Атомний номер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

А́томний но́мер (Z) — термін, що застосовується у хімії та фізиці для представлення числа протонів, що містяться в ядрі атома[1]. В атомі, що має нейтральний заряд (тобто не йоні), кількість електронів дорівнює атомному номеру. В ядерній фізиці використовується також термін зарядове число.

Спочатку атомний номер означав місце елемента в періодичній таблиці. При впорядковуванні відомих хімічних елементів за подібністю їх хімічних властивостей, було помічено, що впорядкування їх лише за величиною їх атомних мас призводить до певних невідповідностей. Так йод і телур, якщо їх поставити за їх атомними масами, йтимуть у неправильному порядку. Вони значно краще вписуються в таблицю, якщо їх поміняти місцями.

Аномалії в послідовності врешті пояснив Генрі Мозлі (Henry Gwyn Jeffreys Moseley). У 1913 році Мозлі відкрив жорстку залежність між рентгенівським дифракційним спектром елементів та їхнім місцем у періодичній таблиці. У 1920 році англійський фізик Дж. Чедвік експериментально підтвердив гіпотезу Ван ден Брука про збіжність атомного номера елемента з величиною позитивного заряду ядра атома, інакше кажучи, числом протонів. Тим самим був розкритий фізичний зміст порядкового номера елемента в Періодичній системі. Періодичний закон отримав сучасне формулювання: «Властивості простих речовин, а також форми і властивості сполук елементів знаходяться в періодичній залежності від зарядів ядер атомів елементів».

Розміщення, що якнайточніше відповідало хімічним властивостям, було розміщенням за атомним номером. Цей номер близько пропорційний до атомної маси, але є розбіжності, що відбивають деяку іншу властивість, аніж масу. Атомний номер близько пов'язаний з масовим числом (хоча їх не слід плутати), що є числом протонів та нейтронів у ядрі. Масове число часто пишуть після назви елемента, наприклад, вуглець-14.

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]