Баку

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статті Баку (значення).
Баку
Bakı
Герб
Основні дані
Країна Азербайджан Азербайджан
Регіон Баку
Населення 2 092 400[1]
Площа міста 2130[1] км²
Поштові індекси 370007
Телефонний код 994 12
Географічні координати 40°23′ пн. ш. 49°59′ сх. д. / 40.383° пн. ш. 49.983° сх. д. / 40.383; 49.983
Поділ міста 14 районів[1]<
Міста-побратими Амман, Басра, Бордо, Вунг Тау, Гонолулу, Дакар, Джидда, Ізмір, Київ, Конья, Майнц, Неаполь, Санкт-Петербург, Сараєво, Стамбул, Тебріз, Х'юстон
Міська влада
Веб-сторінка bakucity.az
Мер міста Гаджібала Абуталибов
Баку (Азербайджан)
Баку
Баку

Баку́ (азерб. Bakı, МФА(азерб.): [bɑˈcɯ]) — столиця Азербайджанської Республіки, найбільший промисловий, економічний, і науково-технічний центр Закавказзя, а також найбільший порт на Каспійському морі і найбільше місто на Кавказі.

Площа міста складає 2130 км².[1] Баку розташований на південному березі Апшеронського півострова. Місто за своєю давнину, величиною території та чисельності населення є одним із старовинних і найбільших міст Сходу. З населенням Апшеронського півострова населення агломерації складає 2 545,6 тис. жителів.[1][2] Баку удостоєний в 2010 році Програмою ООН з навколишнього середовища (UNEP) звання одного з головних міст по проведенню Всесвітнього дня навколишнього середовища. Подібні міста в Європі обираються щорічно. У 2010 році, разом із столицею Азербайджану, цих звань удостоєні також Генуя (Італія) і Женева (Швейцарія).[3]

Зміст

Етимологія[ред.]

За загальновідомою версією назва м. Баку походить від разг. перс. باد كوبه — «Бадкубе» — «удар вітру», що найімовірніше пов'язане з пануючими там сильними вітрами[4], і послужило зародженню вкоріненого епітета «Баку - місто вітрів». Однак фахівці відзначають, що ця перська форма назви дуже пізня і засвідчена лише з XVII століття.

Географія[ред.]

Місто розташоване в південній частині Апшеронського півострова, на березі Каспійського моря.

Найбільші міста однієї довготи або широти
Північ: Самара Казань
Захід:
Нью-Йорк
Мадрид
Неаполь		 Brosen windrose.svg Схід:
Ташкент
Пекін
Південь: Манама

Клімат[ред.]

Клімат Баку — м'який континентальний и напівпустельного (Класифікація кліматів Кеппена: BSk) з жарким сухим літом, прохолодною зимою і рідкими опадами. У деякі роки випадає багато снігу, а невеликі скупчення снігу трапляються практично щозими. Опади влітку бувають рідко. Середня річна кількість опадів становить близько 210 мм.

Клімат Баку
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C 6,6 6,3 9,8 16,4 22,1 27,3 30,6 29,7 25,6 19,6 13,5 9,7 18,9
Середня температура, °C 4,2 4,0 6,3 12,3 18,0 22,8 26,4 25,6 21,8 16,0 10,8 6,6 14,5
Середній мінімум, °C 2,1 2,0 4,2 9,4 14,9 19,7 22,2 22,9 19,4 13,6 8,8 4,8 12,0
Норма опадів, мм 21 20 21 18 18 8 2 6 15 25 30 26 210
Джерело: Погода и климат

Історія[ред.]

Стародавній світ[ред.]

Глиняна статуетка, знайдена в Ічері-Шехер. I тыс. до н. е..

Мабуть, ще на початку нашої ери сучасний Апшеронський півострів знаходився на дні моря, так як через трансгресії Каспію рівень моря був набагато вище, і низовина нинішнього нижньої течії Кури перебувала під водою (як то показують античні карти).[5] Відомості про Баку з'являються в ранньому середньовіччі.

Причиною виникнення міста на Апшеронському півострові послужили фізико-географічні умови міста Баку, розташування його в центрі перетину міграційних і торгових шляхів, простягнутих з півночі на південь, із заходу на схід («Великий шовковий шлях»), кліматичні умови та паливне і енергетичне багатство, з найдавніших часів виходить на поверхню землі, і зване «нафта».[2]

Середні століття[ред.]

Палац Ширваншахів, XV століття.

Перша письмова згадка — VI століття. В багатьох історичних джерелах місто згадувалося завдяки наявності нафти. Баку також було одним з торгових центрів регіону, куди приїжджали слов'янські, хазарські, китайські, сирійські, вірменські, іранські купці.

З другої половини IX століття Баку потрапив під володіння Ширваншахів і став одним з основних міст Ширвана. Населення займалося ремеслами, торгівлею, рибальством, садівництвом і нафтовидобутком. У 1191 році ширваншах Ахситан I тимчасово переніс столицю держави з Шемахи в Баку. У XII столітті місто було оточене кріпосною стіною і ровом.

В період нашестя монголів в XIII столітті місто занепало. Але вже в наступному столітті економічне життя Баку знов пожвавилося. Каспійське море в деяких джерелах навіть згадувалося як Бакинське море. З Баку вивозилися різні товари в Золоту Орду, російські князівства, Іран і Середню Азію. У Баку досі збереглися історико-архітектурні пам'ятники — Бухарський і Мултанський (Індійський) карвансараї, що свідчить про торгові зв'язки Баку із вказаними регіонами. В період правління ширваншаха Халіллулаха I (1417–1462) в Баку проводилися істотні будівельні роботи. Комплекс палацу Ширваншахів (який входить до світової спадщини ЮНЕСКО) був створений в цей період. З 1501 року Баку стало частиною Сефевідської держави.

Баку як торговий центр став привертати увагу Росії. Петро I направив експедицію на Південний Кавказ. 26 липня 1723 року російські війська зайняли Баку, але пізніше в результаті укладеного договору між Росією та Іраном в 1735 році росіяни покинули місто. З російськими військами пішло значне число вірменського населення.

Новий час[ред.]

Герб Бакинської губернії.

В середині XVIII століття було створено Бакинське ханство. Баку було знов захоплене росіянами в 1796 році, але через рік Катерина II відкликала війська.

14 травня 1805 правитель Баку Гусейн Кулі визнав російське підданство, проте, коли в 1806 році російська армія на чолі з Павлом Цициановим підійшла до Баку, Цицианов був убитий за наказом правителя. Незабаром російська армія почала акцію відплати і в кінці того ж року захопила Баку, а Гусейн Кулі втік до Персії.

Не зважаючи на владу Російської імперії Баку став одним з промислових і культурних центрів Кавказу. Промислове видобування нафти сприяло розвитку міста. У 1847 році на Бібі-Ейбатському родовищі вперше в світі механічним шляхом була пробурена нафтова свердловина. У Баку почався приплив іноземного капіталу, відкрилися офіси Ротшильдів, братів Нобелей та інших. Крім нафтової промисловості розвивалося ткацьке виробництво, відкривалися механічні заводи, тютюнові фабрики, млини, оброблювальні підприємства тощо.

Бакинський приморський бульвар, 1900.

8 травня 1883 року була відкрита залізниця Баку-Тбілісі. У 1899 році відкрили конку, був заснований паровий флот в Бакинському порту. У місто з'їхалося багато мігрантів — росіян, євреїв, німців, вірмен, іранських азербайджанців та ін.

З нафтовим бумом розцвіло культурне життя, відкрилися театри, була побудована будівля опери. Баку стало відоме як «Париж Кавказу»[6]. Толерантність місцевих жителів викликало багато позитивних відгуків. Дослідник Том Рейсс відзначав, що Баку було єдиним місцем в Російській імперії, де євреї могли себе відчувати в безпеці[7].


