Т-64

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Т-64БВ 1.jpg

Т-64БВ Збройних сил України

Т-64
Загальні дані
класифікація середній танк,
основний бойовий танк
Виробництво та застосування
країна-виробник СРСР СРСР,
Україна Україна
розробник Україна ХКБМ
компанія-виробник Україна Завод імені В. О. Малишева
роки виробництва 19631987
кількість виробів, од. більше 8 000
роки експлуатації з 1967 по сьогодні
модифікації Т-64, Т-64А, Т-64Б, Т-64Б1, Т-64БВ, Т-64БВ1, Т-64Р, Т-64БМ «Булат», Т-64Е
основні країни-оператори Україна Україна
Росія Росія
Узбекистан Узбекистан.
війни Придністровський конфлікт, Війна на сході України
Основні параметри
бойова маса, т 38-45,5
екіпаж, осіб 3
довжина, мм 8 750-9 225
ширина, мм 3 415-3 600
висота, мм 2154–2172
кліренс, мм 500
Броня
динамічний захист Ніж, Контакт-1
Озброєння
калібр, марка та тип гармати 125 мм, КБА3 або 2А46М-1
скорострільність, постр/хв. 8 постр.\хв.
дальність стрільби, км до 5 км
Силова установка, маневреність та мобільність
тип, марка двигуна 5ТДФ, 5ТДФМ, 5ТДФЕ, 6ТД-1
потужність двигуна, к.с. (кВт) 750–1000 к.с. (515–735 кВт)
швидкість по шосе, км/год. до 60 км/год.

Основний бойовий танк Т-64 — сімейство основних бойових танків третього покоління, що випускалися серійно в СРСР з 1963 по 1987 рік. За цей час було створено близько трьох десятків різних модифікацій танка. Роботи над створенням нового танку розпочались в Харкові в 1951 році під керівництвом Олександра Морозова[1]. Перша модифікація — «середній танк Т-64» (об'єкт 432) була прийнята на озброєння в січні 1967 року,[2] модифікація Т-64А (об'єкт 434) стала першим основним бойовим танком Радянського Союзу.

Конструкція Т-64 увібрала в себе найновіші розробки того часу, завдяки чому танк вагою середнього отримав вогневу потужність важкого. Тут вперше була використана композитна броня, стереоскопічний далекомір, опозитний дизельний двигун, гладкоствольна гармата здатна вести вогонь керованими реактивними снарядами[3], вперше для гармати великого калібру встановленій на танк традиційного компонування був створений автомат заряджання, завдяки якому екіпаж скоротився до трьох осіб[4]. Окремі елементи конструкції та принципи компонування були потім використані в танках Т-72, Т-80 та Т-84.

Через високу секретність танки Т-64 Радянський Союз на експорт не постачав, і в збройних конфліктах вони участі не брали. Проте, в першу чергу, танки Т-64 всіх модифікацій надходили на озброєння танкових підрозділів Радянської армії, дислокованих в Групі радянських військ в Німеччині. Навіть на військових парадах в Москві танки Т-64 брали участь лише один раз — 9 травня 1985 року[5].

Бойове хрещення відбулось вже після розпаду Радянського Союзу — в боях за місто Бендери під час Придністровського конфлікту в 1992 році[5].

Нині активна модернізація Т-64 здійснюється в інтересах Збройних сил України.

Історія створення[ред.ред. код]

Розробка[ред.ред. код]

об'єкт 430

На початку 50-их років радянським військовим стало очевидним, що компонування корпусу, бронезахист, трансмісія та ходова частина основних радянських танків не забезпечують оптимального поєднання, яке дало б можливість ефективно протистояти перспективним середнім і важким танкам НАТО. Виникла потреба проведення дослідницьких і конструкторських робіт для створення перспективного танку другого післявоєнного покоління. Розробка танку розпочалася у 1951 році під керівництвом Олександра Морозова. До 1953 року було створено передескізний проект принципово нового танка (об'єкт 430) з 100-мм гарматою Д-54ТС, новим багатопаливним турбопоршневим двигуном 4ТД, оптичним прицілом-далекоміром ТПДМС. Паралельно було підготовлено проект танка «об'єкт 430У», що мав 160-мм лобову броню, 122-мм гармату Д-25С. Ескізні проекти були готові в 1953 році.

6 травня 1955 року проекти були схвалені Постановою Ради Міністрів СРСР. 8 червня 1955 року Науково-технічний комітет Головного бронетанкового управління Міноборони СРСР видало тактико-технічні вимоги.

У 1957 році були побудовані три дослідних зразки «об'єкта 430». Дослідні випробування пройшли успішно. Однак у серію «430-ий» не пішов. Подальші роботи з удосконалення танка включали встановлення нової 115-мм гладкоствольної гармати Д-68 (2А21). Танку присвоїли індекс «об'єкт 435». 17 лютого 1961 Головне бронетанкове управління Міноборони СРСР видало тактико-технічні вимоги на новий танк.

«об'єкт 432» — танк Т-64

Технічний проект нового танка отримав назву «об'єкт 432» і був завершений уже 1961-го року. Перший дослідний зразок був виготовлений у вересні 1962-го, другий — 10 жовтня. На показах військової техніки 22 жовтня 1962-го «об'єкт 432» схвалив Генеральний секретар ЦК КПРС М. С. Хрущов, натомість Начальник Танкових військ генерал-полковник П. П. Полубояров виступав проти машини.

Початок виробництва і прийняття на озброєння[ред.ред. код]

Перші серійні об'єкти 432 зійшли з конвеєра заводу імені В. А. Малишева в жовтні 1963 року. У вересені 1964 року з конвеєра зійшло 54 танка, а до 1 грудня 1965-го їх кількість склала 218 машин, після чого випуск танків постійно збільшувався.

Перші танки стали надходити в дослідну експлуатацію на озброєння 41-ї гвардійської танкової дивізії, дислокованої в Чугуєві, неподалік від заводу в Харкові, що випускав ці машини. Це дозволяло надати кваліфіковану заводську допомогу в експлуатації нових машин. Військові випробування об'єкт 432 пройшов успішно. Об'єкт 432 був прийнятий на озброєння Постановою Ради Міністрів СРСР від 30 грудня 1966 року під маркою «середній танк Т-64». Наказ Міністра Оборони СРСР про прийняття танка на озброєння вийшов 2 січня 1967-го. Танк Т-64 (об'єкт 432) випускався серійно до 1969 року.

Прийняття на озброєння нового танка вимагало докорінних змін в організаційно-штатній структурі танкових частин і з'єднань, значної зміни рівня підготовки як постійного, так і змінного складу танкістів, і багатьох інших питань — як технічних і військових, так і політичних. Все це стало причиною затягування рішення про прийняття об'єкта 432 на озброєння. Відстрочення рішення з даного питання, крім того, пояснювалося технічною недосконалістю двигуна, трансмісії, озброєння і системи управління вогнем. Важко було розлучитися зі стереотипами мислення і добре налагодженою системою бойової підготовки, постачання і комплектування частин, як особовим складом, так і матеріальною частиною. До того ж Т-64, хоча і перевершував практично за всіма основними показниками Т-55 і Т-62, був у кілька разів дорожче, що теж відігравало важливу роль. Крім того, як і всі принципово нові машини, Т-64 мав цілий ряд «дитячих хвороб», виліковувати які доводилося вже в ході серійного виробництва.

У вересні 1967 року 243 танка Т-64 взяли участь у навчаннях «Дніпро» і підтвердили свої високі тактико-технічні можливості в ході форсованих маршів і бойових стрільб.[6]

Опис танка[ред.ред. код]

Броньовий корпус і башта[ред.ред. код]

Танк Т-64 мав зварений корпус з кутом нахилу лобових аркушів в 68° і скошеними скуластими листами. Лобовий лист являв собою багатошарову броньовану перешкоду (броньова сталь, склопластик, броньова сталь), що забезпечує захист танка від усіх типів бронебійно-підкаліберних і кумулятивних снарядів і ПТУР, що перебували на озброєнні НАТО. Уже в ході розгляду технічного проекту об'єкта 432 відзначалася можливість рикошету в башту танка бронебійних снарядів, які потрапляли у вилиці лобового листа, що й підтвердили результати обстрілу танка. Тому, починаючи з 1964 року, на лобовому листі танка вводився характерний захист у вигляді «брів» перед оглядовими приладами механіка-водія і на передньому аркуші даху корпусу. Починаючи з 1967 року, для збільшення броньової стійкості лобового листа і спрощення технології виробництва бронекорпусів, танки стали випускати з прямим лобовим листом і прямим дахом корпусу. На машинах, що випускалися до 1967 року, механік-водій мав три оглядових прилади ТНПО-160, а починаючи з 1967 року — один ТНПО-168.

Башта танка лита з різко диференційованим багатошаровим бронюванням (броньова сталь, алюмінієвий сплав, броньова сталь), максимальна товщина становила 600 мм.

