Аналітичні мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Аналіти́чні мо́ви (грец. ἀνάλυσις — роз'єднання) — тип мов, у яких зв'язки між самостійними словами виражаються не зміною закінчень або звуків у коренях, а за допомогою службових частин мови (прийменників, часток, артиклів) та порядку слів.

До аналітичних мов належать: англійська, французька, новоперська, болгарська та інші мови.

Твердження деяких мовознавців, що аналітичні мови — прогресивні, а синтетичні — примітивні, є антинаукове, бо обидва типи мов однаково можуть виражати найрізноманітніші смислові відтінки. Форми аналітичних мов зустрічаються паралельно з формами синтетичних мов ще в старолатинській, староіндійській та інших мовах.

[ред.] Джерела інформації

• Українська радянська енциклопедія

[ред.] Дивіться також

• Синтетичні мови