Радянський період[ред.]

Червона армія в Баку, травень 1920.

За радянських часів Баку стало столицею Азербайджанскої РСР і перетворилося на один з адміністративних, промислових, наукових і культурних центрів СРСР.

В середині квітня 1920 року частини 11-ї Армії РСЧА, розбивши залишки військ Денікіна, підійшли до північних кордонів Азербайджану. 27 квітня радянські війська перейшли азербайджанську кордон і, не зустрівши опору, 28 квітня увійшли в Баку.[8]

У радянський час Баку став столицею Азербайджанської Радянської Соціалістичної Республіки і перетворився на один з найбільших адміністративних, промислових, наукових і культурних центрів СРСР. У роки Німецько-радянської війни 1941—1945 рр.. Баку був основним стратегічним центром забезпечення паливом військової авіації та бронетехніки, що було одним з найважливіших чинників перемоги СРСР. У той же час Німеччина будувала плани з метою захоплення бакинської нафти, але завдяки поразці Вермахту в битві за Кавказ Баку не був захоплений. У післявоєнні роки Баку також залишався значущим нафтоносним регіоном СРСР. Однак політична та економічна криза в 80-х роках породив нові реалії в житті радянського Азербайджану і Баку, що призвело до серії страшних трагедій і розколу в суспільстві.

Чорний січень[ред.]

Докладніше: Чорний січень
Підрозділи радянської армії в Баку. Зима 1990

З початком вірмено-азербайджанського конфлікту в 1988–1989 роках в Баку прибула велика кількість азербайджанських біженців з Вірменії. У 1989–1990 роках в місті відбулися безпрецедентні безлади, що переросли у вірменські погроми в Баку[9][10]. До січня 1990 року в місті залишалося лише близько 27 тисяч жителів-вірмен, переважно немолодих[11]. Погроми відбувалися 13-15 січня 1990 року, коли вигнані з Вірменії азербайджанські біженці стали нападати на місцевих жителів вірменської національності[12][13][14][15]. За час погромів було убито 48 жителів міста вірменської національності.[16][17][18][19] Більше 100 тисяч жителів було вимушено покинути місто[20]. При цьому розквартирований в місті 12-тисячний контингент внутрішніх військ і частини радянської армії не втручалися в те, що відбувається, обмежуючись тільки охороною урядових об'єктів.[21][22][23][24] Після введення додаткових частин Радянської Армії, які зустріли озброєний опір, в період з 20 січня по 11 лютого 1990 року було убито близько 40 військовослужбовців і 140 місцевих жителів, включаючи жінок, дітей і людей похилого віку.[25][26][27][28] Метою військової операції був розгром антикомуністичного Народного Фронту Азербайджану і збереження влади Компартії.[16]

З 1995 по 1998 роки у Баку виходила незалежна газета «Компас».

Наші дні[ред.]

Сьогодні, оговтавшись від економічного і соціального криз важких пострадянських років кінця 20-го сторіччя, Баку переживає своє нове народження як найбільший економічний і культурний центр Закавказзя.

Регіональний план розвитку Баку охопить період до 2030 року.

Держкомітету з містобудування та архітектури Джахангир Годжаев:

Підготовлений в період Радянського Союзу план не відповідає вимогам вільної економіки, і тому за підтримки Світового Банку готується план розвитку Баку. Це буде основою для створення нового генерального плану. Це буде більш довгостроковий документ, що визначає також параметри розвитку всього Баку і оточуючих його селищ і Абшеронського півострова в загальному. Під час підготовки плану буде використана світова практика, прийняті до уваги параметри розвитку міста Сумгайит і Абшеронського району. Поряд з цим проводяться роботи з планування центральної частини міста Баку.

У травні 2012 року в Баку пройшов 57-й конкурс пісні Євробачення.

У вересні-жовтні 2012 року в Баку відбулися матчі Чемпіонат світу з футболу серед дівчат віком до 17 років.