Двигун[ред.ред. код]

Докладніше: 5ТД
5ТДФ в моторному відсіку танку Т-64БВ

На танки: Т-64, Т-64А, Т-64АК, Т-64Б, Т-64Б1 і Т-64БК (модифікації 1967—1985 років) — встановлювався дизель 5ТДФ, потужністю 700 к. с.[7]

Двигун 5ТДФ являє собою п'ятициліндровий опозитний двотактний турбопоршневий дизель рідинного охолодження з безпосереднім створенням суміші і прямоточною двухпоршневою продувкою. Поряд з поршневою частиною є два з'єднаних між собою лопаткових агрегати — нагнітач і газова турбіна. Двигун був надзвичайно малий і легкий, але вимагав ретельного технічного обслуговування і якісних ПММ. Крім того, дизель був високоспритний і працював у дуже теплонавантаженому режимі, що вимагало при його запуску постійно користуватися котлом підігрівача при температурі навколишнього повітря від +10 ° C і нижче. Робочий об'єм двигуна склав 13,6 л, літрова потужність 52 к.с./л, максимальна частота обертання коленвала 2800 об/хв.[8][9]

З червня 1975 року на танках встановлювався двигун 5ТДФ, що забезпечує роботу на трьох видах палива: дизельному, гасі ТС-1 і бензині А-72 (двигуни 5ТДФ випуску з червня 1973-го по травень 1975-го також можуть експлуатуватися на різних видах палива тільки на місцевості висотою до 1000 метрів над рівнем моря). Так само введений привід управління механізмом обмеження подачі палива.[10]

На танки: Т-64АМ, Т-64АКМ і Т-64Б1М (модифікації 1983—1984 років) — встановлювалися двигуни 6ТД потужністю 1000 к.с..[11] Шестициліндрові 6ТД є розвитком двигунів сімейства 5ТД. При незначному збільшенні габаритів (його поперечний розмір зріс з 1513 мм у 5ТДФ до 1602 мм, ширина і висота залишилися без зміни) мав збільшений з 13,6 до 16,26 л робочий об'єм. Крім переходу до шестициліндрової схеми, додаткову надбавку потужності забезпечувало подальше форсування робочого процесу: збільшення наддуву, витрати повітря і подачі палива.[12]

На танк Т-64БМ «Булат» (модифікація 1999 року) встановлювалися двигуни 6ТД і 5ТДФМ потужністю 850 к. с. На танк Т-64Е (модифікація 2010 року) — встановлюється дизель 5ТДФЕ, потужністю 850 к. с. Двигуни 5ТДФМ і 5ТДФЕ є форсованою модифікацією двигуна 5ТДФ з проведеними заходами щодо збільшення потужності, серед яких заміна штатного повітроочисника на новий і доопрацювання випускної системи. У порівнянні зі своїм аналогом, нові двигуни мали підвищену на 21,4% (62,5 к.с. / літр) питому потужність при збереженні тих же габаритів і маси (1040 кг), а також експлуатаційну надійність.[13][14]

Озброєння[ред.ред. код]

Перша модифікація Т-64 об'єкт 432 оснащувалася 115 мм гладкоствольною гарматою Д-68, боєкомплект якої складався з 40 пострілів роздільного заряджання з частково згоряє гільзою. До складу СУО входив оптичний стабілізований приціл-далекомір. Вперше у світовій практиці для серійних машин з традиційною компоновкою і гарматою великого калібру був створений автомат заряджання, в якому розміщувалося 30 пострілів.

На танках: Т-64А і Т-64АК встановлювалася гладкоствольна 125 мм гармата Д-81 з двоплощинним стабілізатором 2Е23. З 1975 року встановлюється теплозахисний кожух гармати.

Гладкоствольна 125 мм гармата 2А46-2 адаптована для застосування ПТКР "Кобра" з двоплощинним стабілізатором 2Е26М і механізмом заряджання 6ЕЦ43 — встановлювалася на танки Т-64Б Т-64БВ і Т-64Б1М. Гармата обладнана термокожухом.

Також на танку Т-64БВ встановлювалися гармати 2А42-1 і 2А42-2 з двухплоскостной стабілізаторами 2Е26М і 2Е42.

Починаючи з модифікації Т-64А зразку 1980 року встановлюється 125 мм гладкоствольна гармата 2А46, яка викликала зміни в конструкції автомата заряджання, прицілу-далекоміра і стабілізатора. Зенітна кулеметна установка з кулеметом 12.7 мм ДШК-М встановлювалася на танки Т-64А. Починаючи з 1972 року ЗКУ замінюється на установку ЗУ-64А з дистанційним керуванням і кулеметом НСВ-12,7 «Утьос».

Гладкоствольна 125 мм гармата 2А46-1 з двоплощинним стабілізатором 2Е28М2 і механізмом заряджання 6ЕЦ43 встновлювалася на танки Т-64А зразка 1980 і Т-64БВ. Пушка обладнана термокожухом.

У 1976 році був прийнятий на озброєння в складі Т-64Б ПТРК 9ДО112-1 "Кобра". Наведення ПТУР забезпечується системою управління вогню 1А33. На модернізованих варіантах танка Т-64БМ використовується ПТРК 9ДО119.

Тип танка Основне озброєння Спарені системи Зенітна установка Додаткове озброєння
Т-64/об'єкт 432 (1964) 115-мм гармата Д-68,
боєкомплект 40 постр.
7.62 мм кулемет ПКТ
боєкомплект 2000 патр.
немає немає
Т-64А/об'єкт 434 (1964)
Т-64АМ (1983)
125-мм гармата Д-81,
боєкомплект 37 постр.
без змін 12.7 мм кулемет ДШК-М,
боєкомплект 300 патр.
(З 1972 року - НСВТ-12.7)
немає
Т-64АК (1973)
Т-64АКМ (1983)
125-мм гармата Д-81,
боєкомплект 28 постр. в механізмі заряджання
7.62 мм кулемет ПКТ
боєкомплект 1000 патр.
ні, по др. данним — 12.7-мм кулемет НСВТ,
боєкомплект 300 патр.
немає
Т-64Б/Б1 (1976)
Т-64БМ/Б1М (1983)
125-мм гармата 2А46-2,
боєкомплект 36 постр. (Б1М - 37)
7.62 мм кулемет ПКТ
боєкомплект 1250 патр.
без змін ПТРК 9ДО112-1 "Кобра"
(Б1 / Б1М - ні)
Т-64БК (1976) 125-мм гармата 2А46-2,
боєкомплект 28 постр.
7.62 мм кулемет ПКТ
боєкомплект 1000 патр.
без змін немає
Т-64А (зр. 1980) 125-мм гармата 2А46-1,
боєкомплект 37 постр.
7.62 мм кулемет ПКТ
боєкомплект 2000 патр.
без змін немає
Т-64БВ (1985) 125-мм гармата 2А46-1 або 2А46-2,
боєкомплект 36 постр.
7.62 мм кулемет ПКТ
боєкомплект 1250 патр.
без змін ПТРК 9К112-1 "Кобра"[15]
Т-64БМ «Булат» 125-мм гармата КБА-3 або 2А46М-1,
боєкомплект 36 постр.
7.62 мм кулемет КТ-7,62
боєкомплект 1250 патр.
12,7-мм КТ-12,7
боєкомплект 300 патр.
керовані ракети
«Комбат»
Т-64Е 125-мм гармата КБА-3 або 2А46М-1,
боєкомплект 37 постр.
7.62 мм кулемет КТ-7,62
боєкомплект 1250 патр.
12,7-мм КТ-12,7
боєкомплект 300 патр.
керовані ракети
«Комбат»

Трансмісія[ред.ред. код]

У трансмісії були використані дві семиступеневі планетарні коробки передач, об'єднані в один вузол з планетарними бортовими передачами, і системою гідросервокерування, що замінили дев'ять вузлів трансмісії танка Т-55 (вхідний редуктор («гітару»), головний фрикціон, коробку передач, два планетарних механізмів повороту, два гальма і два бортових редуктора). Трансмісія танка вийшла дуже компактною і легкою, на 750 кг легше, ніж у Т-55, і складалася з 150 механооброблених деталей замість 500.

Планетарні коробки передач (ПКП) — механічні планетарні, забезпечують сім передач переднього ходу і одну заднього. Вони призначені для зміни швидкості руху і тягових зусиль на провідних колесах, повороту і гальмування танка, від'єднання двигуна від ведучих коліс. ПКП на різних передачах характеризується наступними передавальними числами: I — 8.173; II — 4.4; III — 3.485; IV — 2.787; V — 2.027; VI — 1.467; VII — 1; Зх — 14.35 (не треба плутати «ЗХ» з секретною передачею «три ікс», це — «задній хід»).

Кожна ПКП складається з чотирьох планетарних рядів і шести фрикційних пристроїв (чотири гальма і два фрикціона). Включення кожної передачі забезпечується включенням двох фрикційних пристроїв. Включення фрикційних пристроїв проводиться шляхом подачі мастила під тиском у бустери фрикційних пристроїв з механізмів розподілу системи гідрокерування і мастила. Фрикційні пристрої мають високу зносостійкість за рахунок застосування дисків з тертям металу по металокераміці в маслі.

Забезпечення руху в повороті здійснюється за рахунок поступового зменшення тиску в бустерах включених фрикційних пристроїв ПКП, при цьому радіус повороту кінематично не визначено і залежить від зовнішніх умов руху. Після повного виключення фрикційних пристроїв, включаються фрикційні пристрої, що забезпечують на відстаючому борту включення передачі на щабель нижче, при цьому здійснюється поворот з розрахунковим (фіксованим) радіусом. Розрахункові радіуси для різних передач мають такі значення: I — 1,365 м; II — 4,535 м; III — 11,735 м; IV — 12,395 м; V — 8,575 м; VI — 8,525 м; VII — 7,205 м; Зх — 1,365 м.

Ходова частина[ред.ред. код]

Ходова частина танка Т-64 зберегла концепцію об'єкта 430, але отримала нові опорні катки з внутрішньою амортизацією, що виготовляються з алюмінієвого сплаву, і нову полегшену гусеничну стрічку з паралельним резинометалевим шарніром. В результаті цього маса ходової частини Т-64 становила лише 15% від маси танка. Ходова частина танка Т-64 складається з гусеничного рушія і системи підресорювання.

Гусеничний рушій складається з двох гусеничних стрічок по 78-79 траків. На кожному борту гусеничний рушій складається з ведучого колеса цівкового зачеплення з двома зубчастими вінцями, на кожному з яких по 12 зубів; цільнометалевого направляючого колеса з механізмом натягу гусеничних стрічок; шести здвоєних опорних катків з внутрішньою амортизацією; чотирьох підтримуючих роликів з внутрішньою амортизацією і відбійника.

Траки гусениць з резинометалевими шарнірами паралельного типу. Траки з'єднані між собою в середній частині гребенями, по краях — скобами, які в просторіччі називають «біноклями», закріпленими на пальцях. Скоби одночасно є цівками траків. Ланка трака являє собою сталеве штампування, що має з одного боку грунтозацепи, а з протилежного майданчик, який з майданчиком на гребені утворює бігову доріжку для опорних ковзанок.

