Алоїз Вазніс
| Алоїз Вазніс | |
|---|---|
| латис. Aloizs Vaznis | |
|
Нині на посаді | |
| Народився |
11 березня 1934 Рига, Латвійська Республіка |
| Помер |
9 лютого 2020 (85 років) |
| Відомий як | адвокат |
| Країна | Латвія |
| Alma mater | Латвійський університет |
| Політична партія | КПРС |
| Нагороди |
   |
Алоїз Вазніс (лит. Aloizs Vaznis, нар. 11 квітня 1934 — 9 лютого 2020) — офіцер внутрішніх справ Латвії, юрист і політик. Перший міністр внутрішніх справ Латвійської Республіки під час відновлення незалежності (1990-1991), пізніше присяжний адвокат. Співавтор сценарію художнього фільму Ризької кіностудії «Малинове вино».
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 11 березня 1934 року в Ризі. Навчався в Ризькі 14-та середній школі. Працював у вечірній середній школі робітничої молоді, працював організатором культурно-масової роботи в туберкульозній лікарні, підробляв музикантом у ресторані «Ліра». Навчався на юридичному факультеті Латвійського державного університету (1952-1958). Після закінчення університету 35 років пропрацював у структурах МВС Латвійської РСР оперативним співробітником, був начальником карного розшуку та очолював Управління по боротьбі з розкраданням соціалістичної власності (ОБХСС).
З 1990 по 1991 рік Алоїз Важніс був першим міністром внутрішніх справ відновленої Латвійської Республіки в Раді міністрів на чолі з Іварсом Годманісом . Він очолив міністерство в той час, коли старі структури внутрішніх справ руйнувалися (міністром внутрішніх справ ЛПСР був Бруно Штайнбрікс), злочинність стрімко зростала. Під час барикад очолював опір лояльних латвійському уряду ополченців атакам ризького ОМОНу. У 1991 році пішов у відставку з посади міністра (його змінив Зієдоніс Чеверс).
Після відходу з політики був присяжним адвокатом. У 2002 році 8 пройшли безуспішно. Вибори до Сейму від партії «Латгальське світло».
Помер у 9 лютого 2020 року[1].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден Червоної Зірки СРСР
- Медаль СРСР «За бойові заслуги»
Література[ред. | ред. код]
- Алоїз Вазніс. Інформація для роздумів. Рига: Континенти, 2002.
- Даце Зуйко, Айварс Клявіс. Вазніс Алоїзс : Неповторні злочини [про злочинність у радянській Латвії] // Likuma Vārdā. - Немає. (2002, лист.), 3, 16-17. стор.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Mūžībā devies pirmais neatkarīgās Latvijas iekšlietu ministrs Aloizs Vaznis. Latvijas Sabiedriskie mediji. 2020. gada 9. februārī. Процитовано 2020. gada 9. februārī.
Посилання[ред. | ред. код]
|
