Баку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук

Цей термін має також інші значення. Див. Баку (значення).

Баку
Bakı

Вигляд на Каспійське море

Основні дані

Країна

Азербайджан

Регіон

Баку

Населення

2 036 000

Площа міста

260 км²

Поштові індекси

370007

Телефонний код

994-12

Географічні координати

40°23′″ пн. ш. 49°59′″ сх. д.

Поділ міста

14 районів

Міста-побратими

Амман, Басра, Бордо, Вунг Тау, Гонолулу, Дакар, Джидда, Ізмір, Київ, Конья, Майнц, Неаполь, Санкт-Петербург, Сараєво, Стамбул, Тебріз, Х'юстон

Міська влада

Веб-сторінка

bakucity.az

Мер міста

Гаджібала Абуталибов

Баку — столиця і найбільше місто Азербайджану.

[ред.] Географія

Місто розташоване в південній частині Апшеронського півострова, на березі Каспійського моря.

[ред.] Історія

Перша письмова згадка — VI століття. В багатьох історичних джерелах місто згадувалося завдяки наявності нафти. Баку також було одним з торгових центрів регіону, куди приїжджали слов'янські, хазарські, китайські, сірійські, вірменські, іранські купці.

З другої половини IX століття Баку потрапив під володіння Ширваншахов і став одним з основних міст Ширвана. Населення займалося ремеслами, торгівлею, рибальством, садівництвом і нафтовидобутком. У 1191 році ширваншах Ахситан I тимчасово переніс столицю держави з Шемахи в Баку. У XII столітті місто було оточене кріпосною стіною і ровом.

В період нашестя монголів в XIII столітті місто прийшло до занепаду. Але вже в наступному столітті економічне життя Баку знов пожвавилося. Каспійське море в деяких джерелах навіть згадувалося як Бакинське море. З Баку вивозилися різні товари в Золоту Орду, російські князівства, Іран і Середню Азію. У Баку до цих пір збереглися історико-архітектурні пам'ятники — Бухарський і Мултанській (Індійський) карвансараї, що свідчить про торгові зв'язки Баку з вказаними регіонами. В період правління ширваншаха Халіллулаха I (1417—1462) в Баку проводилися істотні будівельні роботи. Комплекс палацу Ширваншахов був створений в цей період. З 1501 року Баку стало частиною Сефевідської держави.

Баку як торговий центр став привертати увагу Росії. Петро I направив експедицію на Південний Кавказ. 26 липня 1723 року російські війська зайняли Баку, але пізніше в результаті укладеного договору між Росією і Іраном в 1735 році росіяни покинули місто. З російськими войськами пішло значне число вірменського населення.

В середині XVIII століття було створено Бакинське ханство. Баку було знов захоплене росіянами в 1796 році, але через рік Катерина II відкликала війська.

14 травня 1805 правитель Баку Гусейн Кулі визнав російське підданство, проте, коли в 1806 році російська армія під предводітельством Павла Цицианова підійшла до Баку, Цицианов був убитий за наказом правителя. Незабаром російська армія почала акцію відплати і в кінці того ж року захопила Баку, а Гусейн Кулі біг до Персії.

Під владою Російської імперії Баку став одним з промислових і культурних центрів Кавказу. Індустріальна здобич нафти сприяла разітію міста. У 1847 році на Бібі-Ейбатському родовищі вперше в світі механічним шляхом була пробурена нафтова свердловина. У Баку почався приплив іноземного капіталу, відкрилися офіси Ротшильдів, братів Нобелей та інших. Крім нафтової промисловості розвивалося ткацьке виробництво, відкривалися механічні заводи, тютюнові фабрики, млини, оброблювальні підприємства і т. д. 8 травня 1883 року була відкрита залізниця Баку-Тбілісі. У 1899 році відкрили конку, був заснований паровий флот в Бакинському порту. У місто з'їхалося багато мігрантів — росіян, євреїв, німців, вірмен, іранських азербайджанців і ін.

З нафтовим бумом розцвіло культурне життя, відкрилися театри, була побудована будівля опери. Баку стало відоме як «Париж Кавказу»^[1]. Толерантність місцевих жителів викликало багато позитивних відгуків. Дослідник Том Рейсс відзначав, що Баку було єдиним місцем в Російській імперії, де євреї могли себе відчувати в безпеці^[2].

За радянських часів Баку стало столицею Азербайджанскої РСР і перетворилося на один з адміністративних, промислових, наукових і культурних центрів СРСР.