Система підресорювання — індивідуальна, торсіонна з гідравлічними амортизаторами. У систему підресорювання входять деталі, вузли та механізми, за допомогою яких корпус машини з'єднується з опорними катками. Система підресорювання по кожному борту складається з шести незалежних вузлів підвіски. Вузол підвіски включає торсіонний вал, балансир, вісь балансира, гідравлічний телескопічний амортизатор і обмежувальний упор, встановлений на корпусі для обмеження ходу балансира опорних ковзанок. На машинах, що випускалися до 1964 року, гідравлічні амортизатори і упори встановлювалися на 1-му і 6-му вузлах підвіски. Починаючи з 1964 року гідравлічні амортизатори встановлювалися на 1-му, 2-му і 6-му вузлах підвіски, а упори — на 1-му 5-м і 6-м вузлах. Торсіонні вали лівих і правих підвісок розташовані співвісно і з'єднують балансири з корпусом машини. До корпусу машини торсіон приєднується шліцьовим з'єднанням середньої опори, яка є спільною для торсіонів лівої і правої підвісок і жорстко приварена до днища машини.

Амортизатори — гідравлічні, телескопічні, двосторонньої дії. Вони призначені для пом'якшення ударів і гасіння коливань корпусу машини при русі. Корпус амортизатора з'єднаний з балансиром нижньою сферичною опорою, на корпусі машини верхньою сферичною опорою закріплений шток амортизатора. Передні амортизатори відрізняються від інших наявністю додаткового каналу, що з'єднує верхню порожнину циліндра з компенсаційною камерою, і мають маркування «передній». Крім того, амортизатори лівого і правого бортів відрізняються установкою нижньої опори. Для посилення захисту бортів танка від кумулятивних снарядів і зменшення запиленості при русі танка з 1967 року стали встановлюватися знімні алюмінієві (по три на борт) і незнімні гумові щитки.[16]

Ходові якості[ред.ред. код]

Автономність забезпечується запасом палива і його витратою на проміжок шляху. Для Т-64А запас палива складає 1200 л у внутрішніх баках і 400 л в зовнішніх додаткових бочках. Запасу палива у внутрішніх баках, при витраті палива 170–200 л на 100 км шляху вистачає, для подоланні відстані 500–600 км без дозаправлення.[17]

Гусениця танків Т-64

Прохідність Для подолання різних перешкод Т-64А володіє достатньою питомою потужністю 18 к.с./т і вдалою конструкцією трака. Як показав досвід експлуатації Т-64А, на глиноземних грунтах його гусениці мають краще зчеплення, ніж гусениці, наприклад, Т-72. Так, коли в бездоріжжя необхідно подолати крутий підйом і гусениці Т-72 на ньому пробуксовують, то Т-64 повільно, але впевнено виповзає на верх. Це пояснюється конструкцією трака. У Т-72 траки в цих умовах забиваються брудом і ковзають по поверхні, у Т-64 в траках є по два отвори, в які бруд прочавлюється і за рахунок цього підвищується зчеплення з ґрунтом.

Слід зазначити, що гусеничний рушій Т-64 розроблявся для європейського театру воєнних дій і його трак хороший саме на європейському ТВД (глинисті, торф'яні та чорноземні грунти). У гірській кам'янистій місцевості прохідність Т-64 нижче ніж у Т-72, оскільки його трак має слабо розвинений малюнок грунтозацепів. Крім того, значна кількість щілин у гусениці Т-64 і малий діаметр і ширина катків знижують його прохідність по піщаних грунтах, яка для Т-72 в таких умовах дуже висока.

Опорна прохідність, при питомому тиску на грунт 0.83 кг/см², і кліренсі 500 мм, забезпечується досить висока — танк може рухатися на грунтах з низькою несучою здатністю навіть тоді, коли його днище лежить на поверхні грунту. Кути підйому і крену становлять 30 градусів. Т-64А, за рахунок щільної компоновки і менших габаритних розмірів, в порівнянні з більшістю зарубіжних основних танків має кращу габаритну прохідність. Танк долає убрід водні перешкоди глибиною 1.8 м без підготовки і 5 м — з попередньою підготовкою з використанням ОПВТ. Ширина подоланого рову — 2.85 м, вертикальної стінки — 0.8 м[17].

Динамічність забезпечується питомою потужністю двигуна і характеристиками трансмісії. На момент створення Т-64А, при потужності двигуна 5ТДФ 700 к.с., він володів достатньою за сучасними мірками питомою потужністю 18 к.с./т, що забезпечує йому хороші динамічні якості. Крім того, вдала конструкція коробки передач, значно полегшує перемикання з однієї передачі на іншу, дозволяє значно знизити втрати швидкості при зміні передач, що теж підвищує динамічні властивості машини. У той же час, відсутність резервів з форсування двигуна, які і так вже були вичерпані, призвело до того, що при модернізації танка і випуску його нових модифікацій (Т-64Б, Т-64БВ), а, відповідно, і підвищення маси, питома потужність впала (для Т-64БВ — 16.5 к.с./т), що негативно позначилося на динамічних властивостях[17].

Плавність ходу Т-64 дуже висока. Попри те, що опорні катки виготовлені штампуванням з плоского аркуша металу, не мають гумового покриття торців, і мають внутрішню амортизацію — на місцевості гусеничний рушій Т-64 практично не видає шуму, а плавність ходу забезпечується дуже м'якими торсіонами і вдалою конструкцією гідроамортизаторів[17].

Транспортабельність Однією з вимог при проектуванні Т-64, як втім, і інших радянських танків, була умова можливості його транспортування по залізниці, що накладає жорсткі обмеження на габаритні розміри, зокрема, на ширину. Ця умова була виконана. Т-64 може перевозитися залізницею, автомобільним, авіаційним і морським транспортом[17].

Боєприпаси[ред.ред. код]

До гармати Д-68 (2А21) 
Таблиця ТТХ пострілів, використовуваних для стрільби з гармати 2А21
Індекс пострілу Індекс снаряду Початкова швидкість, м/с Маса пострілу, кг Маса снаряду, кг Маса заряду, кг
Підкаліберні снаряди
3ВБМ1 3БМ5 1615 18,0 5,36 7,4
3ВБМ5 3БМ5 1615 18,0 5,36 6,6
Кумулятивні снаряди
3ВБК4 3БК8М 950 22,53 12,94 4,8
3ВБК8 3БК8/3БК8М 950 22,5 12,94 4,42
Осколково-фугасні снаряди
3ВОФ18 3ОФ17 800 18,0
3ВОФ19 800
3ВОФ23 3ОФ17 800 27,4 18,0 4,3
3ВОФ24 3ОФ17 800 27,0 18,0 4,32
3ВОФ38 3ОФ28 27,03 18,1 4,32
До гармати Д-81 (2А26) 
Таблиця ТТХ пострілів, використовуваних для стрільби з гармати 2А26
Індекс пострілу Індекс снаряду Індекс заряду Маса пострілу, кг Маса снаряду, кг Маса заряду, кг
Підкаліберні снаряди
3ВБМ3 3БМ9/3БМ10 4Ж40 19,6 5,67 5,0/5,0+3,4
3ВБМ6 3БМ12/3БМ13 4Ж40 19,6 5,67 5,0/5,0+3,4
3ВБМ7 3БМ15/3БМ18 4Ж40 20,0 5,9 5,0/5,0+3,4
3ВБМ8 3БМ17/3БМ18 4Ж40 20,0 5,9 5,0/5,0+3,4
3ВБМ9 3БМ22/3БМ23 4Ж40 20,2 6,55 5,0/5,0+3,4
3ВБМ11 3БМ26/3БМ27 4Ж63 20,43 7,05 5,3/5,3+2,9
Кумулятивні снаряди
3ВБК7 3БК12(М) 4Ж40 29,0 19,0 5,0
3ВБК10 3БК14(М) 4Ж40 29,0 19,0 5,0
3ВБК16 3БК18(М) 4Ж40 29,0 19,0 5,0
Осколково-фугасні снаряди
3ВОФ22 3ОФ19 4Ж40 33,0 23,0 5,0
3ВОФ36 3ОФ26 4Ж40 33,0 23,0 5,0
Кумулятивні снаряди
3ВП5 3П11 4Ж40 29,0 19,0 5,0
Осколково-фугасні снаряди
3ВП24 3П23 4Ж40 33,0 23,0 5,0
Учбово-тренувальні снаряди
3ВПУ4 3ПУ12 4ПУ105 19,1 9,6
3ВПУ5 3ПУ13 4ПУ105 28,5 19,0
3ВПУ6 3ПУ14 4ПУ105 32,5 23,0

Модифікації Т-64 на озброєнні Радянської армії[ред.ред. код]

Т-64 (об'єкт 432)[ред.ред. код]

«Об'єкт 432» — танк Т-64

В 1964 році була створена модель, випробування і доопрацювання якої тривали до прийняття на озброєння в 1967 році. Танк, що отримав назву Т-64, мав на озброєнні 115-мм гладкоствольну гармату Д-68, боєкомплект якої складався з 40 пострілів роздільного заряджання з гільзою, що частково вигоряє. В склад системи керування зброєю входив оптичний стабілізований приціл-далекомір. Вперше в світовій практиці для серійних машин з традиційним компонуванням і гарматою великого калібру був створений автомат заряджання, в якому знаходилось 30 пострілів. Також вперше в конструкції корпуса та башти була використана комбінована броня[4].

В танку були використані електрогідравлічні приводи наведення гармати, механізм утримування (протиобертання) командирської башти, відкидні протикумулятивні екрани, обладнання для підводного водіння, яке дозволяло долати водні перепони по дну без обмеження їхньої ширини, та деякі інші оригінальні технічні рішення[4].

