Бичков Михайло Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Бичков
Особові дані
Повне ім'я Михайло Іванович Бичков
Народження 22 травня 1926(1926-05-22)
Москва, СРСР
Смерть 17 травня 1997(1997-05-17) (70 років)
Москва
Позиція правий нападник
захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1950–1962
 
1948
1949–1954
«Крила Рад»
Футбол
«Трактор»
«Торпедо» М
280 (208)
 
24 (0)
135 (0)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1954–1960 СРСР 42 (14)
Звання
Заслужений майстер спорту СРСР
Заслужений майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Бичков Михайло Іванович (рос. Михаил Иванович Бычков; нар. 22 травня 1926, Москва, СРСР — пом. 17 травня 1997, Москва, Росія) — радянський хокеїст (правий нападник) і футболіст (захисник).

Чемпіон світу 1954 і бронзовий призер Олімпійських ігор 1960. Заслужений майстер спорту СРСР (1954). Член клубу Всеволода Боброва (257 голів).[1]

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Спортивна біографія розпочалася у футболі. Виступав у захисті за «Трактор» (Сталінград) і «Торпедо» (Москва). Разом у лізі провів 159 матчів. В останньому своєму сезоні, чемпіонаті 1954 року, провів 21 поєдинок. Лише на один більше провели лідери команди Валентин Іванов і Едуард Стрєльцов. Володар кубка СРСР 1949, 1952. Михайло Бичков — останній, з видатних радянських хокеїстів, які влітку грали у футбол. Надалі йому, як гравцю національної збірної з хокею, було заборонено брати участь у футбольних змаганнях.

У хокеї виступав за московські «Крила Рад» (1950—1962). Разом з одноклубником Гуришевим, армійцями Бобровим, Шуваловим і нападником «Динамо» Уваровим входить до п'ятірки найрезультативніших радянських гравців 50-х років. За необхідності виконував захисні функції. Чемпіон СРСР 1957 року. Другий снайпер турніру — 31 закинута шайба. Тричі здобував срібні нагороди і чотири рази — бронзові. Більшість часу грав в одній ланці з Миколою Хлистовим і Олексієм Гуришевим. Це атакувальне тріо, у 50-х роках, шість разів було найрезультативнішим у лізі, а загалом закинуло 732 шайби. Цей результат довгий час був рекордним у чемпіонаті СРСР. Володар кубка СРСР 1951, фіналіст — 1952, 1954. Разом у національному кубку забив 28 голів.

Виступи в збірній[ред. | ред. код]

У складі національної збірної здобув бронзову нагороду на Олімпійських іграх 1960 у Скво-Веллі.

Чемпіон світу 1954, другий призер 1955, третій — 1960. На чемпіонатах Європи — три золоті нагороди (1954, 1955, 1960). На чемпіонатах світу та Олімпійських іграх провів 21 матч (5 закинутих шайб), а разом у складі збірної СРСР — 42 матчі (14 голів).


Досягнення[ред. | ред. код]

Нагороди Команда Кількість Роки
Олімпійські ігри
Бронза СРСР 1 1960
Чемпіонат світу
Золото СРСР 1 1954
Срібло СРСР 1 1955
Бронза СРСР 1 1960
Чемпіонат Європи
Золото СРСР 3 1954, 1955, 1960
Чемпіонат СРСР
Золото «Крила Рад» 1 1957
Срібло «Крила Рад» 3 1955, 1956, 1958
Бронза «Крила Рад» 4 1951, 1954, 1959, 1960
Кубок СРСР
Володар «Крила Рад» 1 1951
Фіналіст «Крила Рад» 2 1952, 1954
Кубок СРСР з футболу
Володар «Торпедо» М 2 1949, 1952

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Клуб Всеволода Боброва [1] [Архівовано 2 листопада 2016 у Wayback Machine.]

Джерела[ред. | ред. код]