Пієлонефрит
| Пієлонефрит |
|
 |
|
|---|---|
| МКХ-10 | 10-12, 20.9 |
| МКХ-9 | 590
, 592.9 |
| DiseasesDB | 29255 |
| MedlinePlus | 000522 |
| eMedicine | ped/1959 |
| MeSH | D011704 |
Пієлонефри́т — неспецифічне бактеріальне захворювання нирок, що вражає паренхіму нирок, переважно інтерстиціальну тканину, лоханку та чашечки.
Може бути одно- та двостороннім, за клінічним перебігом — гострим та хронічним, первинним або вторинним.
Збудниками є кишкова паличка, ентерокок, протей, стафілококи та стрептококи, синьогнійна паличка, ентеробактерії та ін. Є дані про можливість вірусної етіології пієлонефриту, а також про роль протопластів та L-форм бактерій у виникненні його рецидивів. Важливе значення у розвитку пієлонефриту має стан макроорганізму, ослаблення його імунобіологічної реактивності, а також стаз сечі (звуження та перегини сечових шляхів, нефроптоз, нефролітіаз та ін.), порушення венозного та лімфатичного відтоку з нирки.
Зміст |
Гострий пієлонефрит[ред.]
В клініці внутрішніх хвороб зазвичай спостерігається гострий серозний пієлонефрит, в урологічній – гострий гнійний, який у подальшому може перейти в апостематозний нефрит та карбункул нирки. Початок гострий, з'являються лихоманка, остуда, проливний піт, біль у попереку, явища інтоксикації, дизурічні розлади (часте хворобливе сечовипускання).
Постукування поперекової ділянки хворобливе. У крові — лейкоцитоз, підвищення ШОЕ, у сечі — велика кількість лейкоцитів, білок. При посіві сечі знаходять різні бактерії, частіше ентерококи та стафілококи. При двосторонньому пієлонефриті часто ознаки ниркової недостатності.
Лікують антибактеріальними засобами. Рекомендується багато пиття (2-3 л рідини на день).
Хронічний пієлонефрит[ред.]
Пієлонефрит хронічний найчастіше є наслідком гострого пієлонефриту, але може бути й «первинно-хронічним».
Виділяють декілька форм перебігу хронічного пієлонефриту:
- латентна, що характеризується скудністю клінічних проявів,
- рецидивуюча з чергуванням загострень та ремісій,
- гіпертонічна з переважанням гіпертонічного синдрому,
- анемічна (на перший план виступає недокрів'я)
- азотемічна, коли першими проявами хвороби є ознаки хронічної ниркової недостатності (стадія пієлонефритично зморщеної нирки).
Хронічний пієлонефрит супроводжується ураженням паренхіми нирок. Клінічно ураження сечовивідних шляхів може бути невиражене або відсутнє. У анамнезі можуть бути ознаки гострої інфекції сечовивідних шляхів.
При латентному перебігу характерна артеріальна гіпертонія, при цьому хвороба може тривати з мінімальними змінами у сечі, а стійка висока артеріальна гіпертонія призводить до збільшення лівого шлуночка, змін очного дна, ЕКГ та інших ознак, які утруднюють диференційну діагностику пієлонефриту з гіпертонічною хворобою.
Розвиток ниркової недостатності при пієлонефриті проявляється зниженням відносної щільності сечі та поліурією.
Джерела[ред.]
- Довідник дільничого терапевта по фармакотерапії/під ред. М.В. Бочкарьова та Є.А. Мухіна. - Кишинів: Картя молдовеняске, 1986.