Загальна кількість випущених танків цієї модифікації за різними оцінками становить приблизно 600-1200 машин, але жодна з них в даний час не перебуває на озброєнні. Більшість машин після проходження капітального ремонту були модернізовані до рівня Т-64А, і іноді їх позначають як Т-64Р. Основною відмінністю Т-64Р від звичайного Т-64А є додатковий броньовий лист товщиною приблизно 30 мм, наварений на верхній лобовий наклонний лист корпусу машини.[18]

Т-64А (об'єкт 434)[ред.ред. код]

«Об'єкт 434» — танк Т-64А

Танк Т-64 значно переважав усі танки СРСР по рухомості, точності стрільби, скорострільності, але стояло питання про підвищення вогневої потужності. 20 травня 1968 року постановою ЦК КПРС та Радою міністрів СРСР було прийнято на озброєння варіант Т-64 з 125-мм гарматою Д-81, новий танк отримав шифр Т-64А. Маючи вагу середнього, захист і вогневу потужність важкого, Т-64А став першим основним бойовим танком Радянського Союзу.

На Т-64А з 1974 встановлювали модифіковану 125-мм гармату Д-81ТМ з боєкомплектом в 37 пострілів, стабілізовану в двох площинах наведення. З гарматою спарений 7,62 мм кулемет. На танк встановлювали потужний дизельний двигун 5ТДФ з літровою потужністю 51,5 к.с./л. Також танк мав нову систему керування вогнем, змінену конструкцію автомата заряджання, теплозахисний кожух ствола гармати, підсилене бронювання башти, обладнання для самоокопування, обладнання для навішування мінного тралу КМТ-6, двигун був обладнаний системою для роботи в умовах високогір'я, була встановлена система дорожньої сигналізації[4]. Також танк був обладнаний системою запуску димових гранат 902А «Туча» (укр. хмара) з 12 пусковими установками калібру 81 мм[19].

Командирська башточка з верстатом під зенітний кулемет та коробками для набоїв

Встановлений на командирській башточці «Об'єкта 434» (Т-64А) зенітний кулемет НСВ-12,7 «Утьос» мав дистанційне керування — ЗУ54А, що дозволяло командиру вести з нього вогонь знаходячись під захистом броні. Для ведення вогню на командирській башточці був встановлений перископічний приціл ПЗУ-5, прицільна дальність стрільби становила 2000 м по наземних цілях і 1500 м по повітряних. На інших радянських і російських танках аналогічна зенітно-кулеметна установка з'явилась лише через понад 20 років, в російському танку Т-90. Для стрільби із зенітного кулемета командири танків Т-72 і Т-80 були вимушені висуватись по пояс із башти, підставляти себе під осколки та вогонь ворогів.[20].

Наприкінці 1960-х років за рівнем захисту як від звичайних засобів ураження, так і від зброї масового ураження танк Т-64А перевершував всі інші моделі в світі. Лобові деталі корпуса та башти, зроблені з комбінованої броні, на пробивались снарядами найпоширенішої 105-мм танкової гармати з відстані понад 500 метрів, кратність послаблення проникних випромінювань ядерного вибуху та радіоактивно забрудненої місцевості були вдвічі-втричі віще, аніж у Т-55[4].

Його виробництво планувалося розгорнути на Харківському заводі транспортного машинобудування ім. Малишева, Уральському вагонобудівному заводі м. Дзержинського (Нижній Тагіл), Заводі транспортного машинобудування ім. Жовтневої революції (Омськ), Кіровському машинобудівному і металургійному заводі (Ленінград), Челябінському тракторному заводі.

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Документальний фільм про виробництво Т-64А

Через спричинений містечковим патріотизмом саботаж та інтриганство керівництва УВЗ плани випуску Т-64А в Нижньому Тагілі не здійснились. Натомість, на основі переданої до УВЗ технічної документації на «Об'єкт 445» (модифікація «об'єкту 434» з V-подібним дизельним двигуном В-45) був створений танк «об'єкт 172» а згодом і «об'єкт 172М» — танк Т-72 «Урал». Попри те, що Т-64А і Т-72 мали майже однакові характеристики (хоча Т-72 мав башту зі слабшим захистом), їхні складові були несумісними. Відповідальний за оборонну промисловість секретар ЦК КПРС Дмитро Устинов вважав прийняття Т-72 на озброєння кроком назад у танкобудуванні[21].

Т-64А серійно випускали до 1980-го року.

Т-64АК[ред.ред. код]

Це командирський варіант танка Т-64, прийнятий на озброєння в 1973 році. Він має додаткову радіостанцію Р-130, розбірну 11-метрову телескопічну щоглу комбінованого антенного пристрою, навігаційне обладнання ТНА-3, бензоелектричний зарядний пристрій АБ-1 П/30, артилерійську бусоль ПАБ-2А. Командирський танк Т-64АК не оснащуються зенітною установкою з кулеметом «Утьос». Боєкомплект гармати і спареного кулемета скорочений до 28 пострілів і 1000 патронів відповідно. Було випущено приблизно 780 одиниць.[22]

Т-64Б (об'єкт 474А)[ред.ред. код]

«Об'єкт 474А» — танк Т-64Б

Подальший розвиток Т-64А став «об'єкт 474А» (проект модернізації Т-64А-2М, затверджений 12.08.1973), прийнятий на озброєння рішенням Ради міністрів СРСР та ЦК КПРС № 733-244 від 3 вересня 1976 року, що отримав марку «основний бойовий так Т-64Б» і кодову назву «Сосна»[23].

Танк отримав башту нової форми, завдяки чому був збільшений внутрішній об'єм. Лобова частина башти являла собою багатошарову броньову перешкоду. Між сталевих броньових стінок знаходився наповнювач, що складався з броньованих листів з комірками, залитими поліуретаном[24].

Головною відмінністю від попередньої моделі стала досконаліша система керування вогнем (СКВ) — 1А33 «Обь». Також танк отримав комплекс керованої зброї — 9М112 «Кобра». Танк зійшов з конвеєра вже у 1973-ому. Серійний випуск Т-64Б розпочався у 1976-ому році. Також йшов випуск Т-64Б1, аналогічної машини, але без керованої зброї. З 1979 на частину машин почали встановлювати нову 125-мм гармату 2А46М-1 та новий механізм заряджання 6ЭЦ40, що дозволили довести скорострільність танка до 8 пострілів на хвилину.

Танк був обладнаний системою захисту від напалму та системою пуску димових гранат 902Б «Туча-2» (укр. хмара)[4].

Серійне виробництво тривало до 1987 року. Загальний випуск модифікації Т-64Б склав приблизно 4200 одиниць, а Т-64Б1 — приблизно 1200 машин.[25]

Т-64БВ (об'єкт 447А)[ред.ред. код]

Т-64БВ

Від Т-64Б танк відрізняється обладнанням динамічним захистом «Контакт» та посиленим протирадіаційним захистом. Випуск даної модифікації тривав з 1984 по 1987 рік.

Рішенням військово-промислового комітету в 1981–1983 роках була розроблена технічна документація на встановлення під час капітального ремонту на танках Т-64Б та Т-64Б-1 комплекту навісного динамічного захисту «Контакт». Модернізований варіант танків був прийнятий наказом МО СРСР № 7 від 14 січня 1985 під маркою Т-64БВ та Т-64БВ-1. Всі нові танки Т-64БВ та Т-64БВ-1 мали танкові гармати 2А46М-1, стабілізатори озброєння 2Э42, системи керування вогнем 1А33-1, комплекс керованого ракетного озброєння 9К112-1. Замість застарілих лампових радіостанцій були встановлені напівпровідникові радіостанції Р-173 «Абзац-Р». На башті, лобовому та бортових листах корпуса та надгусенічних полицях були приварені спеціальні кронштейни і бонки для кріплення динамічного захисту. Бойова маса танка зросла до 42,4 тони[26].

Танк Т-64БВ разом з Т-64-Б складає основу Сухопутних військ України, понад 600 одиниць.[27][28] Також існує командирська модифікація Т-64БВК (об'єкт 446Б) 1985 року.

Сучасні модифікації Т-64 в Україні[ред.ред. код]

Т-64БМ «Булат»

Т-64БМ «Булат»[ред.ред. код]

Детальніше про модифікацію в статті: Т-64БМ «Булат»

Танк БМ «Булат» є результатом модернізації основного танка Т-64Б з метою доведення його характеристик до сучасного рівня. Модернізація проводиться за трьома ключовими напрямкам — захист, рухомість, вогнева міць. В рамках модернізації рухомості проводиться заміна двигуна з 700-сильного 5ТДФ на 850-сильний 5ТДФМ, а в останніх партіях — на 1000-сильний 6ТД-1 який встановлювався на Т-80УД.

Для заміни двигуна проводиться доробка випускної системи та заміна штатного повітряного фільтру.

Модернізована система керування вогнем БМ «Булат» включає в себе установку наступних вузлів та агрегатів:

  • Прицілу навідника 1Г46М, який перевищує такий на танках Т-80У та Т-80УД та є аналогічним такому на танку «Оплот».
  • Нічного комплексу навідника ТО1-КО1ЭR, який збільшує дальність знаходження цілей вночі порівняно з аналогічним на танках Т-64Б у 2…2,5 рази.
  • Танкового балістичного обчислювача 1В528-1, аналогічному танкам Т-80УД.
  • Окремих елементів стабілізатора 2Э42М, який встановлюється в повному обсязі на танк «Оплот» і перевищує за своїми характеристиками стабілізатор 2Э42 танку Т-80УД.
  • Прицільно-спостережного комплексу ПНК-4СR, який забезпечує командирові танку можливість ведення вогню з основного озброєння танку і зі спареного з гарматою кулемета та ведення вогню із зенітної установки в стабілізованому режимі.
  • Зенітного прицілу ПЗУ-7, аналогічного танкам Т-80УД.
  • Системою керування зенітною установкою 1ЭЦ29, аналогічною танкам Т-80УД.
  • Комплексу керованого озброєння ТАКО-621, що дозволяє вести вогонь на відстань до 5000 метрів сучасними протитанковими керованими ракетами з тандемною бойовою частиною «Комбат».