З початком вірмено-азербайджанського конфлікту в 1988—1989 роках в Баку прибула велика кількість азербайджанських біженців з Вірменії. У 1989—1990 роках в місті відбулися безпрецедентні безлади, перерісші у вірменські погроми в Баку^[3]^[4]. До січня 1990 року в місті залишалося лише близько 27 тисяч жителів-вірмен, переважно немолодих^[5]. Погроми відбувалися 13-15 січня 1990 року, коли вигнані з Вірменії азербайджанські біженці стали нападати на місцевих жителів вірменської національності^[6]^[7]^[8]^[9]. За час погромів було убито 48 жителів міста вірменської національності.^[10]^[11]^[12]^[13] Більше 100 тисяч жителів було вимушено покинути місто ^[14]. При цьому розквартирований в місті 12-тисячний контингент внутрішніх військ і частини радянської армії не втручалися в те, що відбувається, обмежуючись тільки охороною урядових об'єктів.^[15]^[16]^[17]^[18] Після введення додаткових частин Радянської Армії, які зустріли озброєний опір, в період з 20 січня по 11 лютого 1990 року було убито близько 40 військовослужбовців і 140 місцевих жителів, включаючи жінок, дітей і людей похилого віку.^[19]^[20]^[21]^[22] Метою військової операції був розгром антикомуністичного Народного Фронту Азербайджану і збереження влади Компартії.^[10]

[ред.] Відомі бакинці

[ред.] Посилання

ВікіСховище має мультимедіа-дані до цієї статті:

Баку

baku.ru (рос.)
Azerbaijan Travel Guide (англ.)
Baku Hotels Directory (англ.)
Готелі Баку (англ.)

[ред.] Джерела

↑ Лев Нуссимбаум — Эссад Бей — Курбан Саид. История загадки (рос.)
↑ Tom Reiss.The Orientalist. Random House, 2005. P.9
↑ «Pogrom» / Washington Post, Washington, D.C. (21 січня 1990)
↑ Yurchenko, Boris, "A crowd of Armenians and Russians who fled violence in the Azerbaijani capital of Baku register Thursday for relief at an emergency center in Moscow, " Free Press, Detroit (26 січня 1990)
↑ Whitney, Craig R., "When empires fall, not everyone ends up with a state of his own, " New York Times National (14 квітня 1991)
↑ Труд № 020 за 01.02.2001. 10 баллов по шкале Политбюро (рос.)
↑ Schrader, Esther, "Armenians Who Fled Baku Tell of Atrocities, " Los Angeles Times, Los Angeles (18 січня 1990)
↑ Kenny, Timothy, «30 Die in Soviet Ethnic Riots»/ USA Today (15 січня 1990)
↑ А. Головков Проникающее ранение / Журнал «ОГОНЕК», 6, 1990
↑ ^а ^б Human Rights Watch. “Playing the "Communal Card": Communal Violence and Human Rights” (англ.)
↑ И. Афанасьев «Заложники неизвестности» / «Учительская газета», Москва, 5, 1990
↑ JTA, "Jews among Azerbaijani casualties, " Washington Jewish Week, Washington, D.C. (18 січня 1990)
↑ Feldmenn, Linda, "Soviet Rein in Azeri Nationalists, " Christian Science Monitor (29 січня 1990)
↑ Buckley, William F., Jr., "The U.S. incorrectly signals the Soviets that using force in Azerbaijan is okay, " Free Press, Detroit (23 січня 1990)
↑ Gumbel, Peter, «Use of Force Is Risky Gorbachev Gamble»/ Wall Street Journal Bowling Green (22 січня 1990)
↑ Keller, Bill, «MOSCOW, Jan. 28 — It now seems clear that the main reason that the Soviet military stormed Baku on the morning of Jan. 20 was to prevent the Communist government of the Azerbaijan republic from falling…,»/ New York Times National (29 січня 1990)
↑ Keller, Bill, «Force as a Last Resort: Armed Power Salvages Moscow's Fading Authority»/ New York Times National (29 січня 1990)
↑ «Warring Nationalists agreed to a truce along a Caucasus battlefield» Wall Street Journal, Bowling Green (26 січня 1990)
↑ «Azerbaijani Militants vowed a 'real guerrilla war' against Soviet forces»/ Wall Street Journal, Bowling Green (24 січня 1990)
↑ «Soviet troops clashed with Azerbaijanis blockading Baku's harbor»/ Wall Street Journal, Bowling Green (25 січня 1990)
↑ «A Soviet military commander said it might be possible to lift a curfew imposed after violent ethnic clashes in Azerbaijan, and expressed hope that troops could begin pulling out in about two weeks.»/ Wall Street Journal, Bowling Green (2 лютого 1990)
↑ Wolf, Charles Jr., «Drawing a line from Tiananmen to Baku»/ Washington Times, Washington, D.C. (23 березня 1990)

[0] Лев Нуссимбаум — Эссад Бей — Курбан Саид. История загадки (рос.)

