Аладжалов Семен Іванович
| Семен Іванович Аладжалов | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| При народженні | Семен Іванович Аладжалян | |||
| Народження |
6 серпня 1902[1] Баку, Російська імперія[1] | |||
| Смерть | 1987 | |||
| Москва, СРСР | ||||
| Поховання | Вірменське кладовище (Москва) | |||
| Національність | вірмени[1] | |||
| Країна |
 СРСР | |||
| Навчання | Московський державний академічний художній інститут імені В. І. Сурикова (1931)[1] | |||
| Діяльність | художник, сценограф | |||
| Напрямок | соцреалізм (живопис) | |||
| Працівник | Театр імені Сундукяна[1] | |||
| Брати, сестри | Костянтин Аладжаловd | |||
| Нагороди |
  | |||
|
| ||||
Семен Іванович Аладжалов (6 серпня 1902, Баку — 1987, Москва) — вірменський художник театру, графік і живописець. Заслужений діяч мистецтв Вірменської РСР (1962).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в Баку. З семи років жив у Ростові-на-Дону, навчався у Ростовській художній школі. Перші уроки живопису брав у Мартироса Сар'яна. У 1924 році розпочав роботу як декоратор у Першому державному театрі Вірменії (тепер Театр імені Сундукяна) в Єревані. Оформив 23 вистави за постановками А. Бурджаляна і Л. Калантара[2].
У 1927–1931 роках навчався у Вищому художньо-технічному інституті (ВХУТЕІН) в Москві, викладачі — Г. Федоров і Н. Шифрін. Тривалий час працював і жив у московській майстерні художника Георгія Якулова, про життя і творчість якого пізніше написав унікальну монографію[2][3].
З 1927 року оформлював вистави в театрах різних міст — Москви, Володимира, Гюмрі, Душанбе, Бреста, Софії (Болгарія). У 1939 році в Театрі опери і балету в Єревані оформив балет «Щастя» Хачатуряна[2]. У 1940-1960-х роках працював над проектами оформлення інтер'єрів громадських будівель.
Іншими напрямками творчості художника були живопис і графіка. Він створив галерею з понад сімдесяти портретів (виконаних олією, аквареллю, сангіною, вугіллям), серед них, зокрема, портрети Рубена Симонова, Георгія Якулова, Вартана Аджемяна, Сурена Кочаряна. У 1941–1945 роках виконав серію плакатів-лубків на військову тему (деякі спільно з братом Степаном Аладжаловим)[2].
У художніх виставках брав участь з 1926 року. Роботи експонувались на Всесвітній паризькій виставці 1937 року, в Єревані у 1962 році відбулась персональна виставка. Твори художника зберігаються в Картинній галереї Вірменії, у зібраннях Театрального музею (Єреван) і Театрального музею імені Бахрушина (Москва), а також у приватних колекціях.
Вистави[ред. | ред. код]
Серед оформлених вистав[4]:
- «Тартюф» (1924, Театр імені Сундукяна)
- «Отелло» (1926, Театр імені Сундукяна)
- «Доходне місце» Островського (1929, Театр імені Сундукяна)
- «Гвинтівка 492 11 б» Крона (1928, Держ. центр. театр юного глядача, Москва)
- «Єгор Буличьов та інші» (1933 і 1952, Театр імені Сундукяна)
- «Постання Восе» Баласяна (1934, Театр імені Лахуті, Гюмрі)
- «Щастя» Хачатуряна (1939, Театр опери і балету)
Родина[ред. | ред. код]
Два брати Семена Аладжалова, — Костянтин і Степан, — також художники.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
- ↑ а б в г Мариам Чайлахян. Семен Аладжалов на Садовой[недоступне посилання з червня 2019] (рос.)
- ↑ Аладжалов С. Георгий Якулов. — Ереван, 1971. — 319 с. (рос.)
- ↑ Театральная энциклопедия. Гл. ред. П. А. Марков. — М.: Советская энциклопедия (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Підбірка живописних робіт Семена Аладжалова [Архівовано 14 листопада 2013 у Wayback Machine.]