Підвищення захисту танку Т-64БМ «Булат» проводиться двома шляхами: нарощенням пасивної броні та встановленням елементів динамічного захисту третього покоління «Ніж». Додатковий захист встановлюється на носі корпусу, на башті танку, на гусеничних полицях та бортових екранах і щитках.

В танк встановлюється сучасна швидкодійна система пожежогасіння.

Комплекс цих заходів підвищує захист танку від кінетичних засобів ураження — в 1,9 раз, від кумулятивних засобів ураження — у 2,2 рази та зменшує безповоротні втрати на 20%.

Т-64Е[ред.ред. код]

Докладніше: Т-64Е
Т-64Е

Т-64Е — модернізація танка зі встановленим двигуном 5ТДФЕ потужністю 850 к.с. Особливістю бойової машини є встановлений на башті додатковий модуль з двома спареними 23 мм автоматичними гарматами ГШ-23. Має модернізований варіант системи керування вогнем 1А33-1 «Об», захист посилено ДЗ «Дуплет» та КОЕП «Варта», здатен вести вогонь керованими ракетами «Комбат». Також на танк встановлено допоміжну силову установку потужністю 10 кВт.

Вперше танк було продемонстровано широкій публіці на виставці військової техніки в Абу-Дабі[29]. 9 травня 2011 року Т-64Е взяв участь у Параді Перемоги в Харкові[30].

Т-64Б1М[ред.ред. код]

Т-64Б1М — створений в 2014 році спрощений варіант модернізації танків Т-64Б1, розроблений на Харківському бронетанковому заводі. За іншими даними, Т-64Б1М — марка танку Т-64Б1, яка була присвоєна йому при прийнятті на озброєння радянської армії наказом Міністра Оборони СРСР від 21 грудня 1983 року № 0262[31]. На танку встановлений вбудований динамічний захист типу «Контакт», що посилює захист башти, лобової частини корпусу і борту. У задній частині башти встановлена ​​ніша для боєкомплекту і устаткування. Є спрощеним та дешевшим варіантом модернізації Т-64БМ «Булат».

На танку встановлений двигун сімейства 6ТД[31].

10 вересня 2014 харківське ДП «Завод імені Малишева» передало Національної Гвардії України перші десять модернізованих танків Т-64Б1М і Т-64БМ1М. Танки призначені для оснащення танкового батальйону, формованого у складі 1-ї оперативної бригади НГУ, про створення якого було оголошено ще в липні[32].

Першим замовником машин стала Демократична республіка Конго, яка стала першою країною за межами колишнього СРСР, до якої були експортовані танки сімейства Т-64.

Порівняльні характеристики танків на базі Т-64БВ[ред.ред. код]

Flag of the Soviet Union.svg Т-64БВ[33] Flag of Ukraine.svg БМ «Булат»[34] Flag of Ukraine.svg Т-64Е[35]
Зовнішній вигляд T64bv model.JPG Ukrainian T-64 tanks during the Independence Day parade in Kiev.JPG Т-64Е.jpg
Рік 1985 2005 2010
Розробник ХКБМ ХКБМ ХБТРЗ
Бойова маса, т 42,4 45,0 42,7
Екіпаж 3 3 3
Калібр та марка гармати 125-мм 2А46М-1 125-мм КБАЗ 125-мм КБАЗ
Система керування вогнем 1А33-1 «Об» 1А45 «Іртиш» 1А33-1 «Об» (модернізована)
Приціл-далекомір 1Г42 1Г46М 1Г42М
Стабілізатор основного озброєння 2Е42 2Е42М 2Е42
Кероване озброєння «Кобра» «Комбат» «Комбат»
Боєкомплект, пострілів 36 36 37
Швидкострільність, постр./хв 6-8 6-8 6-8
Додаткове озброєння 7,62-мм ПКТ
12,7-мм НСВТ
7,62-мм КТ-7,62
12,7-мм КТ-12,7
7,62-мм ПКТ
12,7-мм НСВТ
ГШ-23Л
АГС-17
Динамічний захист «Контакт» «Ніж» «Дуплет»
Активний захист немає немає КОЕЗ «Варта», КАЗ «Заслон»
Двигун 5ТДФ (700 к.с.) 5ТДФМ (850 к.с.) 5ТДФЕ (850 к.с.)
Питома потужність, к.с./т 16,5 18,9 19,9
Максимальна швидкість, км/год 60 60 65
Запас ходу з без додатковий паливних баків, км 500 385 500

Тактико-технічні характеристики[ред.ред. код]

Тактико-технічні характеристики 
Основні тактико-технічні данні Т-64
(об. 432)
Т-64А
(об. 434)
Т-64АК
(об. 446)
Т-64А
(об. 434)
Т-64Б «Сосна»
(об. 447А)
Т-64Б-1
(об. 437А)
Т-64БК
(об. 446Б)
Т-64А
(об. 434)
Т-64БВ
(об. 447А)
Рік прийняття на озброєння 1967 1969 1973 1974 1976 1976 1976 1981 1985
Тип танка Середній Основний бойовий танк
Бойова маса, т 36,0+2 % 38,0 38,0 38,0 39,0 39,0 39,0 38,5 42,4
Екіпаж, чол. 3
Питома потужність, к.с./т 19,4 18,4 18,4 18,4 17,9 17,9 17,9 18,2 16,5
Середній питомий тиск, 0,815 0,83 0,83 0,83 0,84 0,84 0,84 0,84 0,92
Довжина танка з гарматою вперед, мм 8948 9225 9295
Довжина танка з гарматою назад, мм 9280 9605
Довжина корпуса, мм 6428 6540
Ширина танка по щиткам, мм 3415 3539
Ширина по гусеничним стрічкам, мм 3270
Висота танка по даху башти, мм 2154 2170
Довжина опорної поверхні, мм 4008 4242
Ширина колеї, мм 2730
Кліренс по основному днищу, мм 500
Середня швидкість руху, км/г: по шосе / по грунтовій дорозі 45-55/30-40 45-50/35-45 35-45/33-42
Максимальна швидкість руху, км/г: 65 60,5
Розрахункові швидкості
руху, км / год:
-перша передача
-друга передача
-третя передача
-четверта передача
-п'ята передача
-шоста передача
-сьома передача
-задній хід


7,95
14,76
18,65
23,30
32,00
44,30
65,00
0,55


7,40
13,80
17,40
21,80
29,80
41,20
60,50
0,20
Витрата палива на 100 км шляху, л 170—200
Запас ходу по паливу без додаткових бочок, км 550—650 500—600
Запас ходу по паливу з використанням додаткових бочок, км 700
Максимальний кут підйому/крена, град 30/30
Ширина рова, м 2,85
Глибина броду, м 1,0 1,8
Глибина подоланої водної перешкоди з використанням ОПВТ, м 5
Максимальна
товщина броні, мм:
башти
лоба корпусу
борта корпусу


90+150+90
80+105+20
---


150+150+40
80+105+20 (сталь, склопластик, сталь)
80


150+150+40
100+105+20
80


150+150+40
120+105+40
80
Дінамічний захист, тип Навісна
Кількість контейнерів з ВВ, шт. 265
Танкова гармата 115-мм ГСП Д-68 (2А21) 125-мм ГСП Д-81Т (2А26) 125-мм ГСП Д-81ТМ (2А46-1) 125-мм ГСП Д-81ТМ (2А46-2) 125-мм ГСП Д-81ТМ (2А46-1) 125-мм ГСП Д-81ТМ (2А46М-1)
Спарений з гарматою кулемет 7,62-мм ПКТ (6П7)
Зенітний кулемет 12,7-мм НСВТ (6П17) «Утьос» 12,7-мм НСВТ (6П17) «Утьос»
Автомат 7,62-мм АК-47 7,62-мм АКМС чи 5,45-мм АКС-74
Сигнальний пістолет 26-мм Сигнальний пістолет Шпагіна (СПШ)
Ручні гранати Ф-1
Кут горизонтального обстрілу, град. 360
Кут підйому, град. 14
Кут зниження до носу танка, град. 6
Кут зниження до корми танка, град. 4
Механізм (автомат) заряджання танкової гармати: гідроелектромеханічний з постійним кутом заряджання  ???? ЭЦ-10 ЭЦ-10М 6ЭЦ40 ЭЦ-15 6ЭЦ40
Ємність конвеєру (транспортера), пострілів 30 28
Система пуску димових гранат 902Б «Туча-2» 902А «Туча-1» 902Б «Туча-2»
Кількість пускових установок 8 12 8
Тип артилерійського пострілу Роздільно-гільзовий з частково згоряємою гільзою
Бойокомплект, шт.:
артилерійських пострілів
патронів к ПКТ
патронів до ЗПУ
патронів до автомата
сигнальних патронів
гранат
димових гранат