[1] Tom Reiss.The Orientalist. Random House, 2005. P.9

[2] «Pogrom» / Washington Post, Washington, D.C. (21 січня 1990)

[3] Yurchenko, Boris, "A crowd of Armenians and Russians who fled violence in the Azerbaijani capital of Baku register Thursday for relief at an emergency center in Moscow, " Free Press, Detroit (26 січня 1990)

[4] Whitney, Craig R., "When empires fall, not everyone ends up with a state of his own, " New York Times National (14 квітня 1991)

[trud-5] Труд № 020 за 01.02.2001. 10 баллов по шкале Политбюро (рос.)

[6] Schrader, Esther, "Armenians Who Fled Baku Tell of Atrocities, " Los Angeles Times, Los Angeles (18 січня 1990)

[7] Kenny, Timothy, «30 Die in Soviet Ethnic Riots»/ USA Today (15 січня 1990)

[8] А. Головков Проникающее ранение / Журнал «ОГОНЕК», 6, 1990

[hrw-9] а ^б Human Rights Watch. “Playing the "Communal Card": Communal Violence and Human Rights” (англ.)

[10] И. Афанасьев «Заложники неизвестности» / «Учительская газета», Москва, 5, 1990

[11] JTA, "Jews among Azerbaijani casualties, " Washington Jewish Week, Washington, D.C. (18 січня 1990)

[12] Feldmenn, Linda, "Soviet Rein in Azeri Nationalists, " Christian Science Monitor (29 січня 1990)

[13] Buckley, William F., Jr., "The U.S. incorrectly signals the Soviets that using force in Azerbaijan is okay, " Free Press, Detroit (23 січня 1990)

[14] Gumbel, Peter, «Use of Force Is Risky Gorbachev Gamble»/ Wall Street Journal Bowling Green (22 січня 1990)

[15] Keller, Bill, «MOSCOW, Jan. 28 — It now seems clear that the main reason that the Soviet military stormed Baku on the morning of Jan. 20 was to prevent the Communist government of the Azerbaijan republic from falling…,»/ New York Times National (29 січня 1990)

[16] Keller, Bill, «Force as a Last Resort: Armed Power Salvages Moscow's Fading Authority»/ New York Times National (29 січня 1990)

[17] «Warring Nationalists agreed to a truce along a Caucasus battlefield» Wall Street Journal, Bowling Green (26 січня 1990)

[18] «Azerbaijani Militants vowed a 'real guerrilla war' against Soviet forces»/ Wall Street Journal, Bowling Green (24 січня 1990)

[19] «Soviet troops clashed with Azerbaijanis blockading Baku's harbor»/ Wall Street Journal, Bowling Green (25 січня 1990)

[20] «A Soviet military commander said it might be possible to lift a curfew imposed after violent ethnic clashes in Azerbaijan, and expressed hope that troops could begin pulling out in about two weeks.»/ Wall Street Journal, Bowling Green (2 лютого 1990)

[21] Wolf, Charles Jr., «Drawing a line from Tiananmen to Baku»/ Washington Times, Washington, D.C. (23 березня 1990)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

[14]

[15]

[16]

[17]

[18]

[19]

[20]

[21]

[22]

п • о • р Столиці Європи
Держав	Амстердам · Андорра-ла-Велья · Афіни · Баку · Белград · Берлін · Берн · Братислава · Брюссель · Будапешт · Бухарест · Вадуц · Валетта · Варшава · Ватикан · Відень · Вільнюс · Гельсінкі · Дублін · Єреван · Загреб · Київ · Кишинів · Копенгаген · Лісабон · Лондон · Любляна · Люксембург · Мадрид · Мінськ · Монако · Москва · Нікосія · Осло · Париж · Подгориця · Прага · Рейк'явік · Рига · Рим · Сан-Марино · Софія · Скоп'є · Таллінн · Тірана · Тбілісі · Сараєво · Стокгольм
Залежних територій	Гібралтар · Дуґлас · Лонг'їр · Марієхамн · Сент-Гелієр · Сент-Пітер-Порт · Торсгавн · Фуншал
Невизнаних республік	Приштина · Степанакерт · Сухумі · Тирасполь · Цхінвалі

Баку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Зміст

[ред.] Географія

[ред.] Історія

[ред.] Відомі бакинці

[ред.] Посилання

[ред.] Джерела

Перегляди

Особисті інструменти

Навігація

Участь

Пошук

Панель інструментів

Іншими мовами