Ґабріелюс Ландсберґіс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ґабріелюс Ландсберґіс
лит. Gabrielius Landsbergis
лит. Gabrielius Landsbergis
Ґабріелюс Ландсберґіс лит. Gabrielius Landsbergis
Ґабріелюс Ландсберґіс
лит. Gabrielius Landsbergis
Міністр закордонних справ
Нині на посаді
На посаді з 11 грудня 2020
Прем'єр-міністр Інґріда Шимоніте
Попередник Лінас Антанас Лінкявічюс
Лідер опозиції
10 березня 2020 — 12 листопада 2020
Попередник Юліус Сабатаускас[en]
Наступник Саулюс Скверняліс (2021)
Депутат Сейму
Нині на посаді
На посаді з 14 листопада 2016
Голова Союзу Вітчизни
Нині на посаді
На посаді з 25 квітня 2015
Попередник Андрюс Кубілюс
Депутат Європейського парламенту
1 липня 2014 — 12 травня 2016
Наступник Лайма Андрікієне[en]
Народився 7 січня 1982(1982-01-07) (42 роки)
Вільнюс, Литовська РСР
Відомий як політик
Країна Литва
Освіта Вільнюський університет
Alma mater Вільнюський університет[1]
Політична партія Союз Вітчизни — Литовські християнські демократи
Батько Вітаутас В. Ландсбергіс[1]
У шлюбі з Австея Ландсбергєне
Діти 4
Професія дипломат
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня

Ґабріелюс Ландсберґіс (нар. 7 січня 1982) — литовський політик, член Сейму від округу Центр — Жалякальніс,[2] і колишній депутат Європарламенту.[3] Він був членом Групи Європейської народної партії (Християнські демократи). Ландсберґіса обрали головою Союзу Вітчизни (Литовські християнські демократи) 2015 року.

11 грудня 2020 року затверджений міністром МЗС Литви в адміністрації Інґріди Шимоніте.[4]

Кар'єра[ред. | ред. код]

2003 року Ландсберґіс закінчив історичний факультет Вільнюського університету та здобув ступінь бакалавра; 2005 року закінчив Інститут міжнародних відносин та політичних наук Вільнюського університету, здобувши ступінь магістра з міжнародних відносин та дипломатії. Працював у Міністерстві закордонних справ Литви та Канцелярії Президента Литви. 2007 року він приєднався до персоналу посольства Литви в Бельгії. Ландсберґіс повернувся до Литви 2011 року й працював у канцелярії уряду Литви.[5]

Член Європарламенту, 2014—2016[ред. | ред. код]

Ландсберґіс був членом Європарламенту від Литви. Він був обраний до Європарламенту як член Союзу батьківщини — литовських християнських демократів.

Він працював в Комітеті з міжнародної торгівлі та в Підкомітеті з питань безпеки та оборони. Окрім доручень комітету, був членом Групи Європейського парламенту з прав дитини.[6]

25 квітня 2015 року Ландсберґіс був обраний Головою Союзу Вітчизни, здолавши ексспікера Сейму Ірену Дегутьєне.[7]

Ландсберґіс попросив про зустріч з російськими депутатами та чиновниками в Москві на тлі росівйсько-української війни на початку 2015 року, але російська сторона відмовилася від зустрічі.[8]

Міністр МЗС Литви[ред. | ред. код]

2 червня 2021 року Ландсберґіс закликав білоруського диктатора Олександра Лукашенка скласти повноваження президента Білорусі, розкритикувавши його за наявність політв'язнів у Білорусі. Це сталося після арешту опозиційного журналіста Романа Протасевича на рейсі 4978 Ryanair, що прямував до Вільнюсу[9].

Статки, розслідування конфлікту інтересів[ред. | ред. код]

Ландсберґіс потрапив до п'ятірки найзаможніших членів Сейму 2016—2020 років, головним чином завдяки мережі приватних шкіл та дитячих садків його дружини, які частково фінансуються з державних джерел.[10] Були порушені питання щодо підозрілих господарських операцій, але справа не надходила до суду, хоча Національна податкова інспекція розпочала офіційне розслідування.[11]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Батько Ландсберґіса — Вітаутас (Вітовт) Ландсберґіс, литовський письменник, а мати — Гедре Букеліте. Ґабріелюс — онук Вітаутаса Ландсберґіса, видатного литовського політика.

Дружина — Австея Ландсбергєне, мають чотирьох дітей.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (Україна, 23 серпня 2022) — за значні особисті заслуги у зміцненні міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України, вагомий внесок у популяризацію Української держави у світі.[12]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Visuotinė lietuvių enciklopedija
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 25 травня 2020. Процитовано 23 грудня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. 8th parliamentary term | Gabrielius LANDSBERGIS | MEPs | European Parliament. www.europarl.europa.eu. Архів оригіналу за 25 грудня 2018. Процитовано 25 березня 2019.
  4. President approves makeup of Simonyte Cabinet. DELFI (англ.). Архів оригіналу за 22 грудня 2020. Процитовано 7 грудня 2020.
  5. Naujienos lrytas.lt. www.lrytas.lt. Архів оригіналу за 8 січня 2014. Процитовано 25 березня 2019.
  6. Members of the European Parliament Intergroup on Children's Rights [Архівовано 25 червня 2021 у Wayback Machine.] European Parliament.
  7. Naujienos lrytas.lt. www.lrytas.lt. Архів оригіналу за 27 квітня 2015. Процитовано 25 березня 2019.
  8. Dario Sarmadi (January 23, 2015), Russia suspends official EU parliament visits [Архівовано 1 лютого 2015 у Wayback Machine.] EUobserver.
  9. Глава МЗС Литви закликав Лукашенка скласти повноваження. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 2 червня 2021. Процитовано 2 червня 2021.
  10. Turtingiausių politikų penketuke – Matijošaitis, Karbauskis ir Gabrielius Landsbergis. lrt.lt. Архів оригіналу за 24 вересня 2019. Процитовано 12 грудня 2020.
  11. Persigalvojo: paviešinus deklaracijas VMI pradėjo su Landsbergiene siejamos bendrovės tyrimą. lrt.lt. Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 12 грудня 2020.
  12. Указ Президента України від 23 серпня 2022 року № 595/2022 «Про відзначення державними нагородами України»

Посилання[ред. | ред. код]

Політичні посади
Попередник:
Лінас Лінкявічус
Міністр закордонних справ Литви
2020 -
Повноважний