37
2000

300
12
10

38
1000

150
12
10

37
2000
300
300
12
10

36
1250
300
300
12
10
8

37
2000
300
300
12
10
8

28
1000

150
12
10

37
2000
300
300
12
10
12

36
1250
300
300
12
10
8
Комплекс керованого озброєння 9К112 «Кобра» 9К112 «Кобра» 9К112-1 «Кобра»
Керована ракета (постріл) 9М112 9М112 9М112; 9М112-1
Система керування вогнем 1А33 1А33-1
Стабілізатор танкового озброєння 2-х площинних 2Э18 2-х площинних 2Э23 «Сирень» 2-х площинних 2Э28М-2 2-х площинних 2Э26М 2-х площинних 2Э28М-2 2-х площинних 2Э42
Приціл-далекомір Оптичний перископний ТПД-43Б Оптичний перископний ТПД-2-1 Оптичний перископний ТПД-2-49 Квантовий перископний приціл-далекомір прилад стеження 1Г42 Оптичний перископний ТПД-2-49 Квантовий перископний приціл-далекомір прилад стеження 1Г42
Блок розширення пострілу 1Г43 1Г43
Танковий балістичний обчислювач 1В517 1В517
Датчик вітру 1Б11 1Б11
Датчик крену 1Б14 1Б14
Нічний приціл перископний інфрачервоний ТПН-1-432 перископний інфрачервоний ТПН-1-43А інфрачервоний ТПН-1-49-23 перископний інфрачервоний ТПН-1-49-23
Освітлювач нічного прицілу Л-2АГ Л-2АГМ Л-4А
Зенітний приціл перископний ПЗУ-5 перископний ПЗУ-5
Привід управління ЗПУ 1ЭЦ20 1ЭЦ40-2С 1ЭЦ40-2С
Прилад спостереження командира Перископічний комбінований ТКН-3 Перископічний комбінований ТКН-3В Перископічний комбінований ТКН-3 Перископічний комбінований ТКН-3В
Освітлювач прибора командира ОУ-3ГК ОУ-3ГКУ ОУ-3ГК ОУ-3ГКУ
Прилади спостереження командира 2 - ТНП-160 ТНП-160 Призмові: 1 - ТНПО-160 і 2 - ТНПА-65
Прилади спостереження навідника ВНМ ТНА-165А Призмові: ТНПА-65 Призмові: ТНА-165А і ТНПА-65 Призмові: ТНПА-65
Прилади спостереження механіка-водія 3 - ТНПО-160 або 1 - ТНПО-168 ТНПО-168 Призмові: 1 - ТНПО-168 і 2 - ТНПА-65
Нічні прилади спостереження механіка-водія Перископічний інфрачервоний ТВН-2БМ Перископічний інфрачервоний ТВНО-2БМ Перископічний інфрачервоний ТВНЕ-4ПА
Артилерійська буссоль ПАБ-2А ПАБ-2АМ
Гирополукомпас ГПК-59 ГПК-59 ГПК-59
Двигун 5-циліндровий двотактний турбопоршневий дизель 5ТДФ 5-циліндровий двотактний багатопаливний турбопоршневий дизель 5ТДФ
Потужність двигуна, к. с. 700
Максимальний крутний момент, кгс · м 169
Експлуатаційні частоти обертання двигуна, об / хв 2200-2800
Мінімальна частота обертання колінчастого вала двигуна, об / хв 800 (1000)
Маса двигуна, кг 1050
Порядок роботи циліндрів 1-4-2-5-3
Паливо Дизельне: марки Л, З , А Дизельне: марки Л, З; гас: ТС-1; бензин: А-72, А-76
Місткість внутрішніх баків, л 815 738 730
Місткість зовнішніх баків, л 330 355 540
Місткість додаткових бочок, л VAlign = top align = center colspan = "2"
370
Застосовується масло (замінник) М16ІХП3 М16ІХП3 (МТ-16п)
Місткість масляного бака, л 82
Місткість додаткового бака, л 45
Тиск масла в двигуні на експлуатаційних частотах, 1,5
Температура масла рекомендована, ° С 80 - 90
Температура масла допустима, ° С 75 - 115
Система охолодження Рідинна закрита з примусовою циркуляцією і ежекційним охолодженням
Заправочна ємність, л 65 70
Температура рекомендована, ° С VAlign = top align = center colspan = "9" 80-90
Температура допустима, ° С 75-100
Трансмісія Механічна, планетарна з двома БКП і ГСП управління
Кількість передач, вперед / назад| VAlign = top align = center colspan = "9" | 7/1
Маса БКП в зборі, кг ліва / права 693/705
Застосовуване мастило (замінник) МТ-8п МТ-8п (ТСЗП-8)
Загальна місткість системи, л 40
Тиск мастила в системі
гідрокерування,
10-17
Тиск мастила в магістралях 2-2,5
Ходова частина З заднім розташуванням ведучих коліс
Гусенична стрічка РМШ
Тип шарніру паралельний
Кількість траків 78 79-78
Ширина траку, мм 540
Крок, мм 164
Маса трака, кг 17,3 18,4
Маса однієї стрічки, кг 1350 1450
Маса ведучого колеса, кг 2х172
Тип амортизації направляючого колеса Без амортизації Внутрішня
Маса направляючого колеса, кг 2х97 2х108
Тип амортизації опорного катка Внутрішня
Маса опорного катка, кг 12х108
Тип амортизації підтримуючих катків Внутрішня
Маса підтримуючого катка, кг 8х11,6
Система підресорювання Індивідуальна, торсіонна з гідравлічними амортизаторами
Розташування торсіонних валів Співвісне
Амортизатори Телескопічні гідравлічні
Розташування амортизаторів на підвісках 1,6 или 1,2,6 1,2,6
Маса амортизатора, кг 24
Акумуляторні батареї 4х12СТ-70М 4х12СТ-85Р
Стартер-генератор СГ-10 СГ-10-1С СГ-18 СГ-10-1С СГ-18
Реле-регулятор Р-10ТМ Р-10ТМУ Р-15ТМ Р-10ТМУ Р-15ТМ
Обертовий контактний пристрій ВКУ-330-1 ВКУ-10 ВКУ-330-1 ВКУ-1 ВКУ-330-4 ВКУ-1
Зарядний агрегат АБ-1-П/30 АБ-1-П/30М1
Радіостанція УКВ Р-123 УКВ Р-123М; КВ Р-130М УКВ Р-123М УКВ Р-123М; КВ Р-130М УКВ Р-123М УКВ Р-173 и Р-173П
Танковий переговорний пристрій ТПУ Р-124 ТПУ Р-174
Навігаційна апаратура ТНА-3
Системи захісту від ЗМУ Колективна
Датчик системи захісту від ЗМУ ДП-3Б и РБЗ-1М ПРХР ГО-27
Апаратура керування 3ЭЦ-11 3ЭЦ-11-2
Протипожежне обладнання Автоматичне
Кількість балонів 3
Тип вогнегасної рідини Склад «3,5» Фреон 114 В2
Кількість термодатчиків 8 9 14
Тип датчиків ТД-1
Ручний вогнегасник 1 — ОУ-2
Засоби маскування ТДА
Обладнання ОПВТ Зйомні, 2 труби
Маса комплекту обладнання 83 80
Устаткування для самообкопування Вбудоване бельдозерне
Ширина відвалу, мм 2100
Маса знімної частини, кг 200
Колійний ножовий мінний трал КМТ-6

Відмінності[ред.ред. код]

На відміну від Т-72, інфрачервоний пошуковий ліхтар знаходиться зліва від гармати. З кожного боку має шестеро катків, які мають помітно менший діаметр в порівнянні з Т-72[36].

Спеціальні машини, створені на базі Т-64[ред.ред. код]

Крім військового варіанту, БРЕМ-64, був розроблений «цивільний» варіант БРЕМ без установки озброєння і системи захисту від ЗМУ.

  • БМПВ-64 — важка БМП на базі шасі танка Т-64. Випущена Харківським БТРЗ.
  • УМР-64 — важкий бронетранспортер того ж заводу на базі Т-64.
  • ГПМ-64 — гусенична пожежна машина на основі Т-64.
  • Т-55-64 — основний бойовий танк, гібрид з шасі від Т-64 і вежею від Т-55.
  • ПТС-2 — плаваючий транспортер.
  • БАТ-2 — шляхопрокладчик на базі тягача МТ-Т.
  • МДК-3 — роторний траншейний екскаватор.
  • МТ-Т — важкий багатоцільовий гусеничний транспортер-тягач.

Участь в бойових діях[ред.ред. код]

Придністровський конфлікт[ред.ред. код]

Докладніше: Бої за Бендери (1992)
Т-64БВ на параді на честь 20-річчя «незалежності» Придністров'я. Площа Суворова, Тирасполь
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Документальні зйомки боїв за участі танків Т-64 в Бендерах
Nuvola apps kaboodle.svg Т-64БВ в боях в Бендерах неподалік моста через Дністер
Nuvola apps kaboodle.svg Т-64БВ в боях за Бендери

Танки Т-64 не експортувались та в складі СРСР у військових діях участі не брали. Війна в Молдові стала бойовим хрещенням танку Т-64 в його модифікації Т-64БВ.

Попри те, що Росія та підрозділи російської армії, що перебували тоді на території Молдови, формально зберігали нейтралітет, багато командирів з прихильністю ставились до сил ПМР. Наприклад, в 1991 році бойовики ПМР неодноразово вчиняли набіги на склади 14 армії, що знаходились на території Придністров'я. Жоден солдат, жоден офіцер за втрату зброї покараний не був. Крім того, командувач 14-ї армії, генерал-лейтенант Г. І. Яковлев очолив створене 3 грудня 1991 року «Республіканське управління по обороні і безпеці» в складі уряду самопроголошеної ПМР.

Навесні 1992 року за наказом тогочасного командувача 14-ї армії генерал-лейтентанта Юрія Неткачева були підготовлені 10 танків та 4 БТР. Були укомплектовані екіпажі, проведене бойове злагодження. Коли почались широкомасштабні бойові дії, танковий парк був «атакований» придністровськими жінками під керівництвом генерала Макашова. Йому вдалось деморалізувати офіцерів-командирів бойових машин, та змусити їх під крики та стогін жінок порушити наказ, та вирушити в бій. Після втрати одного БТР з двома членами екіпажу в боях на мосту через Дністер генерал Неткачев наказав передати 10 танків бойовикам ПМР[37].

Таким чином, 20 червня 1992 року так зване «цивільне населення» змогло «захопити» танки 59 мотострілецької дивізії 14 армії ЗС РФ (колишня 14-а армія (СРСР)), що знаходились на тривалому зберіганні[38] (за даними Михайла Барятінського — місцеве населення захопило 10 танків та 10 бронетранспортерів танкової та мотострілецької рот 14 армії ЗС РФ, що повертались з полігону[5]).

Основним місцем застосування танків Т-64БВ став штурм міста Бендери. Підготовка танків до штурму відбувалась в селі Паркани, безпосередньо за віадуком моста через Дністер[38].