Населення[ред.]

Національний склад Баку
Рік Азербайджанці  % Росіяни  % Вірмени  % Євреї  % Інші  % Населення
1886[29] 37,530 43.3 21,390 24.7 24,490 28.3 391 0.5 2,810 3.2 86,611
1897[30] 40,341 36 37,399 33.4 19,099 17.1 3,369 3 11,696 10.5 111,904
1926[31] 118,737 26.2 167,373 36.9 76,656 16.9 19,589 4.3 70,978 15.7 453,333
1939[32] 215,482 27.4 343,064 43.6 118,650 15.1 31,050 3.9 79,377 10.1 787,623
1959[33] 211,372 32.9 223,242 34.7 137,111 21.3 24,057 3.7 56,725 8.7 652,507
1970[34] 586,052 46.3 351,090 27.7 207,464 16.4 29,716 2.3 88,193 6.9 1,262,515
1979[35] 530,556 52.4 229,873 22.7 167,226 16.5 22,916 2.3 62,865 6.2 1,013,436
1999[36] 1,574,252 88 119,371 6.7 378 0.02 5,164 0.3 89,689 5 1,788,854
2009[37] 1,848,107 90.3 108,525 5.3 104 0 6,056 0.6 83,023 4.1 2,045,815


Освіта[ред.]

У місті працює Азербайджанський інститут нафтової промисловості.

Міжнародні відносини[ред.]

Міста-побратими[ред.]

Наразі, Баку має двадцять сім міст-побратимів.[38]

Місто Країна Рік
Амман Flag of Jordan.svg Йорданія З 1965
Анкара Flag of Turkey.svg Туреччина З 1974
Басра Flag of Iraq.svg Ірак З 1981
Бордо Flag of France.svg Франція З 1987
Вунгтау Flag of Vietnam.svg В'єтнам З 1992
Вашингтон Flag of the United States.svg США З 1993
Гонолулу Flag of the United States.svg США З 1993
Дакар Flag of Senegal.svg Сенегал З 1994
Джидда Flag of Saudi Arabia.svg Саудівська Аравія З 1995
Ізмір Flag of Turkey.svg Туреччина З 1995
Москва Flag of Russia.svg Росія З 1995
Київ Flag of Ukraine.svg Україна З 1995
Конья Flag of Turkey.svg Туреччина З 1996
Лондон Flag of the United Kingdom.svg Сполучене Королівство З 1996
Майнц Flag of Germany.svg Німеччина З 1997
Неаполь Flag of Italy.svg Італія З 1997
Санкт-Петербург Flag of Russia.svg Росія З 1998
Сараєво Flag of Bosnia and Herzegovina.svg Боснія і Герцеговина З 1998
Стамбул Flag of Turkey.svg Туреччина З 1998
Тебріз Flag of Iran.svg Іран З 1998
Х'юстон Flag of the United States.svg США З 2001
Балаково Flag of Russia.svg Росія З 2002

Міста-партнери[ред.]

Міста, з якими Баку має зв'язки на різних рівнях.[38]

Місто Країна Рік
Абердін Flag of Scotland.svg Шотландія З 2002
Мінськ Flag of Belarus.svg Білорусь З 2002
Ставангер Flag of Norway.svg Норвегія З 2002
Тбілісі Flag of Georgia.svg Грузія З 2002

Дипломатичні та консульські представництва[ред.]

Докладніше: Список дипломатичних місій в Азербайджані

У місті знаходяться 50 посольств і 4 представництва.

Членство в місті Баку[ред.]

Місто є членом наступних міжнародних організацій:[38]

  • Всесвітньої Федерації Міст-побратимів
  • Всесвітньої Організації Міст спадщини (ЮНЕСКО)
  • Всесвітньої Організації Міст Енергетики
  • Міжнародного інституту «Євроград»
  • Союзу Столиць Країн Чорноморської Економічної Співдружності

Фотогалерея[ред.]

