Аналіз сечі за Нечипоренком
Аналіз сечі за Нечипоренком, також проба Нечипоренка — метод аналізу сечі, який вперше запропонував білоруський лікар і вчений українського походження Олександр Нечипоренко. В Україні є найбільш поширеним методом кількісного визначення формених елементів у сечі[1].
Загальний опис[ред. | ред. код]
Мета аналізу полягає у виявленні запального процесу в сечовій системі та визначенні кількості формених елементів — лейкоцитів, еритроцитів — в одиниці об'єму (зазвичай в 1 мл)[2].
У нормі припустимі наступні показники[3]:
- Лейкоцити — до 2000 в 1 мл;
- Еритроцити — до 1000 в 1 мл;
- Цилінди — до 20 в 1 мл.
Завдяки відносній простоті та високій інформативності цей метод набув широкого поширення в СРСР. Його використовують для діагностики різних запальних процесів сечовивідної системи (цистит, пієлонефрит), виявлення крові в сечі (гематурія) і циліндрурії[4].
Для дослідження необхідно взяти суху чисту банку і зібрати середню порцію ранкової сечі, попередньо ретельно промивши зовнішні статеві органи. Зібрати мінімум 15—20 мл сечі[5].
Процедура аналізу[ред. | ред. код]
Аналіз проводять за такою процедурою[1]:
- Зібрану в посуд сечу перемішують.
- 10 мл сечі відливають у градуйовану пробірку.
- Пробірку центрифугують 3 хвилини при 3500 обертів на хвилину.
- Верхній шар сечі акуратно відбирають піпеткою, в пробірці залишають 1 мл сечі з осадом.
- Осад добре перемішують і ним заповнюють камеру Горяєва, камеру Фукса-Розенталя або камеру Бюркера .
- У всій сітці камери підраховують число формених елементів — лейкоцитів, еритроцитів і циліндрів — і перераховують на 1 мм3 осаду сечі.
- Проводять підрахунок за формулою N = x(1000/V), де N — число лейкоцитів, еритроцитів або циліндрів в 1 мл сечі; x — число підрахованих лейкоцитів, еритроцитів або циліндрів в 1 мм3 (1 мкл) осаду сечі, а V — кількість сечі, взятої для дослідження.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Єрьоменко, Р. Ф. (2019). Клінічний аналіз сечі. Характеристика лабораторних показників (PDF) (українською) . Харків: Національний фармацевтичний університет. с. 29—30. ISBN 978-966-615-449-4. Архів оригіналу (PDF) за 14 квітня 2021. Процитовано 14 квітня 2021.
- ↑ Крючко, Т. О.; Абатуров, О. Є.; Кушнерева, Т. В.; Агафонова, О. А.; Харшман, В. П. (2018). Практичні навички з педіатрії (PDF) (українською) . Полтава, Дніпро: Українська медична стоматологічна академія. с. 81. Архів оригіналу (PDF) за 9 липня 2020. Процитовано 14 квітня 2021.
- ↑ Михалко, Ярослав; Чопей, Іван; Варваринець, Антоніна; Гечко, Михайло (2013). Фізичне та мікроскопічне дослідження сечі (українською) . Ужгород: Ужгородський національний університет. с. 4. Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 14 квітня 2021.
- ↑ Візір, В. А.; Деміденко, О. В.; Приходько, І. Б.; Гончаров, О.В. (2019). Основи діагностики, лікування та профілактики основних хвороб сечостатевої системи (PDF) (українською) . Запоріжжя: Запорізький державний медичний університет. с. 33—38. Архів оригіналу (PDF) за 14 квітня 2021. Процитовано 14 квітня 2021.
- ↑ Правила підготовки до збору сечі. cg.mvs.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 14 квітня 2021.