Аннікен Гуйтфельдт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аннікен Гуйтфельдт
бук. Anniken Huitfeldt
Аннікен Гуйтфельдт
Аннікен Гуйтфельдт
Міністр закордонних справ Норвегії
14 жовтня 2021 — 16 жовтня 2023
Прем'єр-міністр Йонас Гар Стере
Попередник Іне Марі Еріксен Серейде
Наступник Еспен Барт Ейде
Міністр праці
21 вересня 2012 — 16 жовтня 2013
Прем'єр-міністр Єнс Столтенберг
Попередник Ганне Бюрстрем
Наступник Роберт Ерікссон
Міністр культури
20 жовтня 2009 — 21 вересня 2012
Прем'єр-міністр Єнс Столтенберг
Попередник Тронд Гіске
Наступник Хадія Таїк
Міністр у справах дітей та рівноправності
29 лютого 2008 — 20 жовтня 2009
Прем'єр-міністр Єнс Столтенберг
Попередник Мануела Рамін-Осмундсен
Наступник Аудун Лісбакен
Член Стортингу
Нині на посаді
На посаді з 1 жовтня 2005
Народилася 29 листопада 1969(1969-11-29)[1] (54 роки)
Берум, Акерсгус[1]
Відома як політична діячка, історик
Країна Норвегія
Alma mater Університет Осло[1]
Політична партія Норвезька робітнича партія[1]
Батько Iver Huitfeldtd
 Медіафайли у Вікісховищі

Аннікен Скарнінг Гуйтфельдт (Anniken Scharning Huitfeldt; нар. 29 листопада 1969, Берум, Акерсгус) — норвезька політикиня. Міністерка праці (2012—2013), міністерка культури Норвегії (2009—2012), міністерка у справах дітей та рівноправності (2008—2009), міністерка закордонних справ Норвегії (2021—2023)[2][3].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 29 листопада 1969 року в комуні Берум у фюльці Акерсгус. У 1988 році закінчила гімназію в Есгеймі, у 1992 — Університет Осло, де вивчала політологію та історію, в 1992—1993 вивчала географію в Лондонській школі економіки, в 1996 отримала ступінь магістра з історії в Університеті Осло[4].

У 1988—1989 рр. — секретарка молодіжної організації Робітничої партії у фюльке Акерсгус.

У 1996—2000 рр. — головиня молодіжної організації Робітничої партії.

У 2000—2001 рр. — заступниця голови Міжнародної спілки молодих соціалістів (IUSY).

У 2001—2005 рр. — членкиня правління норвезького відділення організації Save the Children — Redd Barna.

У 2005—2008 рр. — перша заступниця голови парламентського комітету у справах науки, освіти та церкви.

У 2013—2021 рр. — головиня парламентського комітету із закордонних справ та оборони.

З 29 лютого 2008 року — міністерка у справах дітей та рівноправності Норвегії у першому уряді Єнса Столтенберга.

З 20 жовтня 2009 року — міністерка культури та у справах церкви у другому уряді Єнса Столтенберга.

З 1 січня 2010 року — міністеркою культури Норвегії.

21 вересня 2012 призначена міністеркою праці. Уряд Єнса Столтенберга пішов у відставку 16 жовтня 2013 року.

У 2007—2019 рр. очолювала «жіноче крило» робітничої партії. З 2017 року — членкиня правління Партії європейських соціалістів.

З 2019 року очолює відділення Робітничої партії у фюльке Акерсгус. З 2019 року — членкиня правління Прогресивного альянсу.

14 жовтня 2021 року призначена міністеркою закордонних справ Норвегії в уряді Йонаса Гара Стере[5]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден княгині Ольги III ст. (Україна, 30 грудня 2022) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України.[6]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г https://www.stortinget.no/no/Representanter-og-komiteer/Representantene/Representantfordeling/Representant/?perid=ANNH&tab=Biography
  2. ↑ Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба зустрівся у Києві з главою МЗС Норвегії Аннікен Гуйтфельдт
  3. ↑ Голова ВР Руслан Стефанчук під час зустрічі з президентом Стортингу Королівства Норвегія Масудом Гарахані та міністром закордонних справ Норвегії Аннікен Гуйтфельдт у Києві закликав колег посприяти припиненню панування російської пропаганди у світі.
  4. ↑ Huitfeldt, Anniken (1969-)
  5. ↑ Голова парламенту Норвегії (Стортинг) Масуд Гарахані і міністр закордонних справ Норвегії Аннікен Гуйтфельдт у неділю, 8 травня, відвідали Бучу та Ірпінь
  6. ↑ Указ Президента України від 30 грудня 2022 року № 902/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
Instagram · Facebook · Twitter · Twitter  (англ.)
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Європейський Союз Європейського Союзу (Жозеп Боррель)
Австрія Австрії (Александер Шалленберг) • Албанія Албанії (Ольта Джачка) • Андорра Андорри (Марія Убах Фонт) • Бельгія Бельгії (Аджа Лябіб) • Білорусь Білорусі (Сергій Алейник) • Болгарія Болгарії (Марія Габрієл) • Боснія і Герцеговина Боснії і Герцеговини (Ельмедин Конакович) • Ватикан Ватикану (Пол Річард Галлахер) • Велика Британія Великої Британії (Девід Кемерон) • Греція Греції (Георгос Герапетрітіс) • Данія Данії (Ларс Люкке Расмуссен) • Естонія Естонії (Маргус Тсахкна) • Ірландія Ірландії (Міхал Мартін) • Ісландія Ісландії (Тордіс Колбрун Рейкфьорд Гильфадоттір) • Іспанія Іспанії (Хосе Мануель Альбарес) • Італія Італії (Антоніо Таяні) • Латвія Латвії (Байба Браже) • Литва Литви (Ґабріелюс Ландсберґіс) • Ліхтенштейн Ліхтенштейну (Домінік Гаслер) • Люксембург Люксембургу (Жан Ассельборн) • Мальта Мальти (Єн Борґ) • Молдова Молдови (Ніку Попеску) • Монако Монако (Ізабель Берро) • Нідерланди Нідерландів (Вопке Гукстра) • Німеччина Німеччини (Анналена Бербок) • Норвегія Норвегії (Аннікен Гуйтфельдт) • Північна Македонія Північної Македонії (Буяр Османі) • Польща Польщі (Радослав Сікорський) • Португалія Португалії (Жуан Гомес Кравіньйо) • Росія Росії (Сергій Лавров) • Румунія Румунії (Лумініца Одобеску) • Сан-Марино Сан-Марино (Лука Беккарі) • Сербія Сербії (Івиця Дачич) • Словаччина Словаччини (Юрай Бланар) • Словенія Словенії (Таня Файон) • Угорщина Угорщини (Петер Сіярто) • Україна України (Дмитро Кулеба) • Фінляндія Фінляндії (Еліна Валтонен) • Франція Франції (Стефан Сежурне) • Хорватія Хорватії (Гордан Грлич Радман) • Чехія Чехії (Ян Ліпавський) • Чорногорія Чорногорії (Ранко Кривокапич) • Швейцарія Швейцарії (Ігнаціо Кассіс) • Швеція Швеції (Тобіас Більстрем)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Аннікен_Гуйтфельдт&oldid=40681786