Андрей Фрушич
| Андрей Фрушич Епископ Андреј | ||
| ||
|---|---|---|
| ||
| з 19 червня 1959 | ||
| ||
| 19 червня 1959 — 20 травня 1961 | ||
| ||
| 20 травня 1961 — 19 травня 1980 | ||
| Альма-матер: | Богословський факультет Белградського університету | |
| Діяльність: | священник | |
| Ім'я при народженні: | Я́нко Фру́шич Јанко Фрушић | |
| Народження: | 5 липня 16 Divošd, Sremska Mitrovica Municipalityd, Сербія | |
| Смерть: | 22 березня 1986 (1969 років) Сремська Митровиця, САК Воєводина, СР Сербія, СФРЮ | |
| Похований: | Крушедольский Благовіщенський монастир | |
Андрей Фрушич (серб. Епископ Андреј, в миру Я́нко Фру́шич, серб. Јанко Фрушић, 5 липня 1916 село Дивош, Сремський округ, Воєводина, Сербія — 22 березня 1986, Сремська Митровиця, Сремський округ, Воєводина, Сербія) — єпископ Православної церкви Сербії, єпископ Сремський.
Біографія[ред. | ред. код]
Початкову школу і реальну гімназію закінчив в Нові-Саді. У 1939 році з відзнакою закінчив богословський факультет Белградського університету.
До висвячення в сан єпископа викладав в першій чоловічій гімназії в Белграді.
11 липня 1940 року в Боджяницькому монастирі був пострижений в мантію його настоятелем ігуменом Платоном (Мішковим). 12 липня там же єпископом Бацьким Іринеєм Чіричем був висвячений в сан ієродиякона.
2 березня 1941 року в Нові Саді тим же єпископом висвячений в сан ієромонаха[1].
У 1945 році отримав звання синкела, в 1948 році — протосинкела.
У 1946 році успішно захистив докторську дисертацію «Статут монастиря в Тавенні»[1].
У 1947-1959 роках — духівник церкви Ружице в Белграді, де брав участь в місіонерській роботі з прочанами[1].
У 1949 році призначений викладачем і головним вихователем духовної семінарії святого Савви в Раковицькому монастирі.
У 1951 році призначений настоятелем монастиря Раковіца, у зв'язку з чим зведений в сан архімандрита.
Наприкінці 1952 року наукова рада богословського факультету Белградського університету обрав його доцентом, в листопаді 1958 року — екстраординарним професором[1].
Публікував свої наукові праці в галузі богослів'я, патрології та історії в різних журналах, найбільше в журналі Богословського факультету «Богословље». Кілька його робіт залишилося не опублікованими[1].
19 червня 1959 року рішенням Священного Архієрейського Собору був обраний єпископом Будимлянским, вікарієм Патріарха Сербського.
28 червня на Видів день був хіротонізований на вікарного єпископа Будімлянского, вікарія Патріарха Сербського.
Хіротонію здійснили: єпископ Хризостом Воінович, єпископ Славонський Еміліан Маринович і єпископ Захумсько-Герцеговинський Владислав Мітрович. Одночасно йому доручалося тимчасове управління Чорногорсько-Приморською єпархією.
20 травня 1961 року рішенням Священного Архієрейського Собору обраний єпископом Баня-Луцьким із звільненням від тимчасового управління Чорногорської-Приморської єпархією.
За час його служіння в цій розореній війною єпархії зведено велику кількість храмів і побудований новий собор в Баня-Луці, влаштоване парафіяльне господарство.
Будучи родом із срема[1], 19 травня 1980[2] року переведений за власним бажанням до Сремської єпархії[1].
Помер 22 березня 1986 року в Сремській Митровиці. Похований в Крушедольскому Благовіщенському монастирі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж Српска Православна Црква — Епархија бањалучка [Архівовано 2015-05-18 у Wayback Machine.]
- ↑ ΕΤΟΣ 1986 Κοιμηθέντες Αρχιερείς[недоступне посилання]
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |