Т-64

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Т-64БВ 1.jpg

Т-64БВ Збройних сил України

Т-64
Загальні дані
класифікація основний бойовий танк
Виробництво та застосування
країна-виробник Україна Україна
розробник Україна ХКБМ
компанія-виробник Україна Завод імені В. О. Малишева
роки виробництва 19631987
кількість виробів, од. більше 8 000
роки експлуатації з 1967 по сьогодні
модифікації Т-64, Т-64А, Т-64Б, Т-64Б1, Т-64БВ, Т-64БВ1, Т-64Р, Т-64БМ «Булат», Т-64Е
основні країни-оператори Україна Україна
Росія Росія
Узбекистан Узбекистан.
війни Війна в Афганістані (1979—1989), Придністровський конфлікт, Війна на сході України
Основні параметри
бойова маса, т 38-45,5
екіпаж, осіб 3
довжина, мм 8 750-9 225
ширина, мм 3 415-3 600
висота, мм 2154–2172
Броня
динамічний захист Ніж, Контакт-1,
Озброєння
калібр, марка та тип гармати 125 мм, КБА3 або 2А46М-1
скорострільність, постр/хв. 8 постр.\хв.
дальність стрільби, км до 5 км
Силова установка, маневреність та мобільність
тип, марка двигуна 5ТДФ, 5ТДФМ, 5ТДФЕ, 6ТД-1
потужність двигуна, к.с. (кВт) 750–1000 к.с. ( 515-735 кВт)
швидкість по шосе, км/год. до 60 км/год.

Основний бойовий танк Т-64 — сімейство основних бойових танків третього покоління, що випускалися серійно в СРСР з 1963 по 1987 рік. Нині активна модернізація Т-64 здійснюється в інтересах Збройних сил України.

Історія створення[ред.ред. код]

об'єкт 430

На початку 50-их років радянським військовим стало очевидним, що компонування корпусу, броне захист, трансмісія та ходова частина основних радянських танків не забезпечують оптимального поєднання, яке дало б можливість ефективно протистояти перспективним середнім і важким танкам НАТО. Виникла потреба проведення дослідницьких і конструкторських робіт для створення перспективного танку другого післявоєнного покоління. Розробка танку розпочалася у 1951 році Олександром Морозовим. До 1953 року було створено перед ескізний проект принципово нового танка (об'єкт 430) з 100-мм гарматою Д-54ТС, новим багатопаливним турбопоршневим двигуном 4ТД, оптичним прицілом-далекоміром ТПДМС. Паралельно було підготовлено проект танка «об'єкт 430У», що мав 160-мм лобову броню, 122-мм гармату Д-25С. Ескізні проекти були готові в 1953 році.

6 травня 1955 року проекти були схвалені Постановою Ради Міністрів СРСР. 8 червня 1955 року Науково-технічний комітет Головного бронетанкового управління Міноборони СРСР видало тактико-технічні вимоги.

В 1957 році були побудовані три дослідних зразки «об'єкта 430». Дослідні випробування пройшли успішно. Однак в серію «430-ий» не пішов. Подальші роботи з вдосконалення танка включали встановлення нової 115-мм гладкоствольної гармати Д-68 (2А21). Танку присвоїли індекс «об'єкт 435». 17 лютого 1961 Головное бронетанкове управління Міноборони СРСР видало тактико-технічні вимоги на новий танк.


«об'єкт 432» — танк Т-64

Технічний проект нового танка отримав назву «об'єкт 432» і був завершений вже 1961-го року. Перший дослідний зразок був виготовлений у вересні 1962-го, другий — 10 жовтня. На показах військової техніки 22 жовтня 1962-го «об'єкт 432» схвалив Генеральний секретар ЦК КПРС М. С. Хрущов, натомість Начальник Танкових військ генерал-полковник П, П. Полубояров виступав проти машини.

Перші серійні танки «об'єкт 432» зійшли з конвеєра в жовтні 1963-го року. Станом на 1 грудня 1965 року кількість випущених танків досягла 218 машин. 30 грудня 1966-го року танк було прийнято на озброєння Постановою Ради міністрів СРСР, а також Наказом міністра оборони СРСР (2 січня 1967) під маркою Т-64. Танк («об'єкт 432») випускався серійно до 1969 року. Т-64 став революційним проривом у танкобудуванні. Вперше на танку було встановлено автомат заряджання, що дозволило скороти кількість екіпажу до трьох чоловік.

Модифікації Т-64 на озброєнні Радянської армії[ред.ред. код]

Т-64А (об'єкт 434)[ред.ред. код]

«об'єкт 434» — танк Т-64А

Танк Т-64 значно переважав усі танки СРСР по рухомості, точності стрільби, скорострільності, але стояло питання про підвищення вогневої потужності. 20 травня 1968 року постановою ЦК КПРС та Радою міністрів СРСР було прийнято на озброєння варіант Т-64 з 125-мм гарматою Д-81, новий танк отримав шифр Т-64А. Його виробництво планувалося розгорнути на Харківському заводі транспортного машинобудування ім.. Малишева, Уральському вагонобудівному заводі м. Дзержинського (Нижній Тагіл), Заводі транспортного машинобудування ім. Жовтневої революції (Омськ), Кіровському машинобудівному і металургійному заводі (Ленінград), Челябинському тракторному заводі. Однак, через саботаж керівництва УВЗ ці плани не були виконані.

На Т-64А з 1974 встановлювалася модифікована гармата Д-81ТМ з боєкомплектом в 37 снарядів. Зенітний кулемет мав дистанційне керування — ЗУ54А. На танк встановлювався потужний дизельний двигун 5ТДФ з літровою потужністю 51,5 к.с./л. Т-64А випускався до 1980-го року.

«об'єкт 474А» — танк Т-64Б

Т-64Б (об'єкт 474А)[ред.ред. код]

Подальший розвиток Т-64А став «об'єкт 474А» (проект модернізації Т-64А-2М, затверджений 12.08.1973), що отримав шифр Т-64Б. Головною відмінністю від попередньої моделі стала досконаліша система керування вогнем (СКВ) — «Обь». Також танк отримав комплекс керованої зброї «Кобра». Танк зійшов з конвеєра вже у 1973-ому. Серійний випуск Т-64Б розпочався у 1976-ому році. Також йшов випуск Т-64Б1, аналогічної машини, але без керованої зброї. З 1979 на частину машин почали встановлювати нову 125-мм гармату 2А46М-1 та новий механізм заряджання 6ЕЦ40, що дозволили довести скорострільність танка до 8 пострілів на хвилину. Танк випускався до 1987 року.


Т-64БВ (об'єкт 447А)[ред.ред. код]

Т-64БВ

Від Т-64Б танк відрізняється обладнанням динамічним захистом «Контакт-1» та посиленим протирадіаційним захистом. Випуск даної модифікації тривав з 1984 по 1987 рік. Танк Т-64БВ разом з Т-64-Б складає основу Сухопутних військ України, понад 600 одиниць.[1][2]

Сучасні модифікації Т-64 в Україні[ред.ред. код]

Т-64БМ «Булат»[ред.ред. код]

Детальніше про модифікацію в статті: Т-64 «Булат»

Т-64БМ «Булат»

Танк БМ «Булат» є результатом модернізації основного танка Т-64Б з метою доведення його характеристик до сучасного рівня. Модернізація проводиться за трьома ключовими напрямкам — захист, рухомість, вогнева міць. В рамках модернізації рухомості проводиться заміна двигуна з 700-сильного 5ТДФ на 850-сильний 5ТДФМ, а в останніх партіях — на 1000-сильний 6ТД-1 який встановлювався на Т-80УД.

Для заміни двигуна проводиться доробка випускної системи та заміна штатного повітряного фільтру.

Модернізована система керування вогнем БМ «Булат» включає в себе установку наступних вузлів та агрегатів:

  • Прицілу навідника 1Г46М який перевищує такий на танках Т-80У та Т-80УД, та є аналогічним такому на танку «Оплот».
  • Нічного комплексу навідника ТО1-КО1ЭR який збільшує дальність знаходження цілей вночі порівняно з аналогічним на танках Т-64Б у 2…2,5 рази.
  • Танкового балістичного обчислювача 1В528-1 аналогічному танкам Т-80УД.
  • Окремих елементів стабілізатора 2Э42М який встановлюється в повному обсязі на танк «Оплот» і перевищує за своїми характеристиками стабілізатор 2Э42 танку Т-80УД.
  • Прицільно-спостережного комплексу ПНК-4СR який забезпечує командиру танку можливість ведення вогню з основного озброєння танку і з спареного з гарматою кулемета, та ведення вогню з зенітної установки в стабілізованому режимі.
  • Зенітного прицілу ПЗУ-7 аналогічного танкам Т-80УД.
  • Системою керування зенітною установкою 1ЭЦ29 аналогічний танкам Т-80УД.
  • Комплексу керованого озброєння ТАКО-621 що дозволяє вести вогонь на відстань до 5000 метрів сучасними протитанковими керованими ракетами з тандемною бойовою частиною «Комбат».

Підвищення захисту танку Т-64БМ «Булат» проводиться двома шляхами: нарощенням пасивної броні та встановленням елементів динамічного захисту третього покоління «Ніж». Додатковий захист встановлюється на носі корпусу, на башті танку, на гусеничних полицях та бортових екранах і щитках.

В танк встановлюється сучасна швидкодіюча система пожежогасіння.

Комплекс цих заходів підвищує захист танку від кінетичних засобів ураження — в 1,9 раз, від кумулятивних засобів ураження — у 2,2 рази, та зменшує безповоротні втрати на 20%.

Т-64Е[ред.ред. код]

Докладніше: Т-64Е

Т-64Е — модернізація танка зі встановленим двигуном 5ТДФЕ потужністю 850 к.с. Особливістю бойової машини є встановлений на башті додатковий модуль з двома спареними 23 мм автоматичними гарматами. Вперше був продемонстрований 9 травня 2011 року у Харкові.

Т-64Б1М[ред.ред. код]

Т-64Б1М — створений в 2014 році спрощений варіант модернізації танків Т-64Б1, розроблений на Харківському бронетанковому заводі. На танку встановлений вбудований динамічний захист, що посилює захист башти, лобової частини корпусу і борту. У задній частині башти встановлена ​​ніша для боєкомплекту і устаткування.

Порівняльні характеристики танків на базі Т-64БВ[ред.ред. код]

Flag of the Soviet Union.svg Т-64БВ[3] Flag of Ukraine.svg БМ «Булат»[4] Flag of Ukraine.svg Т-64Е[5]
Зовнішній вигляд T64bv model.JPG Ukrainian T-64 tanks during the Independence Day parade in Kiev.JPG Т-64Е.jpg
Рік 1985 2005 2010
Розробник ХКБМ ХКБМ ХБТРЗ
Бойова маса, т 42,4 45,0 42,7
Екіпаж 3 3 3
Калібр та марка гармати 125-мм 2А46М-1 125-мм КБАЗ 125-мм КБАЗ
Система керування вогнем 1А33-1 «Об» 1А45 «Іртиш» 1А33-1 «Об» (модернізована)
Приціл-далекомір 1Г42 1Г46М 1Г42М
Стабілізатор основного озброєння 2Е42 2Е42М 2Е42
Кероване озброєння «Кобра» «Комбат» «Комбат»
Боєкомплект, пострілів 36 36 37
Швидкострільність, постр./хв 6-8 6-8 6-8
Додаткове озброєння 7,62-мм ПКТ
12,7-мм НСВТ
7,62-мм КТ-7,62
12,7-мм КТ-12,7
7,62-мм ПКТ
12,7-мм НСВТ
ГШ-23Л
АГС-17
Динамічний захист «Контакт» «Ніж» «Дуплет»
Активний захист немає немає КОЕЗ «Варта», КАЗ «Заслон»
Двигун 5ТДФ (700 к.с.) 5ТДФМ (850 к.с.) 5ТДФЕ (850 к.с.)
Питома потужність, к.с./т 16,5 18,9 19,9
Максимальна швидкість, км/год 60 60 65
Запас ходу з без додатковий паливних баків, км 500 385 500

Відмінності[ред.ред. код]

На відміну від Т-72, інфрачервоний пошуковий ліхтар знаходиться зліва від гармати. З кожного боку має шестеро катків, які мають помітно менший діаметр в порівнянні з Т-72[6].

Спеціальні машини, створені на базі Т-64[ред.ред. код]

Крім військового варіанту, БРЕМ-64, був розроблений «цивільний» варіант БРЕМ без установки озброєння і системи захисту від ЗМУ.

  • БМПВ-64 - важка БМП на базі шасі танка Т-64. Випущена Харківським БТРЗ.
  • УМР-64 - важкий бронетранспортер того ж заводу на базі Т-64.
  • ГПМ-64 - гусенична пожежна машина на основі Т-64.
  • Т-55-64 - основний бойовий танк, гібрид з шасі від Т-64 і вежею від Т-55.
  • ПТС-2 - плаваючий транспортер.
  • БАТ-2 - шляхопрокладчик на базі тягача МТ-Т.
  • МДК-3 - роторний траншейний екскаватор.
  • МТ-Т - важкий багатоцільовий гусеничний транспортер-тягач.

Країни-оператори[ред.ред. код]

Головним оператором танків сімейства Т-64 є Збройні сили України, які з огляду на наявність на території України підприємства-виробника обрали Т-64 в якості основного танка і відмовились від використання Т-72 та Т-80. Нині в лавах танкових та механізованих військ Сухопутних військ та Військ берегової оборони 637 танків цього сімейства (Т-64Б, Т-64БВ, Т-64БМ). Натомість в Російській Федерації взято курс на скорочення кількості Т-64 в лавах ЗС країни. Також оператором Т-64 є Узбекистан. Т-64 стоять на озброєнні армії невизнаної Придністровської молдавської республіки.

Країни-оператори Т-64. Синій — сучасні, зелений — перспективні.
  • Росія Росія:
    • Сухопутні війська Росії — 2000 Т-64А і Т-64Б (БВ) на зберіганні, станом на 2013. Після вироблення ресурсу поступово знімаються з озброєння та утилізуються[7]
    • Берегові війська ВМФ Росії — 350 Т-64, станом на 2013
  • Казахстан Казахстан — деяку кількість використовується в навчальних цілях[7]
  • Flag of Transnistria (state).svg Так звана "ПМР" — близько 20, зведені в окремий танковий батальйон двухротного складу.[8]
  • Узбекистан Узбекистан — 100 Т-64, станом на 2013 рік
  • Україна Україна:

Перспективні оператори:

  • ДР Конго ДР Конго — замовили 50 Т-64БВ1 в України, наприкінці 2013 року.

Участь в бойових діях[ред.ред. код]

  • Війна в Афганістані (1979—1989);
  • Т-64 брав участь у бойових діях під час Придністровського конфлікту. Зокрема під час бою біля Бендер було знищено щонайменше 2 танки Т-64БВ.
  • Війна на сході України: в руках терористів з ДНР опинилась певна кількість танків Т-64БВ, що потрапили до України через кордон з Росією[9]. За попередньою інформацією, вони могли знаходитись на озброєні українських військових частин в Криму, які були захоплені російськими військовими навесні 2014 року[10]. Проте згодом, військовий експерт Дмитро Тимчук оприлюднив уточнену інформацію про походження танків. Всі українські танки Т-64БВ (41 одиниця) були виведені на материкову частину з Криму. Разом з тим, за даними міжнародних організацій, танки Т-64БВ є в Росії. Зокрема, вони виведені з бойового складу російської армії, однак знаходяться на базах зберігання МО РФ[11].Також танки використовували Збройні сили України на блок-постах біля Слов'янська та Краматорська.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • The Military Balance 2013 / IISS. — London: Taylor & Francis, 2013. — 572 p.
  • Максим Саенко, Василий Чобиток (2001). Основной боевой танк Т-64. Экспринт. с. 93. 

Посилання[ред.ред. код]