Божко Сергій Віталійович
| Сергій Божко Божко Сергій Віталійович | ||
|---|---|---|
 Старший солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
16 серпня 1997 Чернігівська область | |
| Смерть |
22 травня 2022 (24 роки) неподалік смт Луганського Бахмутського району на Донеччині (загинув у бою) | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Національність | українець | |
| Псевдо | «Серпень» | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Сергі́й Віта́лійович Божко́ (1987—2022) — старший солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув під час російського вторгнення в Україну, Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2023, посмертно).
Життєпис[ред. | ред. код]
Сергій Божко народився 16 серпня 1997 року в селі Гнідинці Варвинського району на Чернігівщині. Після закінчення в 2010 році Кухарської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів чотири роки навчався на кухаря-кондитера в Ладанській філії Прилуцького професійного ліцею. Потім вступив до Національної академії внутрішніх справ, яку в 2017 році закінчив за спеціальністю «правоохоронна діяльність» та отримав спеціальне звання «лейтенант поліції». Він багато читав, захоплювався шахами, мав колекцію шевронів, вивчав бойові мистецтва. З травня 2017 року працював дільничним офіцером поліції в Прилуцькому відділі поліції головного управління Національної поліції в Чернігівській області. Але потім вирішив стати військовим, як батько. У липні 2018 року вступив на військову службу за контрактом до військової частини А2802. З січня 2020 року перевівся до військової частини А0878, де проходив військову службу за посадою розвідник сапер. У червні — листопаді 2019 року приймав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони Маріуполя Донецької області. У різні часи був розвідником, сапером, танкістом, матросом. У 2020 році вступив на заочну форму навчання за спеціальністю журналістика до ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка». У серпні 2021 року підписав контракт з в/ч А0409 і став оператором протитанкового відділення. За пів року до повномасштабного вторгнення підписав контракт з 30-ю ОМБр. У лавах ЗСУ прослужив майже 4 роки, мав 5 військових професій, пишався нагрудним знаком своєї бригади — «dei gratia», що із латини «божою милістю». Це був його другий контракт. Ніс військову службу на посаді оператора протитанкового взводу імені князя Костянтина Острозького. Мав позивний «Серпень». 22 травня 2022 року Сергій Божко отримав смертельне поранення під час ворожого штурму неподалік Луганського Бахмутського району на Донеччині[1][2][3].
|
"Він одноосібно зупинив ворожий прорив – це факт. Хлопці приїздили і казали: "Да, дійсно, Серьога – герой! І те, що він зробив – це подвиг!". Він кинувся і зупинив прорив. Хлопці казали, що все було в диму, запустили дрон і побачили, що серед безлічі ворогів, які лежать, був і наш Сергій"[1]. | 
|
Похований 25 травня 2022 року в селі Журавка Прилуцького району Чернігівської області[3]
Родина[ред. | ред. код]
У загиблого залишилися батько Віталій та матір Ірина Прокопенко. Власної родини створити не встиг. Його батько — також військовослужбовець ЗСУ, він доброволець із 2014 року. Нині продовжує воювати[1][4].
Нагорода[ред. | ред. код]
- звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (8 липня 2023, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Крижева, Тетяна (16 серпня 2022). "Який же я ветеран, якщо не був на першій лінії": історія загиблого на фронті Сергія Божка. https://suspilne.media (укр) . Суспільне новини. Процитовано 9 липня 2023.
- ↑ Крижева, Тетяна (8 липня 2023). Загиблому добровольцю з Чернігівщини Сергію Божку присвоїли звання Герой України. https://suspilne.media (укр) . Суспільне новини. Процитовано 9 липня 2023.
- ↑ а б БОЖКО СЕРГІЙ ВІТАЛІЙОВИЧ. varvynska-gromada.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 10 липня 2023. Процитовано 10 липня 2023.
- ↑ Нові герої України: які історії стоять за кожною "Золотою зіркою". ТСН.ua (укр.). 9 липня 2023. Процитовано 10 липня 2023.
- ↑ Президент присвоїв звання Герой України 49 захисникам, 46 з них — посмертно. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 8 липня 2023.
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 8 липня 2023 року № 383/2023 «Про присвоєння звання Герой України»
- Старший солдат Сергій Божко загинув після того, як відбив атаку росіян. Меморіал жертв війни (укр.). Процитовано 9 липня 2023.
|
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |