Багаєв Роман Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Багаєв.
Роман Багаєв
Роман Сергійович Багаєв
 Підполковник
Загальна інформація
Народження
Автономна Республіка Крим
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Alma Mater Кременчуцький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою і Харківський інститут танкових військ
Псевдо «Тюльпан»[1]
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування
 51 ОМБр
 14 ОМБр
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна) Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)

Роман Сергійович Багаєв (позивний «Тюльпан»; нар. Крим[1]) — український військовослужбовець, підполковник Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Лицар ордена Богдана Хмельницького II (2023) та III (2016) ступенів.

У 2019 році увійшов до рейтингу «30 молодих лідерів України віком до 30 років» від «Kyiv Post»[2].

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив Кременчуцький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою (2007), Харківський інститут танкових військ[1].

У 2013 році за перерозподілом потрапив до 51-ї окремої механізованої бригади, де обіймав посаду заступника командира та командира 1-ї танкової роти[3][4]. Тоді він проявив себе талановитим командиром основних бойових танків Т-64[1]. У складі батальйону спецпризначення «Колос» воював на сході України[4].

2016 року нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня за ефективне командування бойовими діями у складі батальйону «Колос» 51 ОМБр спеціальних завдань на сході України. Згодом очолив бронетанкову роту 14-ї окремої механізованої бригади[5].

У 2016 та 2017 роках Роман Багаєв та його бійці були визнані найкращим танковим взводом Збройних сил України. Два роки поспіль його підрозділ обирали представляти Україну на танкових змаганнях «Сильна Європа»[1][4].

У 2018 році після закінчення п'ятирічного контракту вирішив звільнитися зі служби[1][3].

У 2019 році став заступником командира танкового батальйону 14 ОМБр з озброєння[1].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • ордена Богдана Хмельницького II ступеня (2 жовтня 2023) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[6];
  • ордена Богдана Хмельницького III ступеня (9 вересня 2016) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[7].

Військові звання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж и Illia Ponomarenko (10 грудня 2019). Roman Bagayev: Two-time top tank ace in Ukraine’s army. kyivpost.com. Kyiv Post. Архів оригіналу за 8 лютого 2023. Процитовано 8 лютого 2023.
  2. ↑ Meet Top 30 Under 30 winners of 2019. kyivpost.com. Kyiv Post. 10 жовтня 2019. Архів оригіналу за 8 лютого 2023. Процитовано 8 лютого 2023.
  3. ↑ а б Найкращий танкіст ЗСУ Багаєв звільнився з армії через квартирне питання. Новинарня. 12 вересня 2018. Процитовано 8 січня 2023.
  4. ↑ а б в г Ольга Гордійчук (15 червня 2018). «А якби в бою?..» Чесне інтерв'ю командира найкращого танкового взводу ЗСУ, який знову останній на змаганнях НАТО. Новинарня. Процитовано 8 лютого 2023.
  5. ↑ Військовий офіцер 14-ої бригади Роман Багаєв увійшов у ТОП-30 українських лідерів до 30-ти років. Буг. 19 грудня 2019. Процитовано 8 лютого 2023.
  6. ↑ а б Указ Президента України від 2 жовтня 2023 року № 674/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
  7. ↑ а б Указ Президента України від 9 вересня 2016 року № 387/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Багаєв_Роман_Сергійович&oldid=40567983