Баку в літературі[ред.]

  • Арабський трактат XIII ст.:
„Баку – це місто в області Ширвана

на березі моря. Всю ніч земля його горить,

як вогонь: ставлять на неї котел,

і вода на землі його закипає.

Його товари: нафта чорна, біла, зелена і сіль”.

Особистості[ред.]

Див. також[ред.]

Посилання[ред.]

ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Баку

Джерела[ред.]

  1. ↑ а б в г д Державний статистичний комітет Азербайджану. Територія, чисельність населення регіонів країни на початок 2011 року. (англ.)
  2. ↑ а б Історія Міста Баку́ (рос.)
  3. ↑ Баку отримав звання головного міста по проведенню Всесвітнього дня навколишнього середовища: Суспільство, 24 травня 2010 (рос.)
  4. ↑ «БСЭ», ст. Баку (рос.)
  5. ↑ С. Н. Муравьев. Птолемеева карта Кавказької Албанії та рівень Каспію, ВДИ, 1983, № 1, стор.117
  6. ↑ Лев Нуссимбаум — Эссад Бей — Курбан Саид. История загадки (рос.)
  7. ↑ Tom Reiss.The Orientalist. Random House, 2005. P.9
  8. ↑ Michael P. Croissant. The Armenia-Azerbaijan conflict: causes and implications. Greenwood Publishing Group, 1998. ISBN 0-275-96241-5, 9780275962418, стр 18 (англ.)
  9. ↑ «Pogrom» / Washington Post, Washington, D.C. (21 січня 1990)
  10. ↑ Yurchenko, Boris, "A crowd of Armenians and Russians who fled violence in the Azerbaijani capital of Baku register Thursday for relief at an emergency center in Moscow, " Free Press, Detroit (26 січня 1990)
  11. ↑ Whitney, Craig R., "When empires fall, not everyone ends up with a state of his own, " New York Times National (14 квітня 1991)
  12. ↑ Труд № 020 за 01.02.2001. 10 баллов по шкале Политбюро (рос.)
  13. ↑ Schrader, Esther, "Armenians Who Fled Baku Tell of Atrocities, " Los Angeles Times, Los Angeles (18 січня 1990)
  14. ↑ Kenny, Timothy, «30 Die in Soviet Ethnic Riots»/ USA Today (15 січня 1990)
  15. ↑ А. Головков Проникающее ранение / Журнал «ОГОНЕК», 6, 1990
  16. ↑ а б Human Rights Watch. «Playing the „Communal Card“: Communal Violence and Human Rights» (англ.)
  17. ↑ И. Афанасьев «Заложники неизвестности» / «Учительская газета», Москва, 5, 1990
  18. ↑ JTA, "Jews among Azerbaijani casualties, " Washington Jewish Week, Washington, D.C. (18 січня 1990)
  19. ↑ Feldmenn, Linda, "Soviet Rein in Azeri Nationalists, " Christian Science Monitor (29 січня 1990)
  20. ↑ Buckley, William F., Jr., "The U.S. incorrectly signals the Soviets that using force in Azerbaijan is okay, " Free Press, Detroit (23 січня 1990)
  21. ↑ Gumbel, Peter, «Use of Force Is Risky Gorbachev Gamble»/ Wall Street Journal Bowling Green (22 січня 1990)
  22. ↑ Keller, Bill, «MOSCOW, Jan. 28 — It now seems clear that the main reason that the Soviet military stormed Baku on the morning of Jan. 20 was to prevent the Communist government of the Azerbaijan republic from falling…,»/ New York Times National (29 січня 1990)
  23. ↑ Keller, Bill, «Force as a Last Resort: Armed Power Salvages Moscow's Fading Authority»/ New York Times National (29 січня 1990)
  24. ↑ «Warring Nationalists agreed to a truce along a Caucasus battlefield» Wall Street Journal, Bowling Green (26 січня 1990)
  25. ↑ «Azerbaijani Militants vowed a 'real guerrilla war' against Soviet forces»/ Wall Street Journal, Bowling Green (24 січня 1990)
  26. ↑ «Soviet troops clashed with Azerbaijanis blockading Baku's harbor»/ Wall Street Journal, Bowling Green (25 січня 1990)
  27. ↑ «A Soviet military commander said it might be possible to lift a curfew imposed after violent ethnic clashes in Azerbaijan, and expressed hope that troops could begin pulling out in about two weeks.»/ Wall Street Journal, Bowling Green (2 лютого 1990)
  28. ↑ Wolf, Charles Jr., «Drawing a line from Tiananmen to Baku»/ Washington Times, Washington, D.C. (23 березня 1990)
  29. ↑ (рос.) Свод статистических данных о населении Закавказского края, извлечённых из посемейных списков 1886 года, г. Тифлис, 1893
  30. ↑ (рос.) Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. — г. Баку
  31. ↑ (рос.) Всесоюзная перепись населения 1926 года, т. 14, Закавказская СФСР, г. Москва, 1929
  32. ↑ Soviet 1939 census
  33. ↑ Soviet 1959 census
  34. ↑ Soviet 1970 census
  35. ↑ Soviet 1979 census
  36. ↑ (англ.) Ethnic composition of Azerbaijan 1999
  37. ↑ (англ.) Ethnic composition of Azerbaijan 2009
  38. ↑ а б в Міжнародні зв'язки. Виконавча влада міста Баку. (рос.)
Прапор Азербайджану
Райони
Прапор Азербайджану