У поспіхом знятих з консервації танках не встигли підготувати зброю, здійснити виверку. Великокаліберні 12,7-мм зенітні кулемети не були встановлені, комплекс динамічного захисту «Контакт-1» не був укомплектований елементами ДЗ 4С20. Деякі танки були укомплектовані елементами ДЗ частково (лише у найвразливіших місцях)[38].

Молдовська сторона мала на цій ділянці досить потужну протитанкову оборону, в основі якої були 100-мм протитанкові гармати МТ-12 «Рапіра», протитанкові гранатомети і ПТРК «Конкурс»[38].

За підтримки артилерії 14 армії близько 17-ої години козаки та гвардійці ПМР зробили спробу прорватись через міст на допомогу оточеним козакам в міській раді та гвардійцям в казармах 2-го батальйону. Батареї 122-мм «Гвоздик» і 152-мм «Акацій» придушили протитанкову батарею супротивника і забезпечили своїм вогнем просування козаків та гвардійців. В атаку пішли два танки. Один був підбитий поблизу поста ДАІ з гранатомета (46°49′48″ пн. ш. 29°29′14″ сх. д. / 46.83000° пн. ш. 29.48722° сх. д. / 46.83000; 29.48722), другий був підпалений кумулятивним пострілом з гармати МТ-12 «Рапіра», що влучив у корму,[38] але він, не втративши рухомість, заднім ходом повернувся до арки в селі Паркани. Там екіпаж пересів на інший танк та поновив атаку. Саме цей екіпаж і зміг прорватись через міст[37]. Танк Т-64 показав іще одну перевагу над своїми аналогами (Т-72 і Т-80) під час боїв в умовах міста — керування 12,7-мм зенітним кулеметом здійснюється командиром танка дистанційно, зі свого міста, захищеного бронею башти[38].

Вже о 18 годині бойовикам ПМР вдалось прорватись до виконкому міськради. Молдовські війська втратили вбитими 80 чоловік, було підбито 11 одиниць бронетехніки, захоплені трофеї[37].

Єдиний танк, що прорвався до міськвиконкому, спричинив паніку серед частин молдовських військових. На танку була нанесена російська символіка, тому всі подумали, що 14-а армія бере участь в бойових діях. Почався невпорядкований відступ молдовських підрозділів із центру міста[37].

Коли командування 14 армії перейшло до генерала Олександра Лебедя, танки Т-64, що перебували на озброєнні армії, застосовувались для психологічних атак. Так, у вересні 1992 року в колонії суворого режиму на околицях Тирасполя спалахнув заколот, який вдалось придушити силами військових з 14 армії — навколо колонії були вишикувана бронетехніка, на ув'язнених навели стволи гармат танки, грізний вигляд яких і переконав ув'язнених припинити заколот[37].

Війна на сході України[ред.ред. код]

Т-64БВ російських терористів на виставці в Києві. Танк з такими серійними номерами ніколи не перебував на озброєнні Українських силових підрозділів. Встановлена акумуляторна батарея та знайдені в ньому документи вказують на походження з Росії.

Оскільки танки Т-64 та їхні модифікації складали кістяк Збройних сил України, то вони брали активну участь в бойових діях на Сході України. Станом на 2013 рік на озброєнні сухопутних військ України перебувало 1100 танків Т-64 (ще 650 знаходились на зберіганні), ще 40 — на озброєнні морської піхоти[39]. Станом на 2013 рік танки Т-64 були виведені з експлуатації збройними силами Російської Федерації, проте на зберіганні знаходилось 2000 Т-64 модифікацій А, Б та БВ[40][41].

В руках російських терористів опинилась певна кількість танків Т-64БВ, що потрапили до України через кордон з Росією[42]. За попередньою інформацією, вони могли знаходитись на озброєні українських військових частин в Криму, які були захоплені російськими військовими навесні 2014 року[43]. Проте згодом військовий експерт Дмитро Тимчук оприлюднив уточнену інформацію про походження танків. Всі українські танки Т-64БВ (41 одиниця) були виведені на материкову частину з Криму. Разом з тим, за даними міжнародних організацій, танки Т-64БВ є на базах зберігання МО РФ[44]. Про постачання Росією танків до російських терористів на Сході України заявляли Державний департамент США та НАТО[45][46]. 28 червня 2014 року Українським військовим вдалось вилучити у російських терористів танк Т-64БВ серійний номер якого не був зареєстрований серед реєстру українських танків, а встановлена акумуляторна батарея належала 205-ій піхотній бригаді з Будьоновська[47]. Це був один з трьох танків, які були помічені ЗМІ на озброєнні російських терористів на той час[48].

На основі відкритих даних вдалось встановити можливий шлях незаконного надходження танків Т-64 (зокрема, Т-64БВ) до російських терористів в Україні: з 2544 Центральної бази резерву танків (військова частина 54630, що знаходиться поблизу селища міського типу Козулька Красноярського краю; 56°10′17″ пн. ш. 91°27′14″ сх. д. / 56.171313° пн. ш. 91.453886° сх. д. / 56.171313; 91.453886). Спочатку танки доставляли повітряним шляхом — з аеропорту Ємельяново до Таганрогу а звідти вже на тягачах до України. Згодом танки почали перевозити залізницею[49][50].

На початку червня 2014 року стали з'являтись перші повідомлення про помічені випадки перекидання танків Т-64БВ російським терористам. Так, 11 червня 2014 року в Сніжному було помічено три танки, які потрапили до України через неконтрольовану ділянку кордону з Росією, через пункт пропуску Дякове[51]. За даними штабу АТО, менше ніж через рік, станом на березень 2015 року на озброєнні російських терористів уже знаходилось близько 780 танків різних модифікацій[52][53]. З початку АТО бойовиками було втрачено майже 260 танків різних модифікацій[54][55].

Через погіршення ситуації навколо Слов'янська та Краматорська сили антитерористичної операції на початку червня 2014 року вдались до застосування танків Т-64 на навколишніх блокпостах[56].

Того ж місяця, в червні 2014, стались перші випадки застосування танків російськими бойовиками. Так, 26 червня, під час оголошеного українськими силовиками режиму одностороннього припинення вогню був атакований блокпост № 1 «Рибгосп» на північний захід від Слов'янська (48°52′24″ пн. ш. 37°32′26″ сх. д. / 48.873444° пн. ш. 37.540722° сх. д. / 48.873444; 37.540722). В атаці брало участь 4 танки (за іншими даними — 8). В бою загинули 4 військовослужбовців, 5 поранено. Бойовиками підбито 4 українських БТР і 1 міномет. В результаті дій силовиків у відповідь 1 танк терористів був знищений, 1 — захоплено. Після двох годин боїв українським військовим довелось відступити до найближчого блокпоста — поблизу комбікормового заводу[57][58][59][60].

Наступного дня, 27 червня, вночі бойовики обстрілювали з танка, підствольних гранатометів та стрілецької зброї військові частини, дислоковані в місті Артемівськ[59].

Війна проти російських інтервентів стала бойовим хрещенням новітніх модифікацій Т-64, зокрема Т-64БМ «Булат». Так, 12 лютого 2015 року, в боях за Дебальцеве, «Булати» брали участь в танковій битві поблизу Логвинового, де довели свою високу ефективність[61].

Заступник директора Департаменту розробок і закупівлі озброєння та військової техніки Міністерства оборони України Андрій Артюшенко пославшись на слова начальника Генерального штабу Віктора Муженка повідомив, що до 75% втрат українських танків відбувається через враження їх звичайними мінометними мінами та осколково-фугасними артилерійськими снарядами у верхню півкулю — дах башти та корму корпуса[62].

Країни-оператори[ред.ред. код]

Даних про кількість випущених машин сімейства Т-64 у вітчизняній пресі не наводилося. Однак згідно даним, заявленим радянською стороною на Віденських переговорах з обмеження звичайних озброєнь в Європі, у 1990 році на європейській території СРСР, а також у частинах, дислокованих у Східній Європі, знаходилося 3977 танків Т-64Р, Т-64А, Т-62Б, Т-64Б1, Т-64БВ й інших. Танки Т-64 на експорт не поставлялися і в складі Радянської Армії у бойових діях не брали участь.[63]

Сьогодні головним оператором танків сімейства Т-64 є Збройні сили України, які з огляду на наявність на території України підприємства-виробника обрали Т-64 в якості основного танка і відмовились від використання Т-72 та Т-80. Нині в лавах танкових та механізованих військ Сухопутних військ та Військ берегової оборони 637 танків цього сімейства (Т-64Б, Т-64БВ, Т-64БМ). Натомість в Російській Федерації взято курс на скорочення кількості Т-64 в лавах ЗС країни. Також оператором Т-64 є Узбекистан. Т-64 стоять на озброєнні армії невизнаної Придністровської молдавської республіки.

Країни-оператори Т-64. Синій — сучасні, зелений — перспективні.

Перспективні оператори:

Оцінка машини[ред.ред. код]

Двигун

  • Переваги:
    • малі габаритні розміри;
    • висока габаритна потужність;
    • вдала компоновка і центровка в танку дозволяють швидко замінювати двигун.
  • Недоліки:
    • висока теплова навантаженість;
    • при використанні в гірській місцевості двигун швидко перегрівається;
    • труднощі запуску при низькій температурі;
    • відсутність резервів для підвищення потужності (форсування).

Трансмісія

  • Переваги:
    • дуже малі габаритні розміри і маса;
    • простота і легкість управління;
    • низькі втрати потужності в трансмісії (високий ККД);
    • відсутність необхідності постійного регулювання приводів управління.
  • Недоліки:
    • нераціональна розбивка розрахункових радіусів повороту по передачах;
    • ступінчасте регулювання радіусів повороту;
    • підвищена напруженість використання важелів повороту.

Ходова частина і система підресорювання

  • Переваги:
    • низька питома вага маси ХЧ до маси танка;
    • висока плавність ходу;
    • можливість заміни торсіона без зняття опорного катка і балансира;
    • забезпечення високої опорної прохідності на європейському ТВД.
  • Недоліки:
    • слабка опорна прохідність на піщаних ґрунтах і в гірських умовах;
    • слабкі торсіони дають незначні резерви на підвищення маси танка, як результат — частий вихід торсіонів з ладу;
    • через вузькі катки малого діаметра — труднощі при евакуації машин, які втратили гусеничну стрічку[17].

Примітки[ред.ред. код]

  1. (Саенко, Чобиток, с. 4)
  2. (Саенко, Чобиток, с. 8)
  3. Steven J. Zaloga (серпень 2015). T-64 Battle Tank: The Cold War's Most Secret Tank. New Vanguard 223. Osprey Publishing. 
  4. а б в г д е Мураховский В. И., Павлов М. В., Сафонов Б. С., Солянкин А. Г., ред. (1995). «Основной танк Т-64». Современные танки. М.: Арсенал-Пресс. с. 98–110. 
  5. а б в Михаил Барятинский (2012). «Основной танк Т-64». Все танки СССР. Самая полная энциклопедия. М.: Яуза. Эксмо. ISBN 978-5-699-54263-5. 
  6. «СОЗДАНИЕ ТАНКА Т-64 (фрагменты истории)». otvaga.narod.ru. В.В.Полікарпов. Процитовано 17 березня 2015.  (рос.)
  7. «ТТХ послевоенных танков СССР». wio.ru. Процитовано 24 березня 2015.  (рос.)
  8. «ДВИГАТЕЛЬ 5ТДФ». btvt.narod.ru. Процитовано 24 березня 2015.  (рос.)
  9. «Основной боевой танк Т-64». armor.kiev.ua. Саєнко М. В., Чобіток В. В. Процитовано 23 березня 2015.  (рос.)
  10. «Основной боевой танк Т-64». armor.kiev.ua. Саєнко М. В., Чобіток В. В. Процитовано 23 березня 2015.  (рос.)
  11. «ТТХ послевоенных танков СССР». wio.ru. Процитовано 23 березня 2015.  (рос.)
  12. «"Чемодан", или два поршня в одном цилиндре». aviaport.ru. 2000. Процитовано 23 березня 2015.  (рос.)
  13. «Украинский «Булат» обеспечит решение оборонных задач». vpk.name. Процитовано 24 березня 2015.  (рос.)
  14. «Основной боевой танк Т-64БМ «Булат»». uos.ua. Процитовано 24 березня 2015.  (рос.)
  15. «Т-64». militaryrussia.ru. Процитовано 25 березня 2015.  (рос.)
  16. «Основной боевой танк Т-64.». kiev.ua. Саєнко М. В., Чобіток В. В. 2009. Процитовано 16 березня 2015.  (рос.)
  17. а б в г д е «Влияние конструкции Т-64А на его основные боевые свойства. Подвижность». kiev.ua. Чобіток В. В. жовтень, 1999. Процитовано 16 березня 2015.  (рос.)
  18. http://zhurnalko.net/=weapon/tankomaster/tankomaster-Special-T-64--num54
  19. Танк Т-64А. Техническое описание и инструкция по эксплуатации. книга первая. МО СССР. 1984. 
  20. (Суворов, с. 18)
  21. (Суворов, с. 17-18)
  22. «Танкомастер Special - T-64, страница 54». zhurnalko.net. Процитовано 23 березня 2015.  (рос.)
  23. Саенко, Чобиток, с. 35
  24. Саенко, Чобиток, с. 31
  25. «Танкомастер Special - T-64, страница 54». zhurnalko.net. Процитовано 23 березня 2015.  (рос.)
  26. (Саенко, Чобиток; с. 37)
  27. Основний бойовий танк Т-64БВ. Український мілітарний портал.
  28. The International Institute For Strategic Studies IISS The Military Balance 2010. — Nuffield Press, 2010. — С. 196. — 492 с. — ISBN 978-1-85743-557-3
  29. Т-64Е
  30. Танк Т-64Е. Большой секрет маленькой Украины
  31. а б «ХКБМ - ХКБМ. Танки Т-64Б, Т-64Б1, Т-64БВ». ХКБМ. Процитовано 12 січня 2015. 
  32. а б «Національна гвардія України отримала нові танки Т-64Б1М». Україна промислова. 12 вересня 2014. 
  33. ТТХ танков Т-64
  34. БМ БУЛАТ — модернизация танка Т-64Б
  35. Т-64Е: новая жизнь старого танка
  36. Christopher F. Foss (2000). Jane's Tanks and Combat Vehicles Recognition Guide (вид. 2-ге). Harper Collins. 
  37. а б в г д Михаил Михайлович Бергман (2004). «Генерал Неткачев и война». Вождь в чужой стране. М.: Биоинформресурс. ISBN 5-89823-043-2.  окремі глави з книги представлені в «Человек и его права» (Тирасполь), № 17-34, 2005 г.
  38. а б в г д е А. Тарасенко (20 June 2012). «Т-64БВ в бою». 
  39. а б The Military Balance 2014. — P. 195.
  40. The Military Balance 2014. — P. 181.
  41. «Тимчук розповів, якими танками розжилися бойовики в Росії». Українська Правда. 13 червня 2014. 
  42. «РФ перекидає захоплені в Криму танки Т-64БВ через Ростовську область - активіст (фото)». УНІАН. 13 червня 2014. 
  43. «Танки, які потрапили в Україну з Росії, знищить українська авіація». УНІАН. 13 червня 2014. 
  44. «Тимчук розповів, якими танками розжилися бойовики в Росії». Українська Правда. 13 червня 2014. 
  45. «Ukrainian Authorities Claim Gains in Fight Against Separatists». Daily Sabah. 14 June 2014. Процитовано 16 June 2014. 
  46. «Pro-Russia Rebels Shoot Down Ukrainian Military Plane, Killing All 49 Aboard». Business Insider. 14 June 2014. Процитовано 16 June 2014. 
  47. «Міноборони: Захоплений вчора танк в зоні АТО потрапив в Україну з Росії». УНІАН. 29 June 2014. 
  48. «Ukraine captures 'Russian' T-64 MBT near Donetsk - IHS Jane's 360». janes.com. Процитовано 25 October 2014. 
  49. «Російська бронетехніка у війні на Донбасі. Танки». Військова панорама. 17 грудня 2014.  джерело новини: sled_vzayt (15 грудня 2014). «Российская бронетехника в войне на Донбассе ч.2». 
  50. «Путеводитель по российским танкам Т-64 на Донбассе. Часть 1». InformNapalm. 24 грудня 2014. 
  51. «БТРи, танки і броньовані автомобілі вторглись в Україну з Росії». УкрМонітор. 12 червня 2014. 
  52. «На Донбасі воює понад 43 тисячі терористів - Федічев». 5 канал. 15 березня 2015. 
  53. «На Донбасі воюють понад 43 тисячі бойовиків і російських військових - штаб АТО». УНІАН. 15 березня 2015. 
  54. «Штаб АТО: на Донбасі українські військові знищили понад 14 тисяч бойовиків». УНІАН. 16 березня 2015. 
  55. «Військові відзвітували про ліквідацію 15 тисяч бойовиків і російських солдатів». Дзеркало Тижня. 16 березня 2015. 
  56. «Блокпосты украинских силовиков в Славянске начали охранять танки». ТСН. 5 червня 2014. 
  57. «Терористи атакували блокпост №1 "Рибгосп" силовиків на танках». УкрМонітор. 26 червня 2014. 
  58. «Бій біля Рибгоспу, десантники відбили блокпост №1». УкрМонітор. 27 червня 2014. 
  59. а б «Українські військові знищили танк терористів та ще один захопили». Міністерство оборони України. 27 червня 2014. 
  60. Юрий Касьянов (27 червня 2014). «відтворення битви на блокпосту №1 за словами свідків». 
  61. «БМ «Булат» у бою під Логвиновим». Військова панорама. 6 березня 2015. 
  62. під час круглого столу «Круглий стіл "Про невідкладні заходи щодо підвищення обороноздатності України в умовах агресії з боку Росії"». Національний інститут стратегічних досліджень. 19.03.2015.  див. відео Запис круглого столу в УкрІнформі на YouTube logo 2013.svg починаючи з 56:30
  63. «Основной боевой танк Т-64.». army-guide.com. Процитовано 17 березня 2015.  (рос.)
  64. а б «Харьковские Т-64: от Приднестровья до Афганской границы» (ru). «Вестник Мордовии». 2012-12-02. Архів оригіналу за 2012-12-27. Процитовано 2012-12-26. 
  65. Приднестровская армия не спешит отказываться от Т-64
  66. The Military Balance 2014. — P. 198.

Література[ред.ред. код]

Технічна документація:

  • Объект 434. Техническое описание и инструкция по эксплуатации. 434.ТО. Дополнение. 1977 (1979). 
  • Объект 434. Техническое описание и инструкция по эксплуатации. Книга вторая (Дополнение). М.: Военное издательство МО СССР. 1976. 
  • Объект 434. Техническое описание и инструкция по эксплуатации. Книга вторая. М.: Военное издательство. 1986. 
  • Объект 434. Техническое описание и инструкция по эксплуатации. Книга вторая. М.: ЦНИИ Информации. 1974. 
  • Объект 447А (437А). Техническое описание и инструкция по эксплуатации. Книга вторая. М.: Военное издательство. 1985. 
  • Объекты 447А, 437А, 434. Пособие по проверке технического состояния и содержания. М.: Военное издательство. 1988. 
  • Танк Т-64А. Техническое описание и инструкция по эксплуатации. книга первая. Военное издательство МО СССР. 1984. 
  • Танк Т-64А. Техническое описание и инструкция по эксплуатации. книга первая (дополнение). Военное издательство МО СССР. 1976. 
  • Танк Т-64А. Техническое описание и инструкция по эксплуатации. ЦНИИ Информации. 1974. 
  • Танки Т-64Б и Т-64Б1. Техническое описание и инструкция по эксплуатации (ТО). Книга первая. М.: Военное издательство. 1983. 
  • Техническое описание танка Т-64. М.: МО СССР. 1969. 

Посилання[ред.ред. код]