Амбівалентність
Амбівалéнтність (від лат. ambo — обидва і лат. valere — володіти, діяти) — психічний стан роздвоєності. В психіатрії, психології, та психоаналізі розглядається як наявність та взаємодія одночасно двох антагоністичних (протилежних) почуттів, думок або бажань (наприклад любов та ненависть). Поняття в науковий обіг введено в 1910-1914 роках швейцарським психіатром Ойгеном Блойлером (1857–1939).
За Блойлером амбівалентність має наступну структуру:
- в почуттях - афективна амбівалентність. В емоціях особи присутні два протилежних почуття до одного й того самого предмету, явища чи до тієї ж людини;
- бажаннях - вольова (добровільна) амбівалентність або амбітендентність. Коли людина не може обрати єдине рішення з двох варіантів, тобто порушення дихотомної системи;
- оцінках - інтелектуальна амбівалентність. Існування двох логічно взаємовиключених суджень, якими керується людина у процесі мислення.
В більш широкому значенні амбівалентність - це неузгодженість, суперечливість у ставленні до чогось (Амбівалентність почуттів), двоїстість чуттєвих переживань, котра виражається у тому, що один і той самий об'єкт викликає в людини одночасно два протилежних почуття, тобто неоднозначність у ставленні людини до навколишнього середовища і визначені системи цінностей. Зазвичай амбівалентність проявляється у прийнятті людиною двох взаємовиключних тверджень чи ставлень, конфлікт яких або не помічається, або ж свідомо чи несвідомо ігнорується.
Також, слід зазначити, що амбівалентність (за О.Блойлером) розглядалась як одна з ознак початкового стану шизофренії.
[ред.] Використання в інших наукових дисциплінах та сферах
Слід за Робертом Мертоном (1975) деякі школи соціальної психології (в Україні це соціолог Євген Головаха) розглядають це поняття у звязку з усім соціумом.
За думкою деяких спостерігачів, в сучасному українському суспільстві амбівалентність є однією з характерних рис масової національної свідомості. Так, згідно з опитуваннями, ідеї щодо поглиблення співпраці з Росією та інтеграції з ЄС мають понад 50% прихильників, тобто досить багато людей одночасно підтримують два протилежні напрямки зовнішньої політики.
[ред.] Джерела
- Herders Lexikon der Psychologie. - Erftstadt : HOHE Verlag, 2007. - Bd. 1., S. 75.
