Амбівалентність

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Амбівалéнтність (від лат. ambo — обидва і лат. valere — володіти, діяти) — психічний стан роздвоєності. Співіснування протилежних відносин або почуттів (наприклад таких як любов і ненависть) до людини, об'єкта чи ідеї. Або також невизначеність або нерішучість, яким напрямком слідувати[1].

Поняття в науковий обіг введено в 1910–1914 роках швейцарським психіатром Ойгеном Блойлером (1857–1939). В психіатрії, психології, та психоаналізі розглядається як наявність та взаємодія одночасно двох антагоністичних (протилежних) почуттів, думок або бажань (наприклад любов та ненависть).

В психології та психіатрії[ред.ред. код]

За Блойлером амбівалентність має таку структуру:

  • у почуттях — афективна амбівалентність. В емоціях особи присутні два протилежні почуття до одного й того самого предмету, явища чи до тієї ж людини;
  • бажаннях — вольова (добровільна) амбівалентність або амбітендентність. Коли людина не може обрати єдине рішення з двох варіантів, тобто порушення дихотомної системи;
  • оцінках — інтелектуальна амбівалентність. Існування двох логічно взаємовиключних суджень, якими керується людина у процесі мислення.

У ширшому значенні амбівалентність — це неузгодженість, суперечливість у ставленні до чогось (амбівалентність почуттів), двоїстість чуттєвих переживань, котра виражається у тому, що один і той самий об'єкт викликає в людини одночасно два протилежних почуття, тобто неоднозначність у ставленні людини до навколишнього середовища і визначенні системи цінностей. Зазвичай амбівалентність проявляється у прийнятті людиною двох взаємовиключних тверджень чи ставлень, конфлікт яких або не помічається, або ж свідомо чи несвідомо ігнорується.

Також, слід зазначити, що амбівалентність (за О.Блойлером) розглядалась як одна з ознак початкового стану шизофренії.

В соціології[ред.ред. код]

Слід за Робертом Мертоном (1975) деякі школи соціології та соціальної психології (в Україні це соціолог Євген Головаха) розглядають це поняття у зв'язку з усім соціумом.

За думкою деяких спостерігачів, в сучасному українському суспільстві амбівалентність є однією з характерних рис масової національної свідомості. Так, згідно з опитуваннями, ідеї щодо поглиблення співпраці з Росією та інтеграції з ЄС мають понад 50% прихильників, тобто досить багато людей одночасно підтримують два протилежні напрямки зовнішньої політики.

Література[ред.ред. код]

  • Herders Lexikon der Psychologie. — Erftstadt: HOHE Verlag, 2007. — Bd. 1. — S. 75.(нім.)
  • Зигмунт Бауман. Modernity and Ambivalence. — Ithaca, N.Y.: Cornell Univ. Pr., 1991. — 285 p. ISBN 0801426030 (англ.)
  • Роберт Мертон. Sociological Ambivalence & Other Essays. — New York: The Free Press, 1976. — 287 p. ISBN 0029211204 (англ.)
  • Шайгородський Ю. Амбівалентність політичних орієнтацій і проблеми суспільної інтеграції / Ю. Шайгородський // Сучасна українська політика. — К. : Центр соціальних комунікацій, 2011. — Вип. № 25. — С. 140–147.

Посилання[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]