Агдамський ·  Агдашський ·  Агджабединський ·  Аджикабульский ·  Акстафінський ·  |Апшеронський ·  Астаринський ·  Ахсуйський ·  Бабекський ·  Бардинський ·  Бейлаганський ·  Белаканський ·  Білясуварський ·  Габалінський ·  Гейгельський ·  Геокчайський ·  Геранбойський ·  Гобустанський ·  Дашкесанський ·  Джалілабадський ·  Джебраільський ·  Джульфінський ·  Дівічинський ·  Євлахський ·  Закатальський ·  Зангеланський ·  Зардобський ·  Імішлінський ·  Ісмаіллінський ·  Казаський ·  Кахський ·  Кедабекський ·  Кельбаджарський ·  Кенгерлінський ·  Кубатлинський ·  Кубинський ·  Кусарський ·  Кюрдамірський ·  Лачинський ·  Ленкоранський ·  Лерікський ·  Масаллінський ·  Нефтечалінський ·  Огузський ·  Ордубадський ·  Саатлінський ·  Сабірабадський ·  Садаракський ·  Сальянський ·  Самухський ·  Сіазаньський ·  Таузський ·  Тертерський ·  Уджарський ·  Фізулінський ·  Хачмасський ·  Ходжавендський ·  Ходжалінський ·  Хизинський ·  Шамкірський ·  Шарурський ·  Шахбузський ·  Шекінський ·  Шемахінський ·  Шушинський ·  Ярдимлинський
Міста
Автономія
Назви, виділені курсивом, частково або повністю контролюються Нагірно-Карабаською республікою
Столиці країн Європи
Держав
Амстердам · Андорра-ла-Велья · Афіни · Баку · Белград · Берлін · Берн · Братислава · Брюссель · Будапешт · Бухарест · Вадуц · Валлетта · Варшава · Ватикан · Відень · Вільнюс · Гельсінкі · Дублін · Єреван · Загреб · Київ · Кишинів · Копенгаген · Лісабон · Лондон · Любляна · Люксембург · Мадрид · Мінськ · Монако · Москва · Нікосія · Осло · Париж · Подгориця · Прага · Рейк'явік · Рига · Рим · Сан-Марино · Софія · Скоп'є · Таллінн · Тирана · Тбілісі · Сараєво · Стокгольм
Залежних територій
Невизнаних республік


Азербайджан Це незавершена стаття з географії Азербайджану.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Баку&oldid=12603626