луфар, шед, менхеден, пеламіда, сарган, сардина, ставрида, макрель, риба-шабля, макруруси, міктофові, дрібні тунці, а також краби, креветки, восьминоги і кальмари.

Міграції[ред. | ред. код]

У теплу пору року ця акула робить міграції у моря помірного поясу. Наприклад, в Атлантичному океані вона доходить влітку до затоки Св. Лаврентія і до Лофотенских островів (Північна Норвегія). В Індійському океані відомий випадок переміщення міченої акули за два роки на 840 миль.

Промисел і використання[ред. | ред. код]

При ярусному лові у відкритих водах становить до 20 % загального вилову акул. Спеціалізований промисел не ведеться. Врахований світовий вилов (т): 1992 р. — 105, 1994 р. — 34, 1996 р. — 20, 1997 р. — 67, 1998 р. — 393, 1999 р. — 495, 2000 р. — 650. Ловиться пелагічними ярусами; 70-90 % уловів у відкритих водах припадає на горизонти 180—265 м, а у прибережних водах і на банках — на 85-140 м.

У Франції вживається в їжу в свіжому вигляді. У нашій країні використовується для виготовлення кормового борошна; з печінки отримують жир.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Goldman, K.J.; Baum, J.; Cailliet, G.M.; Cortés, E.; Kohin, S.; Macías, D.; Megalofonou, P.; Perez, M.; Soldo, A.; Trejo, T. (2009). Alopias vulpinus. The IUCN Red List of Threatened Species. IUCN. 2009: e.T39339A10205317. doi:10.2305/IUCN.UK.2009-2.RLTS.T39339A10205317.en.
  2. Маркевич, О. П. Номенклатура // Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 145.

Посилання[ред. | ред. код]