Бохов Віталій Антонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віталій Бохов
Бохов Віталій Антонович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 1 грудня 2001(2001-12-01)
смт Балабине (з 2020 року - Кушугумської селищної територіальної громади), Запорізького району, Україна
Смерть 8 квітня 2022(2022-04-08) (20 років)
під Краматорськом, Донецька область
(загинув у ході російського вторгнення в Україну)
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Віталій Антонович Бохов — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.

Зовнішні відеофайли
Запоріжці простилися з захисником України Віталієм Боховим (Телеканал TV5

Життєпис[ред. | ред. код]

Віталій Бохов народився 1 грудня 2001 року в селищі Балабине (з 2020 року — Кушугумської селищної територіальної громади) Запорізького району. Після закінчення гімназії «Престиж» пішов на військову службу за контрактом до лав ЗСУ. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну перебував на передовій. Загинув 8 квітня 2022 року в боях під Краматорськом на Донеччині. Чин прощання із Віталієм Боховим відбувся 11 квітня 2022 року біля Балабинського будинку культури[1][2].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. У бою під Краматорськом загинув житель Запорізької області. https://sky.zp.ua (укр.). 11 квітня 2022. Процитовано 13 січня 2023.
  2. Фролова, Антоніна (11 квітня 2022). У бою під Краматорськом загинув житель Запорізької області. http://zprz.city (укр.). Процитовано 13 січня 2023.
  3. Понад 400 воїнів нагороджені орденами й медалями, серед них – Ярина Чорногуз. Новинарня (укр.). 21 травня 2022. Процитовано 13 січня 2023.

Джерела[ред. | ред. код]