Бевз Тамара Олексіївна
| Бевз Тамара | ||||
|---|---|---|---|---|
 Тамара Бевз | ||||
| Ім'я при народженні | Тамара Андреєва | |||
| Псевдонім | Тамара Корсунська | |||
| Народилася |
18 червня 1947 м.Корсунь-Шевченківський, Черкаська область | |||
| Померла | 22 жовтня 2015 (68 років) | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Національність | українка | |||
| Діяльність | поетка, викладач, | |||
| Alma mater | Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова | |||
| Мова творів | українська | |||
| Жанр | поезія | |||
|
| ||||
Бевз Тамара Олексіївна, літературний псевдонім — Тамара Корсунська (18.06.1947 — 22.10.2015) — українська поетеса, кандидат філологічних наук, доцент.
Біографія[ред. | ред. код]
Тамара Бевз (в дівоцтві Андреєва) народилася 18 червня 1947 року в місті Корсунь-Шевченківський Черкаської області в родині вчителів. У 1962 році закінчила Черепинську восьмирічну школу, [Архівовано 20 листопада 2016 у Wayback Machine.] а в 1965 році закінчила Корсунь-Шевченківську школу № 1. В 1967 році закінчила педагогічне училище в місті Корсунь-Шевченківський. Опісля працювала вчителем молодших класів в Радсадівській школі Миколаївської області. В 1972 році закінчила Київський педагогічний інститут, факультет філології, за спеціальність «Українська мова та література». По закінчені працювала в школах міст Жданова, Вінниці та Корсунь-Шевченківського вчителем української мови та літератури. Шістнадцять років викладала на кафедрі української мови інституту філології й журналістики Вінницького державного педагогічного університету імені М.Коцюбинського. В 1996 році їй було присуджено науковий ступінь кандидата філологічних наук, потім вчене звання доцента.
Почала працювати над докторською дисертацією, але за станом здоров'я онуки Олександри Бурбело залишила роботу і дисертацію. Коли Олександра відійшла у вічність, вона повністю віддалась літературній творчості.
Була членом Українського клубу та Літературного форуму [Архівовано 23 березня 2020 у Wayback Machine.]. Жорстока хвороба обірвала її творче життя в жовтні 2015 року.
Творчість[ред. | ред. код]
Тамара з дитинства захоплювалась поезією. Свої перші вірші надсилала до Республіканської газети «Зірка», друкувала свої твори в ЗМІ. Друкувалися її поезії в газетах «Комсомольське плем'я», «Подільська зоря» (м. Вінниця), «Надросся» (м. Корсунь-Шевченківський, Черкаська обл.), «Ліра» — обласна літературна газета літоб'єднання ім. О. Донченка при редакції газети «Лубенщина» (м. Лубни, Полтавська обл.) та літературно-художніх альманахах: «Антологія сучасної новелістики та лірики України» (2014, 2015), «Чатує в століттях Чернеча гора» (2014, 2015), «Скіфія — 2014 — Весна, Літо, Осінь, Зима», «Скіфія — 2015 — Весна, Літо» (м. Канів, Черкаська обл.), «Vintage», «Листи до Миколая», «Софія», «Сила почуттів», «Мати», «Дух землі», «Магія кохання» (м. Хмельницький) та інших.
У 2015 році вийшли друком дві її поетичні збірки — «Козацький і Шевченків край» та «Василь Симоненко — Національний поет України».
У 2016 році вийшли збірки сонетів «Намисто України» в чотирьох книгах.
У 2017 році вийшла з друку наступна книга поетеси «Софіївка», поема та поезії про Національний дендрологічний парк в Умані. Через рік побачила світ восьма книга «Тривога за Україну». В ній поезія про трагічні події на Сході України, про захисників Вітчизни, про їх мужність, героїзм, любов до рідного краю.
Твори
- 2015 — «Василь Симоненко — Національний поет України»[1] (Черкаси);
- 2015 — Козацький і Шевченків край (Корсунь-Шевченківський)[2];
- 2016 — Намисто України. Сонети в 4-х книгах (Черкаси);
- 2017 — Софіївка (Черкаси)[3];
- 2018 — Тривога за Україну (Вінниця);
- 2020 — Дорога до миру (Вінниця);
- 2021 — "Сім Атлантид" (Вінниця);
- 2022 — «З Україною в серці» (Вінниця).
Відзнаки[ред. | ред. код]
- Спеціальна відзнака «Козацька балачка рекомендує» за участь у IV міжнародному українському літературному конкурсі «Козацька балачка»[4] (поема «Перемога на Землі Мамаїв» м. Київ, 04.06.2014);
- Диплом переможця від Українського клубу у конкурсі "Шоста поетична зима (м. Київ, 26.02.2015 року).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Василь Симоненко
- ↑ Козацький і Шевченків край
- ↑ Ряснокрилля Тамари Корсунської. Архів оригіналу за 26 травня 2017. Процитовано 23 березня 2020.
- ↑ «Козацька балачка» оголошує переможця IV міжнародного українського літературного конкурсу. Архів оригіналу за 23 березня 2020. Процитовано 23 березня 2020.
Джерела[ред. | ред. код]
- Пам'яті Тамари Корсунської;
- Вона пізнавала життя… [Архівовано 28 січня 2020 у Wayback Machine.];
- Корсунь-Барви [Архівовано 20 травня 2020 у Wayback Machine.];
- Сходинками людської душі [Архівовано 23 березня 2020 у Wayback Machine.];
- Тамара Корсунська;
- Корсунь-Заповідник. Презентація творчості талановитих митців. [Архівовано 23 березня 2020 у Wayback Machine.];
- Круглий стіл — НБУ імені Ярослава Мудрого.;
- Радіопрограма про поетесу Тамару Корсунську та її онуку Олександру Бурбело [Архівовано 10 лютого 2022 у Wayback Machine.] - Радіопрограма «На хвилі Корсуння».